Дерево і попіл

Хай вибачать мені люди, але серед наших втрат найбільше мені болять міста і села, а не ті, хто їх населяв, а ще окремі будівлі. Зокрема дерев'яні церкви.

Моя зацікавленість ними досить давня, вже не пам'ятаю, з чого вона почалася. Само собою, чимало встиг побачити наживо. Зараз, фактично з перших днів повномасштабного вторгнення, лік їхніх втрат знову почав збільшуватися, наче мало було до того руйнувань у совку і від банальних пожеж вже в часи Незалежності.

Не знаю, чому саме дерев'яні. Можливо, бо це один з головних архітектурних маркерів українців в цілому. Або просто, тому що ну це ж дерево, матеріал недовговічний і легкозаймистий, а вони стоять, деякі стоять по кілька століть, але й вони не вічні.

Особливо прикро за регіони, де їх і без того залишилися одиниці. 11 липня 2023 року згоріла Миколаївська церква 1797 року у Бахмуті. Усього кілька днів тому, 2 серпня, згоріла Введенська церква 1725 року у Бериславі Херсонської області. Чи багато хто знав про них, міг уявити, що вони взагалі існували досі?

Хоча головні винуватці їх знищення одні – йобаний гнійний болотний смердючий скот, який за якимось непорозумінням досі вважається людьми, ще й, як вершина абсурду, називає себе православними, обставини були зовсім різні. Церква у Бахмуті якимось дивом вистояла під час спустошливих боїв за місто й опинилася в окупації. Пожежу, що почалася з невідомих причин, банально не було кому гасити, бо в мертвому місті пожежників немає.

З Бериславом ситуація протилежна, його звільнили 11 листопада 2022 року разом із рештою правобережної Херсонщини, але воно опинилося на перманентній лінії фронту, по інший бік водосховища від окупованої досі Каховки. Вже тоді було ясно, що його будуть жорстко обстрілювали, але до нинішньої ситуації з роями дронів було достатньо часу, щоб церкву… вивезти.

Так, бо інша особливість таких храмів, що вони часто мандрували й можуть мандрувати досі. Введенський храм було засновано у козацькій Переволочанській фортеці, звідки її пізніше сплавили по Дніпру на нове місце. Це був єдиний вцілілий зразок запорізького зодчества степової України. Зрештою саме дроном її і знищили, явно цілеспрямовано. За одну цю церкву хотілося б, щоб всі 140 мільйонів руснявих виблядків довго і повільно здихали в муках, захлинаючись власним лайном.

Я не мав поки часу заглибитися в тему, тільки поверхнево бачив, що минулий настоятель виявився колаборантом, який зрештою з'їбав з лаптями на лівий берег, а далі перевозити церкву не давала місцева релігійна громада, навіть рухомі частини. У такому випадку хотілося б, щоб їхнім діям дали адекватну правову оцінку, хоча на що тут сподіватися. Можна ще згадати, що в нас є така нікчемна марна хуйня, як міністерство культури, яке мало б займатися цим усім, ага.

Сьогодні, точніше вже вчора, наткнувся у фейсбуці на пост організації, що збирає фото церкви для її відтворення у 3D, тому й підняв з архіву власні фотографії. На жаль, на них нема нічого унікального, але раптом якесь їм дійсно знадобиться. Можливо, колись із тієї моделі храм відтворять заново, можливо, навіть у Бериславі.

Усі фото я зробив у липні 2020 року, коли цілеспрямовано приїхав у це місто саме заради Введенської церкви. Берислав був цікавий, красивий і по-південному колоритний сам по собі, але навряд щось із того уціліє, коли маєш сусідів-виродків. Якщо вірити вікіпедії, наприкінці 2025 року тут залишилося виживати 474 людини із минулих 12,4 тис. населення – менш як 4%. З нинішніми тенденціями, скоро може не залишитись нікого.