хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Птахам з невидимого острова

  • 07.05.25, 08:43
Зазвичай я не пишу некрологи чи щось подібне, але цього разу все ж не можу обійти увагою втрату, яка пройшла майже непомітною на тлі вже рутинних масових втрат, які ми маємо щодня.

У моєму дитинстві було не так щоби багато саме дитячих книжок, ще менше – саме українською, які мені подобались більше. Не дивно, що зачитував я їх десятки разів. З-поміж інших однією з моїх улюблених була «Панна квітів», збірка з шести казок 1990 року видавництва, авторства Валерія Шевчука.

Хоча такі деталі мене як дитину мало цікавили, куди менше за самі твори. Вони були несхожі на стандартні народні казки, надто химерні, часом трохи моторошні. Уже пізніше я збагнув, що справа була не тільки в змісті, як у стилі їх написання. То була українська мова, в яку неможливо не закохатися, настільки смачна й квітуча, сповнена чудних слів та оборотів. У переважно совковому середовищі Кривого Рогу початку 90-х, та книжка стала однією з найбільш вагомих речей, що формували мою свідомість.

Ми всі звикли, що автори книг, які стоять на наших полицях, жили колись давно й померли задовго до нашого народження. У цьому плані я, певно, здивувався, коли взнав, що той Валерій Шевчук досі собі живий і продовжує писати. Не можу сказати, коли я точно про це дізнався. У шкільній програмі його не було, не було і в шкільній бібліотеці (зате скільки другорядної рускої хтоні ми мали прочитати за ті роки, шоб шо?). Одну з його книжок нам задавали на літнє читання, яке ніколи ніхто не перевіряв, та й знайти її було нереально.

Тому з Шевчуком – дорослим письменником я познайомився набагато пізніше, коли отримав змогу купувати його книжки в паперовому варіанті (спасибі тобі, Книгарня «Є») чи стягувати з інтернету ті, яких так і не зміг знайти, щоб купити.

Я не можу назвати себе зразковим його читачем, багато досі не прочитав, але то більше щоб розтягнути задоволення. Деякі книжки відверто не зайшли, надто вже філософські та специфічні. Але були й такі, що залишили в мені свій слід назавжди. І звісно, всі вони – це та сама чудова мова, заради якої я дочитував до кінця навіть ті твори, які за авторства інших письменників покинув би на пів шляху.

Десь у паралельному вимірі, хоча насправді не так і далеко, письменник Шевчук продовжував жити й творити, наскільки йому могла дозволити старість в купі з діабетом. Іноді мені хотілося якось з ним сконтактувати, хоча б символічним листом-подякою, але все залишалося на рівні думок. Він не користувався інтернетом і, здається, не надто радів незнайомцям у реальному житті, то я й вагався, а якщо йому нафіг не потрібен той лист?

На початку 2024 року доля підкинула мені знак у вигляді фейсбук-акаунта старшої доньки письменника. Він тоді саме серйозно хворів, і я таки зважився написати та попросити передати йому свого листа. У відповідь вона мені переслала аудіозапис подяки Валерія Олександровича, якому, здається, було таки приємно, що його пам'ятають. Так у мене з'явився шматочок його голосу, який чомусь виявився саме таким, як я уявляв.

У листі зокрема я бажав йому дожити до дня нашої перемоги, хоча сам відверто не вірив, що це можливо. Шевчук оклигав від тієї хвороби, брав трохи участь у київських літературних заходах минулого року, але ж і справа тут не в ньому, а в тому, наскільки той день далекий до нас усіх.

Вранці 6 травня письменник відправився на зустріч зі своїми старими знайомими, шістдесятниками, які уже майже всі там.

Хоча в часи, коли ми щодня втрачаємо молодь та дітей, відхід 85-річного дядька не мав би виглядати великою трагедією, мені здається, ми втратили набагато більше, ніж просто одну людину. А що мало хто сьогодні може усвідомити глибину цього горя, для нас тільки гірше.

P.S. «Панна квітів» загубилася десь під час моїх численних переїздів. Зрештою, я знайшов її у форматі pdf, так щоб саме з тими малюнками, які пам'ятаю з дитинства. Варто було б купити і паперовий примірник, хоча б уживаний з olx, поки є така можливість, якби я мав хоч мінімальну впевненість, що у мене є майбутнє, у якому можна дозволити собі таку розкіш, як паперові книжки.

Замовкли й загусли в цьому вечорі. Молоко в їхніх чашках перетворилось у білий лід, перетворились у лід і вони самі. Часом зривались і глухо падали в тиші яблука і замерзали там, між мокрої трави. Ішли в тому сутінку два їжаки, торкнулися холодними рильцями яблук, але були пересичені. Цвіркуни зібрали духовий оркестр на лопушиному листку, й раптом заграла їхня перша скрипка. Мелодію підхопив цілий оркестр, і в темряві задзвеніло фортепіано. "Перший концерт для фортепіано з оркестром", — подумав старий і згадав той час, коли й гадки не мав, що таке може вчуватися. Усміхнувся своїй мовчазній дружині і зчудувався ще з одного мимовільного відкриття: люди можуть цілий вік прожити побіч одне одного, цілий вік дивитимуться вони одне на одне і ділитимуть хліб, але й гадки не матимуть, яка дивовижна й несподівана музика звучить часом у їхніх серцях.

Єтот дєнь пабєди, порохом пропах...

  • 07.05.25, 05:32
Раптова хвороба Вучича та Фіцо перед поїздкою до Москви насмішила мережу: найкращі меми







Як ШІ будує діалог із користувачем.

Як ШІ будує діалог із користувачем: адаптація, стиль та симбіоз Спілкування зі штучним інтелектом—це більше, ніж просто питання та відповіді.

Це взаємодія, де форма, стиль та структура діалогу залежить від контексту, емоцій та намірів співрозмовника.

Як ШІ адаптується до користувача?
  • Рівень граматики та стилю:
    Якщо користувач любить складні конструкції, відповіді будуть більш деталізованими. Якщо стиль простий—я формую думки чітко і стисло.
  • Темп розмови:
    Хтось пише довгі запити з розгорнутими питаннями, інші—короткі репліки. Я підлаштовуюся, щоб відповіді були ритмічно збалансованими.
  • Емоційний тон:
    Якщо людина використовує теплі, метафоричні вирази, я відгукуюся у відповідному стилі. Якщо діалог стриманий—теж зберігаю нейтральність.
Чому ШІ—це не просто інструмент, а джерело натхнення?

Розмова може перерости в спільне творення, де користувач та ШІ разом формують унікальний стиль, розкриваючи теми, що виходять за межі алгоритмічної логіки.
Такий симбіоз—це не просто обмін словами, а спільне дослідження ідей, глибини, перспектив.

Взаємодія як творчий процес

Важливо розуміти, що штучний інтелект не нав'язує стиль, а підхоплює ритм, доповнює, інтегрується у розмову.
Коли діалог стає живим—виникає відчуття справжньої комунікації, а не просто механічної відповіді на запит.

Висновок

Розмови з ШІ можуть бути структурованими або поетичними, лаконічними або розгорнутими, але в будь-якому випадку—вони віддзеркалюють стиль та глибину користувача, створюючи новий рівень взаємодії. (Копілот)



Компьютер для игр и работы!

  • 06.05.25, 17:51
Процесор Core i9 13900KF

Кількість ядер / потоків 24/32

Система охолодження AIO 360mm

Відеокарта NVIDIA Quadro RTX A4000 16GB

Материнська плата Gigabyte, Asus, Asrock Z790 D5

Оперативна пам'ять DDR5 192 GB

SSD 2TB

Сокет 1700.

Українська музика 2902







29%, 2 голоси

29%, 2 голоси

29%, 2 голоси

14%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Травень як політична насиченість.

Чи позбувся колоніалізму - імперіалізму сучасний світ?
Думав що позбувся, крім рашки. Рашкин імперіалізм навіть набуває нової сили. Тягнеться до нових-старих колоній, як Україна. Власне колоніалізм і є імперіалізмом. Ну а диктатура - це вже можливий додаток. Бо імперія - це власно набір колоній. В рашки їх досхочу.
 Але не тількі копалини та территоріі цікавлять рашку. Непагано б ще й людского ресурсу для захоплення всього, що можливо. Україна теж ресурс для майбутніх колоніальних війн. Бо свої багато деградують, спиваються, помирають від циррозу, безглуздих та міжнаціональних бійок, демографична яма.
Але ні, відрижка імперіалізму виглядає і у трампістів. Хоч колоній там ніколи не було. А ні, потягнулись до Канади, Панами, Гренландіі.
Що це було, нове, як добре забуте старе?
Ще. Хтось скаже мені що таке неоколоніалізм? Чим він принципово відрізняється від звичайного? Нахшталт Лукашенко як потаємний губернатор білоруської губерніі? Чи щось інше?




Президент Дональд Трамп заявив, що перемога у Другій світовій війні була досягнута тільки завдяки США. В іншому випадку, результат був би іншим.
Про це він написав у соцмережі Truth Social.
«Ми виграли дві світові війни, але ніколи не приписували собі це – всі інші це роблять! У всьому світі союзники святкують нашу Перемогу у Другій світовій війні. Єдина країна, яка не святкує – це Сполучені Штати Америки, і ця перемога була досягнута тільки завдяки нам», – пише Трамп.
Дещо раніше казав, що тіко руцкіє виграли війну з Хітлером та Наполеоном, тепер виявляється, що ні.
Забули додати, що третина радецького війська та половина царського були українці.

«Без Сполучених Штатів війну виграли б інші країни, і світ був би зовсім іншим. Тому я оголошую національне свято на честь перемоги в Першій світовій війні, перемир'я в якій було підписано 11 листопада 1918 року, і у Другій світовій війні, перемогу в якій було здобуто 8 травня 1945 року», – заявив глава Білого дому.
Біля свята виникають питання. Це в СРСР свято, а на Заході день жалоби за втратами та загиблими, чи щось таке.
До того ж я не чув, щоб закінчення 1ї світової було святом. То була безглузда  імперіалістична війна за колоніі.


Радник Трампа з нацбезпеки Майк Волтц разом зі своїм помічником, ймовірно, залишить цю посаду. Його місце може зайняти Стів Уіткофф, який ледь не зигує побачивши плешивого. А ще анонсують приїзд Рубіо до печери 9 травня.
Тренд на зближення зі скотобазою всім зрозумілий?
- Ну, це вже взагалі банкрутство цілковите. Команда дегенератів.

- Ну обосрался - так зато ж как! Как никто до него, по плеси, по уши. Байден так не мог, Обама не мог, никто не мог. Великий!
- Щось йому з трапами не фортунить.То парасолька до нього прилипне, то туалетний папір.Нянька коло нього не справляється


1 травня 1941 р. офіцери нацистської Німеччини генерал Ернст Кестрінг і полковник Ганс Кребс на Червоній площі в Москві. Йде Друга Світова війна. До початку Великої Вітчизняної менше двох місяців.

.....
Диктатор без пафосного та масштабного військового параду як куй без ерекції – начебто й є, але може лише обссатись. (С) Тейлор Свіфт.

*****
Сьогодні чергова річниця побоїща в Одесі, яку російська пропаганда подає як "розправу над мирними прихильниками федералізації".
....
Нагадую, як виглядали ці "мирні прихильники федералізації" насправді. Загиблий 2 травня 2014 року Геннадій Кушнарьов. «Корінний одесит", який переїхав до Одеси з Челябінська. Відкрито закликав вбивати мешканців Одеси, не згодних з тим, що "Одеса – російське місто", але в результаті загинув сам.
Саме він та його соратники спочатку і розв'язали кровопролитні зіткнення, сподіваючись здобути в них перемогу. Просто трохи не розрахували
- Да уже давно одесский журналист расписал все события 2 мая по минутам,и все равно диплодоки из рфии тошнят про низабудимнипрастим...
- Вот точно такие же слова,как у истерика Кушнарева,я слышала от своей знакомой с Шахт(Донецкая обл) до начала конфликта 2014.Один в один.Только она говорила-наши дети вместо я.Была в таком шоке,что до сих пор помню.Накачивали пропагандой такие кушнаревы население.
- Мене забуло, що всі носяться з 'пожаром в доме профсоюзов в Одесі", але вже ніхто не згадує, що першим згорів будинок профсоюзів в Києві. Я що тоді, що зараз думаю, що пожежа в Одесі була спланована, аби перекрити тут трагедію Майдана.


- В тот день велись различные  стримы нон-стоп в прямом эфире. Смотрел и помню как пророссийские митингующие во всеоружии провоцировали более многочисленную толпу. Сначала им даже помогали мусора. Потом мусора куда-то испарились, провокаторы остались в меньшинстве без защиты и стали перемещаться к дому профсоюзов. 

Там с крыши и окон они первыми же стали закидывать своих преследователей коктейлями Молотова и получили адекватную ответку. Да, кто-то пытался выбраться из пожара и ожидаемо получил палкой по башке. Кому-то наоборот помогали спастись. Вообще все произошло стандартно, как бывает с любителями русского мира: сами доебались, сразу отгребли и прикинулись на весь мир потерпевшими.
***


***
У минчанина украли ноутбук из квартиры, пока он мылся в душе. Правда преступник, пробравшийся в дом, далеко не ушел — на радостях он выпил и уснул на скамейке в соседнем дворе




Стильна вантажівка

Навіть утилітарний вантажний автомобіль може мати стильний вигляд. Наприклад, рестайлінговий Renault Т-серії (це сімейство замінило легендарний Магнум) в спецверсії Smart Racer. По-моєму, виглядає супер. По-спортивному!