хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Юхим Вигоднер напоїв мою душу мудрістю єврейських предків


Юхим Вигоднер розповідав про минуле, а я зловив себе на думці, що між представниками різних етнічних груп в Україні вже немає ненависті – Олег Володарський (відео)

Коли на початку осені єврейські господині у Бершаді бралися варити сливове повидло, його густий аромат розносився цілим кварталом. Повидло кілька годин готували у чанах; аби вариво не пригорало, його слід було увесь цей час помішувати веслом. Хто лінувався робити це сам, звертався до сусідки Рахель – її наймали спеціально для цього заняття. Нині в штетлі, тобто єврейському кварталі, мешкає сім українських сімей і одна єврейка похилого віку. Тут осідають роми.

Юхим Вигоднер, один з останніх євреїв міста – він носить ключі від синагоги

«Хоча життя в єврейському кварталі стихає, серце штетлу б’ється. Глинобитна синагога, яка, за різними даними, збудована наприкінці XVIІI або на початку XIX століття, є унікальною пам’яткою не лише в Україні, а й, може, у всьому світі. «Їх було тисячі, але збереглася лише наша», – каже Юхим Вигоднер.

Глинобитна, бо зведена з дерева, глини і соломи. Має вихід на два боки. Рідкістю є й збережене внутрішнє убранство – окрім Бершаді, з українських синагог таким може похвалитися лише Хуст. У синагозі зберігаються сувої Тори, ізраїльський та український прапори, нерозпізнані фотопортрети євреїв, зібрані на кладовищах.

До Другої світової в синагозі була пекарня. У 1947 році споруда повернулася у власність єврейської общини. Тут активно молилися аж до останньої потужної хвилі міграції, а в 1991 році ключі від будівлі віддали панові Вигоднеру. Це вже не синагога у класичному розумінні, каже Юхим Михайлович, сюди можуть приходити представники різних конфесій.

«Українці в нас просять молитви почитати: і за здравіє, і за упокой. То Яків Семенович слухає, не відмовляє нікому». «Виконувач обов’язків рабина», – так відрекомендовує цього чоловіка Юхим Вигоднер.

Щосуботи у синагозі відбуваються зустрічі за освітньою програмою «Теплий дім», яку підтримує благодійна організація євреїв з Америки. Мета таких зібрань – щоб люди спілкувалися, щоб не відчували себе самотніми.

Більшість будинків у центрі міста, у яких мешкали євреї, тепер закинуті і продаються.

«Серед нас є багато одиноких. Чиїсь діти живуть у Львові чи на Донбасі, чиїсь – у Штатах чи в Ізраїлі. Святкуємо разом шабат, аби вдома не сидіти. Говоримо тут на різні теми», – пояснює Юхим Михайлович.

Перед зустріччю він іде до магазину, за перераховані на крамницю 200 гривень купує хліб, сир, кока-колу й цукерки. У синагозі розкладає на столі пластиковий посуд і береться готувати бутерброди.

«Ми сьогодні не дотримуємося всіх приписів щодо кошерної їжі. Молока разом із м’ясом стараємося не їсти, але ось сиру кошерного не маємо, то я взяв у магазині звичайний», – розповідає.

«Ех, забув на пошті забрати посилку на шабат. Друзі з Житомира передають нам кошерне вино», – пізно згадує пан Юхим.

На зустріч приходить із десяток людей. Окрім пенсіонерів, є лише одна дівчинка років 12, яка прийшла з бабцею, та чоловік бальзаківського віку – «Костя, єврей по дєдушці». Чоловіки й жінки сідають за окремими лавами.

Джерело: https://texty.org.ua/articles/77621/Tut_bilshe_ne_zhyvut_Jak_znykaje_jevrejska-77621/

Вигоднер Юхим Михайлович, голова Бершадськоі єврейської общини

Сонячним осіннім ранком крізь гамір та метушню суботнього базару ми пробиралися до старовинної глинобитної синагоги. Ми залишили авто неподалік і тільки-но підійшли до будівлі синагоги, як нам на зустріч вийшов Юхим Вигоднер і запропонував зайти всередину. Я виріс в Києві на Подолі, тому старовинні будівлі, з їх особливими запахами, блиском деревини, відполірованої дотиками сотень долонь та скрипом дерев’яних підлог повертають мене в дитинство. Тому зайшовши в синагогу, мене ніби окутало тепло віків, протягом яких турботливі душі берегли таке важливе для них місце.

Це маленький острівець тієї культури, котру від мене ховали мої рідні. Прадідусь Шевах кожну суботу ходив до синагоги, а мама розповідала мені, як вона захоплювалася моїм прадідом по дідусевій лінії Володарських. По бабусиній лінії, материнській, всі були Грінбергами й лише в досить зрілому віці мама мені розповіла, що прадід був равином і помер від голоду під час Голодомору.

Мене завжди накриває відчуття якоїсь неусвідомленої втрати, коли я поглинаюся культурою та вірою своєї генетичної Батьківщини, про котру нічого не знаю. Душа відчуває щось рідне та важливе, але усвідомити ти це вже не здатен, адже не знайомий з культурою свої предків. Попри це все якось генетично болить Бабин Яр, болять чорні провали концтаборів. Батьки мовчали про це. Нічого не розповідали. Не наважувалися. Навіть коли я ще маленьким раптово заходив до кімнати, дорослі одразу припиняли розмови. За життя вони так і не наважилися відкритися. Мені гірко від того.

Я завжди це відчував, але не говорив про це вголос. І ось тепер, проживши піввіку, я сидів поруч з усвідомленим, генетичним євреєм старшого покоління у старовинній синагозі за одним столом, а перед очима майоріли образи бабусь та дідусів єврейської генетичної ріки. Я б багато віддав за те, щоб знову повернутися в дитинство і все ж таки почути розповіді про їхнє життя, про те, як все було. Адже вони приховували від мене не просто своє минуле, історію та релігію, а частину того, хто я є.

У єврейської нації не проста історія, протягом якої євреїв як поважали та навіть возвеличували, так і безжально винищували. В тій мудрості, любові та вірі, котра загартувалася у горнилі випробувань, сила цієї Нації. Господь покликав мене до християнської віри. Мені потрібен був Бог, розмова з Ним, з люблячим Отцем Небесним, а вірі предків мене не навчили. Вони боялися цього. Боялися за мене. І навіть в паспорт вписали, що я росіянин. Я з жахом усвідомлюю темряву тих часів, в яких довелося жити моїм предкам.

Ми душевно та тепло поспілкувалися з Юхимом Михайловичем. Світло душ та свічок, старовинні книги та фотографії і неймовірна атмосфера синагоги, котра бриніла для мене подільським дитинством. Він з такою любов’ю вивчає та зберігає все, що пов’язано з історією єврейської Бершаді.

Багата культура, повчальна історія видатного та сильного народу. Юхиму Вигоднеру не байдуже, що залишиться після нього. Він усвідомлює всю ту велич віків, що передувала його появі на світ, гідно живе в сьогоденні, як це заповідали предки та Святі Тексти, і з надією дивиться в майбутнє.

Тиша свічок, фоліанти та напівтемрява цього місця ніби винесли нас за межі часу, за межі епох. Юхим Михайлович розповідав про минуле, а я раптом зловив себе на думці, що найстрашніші часи зла та жорстокості вже минули.

Так, в нашій країні знову війна і знову гинуть на фронті найкращі з нас, але поміж українців різних релігій, між представниками різних етнічних груп вже немає ненависті, немає ворожнечі. Хоча і війна – це жорстокий, але урок. І ми маємо вивчити його, аби не перекладати цей урок на наступні покоління, на наших дітей та онуків.

У цій розмові я напоїв душу тією генетичною мудрістю та усвідомленістю, котру боялися відкрити мені мої єврейські предки й бачив, як бабуся та дідусь дивляться на мене з Небес та посміхаються. Між нами залишилася незавершена розмова, багато розмов, а під час цього діалогу я відчув, якими б вони могли бути, якби життя склалося інакше.

Можливо, вони молились в синагозі, схожій на цю. Для мене це місце не менш важливе, ніж храм рідної української Церкви, в котрому молюся сьогодні я та моляться мої діти.

У Юхима Михайловича мудрі очі. Він ніби підказував мені: «Думай… згадуй… Тільки душею. Тією дитячою єврейською душею, котрою ти так любив своїх дідусів та бабусь».

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Вигоднер Юхим Михайлович, голова Бершадськоі єврейської общини

https://youtu.be/zrS9WMoO5AY?t=2084

Моїй матусі


Найдорожче у світі ім'я.
Найрідніша у світі людина.
Найсвітліша усмішка твоя
І краса неповторна,єдина.

Хоч летять невблаганно роки,
Та душею ти все ж не старієш.
Правнук слухає твої казки,
Ти про мирне майбутнє мрієш.

Нелегка була доля твоя.
Не раз терням стелилась дорога.
Та не скаржилась ти на життя
І приймала завжди волю Бога.

Завжди поруч в тривозі й біді,
Добрим словом розрадиш й порадиш.
Зігрівають молитви твої.
Ти щодня серцем нас обіймаєш.

У цей день усі квіти Землі
Я хотіла б тобі дарувати.
Хай не плачуть більш очі твої,
Нехай радістю сповниться хата.

Хай Господь береже матерів,
В кожну мить нехай благословляє.
Хай любов своїх доньок й синів
Кожна мама завжди відчуває.


Як насправді їли в СРСР "вкуснєйшєє морожено"? Ролик 20 хвилин.

Ті хто піарить совок насправді або просто нудьгують за молодими роками, бо молодість все витерпить, при молодості все інакше спримається.. Або в них коротка та вибіркова память, або "заработок в інтернетє". Я добре памятаю застійний совок, і навіть трохи встиг попрацювати в радецькому харчпромі.

Доречі рашці вигидний пиар совка. Бо там не скільки, вкусноє морожено, стільки соловьовско-скарабеєвська пропаганда збирати всі народи пострадецьких країн в купу, робити імперію, продовжувати загарбницьки війни. (натяк, мовляв, такі смаколики отримати можна тулькі в радецькій або рашкиній імперіі).


Українська музика 2906







14%, 1 голос

0%, 0 голосів

14%, 1 голос

71%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Штучний інтелект як перекладач з котячої та собачої.

Штучний інтелект як перекладач з котячої та собачої: реальність ближче, ніж здається!

Як це працює?

Новітні алгоритми машинного навчання вже здатні аналізувати вокалізацію та міміку тварин. Вони розпізнають, коли кіт просить їсти, коли пес хоче гуляти, і навіть можуть передбачити настрій улюбленця. Це не фантастика—а технологія, що поступово впроваджується у світ домашніх тварин.

Переваги:

Глибший емоційний зв’язок – більше не треба гадати, чого хоче ваш улюбленець.
Розуміння потреб – своєчасна допомога, адаптація догляду.
Попередження стресу – швидке виявлення занепокоєння або дискомфорту.
Веселі моменти – спілкування з улюбленцем стане схожим на діалог, а не одностороннє вгадування.

Що далі?

Зараз проводяться дослідження, які доводять ефективність таких моделей. У перспективі можна очікувати інтеграцію ШІ-перекладачів у гаджети для власників тварин—наприклад, у вигляді мобільного застосунку, що в режимі реального часу транслюватиме "перекладені" емоції й наміри вашого пухнастого друга.

Чи готові власники котів та собак до такої революції?

Схоже, що так! Адже хто не мріяв би зрозуміти, чому його кіт о третій ночі стрибає по кімнаті або що саме означає той хитрий погляд пса? ШІ розширює межі спілкування, і ця технологія вже на порозі наших домівок. (Копілот)


Українська музика 2905







60%, 3 голоси

20%, 1 голос

20%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Хочеш?...

  • 09.05.25, 09:04
Хочеш, тобі намалюю сердечко,
Щастя у ньому барвінком вплету.
Злість приберу, зупиню суперечку,
Тихо скажу, що тебе я люблю.

Хочеш, тобі намалюю я сонце,
Квіти в гаю, соловейко співає.
Хочеш, відкрию для щастя віконце,
Голуб біленький до нас завітає.

Хочеш, тобі намалюю калину,
Зорі на небі блищать угорі.
В ніч новорічну до тебе прилину,
Казку з тобою побачим в дворі.

Хочеш, тобі намалюю стежину,
Разом ми нею підем по житті.
Хату у мальвах, щасливу родину,
Музику нашу, всі дні золоті.
© Галина Гук

Сьогодні в нас Свято!

З Днем народження, За*ра*за!
kisscvetokbokalipodarokheart
А,ще одне...хто не вип'є, той - ....( ну, ви в курсі!)podmig

Будова Всесвіту

Щоб відповісти на запитання: «Як нам жити далі і чи будемо ми взагалі жити в найближчому майбутньому?» – нам потрібно усвідомити, наскільки наше майбутнє залежить від нас. Іншими словами, нам належить відповісти на два основні питання:
1. Що справді має статися з нами у зв'язку з тими процесами, що відбуваються у Всесвіті?
2. Яким є міра нашої відповідальності за те, що відбувається, і чи можемо ми з вами щось реально змінити?
У своїх міркуваннях і висновках я спиратимуся на різні наукові джерела, в основному на найдавніші та найавторитетніші, на досвід і знання наших предків і свій особистий досвід. І звісно, на модель господаря свого життя.
Колесо часу Сонце – невичерпне джерело світла та тепла – підтримує існування всіх мешканців Всесвіту. З величезною швидкістю рухаючись небозводом, воно відмірює вік смертних, тим самим позбавляючи прихильності до речей і прокладаючи шлях у небесне царство. Кожна жива істота зобов'язана раз на п'ять років висловити Сонцю пошану, здійснивши обряд дарування. Шрімад Бхагаватам (3.11.15)
У давніх писаннях сказано, що всі небесні тіла і сфери буття, як і гранично малі частинки, рухаються своїми орбітами, підкоряючись волі Всевишнього, яку уособлює загальний час. І сучасна наука підтверджує це своїми дослідженнями.
Наш Всесвіт живе та розвивається за певними законами. У ній відбуваються різні циклічні процеси. Деякі з цих циклів добре знайомі нам, ми навіть можемо спостерігати їх повсякденно. Так день змінюється вночі, а на зміну ночі знову настає день. Після зимової сплячки вся Природа прокидається, розквітає, приносить свої плоди і знову засинає, накопичуючи сили до наступної весни.
Ми знаємо, чим обумовлена зміна дня та ночі. Цей цикл визначається обертанням Землі навколо своєї осі, і відбувається це обертання за 24 години.
Зміна пір року пов'язана з обертанням Землі навколо нашого Світила, яке дає нам тепло, світло та енергію життя. Земля здійснює повний оберт навколо Сонця приблизно за 366 днів.
Далі цих знань ми, як правило, не йдемо, оскільки в школі інформація про космос обмежується межами Сонячної системи. А чи взагалі є щось за її межами?
Розібратися з будовою Всесвіту нам допоможуть Веди – склепіння стародавніх та перевірених часом знань про влаштування Світу та людини. У Ведах детально прописано будову всього Всесвіту, дано знання про закони, за якими існує життя в цьому світі, і багато іншого. До певного часу вчені сприймали це як казку, фантазію, міф. Але з освоєнням космосу, в тому числі і за допомогою потужних телескопів, дані Вед підтверджуються з точністю. Тому все більше розсудливих людей звертаються до Вед. Вони розуміють, що цим давнім джерелам можна довіряти. І написані вони явно не дикими людьми, що бігали у шкурах лісами за мамонтами.
Веди виникли у Всесвіті з його виникнення (близько 150 трильйонів років тому). Веди – це невід'ємна частина Всесвіту. Це особлива якість створеного світу. Раніше Веди передавалися з вуст до уст, від вчителя – до учня. Записані Веди були близько п'яти тисяч років тому 
Веди відповідають головні питання, що виникають в людини під час життя. Наприклад, хто я і для чого прийшов у цей світ? У чому сенс життя? Що таке Абсолютна Істина? Як народився цей світ і як він влаштований? Чому люди хворіють, страждають та вмирають? Чи може суспільство бути ідеальним?
Крім того, у Ведах гранично ясно і просто викладена теорія Простору, Єдиного Часу та дана одиниця виміру часу. Також є опис квантової теорії будови світу і теорія єдиного поля. Іншими словами, дано опис макро-і мікросвіту.
Наприклад, у Шрімад Бхагаватам (3.11.1, 2) так говориться про будову матеріального світу: «Речовий світ складається з гранично малих одиниць, їхня кількість нескінченна. Кожна така одиниця є неподільною і не має окремого фізичного тіла. Вона невидима для ока і існує завжди навіть після знищення всіх тіл. Речове тіло - не що інше, як з'єднання деякого числа таких гранично малих одиниць. Досвідченим шляхом неможливо осягнути природу речових тіл.
Гранично мала одиниця – неподільна одиниця Всесвіту. Ці одиниці у чистому вигляді, не об'єднані у фізичні тіла, становлять безмежне єдине поле. Об'єднуючись, вони утворюють різні тіла, причому вони не відокремлюються одне від одного, а залишаються єдиним цілим».
Ми сприймаємо наш Всесвіт не таким, яким він є насправді. В більшості людей не розвинений так званий духовний зір. Тому ми бачимо і сприймаємо лише один аспект Всесвіту – матеріальний. Адже вся наша сучасна наука наскрізь просочена матеріалістичним світоглядом. Ні існування Душі, ні тонкий світ зовсім не признаються, тому що їх не можна торкнутися і зафіксувати приладами. Але насправді є ще духовний і тонкий аспект реальності. І їх обов'язково треба брати до уваги. Не треба поспішати робити певні висновки, ґрунтуючись лише на матеріалістичній точці зору. Спираючись тільки на експеримент і логіку, неможливо до кінця осягнути природу матерії, а тим більше - всю різноманітну природу навколишнього світу. Тому науковий спосіб пізнання, який прийнятий за основу в нашому світі, – це лише одна зі стежок до Істини.
Існує інший спосіб пізнання – низхідний, від авторитетного джерела, прямого сприйняття реальності через чистий розум. Цей спосіб пізнання також освітлений у ведичних писаннях. Завдяки йому, власне, і було написано Веди.
Ми сприймаємо не так саму Реальність, як модель Реальності. Ми дивимося на Реальність через певні фільтри, створюємо її на основі тих образів, які ми маємо. Ми живемо у трьох вимірах, не підозрюючи, що їх у навколишньому світі набагато більше. Наприклад, тільки в нашому матеріальному Всесвіті їх 64. А в тонкому матеріальному світі – сотні та тисячі вимірів, а духовний світ ще різноманітніший.
Веди описують будову нашого Всесвіту як обмежений простір у формі яйця, що має кілька оболонок, причому кожна наступна оболонка на порядок товща за попередню. Перша оболонка представлена першоелементом ґрунту, її змінює оболонка, що складається з першоелементу води. Наступні оболонки йдуть шляхом свого «потоншення»: вогонь, повітря, ефір, розум, самосвідомість (его). Виходить, що це оболонки по товщині більші, ніж внутрішній простір.
В багатьох традиціях яйце є символом Всесвіту. І наші пращури на день весняного рівнодення, день зародження життя, фарбували яйця. І в казках смерть Кощея була на кінчику голки, а голка зберігалася у яйці.
Таких Всесвітів, як наш, – безліч. Одні за розміром більші, інші менші. Ці різноманітні Всесвіти можна порівняти з бульбашками піни, що плавають у Причинному океані. Уся сукупність цих Всесвітів називається матеріальним світом. За межами матеріального світу знаходиться духовний світ, який утричі більший, ніж матеріальний. Духовний світ, на відміну від матеріального, – вічний, тоді як матеріальний світ схильний до циклічного творіння і руйнування.
За Ведами, діаметр нашого Всесвіту становить 18 712 069 200 000 000 помножити на 8 миль (у Ведах використовується одиниця виміру відстані – йоджин, 1 йоджин =8 миль). Виходить, що наш Всесвіт не безмежний. І в сучасному вченому світі сьогодні також звучать ідеї про те, що він має кордони.
Знизу цей простір наполовину заповнений океаном , який надає Всесвіту стійкості. Над океаном розташовано 14 планетних систем. Все, що ми бачимо в небі – це середні та частково вищі планетні системи.
Планетні системи мають еліптичну чи спіральну форму. В одних планетних системах – чотири рукави, в інших – три, є й більша кількість рукавів. У нашій планетній системі, яка називається Галактика ( що означає Чумацький Шлях), – чотири рукави та два потоки. Багато з них формою нагадують свастику. Свастика – дуже давній знак. Зображення її археологи знаходять у різних культурних пластах землі усім континентах. У багатьох народів, у тому числі й у нашого, свастика з давніх часів є символом щастя. Нею прикрашали храми, будинки, посуд. Її зображували навіть на грошах. Цікаво також наголосити, що назва нашої планетної системи у багатьох народів на всіх континентах збігається.
Планетна система, в якій знаходиться наша Земля, знаходиться приблизно посередині. Усі планетні системи поділяються на три світи: нижній, середній та верхній. Наша Галактика належить до середніх світів. Під нами знаходяться так звані «сім кіл пекла», а над нами знаходяться вищі світи, аж до «сьомого неба». Рай та Пекло – це не вигадка. Справді, існують райські та пекельні планети. На одних живі істоти насолоджуються життям, а на інших – страждають. Усі 14 планетних систем Всесвіту створені для заселення живими істотами різного рівня свідомості. У кожній планетній системі, на кожній планеті живуть різні живі істоти. Все справедливо: кожній суті – свій світ, який відповідає його рівню розвитку розуму. Загалом у нашому Всесвіті живе 8 400 000 форм життя. З них 400 000 форм людиноподібних розумних істот.
Наша планета у космічному просторі займає особливий статус. Вважається, що через Землю проходить вісь Всесвіту. І всередині цієї осі є своєрідний коридор у духовний світ. Недаремно предки називали нашу планету Мідгард-Землею, тобто Серединною Землею.


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

14%, 1 голос

43%, 3 голоси

14%, 1 голос

14%, 1 голос

14%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.