Российская пропаганда постоянно пугает свою публику гейпарадами.
Хотя вовсю пропагандирует парады , которые гораздо более преступные , глупые и мерзкие.
Ведь что может быть более мерзко чем хвастатся тем , что мы ( или кто другой, тут я не буду делить на " наше ваше") заготовили чтобы убивать себе подобных ? Сотнями, тысячами, миллионами... даже миллиардами ?
Если вдуматься, не самая ли великая это глупость человеческой цивилизации?

А есть существа и вовсе признающие только старый способ общения...

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Ще світ не спить, і сонцю ще далеко,

На овиді танцюють міражі,

Тримає степ в долонях сизу спеку

Та марить про тумани і дощі.

З торбами за плечима ходять міфи –

Безсмертні свідки згублених століть,

Потомлені лежать в могилах скіфи

І ковила нерушена стоїть.

Буває, що небо говорить громом:
Погрожує ніби чи щось наказує,
Наче господар над світом-домом
Своє грізне слово усім виказує.

Веселкою небо, буває, всміхається
Так лагідно, щиро від серця всього,
Доброю радістю всіх торкається,
Мов ближче нема за нього нікого.

Буває, що небо плаче зливою,
Всі сльози на нас готове вилити,
Щось сталось з душею його вразливою
Що можна лише сльозами осилити.

А деколи просто вмиває природу
Та спраглу землю дощем напуває,
Чи градом зі злості наробить шкоди,
Чи снігом білим все покриває.

Буває захмариться сірими хмарами,
Сховає сонце і дощ та мовчить,
Мов зачакловане злими чарами,
Сумне і сіре вгорі там висить.

А може хмаринками білими гратися,
Казкові сюжети з них малювати
І сонця промінням до всіх усміхатися,
Добра й безтурботності всім бажати.

А темною ніччю нам відкриває
Безмежно далекі від нас зорі,
У далях цих в мріях лиш хтось побуває,
Щасливі світи там є десь без горя.

[ Читати далі ]