хочу сюди!
 

Олена

43 роки, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 37-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

чому зеленіє йуля?

Дмитро "Калинчук" Вовнянко 

ЧОМУ ЗЕЛЕНІЄ ЮЛЯ?

У той час як в моно-коаліції завершилися голоси для голосувань важливих для Офісу президента, сталася вельми цікава ситуація. Бабуся української політики Юлія Тимошенко різко заспівала зеленої: «Порошенко фінансував терористів».

Взагалі, коли про «державну зраду» починає просторікувати ЮВТ це вже навіть не смішно. Я просто нагадаю кілька цифр: 16 транспортних літаків ІЛ-76, 63 винищувачі МІГ-29, 70 бомбардувальників Су-24, один стратегічний ракетоносець Ту-95, 128 транспортних вертольотів Мі-8, 58 штурмових вертольотів Мі-24, 160 танків Т-80, 701 танк Т-72, 272 БТР-70 тощо і тощо. Що це? А це зброя якої весною 2014 р. у Збройних сил України НЕ було, бо її продала прем’єр Юлія Тимошенко як надлишкову, згідно одного лише розпорядження № 1092-р, від 6 серпня 2008 року (за два дні до російської агресії проти Грузії). Насправді – продала набагато більше. Перекинути відповідальність на міністрів не вийде, під розпорядженням стоїть підпис Юлії Тимошенко.

Ще один приклад. У 2005 р. в інтерв’ю журналу «Профиль» Юлія Тимошенко заявила, що вона погодиться на продовження перебування російської армії у Севастополі, в обмін на зменшення ціни на газ. Тобто уклавши Харківські угоди (які Тимошенко назвала зрадою державних інтересів) Янукович виконав саме її наміри.

Ну й нарешті цитата Юлії Тимошенко: «Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, бо це означатиме програш… Ніякого воєнного стану і активізації наших військ! Ми маємо стати самою мирною нацією на планеті, просто поводити себе як голуби миру». Де весною 2014 р. були сказані ці слова, пропоную вам нагуглити самим.

Юлія Тимошенко нині заговорила в унісон з пропагандистами Офісу президента, і це не дивно. Мета у них одна – відірвати виборця у Петра Порошенка. Секрет Полішинеля, для Юлії Тимошенко політика це наркотик і любимий спорт, надії повернутися на перші ролі вона не втратить ніколи. Під час голосування у Київраді за звернення до Верховної Раді, Президента та Офісу Генерального прокурора щодо недопущення політичного переслідування п’ятого президента Петра Порошенка, проти виступити три фракції – «Слуга народу», ОПЗЖ і «Батьківщина». Вкотре підтвердилося, ніщо так не ріднить Зеленського, Медведчука і Тимошенко як ненависть до Петра Порошенка. Воно й не дивно.

З Медведчуком у Юлії Тимошенко довга історія стосунків. Саме у БЮТ масово побігли колишні депутати СДПУ(о) після Помаранчевої революції, та так що зі скандалом з БЮТ вийшов Степан Хмара. Серед депутатів БЮТ був Павло Лебедєв, керівник військового відомства часів Януковича. А ще – Андрій Портнов, той самий.

У вересні 2005 р. російська «Лента.Ру» повідомила про візит Юлії Тимошенко до Москви і її зустріч особисто з Владіміром Путіним. Фокус в тому, що Тимошенко тоді перебувала в Росії в розшуку і з літака могла потрапити просто за грати. Як їй таке вдалося? Справа в тому що зустріч їй організував Медведчук. Це далеко не останній приклад співпраці кума Путіна і бабці української політики Юлії Тимошенко.

А Зеленський? Та тут як раз все просто. Щойно як Петро Порошенко повернувся до України, Юлія Тимошенко почала волати про «фінансування тероризму», а в коментарях під постами на соцмережах (в т ч у мене) зарясніло він гасел штибу: «Зеленський і Порошенко розривають країну, лише Юлія Тимошенко її об’єднає і зробить успішною».

Мета ЮВТ очевидна – вона хоче скористатися тим, що Зеленський втрачає рейтинг, але не дати людям розчарованим Зеленським перейти під знамена Порошенка або будь-кого ще з політиків. Цих людей вона намагається залучити у свої прибічники. Тобто «допомагаючи» Офісу президента, насправді Юлія Тимошенко його намагається кинути.

Цікаво, а грошей з ОП за повторення на ТБ тез Лещенка та Подоляка вона взяла? Це ж як раз у її стилі.

Алла Комарова

«В нас було два пакети великого будівництва, сімдесят п’ять «зелених кнопок» замість нардепів, п’ять упаковок кислоти для Юзіка, півсолонки Колі-Мітбола і нескінчена кількість ботів усіх сортів та кольорів. А також – говорячий бобер, корабельна сосна, на 100 відсотків кишеньковий генпрокурор і генератор випадкових звуків замість президента. Не то, щоб це був необхідний запас для того, аби посадити Порошенка, але якщо ти вже узявся до капітуляції й зради країни, то зупинитися важко. Єдине побоювання викликала Юля Володимирівна. Немає нічого безпораднішого, безвідповідальнішого та збоченішого, ніж Юлія Володимирівна. Але я знав, що рано чи пізно ми перейдемо й на цю гидоту…»

Я вчора досить недовгий час перебувала у свідомості (сподіваюсь, що не він), але встигла таки побачити отой граційний (як на поважний вік пані) стрибок нашої газової бабусі з її білих компресійних панталонів у ядуче-зелені.

Нагадаю, що про «державну зраду» у вигляді поставок вугілля з українських підприємств плаксиво тягне саме та людина, яка свого часу активно доклалася до знищення нашої Армії. До розпродажу її за безцінь, як на дешевому секонді.

Нагадаю, що свого часу цей «павич миру» наполягала на тому, аби «жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю […] Ніякого воєнного стану і активізації наших військ!» Саме у той час, як російські танки ешелонами валили наш схід.

І сьогодні, підживлювана власними незнищеними амбіціями, ця брехлива істота щось там сичить про державну зраду Порошенку? Я розумію її пекельне бажання відірвати шматок зеленого рейтингу аби наростити хоч трішки свій. Але геть не розумію тих наче нейтральних, хто підгавкує їй.





Не всім, не всім, кого Господь створив...

Не всім, не всім, кого Господь створив,

Не всім, хто нині радо землю топче,

Він дарував обійми добрих слів,

Не всім Він дав натхнення світлі очі.

Не кожного проймає висота,

І зорями не всім ворожить вечір,

І тесаного думами хреста

Не кожному Господь поклав на плечі.


эх, канацы-канадцы

бушует Америка,
Оттава, Канада
давайте-ка сверим-ка:
как надо? не надо?

Пока ведущие политинформаторы "сайта унылой культуры быта"™ собирают разбросанные сквозняком методички насчет того, как освещать канадские события, у нас есть минутка чтоб поразмышлять. Потому что потом возобладает единое мнение, спущенное сверху и будет не до размышлений. Потом останется приветствовать "линию партии и правительства", выражать восторг/осуждение и испытывать эрекцию  и испытывать эмоции, переходящие в эякуляцию овации.

Как относительно вольный казак,предоставляю свободный выгул для любых мнений, решений и кобеляжа на сравнительно твердой поверхности нашего богом спасаемого "СУКБыта"™.

Про канадцев сообщу немного совсем. Помню что там Трюдо. И папа у него был Трюдо, и дедушка. И все они рождались с серебряной ложкой во рту, не то что казахи.

Режьте матку, охламоны!
Что думаете по поводу канадских событий?
Пройдет немного времени, уляжется пыль и гарь, вот тогда все мы сможем сверить свои ощущения, сделать поправку на интуицию и громко рявкнуть всем "а я же говорил(а)!"


Ибопотомушто моя шкурная заинтересованность в том, чтобы у вас в черепушках не прекращалась циркуляция гемолимфы, генерирующей мыслеформы и поддерживающей круглую форму ваших голов.


Мадейра остання. Від краю до краю

  • 30.01.22, 19:38
У заключній розповіді про Мадейру мені залишилося показати дві крайні точки острова, миси на сході й заході, абсолютно між собою не схожі, але однаково захопливі. І трішки сонячного півдня між ними.

1. Першим розкажу про східний мис, що зветься Сан-Лоренцо.


[ Читати і дивитись далі ]

Одинокая мечта.


  Хмурый зимний день, не взирая на свою непродолжительность, казался застрявшим во времени. С самого утра снег большими хлопьями всё падал и падал. Было так тихо, словно в мире пропали все звуки. И словно этим снегом, моя душа покрывалась тоской. Только мечта порхала призрачной белой птицей и настойчиво звала к себе.

  Смотреть в окно уже больше не было сил. И я, не взирая на непогоду, решил развеять тоску в прогулке по зимнему лесу.

– Ты куда собрался в такую непогоду?

– Пойду, поищу свою мечту, чтобы отогреть. Боюсь, что замерзает она в своём глухом лесу.

  Шутка была так себе, но у меня было ощущение, что среди зимних снегов, в глубине глухого леса на самом деле замерзает от холода моя мечта.

  Среди лесной тишины было слышно, как падает снег. Да где-то далеко в лесу, то ли казалось, то ли на самом деле был слышен девичий смех. Может это была лишь птица, а может причуды моего воображения. Моя фантазия всегда была ещё той выдумщицей. Она жила в моём сознании своей сказочной жизнью, и будоражила моё воображение. Это она меня отправила в эту непогоду тащиться по лесу неизвестно куда.

  Впереди, в просвете между деревьями, виднелась широкая поляна. Отсюда она казалась зелёной. Но позже оказалось, что она и вправду была летней. Это был посреди зимы оазис сказочного лета. И на этой поляне сидела девушка в желтом платьице и вязала венок из цветов.

– Что смотришь? Давай присаживайся.

– Ты кто такая?

– Странный ты. Ты же шёл к своей мечте? Вот я и есть твоя мечта.

  И она так посмотрела на меня своими голубыми глазами, что под этим взглядом я начал таять, как снег когда-то на этой поляне.

  Дальнейшую нашу беседу я помню смутно. А как возвращался домой, и вовсе позабыл. Помню лишь, когда оглянулся, то покидаемая мною поляна оказалась покрыта снегом, а от лета и следа не осталось. И лишь эта сказочная девушка стояла на поляне и махала мне на прощанье синей косынкой.

  Мне бы остаться с ней, или забрать с собой, но я, как всегда в этой жизни, оставил свою мечту скучать и грустить в одиночестве.

  Я буду снова смотреть в окно, как падает бесконечный белый снег и думать о том, что где-то в глухом лесу мёрзнет от одиночества моя мечта.

  Может быть  в другой, сказочной жизни, я обязательно останусь со своей мечтой. И мы будем жить вместе – неразлучно и счастливо.

  P.S. При желании прослушать можно здесь https://www.youtube.com/channel/UCZmXbu45aPWwQ8JSRzdBCOg/videos