— Ти у Польщі?
— Так, вже ходжу тут до школи. В мене всі уроки польською, уявляєте?
— Тобі подобається?
— Спочатку було страшно. Бо я ніколи не вчив польської. Але ж дітям потрібно до школи ходити?
— Звісно, потрібно.
— Ну ось. Значить, треба вивчити польську. Це ж їхня рідна мова. А як інакше? Ніяк.
— Ніяк…
***
— Зараз дуже скрутно матеріально. Але за три місяці буде легше, я знаю.
— Чому саме за три?
— Тому що зараз інтенсивно вчимо іспанську. Я дуже старанна учениця, і
дітям своїм кажу вчити мову з усіх сил. Бо тоді тут в Іспанії буде
більше шансів мені роботу знайти, а їм гарну освіту здобути. Ну це ж
логічно, що ми не дамо собі ради в іншій країні без знання мови. Це ж
їхня рідна мова. А як інакше? Ніяк.
— Ніяк…
***
— Готуюся до виїзду на інший континент. Чекаю на результати тесту рівня
мови. Він — обов’язкова умова працевлаштування в фірмі, куди мене
беруть.
— На які результати сподіваєтесь?
— Думаю, тест успішний. Я пів року ще до війни витрачав щоденно по 4
години на заняття з репетитором. Бо то дуже складна мова, але не зможу
працювати, не знаючи її. Це ж їхня рідна мова. А як інакше? Ніяк.
— Ніяк…

