хочу сюди!
 

Елена

42 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 35-60 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 1785







67%, 2 голоси

0%, 0 голосів

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Эх капитан...

Подтверждая дурную славу пятницы 13 числа, огромный круизный лайнер Costa Concordia, на борту которого находились более 4 200 человек, потерпел крушение 14.01.2012 около острова Джильо у берегов области Тоскана в Италии.

По словам капитана, круизный лайнер напоролся на скалы, которые были не указаны на навигационной карте. 6 человек погибли, 29 считаются пропавшими без вести.


Как же так капитан, какие карты тут были нужны?  

 

А может ты хотел плыть дальше по улицам города?


Тщательнее надо выбирать капитанов,  тщательнее!

 

Снайпер с позывным "Уголёк"

  • 03.04.22, 16:19





Знакомьтесь, это снайпер с позывным "Уголёк"

В армию девушка попала потому, что хотела, чтобы ее младший брат, который тоже служит, гордился ею. 

В 2017 году «Уголек» попала на службу в один из батальонов морской пехоты. Неоднократно выполняла боевые задания на востоке Украины. 

В январе этого года у "Уголька" закончился контракт, и она решила сделать перерыв. Но он был недолгим. Буквально через месяц началась полномасштабная война и "Уголек", взяв свой до сих пор не разобранный рюкзак, вернулась в морскую пехоту защищать свою страну в качестве мобилизованной:

Мочить их всех надо! Это не люди. Фашисты и те не были такими подлыми, как эти орки. Мы обязательно победим. Лично я буду стоять до последнего! Радует, что некоторые наши люди открыли глаза, и теперь понимают, кто есть кто!

ua_flag ua_flag ua_flag

G07

G07

Mолитва любові і ненависті

  • 03.04.22, 14:43
Mолитва любові і ненависті:

боже
дай нашим воїнам
око сокола — кожному
крила яструба — кожному
силу лева
і швидкість тигра

щоб кулі, уламки, ракети і бомби їх оминали
щоб жоден не був поранений
щоб вони ішли, ішли, ішли
шаткували ворога
і вимітали ту нечисть із нашої землі

так поетично і щиро щодня молиться моя бабуся.

і я тепер з нею, цими ж словами.

***

спочатку вона казала мені, що дуже православна і не може говорити злого і думати злого. навіть на ворога

сьогодні вона криком кричить
НЕНАВИДЖУ

***

зараз це те, що маємо відчувати ми всі. читаючи історії людей, які чудом вирвались із Маріуполя. дивлячись на фото зґвалтованих і розтерзаних у Бучі. чуючи новини про нові і нові вибухи шкіл, дитсадків, пологових, музеїв. по всій країні.

боже
не дай нам забути.

вони нас терзали століттями. вони морили нас голодом, вони висилали нас у табори, розстрілювали, топили і палили нас просто за те, що ми українці.

боже
не дай нам пробачити.

боже
дай нам ненавидіти на всю силу.
дай нам вижити, пережити і передати цю ненависть далі своїм дітям, внукам і правнукам.

я зберігаю всі історії про нелюдські злочини. колись я напишу про це книжку. і це буде найстрашніша річ, бо не потрібно буде думати над сюжетними поворотами і конфліктом. кожне слово, кожна літера зараз — відкрита рана.

***

боже
дай нашим людям сили.

нічого більше не прошу. жодних скарбів, багатства чи благ.

найцінніше у нас вже є —
наша країна.

і свобода, що завжди виринала з темної води і живою виходила з вогню. її не знищить жодна куля.

***

боже
як боляче

krapka.krapka

ЖИТТЯ




Життя, Ти прекрасне у кожну хвилину!

Бо я відчуваю цю спрагу Буття!

І зраненим серцем над болем я плину,

Щоб ти посміхнулось - зневіри нема!!!

 

                   03.04.2022


Думаете, это все? Нет!

Погода дрянь. Весна-то где? Думаете это все? Нет! ... Есть дороги, которые нужно пройти в одиночку. Есть моменты, где нужно поставить точку. Есть ситуации, когда стОит прощаться. И люди, к которым лучше не возвращаться..
Но вот есть ещё что-то Думаете это все?
Да!
Но об этом я рассказывать вам не буду ..

От кому зараз дійсно тяжко в світі жити

  • 03.04.22, 14:02
Особливо мені сподобалось закінчення.
Люди, не будьте черствими, пожалійте бідолах.

Хроніки російської окупації-6

Збирався таки підготувати звіт, однак клятий фотохостинг відмовлявся працювати. Ну, що ж, тоді продовжу щоденникові записи. 

У попередній пост забув написати про перебої з електрикою. Протягом тижня-півтора вона була вісутня двічі. Але якщо першого разу світло було відсутнє півгодини-годину, то другого разу електропостачання не було декілька годин.

В останні вихідні березня відбувся перехід на літній час. Що тут такого незвичного? Лише зайва морока з переведенням годинників, які не підлаштовуються автоматично. Єдиний плюс — за літнім часом вечоріти стало пізніше.

Тиждень тому гатило нещадно. Напевно, щось і до нашого міста прилетіла знову. На міській сторінці в соцмережах нічого не пишуть (звісно, не можна). Але в новинах розповідали про авіанальоти. Потім затишшя. Тільки зібрався прилягти — як бабахне. Одним словом, виспатися не вдалося. З середини тижня по ночам стало спокійніше. Хоча б можна виспатись. Навіть снилися сни! Орків відігнали від столичного передмістя. Втім, під ранок щодня чути гармати.

Через темряву постійно стукаюсь то об двері, то об шафи. Просто не хочеться зайвий раз світити ліхтариком. Чесно кажучи, набридло вмазуватись.

Мама ні в яку не хоче думати про від'їзд. Мовляв, хвора і стара. Довгі переїзди же не для неї. Але чого чекати? Поки буде гаряче? А можливо, старим людям набридає жити? Чи просто фаталізм: що буде, те буде? Хоча з середини тижня стало спокійніше. Так, вибухи чути, однак по ночам можна спати. Місто повертається до життя: відкриваються магазини і підприємства, в супермаркетах порожніх полиць стало набагато менше, повертаються мешканці, запускаються міські та внутрішньорайонні маршрутки, а з наступного тижня ще й приміські маршрути.

Була можливість проїхатись по місту: якщо не враховувати блокпости і непрацюючі світлофори, то все майже так, як було до війни.

Природа теж оживає. Посеред тижня була теплинь до +17. Зараз полоходало і задощило, але зацвітають квіти, зеленіє трава, розпускаються бруньки.