Сходив на ВДНГ. Цьоко року вхід зробили безкоштовним. Подивитися було що: купа розваг — замок льодових скульптур, гірки, каток, резиденція Діда Мороза. А ще креативна ялинка.


Щоправда, розваги дорогі. До Діда Мороза — 200 гривень. Каток — 150 (якщо у вихідні). Але можна прийти просто подивитися.

[ Читати далі ]

Якщо довго нема в онлайні значить або нема інтернету, або є важливіші справи.

Вчора сходив на екскурсію до філії музею громадського транспорту, що розташувалась на території колишнього автобусного парку №3. Був просто шокований станом експонатів — ходової техніки дуже мало. Однак хочеться вірити, що машини відреставрують швидше, ніж вони згниють.


Давно мріяв там побувати. І от, мрії збуваються.
Хоча картина депресивна. Але кажуть, в 2017 музей відкриють.
[ Читати далі ]

Можливо ще зарано про це казати, але схоже, що "Автолегенди СРСР" для вітчизняних збирачів модельок скінчилися.. 6 років розповсюджували, але вирішили закрити достроково. За цей час деякі встигли звикнути.

Не так давно закрили представництво видавництва в Україні. А потім з'явилися чутки від наближених до видавництва, що журнальну серію у нас можуть прикрити. Розповідали, що після 180го номеру «Автолегенди» не будуть постачатися в Україну. При тому, що саму серію не закривають. Навіть більше — «Автолегендам» нема кінця і краю: заплановано до 221 номера. А от український ринок стали вважати безперспективним. Йсмовірно, тут зіграло роль обідніння населення, зменшення ринку продажів (за рахунок Криму) і те, що деякі колекціонери і збирачі перестали купляти «Автолегенди».

Але цікавий не лише сам факт дострокового закриття серії — планували, що "журналку" дотягнуть до 180 випуску.  Однак 177 номер в деякі кіоски не завезли. І в моє місто в тому числі. А ще Ікажуть, що то був останній випуск.

В такій ситуації одні колекціонери зітхнуть із полегшенням, а інші — із сумом. Не знаю до кого з них себе віднести. З одного боку, серія вже давно себе вичерпала та й якість поганенька. Та й для гаманця краще. А зекономлені кошти можна витратити на щось корисне. А з іншого боку — і після 180го номеру будуть цікаві випуски, які вже навіть не купиш (бо в Росії вони давно були в продажу). А якщо купляти нові випуски із-за кордону, то це дорого обійдеться. Десь 240-250 гривень.

До речі, «Автолегенди СРСР» була єдиною журнальною серією з модельками, яка росповсюджувалась по Україні. А тепер не буде жодної.

P.S.: Походу кіпіш зарано підняв. Начебто ще завозять.

Запитували який трафік для світлофорів у Боярці. Так ось відповілдь-фотопідтвердження. Трафік не щільний, але постійний потік машин, як мінімум, з трьох напрямків.

Особливо черги перед перехрестям утворювались на другорядній дорозі. Фото зроблене у вихідний день.


[ Читати далі ]

Давайте про щось веселіше. Хоча, не знаю чи це доречно в даному контексті. Нещодавно пор радіо почув класну пісню Pianoбоя «Шампанські очі». Після пошуків у Youtube виявилось, що пісня — переспів Кузьми Скрябіна. А ще є відеокліп на пісня у версії Pianoбоя.

Кліп новий (ось чому пісня з'явилась в ротації?). А сам кавер, я так розумію, 2015 року.



Мені пісні Pianoбоя не подобаються. Але ця композиція сподобалась.

Не хочу показатися нудним, але забув дописати до попереднього допису . Може щось порадите. Весь час сплачували за комунальні послуги через пошту. І за це не брали комісію. Скільки в платіжках написано — стільки плати. Але настала криза, Укрпошта в ауті — поштове відділення ледь не закрилось: відновили роботу, але платежі вже не приймають. А щоб заплатити через банк треба доплачувати за послуги банку. А це хоч мєлочь, але нериємно. Причому комісію беруть як у Приватбанку, так і в державному Ощадбанку.

Одна надія, що в пошті знову будуть приймати комунальні платежі, або пошта остаточно розвалиться.

Вирішив підкинути гівна не вентилятор. Але думаю, тема цікава. Ні для кого не секрет, що банківські операції потребують адміністрування. Ну, скажімо, обслуговуючий персонал, сервери, чи що там ще може бути. Але раніше відчути (чи побачити) комісію за послуги можна було лише в разі сплати в сторонніх фірмах. А іноді взагалі комісії не було (хоча насправді вона мабуть була).

Щоб не бути голослівним, приклад. Для розумників (тут такі, бачу, є) пишу більшим шрифтом, щоб виділити суть. Раніше картки поповнення мобільного рахунку коштували стільки, скільки їх номінал. Тобто, купляєш стретч-картку номіналом 100 гривень за 100 гривень. І так було довго. Запитання: а чому тоді зараз картки зараз продають дорожче їхнього номіналу? Що змінилося?! Наприклад картку номіналом 100 гривень продають за 103 гривні. Хош - не хош, а доводиться переплачувати. Це, як я розумію, "навар" продавця за доставку. А чому ж раніше вартість дорівнювала номіналу?

Але картки це ще по-божескі. Якщо сплачкувати за мобільний зв'язок через платіжний термінал, то взагалі комісія 6%. До%уя, чи не так?
Хоча кажуть, що можна зекономити, сплативши через термінал в фірмових центрах мобільного оператора. Начебто там комісія навіть менша, ніж при купівлі картки.

Скільки про це не запитував на mail.сру і тут здається — нормальної відповіді так і не почув. Може зараз економісти розтлумачать і розкладуть цінову політику по поличкам?
[ І ще один приклад ]

Знайшов ще один оглядовий майданчик. Хоча він і не дуже зручний, зате з точки відкриваються непогані панорами приватного сектору — мікрорайони Божків яр і Монтажник. Дуже колоритна місцина.Так і не скажеш, що це трьохмільонне місто, мегаполіс і столиця країни. Хоча я історію місцевості не цікавився — можливо колись це була околиця Києва, або взагалі самостійне село.


Та мені вдалося знайти ще колоритніші ракурси.

[ Читати далі ]

Думаєте: куди це я пропав? Майже п'ять днів не було інтернету. З вини провайдера такої перерви ще не було. Та й взагалі провайдер непоганий. За 6 років тільки декілька раз були серйозні несправності. Але довше дня-двох інтернет не пропадав. Вважав свого провайдера найдійним. Але після цього випадку засумнівався.

На цей раз полетів IPшник. Типу, в мережі вже є система з таким IP. Раніше це вже було, однак проблему вирішили швидко — приїхав майстер, подивився комп'ютер, потім поколупався у щитовій, дав нові налаштування. А на цей раз вони щось довго тупили. Спочатку сказали, мол, заявку прийняли. Потім відповіли, що це хтось сторонній піключився. Як? У щитову полізли?! Але я настояв на скарзі і все ж запитали код помилки. Та потім довелося чекати три дні. І, саме головне, не казали в чому причина і не сказали скільки чекати усунення несправності. Знайомий комп'ютерник відповів, що це провайдер щось "нахімічив" або шукають вільні IP-адреса для підключення.

Поки не було інтернету, пошукав відгуки через мобільний інтернет (хоча він дуже дорогий!). І прозрів! Про провайдера написано стільки «лагідних» слів. Виявляється мені повезло, що раніше не було серйозних проблем. На одному сайті 14 відгуків "ЗА" і 42 "ПРОТИ". Замислився: і справді, інтернет не дуже швидкий, на поламки і несправності реагують повільно і неохоче. Тепер от думаю: чи варто підшуковувати нового провайдера? У нас у Боярці конкуренція ого-го! Є з чого вибрати.

Врешті видали нові налаштування. Але думаю що це ненормально, по деківлька разів змінювати IP-адресу.

P.S.: Провайдер Maximum.net.

P.P.S.: Поки був офф-лайн думав, що настрочили купу каментів. Так і вийшло.
До речі, тут розумник писав про власний бізнес. Так от, наприклад мені інтернет для роботи не потрібний. Але якби був, скажімо, інтернет-магазин, що тоді? Уявіть: інтернет-магазин, люди зробили замовлення — а інтернету нема. Який тут бізнес, якщо в країні все фігово працює?

Наприкінці листопада вийшов дебютний, довгоочікуваний альбом співака Alekseev'а. Перший альбом отримав назву від пісні «Пьяное солнце», яка зробила нового виконавця популярним не лише в Україні, а й закродоном. До альбому увійшло 10 композицій, в тому числі хіти «А я пливу», «ОМА», «Пьяное солнце», «Снов осколки».

Ну і зазначу, що Alekseev дебютував у 2015 році з переспівом пісні Ірини Білик «А я пливу», яка майже одразу стала популярною. Через рік, в 2016, виконавець знову переспівав одну з ранніх пісень Білик.



Треклист:
01. Океанами стали
02. Чувствую душой
03. Пьяное солнце
04. Больно как в раю
05. Держи
06. Снов осколки
07. Дельфины
08. А я пливу
09. ОМА
10. Странные танцы

І хоча серед україномовних тільки дві кавер-пісні Ірини Білик, зате які!
Альбом можна послухати ТУТ.