Олекса Бригас. Думки. Віталія Касперовича, підслухані мною, і викладені українською мовою. Чи може одразу за літом настати весна? Чи може втішати крізь хмари небесне світило? А відповідь буде моя: - Безумовно, що так, Коли повертається з дальніх доріг моя мила. Розпустяться квіти, що наче уже й відцвіли І пташка в саду знову пісню свою заспіває! ... Як довго в розлуці з тобою, кохана, були, Що серце від розпачу ...

Читати далі...

Солов’їна… Калинова… І оспівана, й забута! Знов взялись за тебе, мово. Знову: «Бути, чи не бути…» Не вдавалось яничарам порубати ятаганом – Твоє слово, ніби чари, все загоювало рани, - То сучасні бузувіри без гармат і кулеметів Нищать мову, нищать віру, «підсікаючи» на злеті! Приставляючи параграф темних варварських законів, Ніби дуло пістолета – чорним отвором до скроні. То чому ж вам ще не йметься, тісно чом у власній хаті? Ніби вільні вже, здається… Навіть інколи – багаті. Рот...

Читати далі...

Різдво, Великдень, Спасівка, Покрова – Злітають роки стрімко в небуття. Не все в житті складається чудово, Чудовим є лише саме життя.Дароване Господнім провидінням, Миттєвістю в історії Землі, Як вищий дар за несвоє терпіння І муки, для початку, не свої.Ідем вперед, відлічуючи кроки І вже ніхто за руку не веде. Позаду десь давно шкільні уроки, Та головний екзамен – хто-зна де.Хоч іспит свій складаємо щоднини Перед Його невидимим Лицем, Не знаєм до останньої хвилини, Що буде нам...

Читати далі...

Живу я в полоні надії,Її відпускати не смію,Що прийде нарешті розрадаІ ми будем завжди разом. Розвіються біль та тривоги,Розтануть сніги-оманиІ тихе, безцінне щастяДушею нашою стане. У щасті, у смутку, в турботах.. Із посмішками і сльозами.. Життя це пройдемо разом У вірі, надії, коханні.

Коли надiя помира - тодi й менi не варто жити, тодi не варто щось робити i марно витрачать слова.Тож, поки подих мiй не згас, любов плекаю i надiю, в свою зорю щасливу вiрю, що збереже мене i вас.Терпiв Господь i я терплю заради крихiтки надiї. На долю нарiкать не смiю во iм’я тих, кого люблю.I вкотре Богу помолюсь - нехай здiйсняться вашi мрiї. Доки не згасне жар надiї, доти живу я i борюсь. 22.11.2002

Не хлiбом єдиним... Далеко не хлiбом єдиним Живем в повсякденнi - в багатствi, а чи без гроша, Бо тим вiдрiзняємось ми вiд простої тварини, Що крiм стравохода живе в нашiм тiлi душа.Є скептикiв досить. В словах i думках їх - зневага, Та все ж наступає хоч раз у життi така мить, Що "правильних" слiв вiдлетить гамiрлива ватага I щось невловиме в свiдомостi враз защемить.Десь вченi мужi щось доводять iз супервагою, Над тiлом чатуючи мить переходу межi... А слово розважливе...

Читати далі...

[Приєднана картинка] З-пiд снiгу пролiсок голiвку показав - Листочки-руки вiн до сонця протягнув, А я повторю те, що сотню раз казав: Що я тебе кохаю, лиш тебе одну.Нехай розлука мiцно стала помiж нас, Та я зруйную цю невидиму стiну I, нiби пролiсок, пiднiмусь в котрий раз, Бо я тебе кохаю, лиш тебе одну.Зима лютує, та настане їй кiнець I нiжний пролiсок вiтатиме весну. Нiщо не згасить двох палаючих сердець Допоки я кохаю лиш тебе одну. 05.03.2005

І знову сам воюю проти себе - Два чорти скарапудились в мені. Один волає: "Зупинись! Не треба!" Штовхає інший: "Не впиняйся, ні!" І я іду, і падаю, і знову Спішу вперед або плетусь назад. Мені дарма, що брехні і обмови Об мене торохтять, Як об &nbsp...

Читати далі...

Средь этой пошлости таинственной, Скажи, что делать мне с тобой: Недостижимой и единственной, Как вечер дымно-голубой? А.Блок

Люди різні між нас бувають — Симпатичні, гарні, чудні. Дні за днями, бува, куняють, А живуть лиш у мріях та сні. Може, це і не дуже грішно — Не для всіх же доступна даль, Тільки чомусь в очах їх смішно Заплелися журба і жаль. І життя мовби їх не било, І дріма в них чимало сил. Але їм тільки сняться крила, Наяву ж — вони зовсім без крил. Я судить їх не маю права, Я для них не бажаю зла — Я і...

Читати далі...