Четыре Соглашения

Твое слово должно быть безупречным

Высказывайтесь прямо и честно. Говорите только то, что действительно подразумеваете. Избегайте говорить то, что может быть использовано против вас, или сплетничать о других. Применяйте силу слова для достижения истины и любви.

Ничего не принимай на свой счет

Чужие дела вас не касаются. Все, что люди говорят или делают, - это проекция их собственной реальности, их личного сна. Если вы выработаете в себе иммунитет к чужим взглядам и действиям, то избежите бесполезных страданий.

Не делай предположений

Найдите в себе мужество в случае непонимания задавать нужные вам вопросы и выражать то, что вы действительно хотите выразить. В общении с другими добивайтесь максимальной ясности, чтобы избежать недоразумений, не расстраиваться и не страдать. Уже одно только это соглашение может полностью изменить вашу жизнь.

Старайся все делать наилучшим образом

Ваши возможности не всегда одинаковы: одно дело, когда вы здоровы, а другое - когда больны или расстроены. При любых обстоятельствах просто прилагайте максимум усилий, и у вас не будет упреков совести, укоров в свой адрес и сожалений.

В "Четырех Соглашениях" дон Мигель Руис раскрывает источник верований, которые отнимают у людей радость и обрекают на ненужные страдания. Основываясь на древней мудрости Толтеков, "Четыре Соглашения" предлагают правила поведения, открывающие огромные возможности быстрого изменения жизни ради того, чтобы обрести свободу, настоящее счастье и любовь.

ЦАРИЦА НЕБЕСНАЯ: Orthodox Chant from Ukraine
http://www.youtube.com/watch_popup?v=9TBtHEqtzJQ 

СВОБОДА! РАВЕНСТВО! БРАТСТВО! –   три основы любых революций, любых реформаций, в основе вообще любых действий.

Извечные истины, основанные на трех постулатах:

1. СВОБОДА – мы свободны в своих действиях  - от творить до вытворять. Каждый имеет право выбора. Поэтому мы и делимся на творцов и критиков, на тех, кто отдает, и тех, кто вбирает.
2. РАВЕНСТВО перед Богом, т.е. мы все имеем равные возможности и имеем право на равные отношения друг с другом.
3. БРАТСТВО – может ли пойти брат против брата? Мы должны научиться понимать, кто мы дуг для друга, понимать ценность каждого.

http://video.mail.ru/mail/edrozd59/88/103.html

           Наша современная политика сейчас стоит вне государства Украины, она решает свои вопросы, т.к. она не дает обществу национальную идею, не дает систему ценностей, на которую мог бы опираться человек, не дает конкретную, четкую программу развития.

Рассмотрим цепочку причинно-следственных связей: посеешь мысль – пожнешь поступок, посеешь поступок – пожнешь привычку, посеешь привычку – пожнешь характер, посеешь характер – пожнешь судьбу. Почему у Украины такая судьба?  Где позитивный образ героя? Где ориентировки на правильные поступки, на героизм?

Возьмите  наши слова:

 МАЙБУТЬНЄ – це те, що МАЄ БУТИ.

 Все в мире имеет свое предназначение и Украина не исключение.

СВІДОМІСТЬ -  що СВІЙ ДОМ МІСТИТЬ.

Мы имеем форму, наша задача наполнить ее содержанием, помочь реализовать свое предназначение.

   ЦІЛЬ   - Энергия  любви, которая приводит к эволюции.

Посмотрите на расположение Украины. Мы имеем либо растягивание ее в разные стороны более сильными соседями, либо консолидацию сил вокруг ее.

Украина должна сформировать идею, под эту идею надо подобрать возможности, тогда формируется программа и закладывается результат.

http://video.mail.ru/mail/edrozd59/88/102.html

Тезисы из выступления Сергея Жаданова на круглом столе «В поиске национальной идеи».

P.S.  И не надо что-то выдумывать. Все заложено в нашей геральдике, в цветах нашего флага,  в нашем языке, в нашем месторасположении, в наших традициях.

И надо, наконец, понять разницу между управлением и менеджментом:

УПРАВЛЕНИЕ – упорядоченное освещение явлений; согласование интересов различных систем – это правовращательное движение энергии - ИЗЛУЧЕНИЕ.

МЕНЕДЖМЕНТ – использование энергии человека в различных процессах – это левовращательное движение энергии – ВБИРАНИЕ.

Вклад Григорія Сковороди в формування  суспільної  свідомості та національної мети

Його ім`ям називають вулиці, населені пункти і навіть кораблі, його філософську спадщину вивчають у багатьох університетах світу, і як не парадоксально, разом із тим він займав виключно мало життєвого простору в матеріальному світі» Духовний же світ його – безкрайній. Він проходив тисячу верст і ввійшов у вічність. Його звали Григорій Сковорода.

Він став не тільки основоположником новітньої (як української, так і російської філософії, що опиралась на міцний фундамент Святого Письма та кращих мислителів древності, але явився в образі пророка). Великий філософ світив дорогу Шевченкові, Шевченко – Франкові, Франко – Лесі Українці, а вони разом – усім нам. Більше того, філософія Сковороди була для нього не лише теоретичними постулатами, він твердо і послідовно втілював її у своє життя і закликав до цього інших.

            Мандрівний філософ Григорій Савич Сковорода відноситься до яскравих представників генофонду нації. Особистий приклад Сковороди являє собою вклад у формування антикризової суспільної свідомості в сучасних умовах виходу України із епіцентру кризи. Ми повинні на його прикладі унаслідувати все краще із минулого, зробити актуальним в теперішньому з орієнтацією в перспективне майбутнє.

            Що ж знають наші сучасники про Григорія Сковороду?  

                  http://video.mail.ru/mail/edrozd59/88/98.html

Після проведення моно опитування з’ясувалось, що українці дещо знають про Григорія Сковороду. Та насправді мало просто ЗНАТИ про філософа. В наш час його треба досліджувати, втілювати його ідеї в життя.

Якщо  намагатися виразити одним реченням концепцію філософії Сковороди, то воно мало б звучати так: «Сутність людини, місце її у Всесвіті та спосіб її існування на землі.»

Сутність людини – людина повинна бути щасливою. Весь світ словом і ділом переконував Сковороду, що щастя людське полягає в нагромадженні матеріальних цінностей. Філософ був іншої думки. «Вже сьогодні бажаєш бути щасливим? Не шукай щастя за морем, не проси його в людини, не мандруй по планетах, не волочися по палацах, не плазуй по земній кулі, не вештайся по Єрусалимах…» Щастя як необхідна необхідність задарма всюди і завжди дарується»

На думку сучасної науки (універсології) , щастя – це гармонійний розвиток людини. Це єдність 

·        Місце у Всесвіті – «сродна праця». Це реалізація призначення людини на Землі. За Сковородою кожен має займатися тим, що йому до душі. Якщо кожна людина буде займатися по-справжньому своєю справою, вона відповідно буде максимально корисна на своєму місці для всіх інших членів суспільства.

Невміння і небажання більшості осіб із панства керуватися своїми уродженими схильностями  і здібностями, їх прагнення різними методами одержати незаслужені чини, звання, високі нагороди, матеріальні цінності та інші блага, тобто «несродный труд», як вважав Сковорода, були причиною соціальної нерівності і зла. І це й зараз стало причиною сучасної кризи

 Крім того, ми можемо пізнати ціль свого розвитку тільки тоді, коли будемо знати мету українського суспільства і людства в цілому. Тому треба визначити призначення України в світовому співтоваристві.

            Спосіб існування на Землі. Як казав Григорій Сковорода, потрібно жити відповідно до законів Біблії, а це означає – дотримуватися законів природи. Вони універсальні, це закони розвитку – управління, взаємодії, формоутворення.

Та для управління нашим розвитком нам потрібен ЧАС.  Тут доречні слова Григорія Сковороди «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений».

 Тож давайте не будемо гаяти часу даремно, а почнемо діяти, вже в цю мить втілювати принципи Сковороди у формування національної ідеї і будувати свідоме суспільство, в якому не було б місця для будь-якої кризи.

                                                                                                                          К. Б.

Бизнес - курс

РАЗВИТИЕ ИНТУИЦИИ В БИЗНЕСЕ

«Диагностика, прогнозирование и моделирование развития бизнес - систем»

Цель курса: обучение обоснованию принимаемых рений на различных уровнях управления методами психосистемного анализа, обучение построению моделей для принятия деловых рений.

Экономические проекты и сделки требуют предварительного осмысления в виде составления прогноза, плана или программы действия как непременного условия обоснования замысла и надежности получения желаемого результата. Для достижения успеха чрезвычайно важно  также не только принять разумное, обоснованное, эффективное решение, но и принять меры для  обеспечения его практической реализации.

В условиях рыночных отношений в экономике, когда отсутствует в полном объеме необходимая информация о спросе на товары и услуги, когда невозможно предсказать поведение не только конкурентов, но и партнеров, когда необходимо принимать решения, обеспечивающие не столько развитие, сколько выживание предприятия (фирмы), когда невозможно обычными способами обосновать глобальные явления и события, в т.ч. кризисы, особенно остро встает потребность в знании методов прогнозирования.

С этими задачами и помогает разобраться курс, благодаря которому возможно построить общую схему выработки научно обоснованных управленческих решений, опирающуюся на принципы  системного подхода и методы психосистемного анализа.

Методы психосистемного анализа позволяют задействовать в прогнозировании не только прагматичные подходы, а также иррациональные, интуитивные, базирующиеся на универсальных закономерностях развития разноуровневых систем, учитывая человеческий фактор в управлении.

В курсе в доступной форме представлен инструмент, который можно использовать для подготовки индивидуальных деловых прогнозов и далеко идущих планов.

Читает курс – президент ВОА «УАУ», доцент кафедры менеджмента НТЭУ 

Ципуринда Владимир Степанович.

Каждому слушателю обеспечена поддержка психосистемолога.

Курс продолжительностью 4 месяца (72 часа), занятия 1 раз в неделю (3 часа).

Набор слушателей по предварительной записи.

Адрес: метро «Палац Україна», ул. Тельмана, 1/32, этаж 3, офис 8.

E-mail: [email protected], [email protected]

Информационная поддержка: 521-97-21, 353-24-13, 8-063-999-70-53, 8-096-377-00-89

ОВЕН наступив на грабли, придет в такую ярость, что сломает их, но в процессе получит ими ещё раз 5 по голове.

ТЕЛЕЦ будет наступать на грабли снова и снова, пока они не сломаются.

БЛИЗНЕЦЫ смогут решить, куда им идти только после того, как понаступают на все грабли.

РАКа только это заставит сделать шаг вперед.

ЛЕВ будет рассказывать всем, как это прикольно, и советовать всем сделать то же самое.

ДЕВА будет наступать медленно и методично. Уверена, что, если наступить правильно, все обойдется.

ВЕСЫ будут очень долго сомневаться, и, приняв единственно верное решение, наступят на самые большие.

СКОРПИОН если и заметит, что это было, то вряд ли об этом задумается.

СТРЕЛЕЦ обязательно постарается взять реванш и наступит повторно.

КОЗЕРОГ наступив на грабли, поймет, что он на них наступил, но вряд ли это что-то значит.

ВОДОЛЕЙ наступит только на приглянувшиеся ему грабли.

РЫБЫ будут всю жизнь себя за это винить. Единственное утешение - благодаря им, на грабли не наступил кто-то другой.

       Люди, родившиеся под Знаком Кардинального креста, в своей оценке жизненных ситуаций и окружающего мира делают акцент в первую очередь на форму и пространство своего проявления в этом мире :

       Овен – выбор цели, вектора направления, по которому пойдет поток энергии системы, форму управления (голова), метода руководства (мозг), пространства охватываемого процессом  управления ;

       Рак –    выбор формы построения взаимосвязей в системе (желудок), накопление и проявление взаимосвязей  в пространстве, охватываемом деловыми, родственными и семейными взаимосвязями ;

       Весы – выбор формы партнерских взаимоотношений в системе (почки), пространство, охватываемое партнерскими или деловыми взаимоотношениями ;

       Козерог - выбор формы проявления результата деятельности системы, ее объем, структуризация накопленного опыта (кожа, кости скелета), пространство, в котором может проявиться система.

       Заболевания , связанные со Знаками Кардинального креста, в первую очередь разрушают форму, структуру органа или системы и пространство их воздействия. Основной причиной, вызывающей эти заболевания, является проблема с целеориентированием,  самоопределением   своего места и роли в пространстве проявления. Знаки Кардинального креста оказывают влияние на голову (Овен), желудок (Рак), почки (Весы), кожу и суставы (Козерог). Болезни носят скрытый (латентный) или хронический характер. Заболевание может протекать длительно, периодитечски обостряясь.

        Их лечение невозможно без укрепления иммунной системы, физической формы, внутреннего равновесия и доведения любого начатого дела до конкретного результата.

       Из-за упорного характера заболеваний Кардинального креста часто возникают осложнения в органах, за которые отвечают другие кресты.

Кардинальный крест.

        Основа Кардинального креста – ресурсы системы, т.к. это накопительный крест. Главный интересующий их вопрос : собственная индивидуальность. Знаки этого креста находятся в непосредственной связи с физическим и внешним миром. Стремления исходят из «Я», но воздействуют, непосредственно, на  «Не Я». Дома, связанные с этими Знаками, означают  славу, авторитет, общественное положение и деятельность для общности.

        Внимание Кардинальных знаков  сосредоточено на новых начинаниях. Они новаторы, пионеры. Они обладают колоссальным запасом инициативы и крайне эгоистичны. Хоть у них нет основополагающего желания вести за собой, однако они не желают быть ведомыми.

        Кардинальные знаки ищут возможности  определить и выразить свою индивидуальность; их потрясающая энергия и настойчивость необходимы, чтобы освободиться от зависимости от общества и утвердить собственную индивидуальность. Каждый из Кардинальных знаков озабочен своим аспектом личности – в зависимости от элемента.

         Овен, знак Огня, сконцентрирован просто на творчестве и выражении своей индивидуальности.

          Рак, знак Воды, более всего сфокусирован на утверждении и выражении своей эмоциональной природы.

          Весы, знак Воздуха, более всего сосредоточен на социальном и интеллектуальном аспекте собственной личности.

          Козерог, знак Земли, интересует в первую очередь создание физического, материального проявления своей личности.

           Эти знаки достаточно динамичны, харизматичны, открыты и импульсивны. Они озабочены только внедрением нового, не стремясь довести начатое дело до конца – склонны  быстро терять к нему интерес. Им следует научиться контролировать свои порывы; они склонны действовать сразу , едва новая идея пришла им на ум, но редко – если это вообще случается – они обдумывают и создают план действий. Им надо научиться, в первую очередь, использовать модель управления №1.  

        Первая реакция Кардинального знака, если но оказался под давлением – пойти в контрнаступление. Эти люди – воплощение фразы: «Сначала стреляет, а потом спрашивает, кто идет».      

Обставини сьогоднішнього життя в Україні сприймаються її громадянами здебільшого як трагічні. В психології таке бачення ситуації зветься «катастрофізмом». І це вже ледь не провідна риса національного характеру. Кожен, особливо  за пляшкою, не від того, щоб попліткувати про «трагедію української державності», підраховуючи, як «скоро все розвалиться». Щоправда, при цьому маючи на увазі не себе, а сусіда. І зазвичай не підозрюючи, що саме означає  давньогрецьке слово «трагедія».

У первинному своєму  значенні «трагос» – козел, «оде» – пісня. Останній у козлячому житті крик, коли цапові ритуально перерізають горлянку.

Втім, не зважаймо на почуте. Хто б що  не казав. Людина ніколи не почуває себе настільки добре чи  погано, як вона про це говорить. Така вже вдача Homo Sapiens. Тому довіряти виголошеним суспільним настроям варто лише частково. І вже зовсім не тоді, коли йдеться про    причинно-наслідкові зв`язки, в яких саме суспільство має свою частку відповідальності.

Та вихоплюючись з колективного несвідомого, упродовж років і віків, з  фольклорних джерел та виборчих агіток лунають різні публічні схлипування на кшталт: «ми – не бидло, ми – не козли».

Звідки така незглибна потреба доводити, здавалося б, очевидне?

Якщо почуття власної гідності існує, воно не потребує щохвилинних публічних доказів.

Інакше це поведінка людини «з особливими потребами», психопата або  неврастеніка. Почуття впевненої «самості»  грунтується на звичаєвих, перевірених часом  стосунках з довкіллям – як людським, так і природним. Особливо – з природним.

Природа завжди бере своє. Неспокійні або врівноважуються, або вимирають. Цей процес здобуття природної рівноваги  називається «гомеостазис». Шалені пошуки нового теж мають свою назву – «гетеростазис». Її запропонував автор теорії стресів Ганс Сельє, обгрунтовуючи це тим, що іноді природні обставини сильніші за звичайні можливості людей.

Впевненість у собі грунтується на праві, взятому силою. На завойованому, а не на вижебраному.

На захищеному, а не захованому подалі від чужих очей. На створеному власноруч, а не піднятому з іноземного болота.

Та не будьмо такими вже політкоректними. Ставлення до нас з боку Росії, Європи, ба навіть Америки (якщо та інколи помічає) саме як до бидла і до козлів – надто вже очевидне.

Один і той самий послід, лишень загорнутий у різні кольорові папірчики.

Звісно, сусідні президенти і прем`єри володіють мовою дипломатичних двозначностей. Це дає можливість нашим самодіяльним імітаторам влади спростити собі життя і  віками сприймати звуки ляпасів як овації. Але сукупне історичне ставлення сусідів, що тими самими віками виявлялося в словах і ділах, є саме таке.

В короткі миті історичних просвітлень нас починали остерігатися і побоюватися, Але завжди страх поступався місцем полегшенню і не надто приховуваному зловтішанню.

Те, що вам на слухняну шию можуть начепити золотий дзвіночок на барвистій стрічці і заквітчати роги, мальовані в колір національного прапора,  не зробить вас меншим рогулем. І вже аж ніяк не убезпечить від різницького ножа.

У кожної помилки є ціна, про яку дізнаєшся post factum. За деякі ми платимо упродовж життя і самим життям. За інші розплачуємося до «сьомого коліна». Чим дужчий, харизматичніший рід, тим сильнішу енергетику зобов`язань він несе в собі. Тим більшу відповідальність.

Фатальні події, які відбувалися з пращурами, оживатимуть у нашому житті знову і знову, доки не вичерпається енергія розплати. Найважче, майже неможливо не спіткнутись там, де всі спотикались до тебе. Шанс не помилитись щоразу слабший, але він залишається.

Це не числівник, а метафора – «до сьомого коліна». У Старому Заповіті (Вихід 20:5) йдеться про прокляття до третього й четвертого покоління. Джон Донн, автор славетної промови «По кому плаче дзвін»,  запозиченої для назви Хемінгуеєм, у своїй останній проповіді в Уайт-Холлі  в 1631 році  сказав: «Те, що ми іменуємо життям, є лише Hebdomada mortium, тиждень смертей, сім днів, сім пір нашого життя, проведеного у вмиранні, сім разів пройдена смерть, і згодом кінець».

Сім – не число, а все життя, скільки б його кому не судилося, людині чи народу. Американський винахідник і філософ Артур Янг  вважав, що Всесвіт складається з семи послідовних елементів – світло, елементарна частинка, атоми, молекули, рослини, тварини і люди. І кожне сьоме покоління проклятих має шанс на його усвідомлення і зняття.

Але імовірно, що є і неоплатні помилки, наслідком яких є розчинення і зникнення народу, його цілковита трансформація у наступний етнос.  Народ – не лише сукупність живих.

Якщо цивільна людина на полі бою помилково підіймає з землі чийсь прапор, то для інших учасників битви вже не важливо, що нею насправді рухає – цікавість, помста, потреба в тканині  чи любов до прекрасного. Справу зроблено, прапор піднято, битва триває. Але така людина стає мішенню. А вже потім їй посмертно приписують якусь рушійну ідею.
Намагання  українців створити стійку національну ідею для всього етносу нагадують окультні пошуки «справжнього імені Бога». Не тих 72 імен, що в Кабаллі чи Авесті, і не 99 імен Аллаха чи якихось інших. Аналіз біблійної та близькосхідної ономастики вказує, що пошук імені Бога – це пошук його прихованої властивості. Можливості щось пояснити. Те, що  досі вважалося незбагненним, хоч і очевидним.

Що ж, за таке високе знання доводиться платити відповідну ціну.

Та численні людські жертви українців, покладені цілком щиро на олтар цієї ідеї,  скидаються не на усвідомлену оплату чи вдячне жертвоприношення. А, судячи з результатів, на гекатомбу. На бійню.  А покривало з олтаря державної мудрості  так і не спадає. Можливо, з порожнеча?

Але ж ми досі живі? Можливо. Не завжди так виглядає. Життя – це  прагнення поширювати свій вплив, свою владу. А наш одвічний літературно-релігійний пессимізм… Добрий для гуманітаріїв, але мало придатний для  розвитку.

Звісно, це також варіант поведінки. Але якогось смиренного  виживання  чи служіння. В гірших варіантах - прислужування. Героїчні приклади самопожертви «за народ» – це винятки.

Решта смертей – як фатальне прийняття покути цілим народом.  П`ять Руїн держави – і невідомо за що. Де ж  істина?

Воля до істини  може віснувати за двох обставин.

Від усвідомлення, що саме це твій вибір.

Або від страху, що в тебе не залишиться ні фізичного, ні історичного часу.

«Тремтячі еліти»
У кожному разі людина або нація, яка починає щось робити,  спершу опиняється в цілковитій самотності. Без жодних гарантій успіху і відчуття майбутнього. В кожній культурі, хоч діонісійькій, хоч аполонічній, існують натяки, і є застереження від непоправного вибору. Все, що роблять люди, жодним чином не має відношення до того, що вони про це думають і говорять. І завжди є  натяк, таємна вказівка на фатальність – неможливість перезавантаження Великої Гри.

Слово “фатум” історично це  просто “Слово“. Але найголовніше Слово. Воно означало присуд Юпітера, царя богів. У множині  –  це долі людей, міст, народів. І хто б міг подумати, що від цього грізного слова, від якого  утворилися перші назви чарівників (fatus) та чарівниць (fata), у нашому обігу лишиться лише вульгарний клаптик напівпрозорої тканини – “фата“?

Так і з українським фатумом. У теперішньому часі критика обставин лунає звідусіль. За що ж нам така кара (Божа)? Цю ламентацію вголос чи подумки українці виголошують вже століттями. Але безжальний, самокритичний пошук причин не належить до головних українських чеснот. Версію відповіді можна пропонувати залежно від того, як вважати: древня нація українці чи навпаки – дуже і дуже юна.

Але треба виокремити людину і прапор, який вона підіймає. І відповідальність за це.

Історії, які потім розповідає ввціліла людина з чужим, «трофейним» прапором своїм нащадкам, з покоління в покоління набувають ознак беззаперечних історичних фактів. Традиція, архетип формують не лише поведінку. А й незриму, але дуже відчутну відповідальність. До «сьомого коліна». Тобто –  на все життя.

Наші сучасники, «сьогоднішні» (в широкому, не лише філософському сенсі слова) українці обрали добу Київської Русі  як свій культурно-політичний «день народження». Воно, звісно, виглядає природніше, аніж, скажімо,  родовід від трипільців чи аріїв. (Панове трипільці / арії, нічого  особистого!)

Ілюзія відносної «недавності» подій Київської Русі і, головне, історичної тяглості, низка документальних свідчень (байдуже, що написаних на триста років пізніше) дала психологічні підстави для такої своєрідної генеалогії.

У психології це називають «помилкою хіндсайту». Хіндсайт («погляд назад» англійською) це – ретроспективний аналіз. Отримання нових знань на підставі досвіду минулого. Основні питання, якими переймаються люди під час такого аналізу, – що було зроблено доброго? (тобто що буде втрачено, якщо це негайно не обговорити?), які знання були здобуті? (який висновок можна зробити?), що наступного разу має бути зроблено інакше? Що досі ще не зрозуміло?

Це узагальнення. Єдиного наукового методу «хіндсайту» не вироблено. Можливо, не в останню чергу тому, що ним і так всі  користаються. На власний розсуд.

Тому дискусії відносно минулого часто перетворюються на банальний  пошук винних і на курйозні особисті суперечки науковців. Наприклад, у 1857 — 1859 роках в Індії відбулося повстання тубільних солдат-сипаїв, яке більшість істориків оцінювали як антиколоніальне. Резонансна була тема. Російський художник Верещагін  навіть намалював пафосну героїчну картину “Розстріл сипаїв”. Але причиною бунту була зовсім не визвольна боротьба індусів проти білих колонізаторів, а те, що на озброєння англійського війська прислали нові гвинтівки Енфілда з капсюльним замком, які заряджалася набоями, вкладеними в паперову обгортку. За правилами, у разі інтенсивної стрілянини цю обгортку треба було розкушувати зубами. А папір був просякнутий “високотехнологічною” сумішшю коров’ячого жиру та свинячого сала.  Ні мусульманин, який бридує свининою,  ні індуїст, що шанує корову,  такого до рота не візьмуть. Бойові якості цих солдат Ост-Індської компанії були досить відносні. Найперший бунтівник, 29-річний бенгалець, стріляючи в свого командира, зміг поцілити лише в коня. Коли його схопили, він спробував застрелилися, і теж невдало, після чого його повісили. Закінчилося все грандіозною кількарічною різаниною, включно з цивільним населенням, жінками і дітьми всіх рас. Але індуси називають цю подію “Першою війною за Незалежність” а британці “Індійським бунтом”. І повірте, це на письмі – цілковито різні історії, які об`єднує хіба що спільна хронологія.

І це точки зору зацікавлених сторін, учасників та їхніх нащадків. Що казати про решту?

Прикладів  в історії – сила-силенна.

Степан Разін ніколи не став би тою постаттю, якою ми його знаємо, якби князь Долгоруков не повісив його брата Івана Разіна, після того, як брат віддано послужив царю Алексею, але без дозволу захотів поверутися додому, на Дон.

Успішний придворний польського короля Богдан Хмельницький  не почав би мститися полякам, якби заздрісний рід Конецпольських руками чигиринського підстарости не зайнявся рекетом Суботова.

Іван Мазепа, який зробив блискучу кар’єру при дворі царя Петра і був одним з найбагатших людей свого часу, навряд чи пристав би до шведів, якби не з’ясував, що Петро І збирається вжити стосовно противника тактику «випаленої землі». А на цій землі стояли маєтки Мазепи.

Звісно, на початку двадцятого століття, на тлі загального всесвітнього бунтарства, свідомі достеменно знали: суть тут у боротьбі поневолених проти пригнічувачів. Час перетворив їхній марксистський пафос на історичне посміховисько. Але кількість охочих побачити в простих людських  сюжетних лініях якесь кучеряве історичне «барокко» не меншає.

Якщо є питання і низка можливих відповідей на нього, то зазвичай правильна відповідь – найпростіша. Словом, не  морочте собі голову без потреби.

Це правило називається «бритва Окама» – за ім’ям англійського філософа ХІІІ століття Вільяма Окама. Хоча й він лише повторив подібну тезу Аристотеля. Поза тим люди «денно і нощно», скільки існує рід людський,     ріжуться об цю «бритву».

У чому зазвичай коріниться подібна помилка?

Осксфордський тлумачний словник з психології говорить, що  «помилка хіндсайту» – це тенденція вважати, що після того, як подія відбулася, ми знали заздалегідь, як це все мало відбуватися.

«Тремтячі еліти»
Трохи заскладно, але у  побутовій версії це звучатиме, як:  «А, я й так давно це знав!» Відбулася якась подія, і люди на підставі її хибної оцінки  дуже перебільшують свою можливість передбачень – і заднім числом, і в майбутньому. Сама подія вже не здається несподіваною, бо причини  чи підстави для власного «точного»  судження вже не потрібні. Взагалі, чим більш переконана людина у власній правоті, тим менш точними є її оцінки.

Історія Київської Русі у тому вигляді, як її вивчають з карамзінсько-грушевських часів –  не просто помилка.

Це  – вирок. Така от, скажуть,  доля.

Але «доля»  – це слово, зміст якого треба відчувати. Як казав Освальд Шпенглер: "Хто не в змозі цого зробити, хай не займається історією, тому що пізнанню природи можна навчитись, але знавцем історії можна лише народитись".

Доля – це унікальні для  кожного “візерунки” на поверхні еритроцитів. Приблизно кожні чотири місяці наш кістковий мозок перезаписує і дублює цю інформацію на 25 трильйонах еритроцитів, на молекулах гемоглобіну,  щоб “голос крові“ говорив людині, чим вона насправді є і на що заслуговує.

Історія – жива, це явище природи. Це культура і філософія. Але аж ніяк не прислужниця  влади.

Історія Європи – це доля, створена власною  сильною волею. Діалектична спіраль, під непереборним тиском обставин  розігнута до прямої.

«Тремтячі еліти»
Історія України –  це калейдоскоп культурно-історичних явищ, які відбуваються за однією і тією ж самою схемою розвитку.

Дуже нелегко, озираючись навсебіч, зауважити не поверхневі  явища, а їх глибинну сутність. Щоразу щось заважає. Погляд, кинутий надто глибоко всередину себе, іноді прожогом вертається, охоплений нез’ясовним жахом. Страх – добрий захисник психіки. Але поганий захисник честі і совісті.

Та якщо людина в грозу вирушає на узвишшя, то повинна знати, що в неї може влучити блискавка. І коли нація з цікавості або марнославства , блукаючи, піднімається в мороці віків на якесь узвишшя, лише ранок  покаже, що це – Олімп чи Голгофа.

Українська «еліта», в міру здачі інтересів нашої країни, здає і свої власні інтереси. Вона просто перестане існувати. Можливо, розуміння цього , загострить її мислючу діяльність в пошуку об’єднуючих рішень.

Водоподіл  між політичним та економічним "бомондом" в Україні стає чим далі, тим більш зибким. Очевидно, що в політиці переважають авторитарні  «бізнесмени».  З   450-ти депутатів, що засідають в парламенті, близько 90% - мільйонери. І розрізнити, в яких ситуаціях вони ведуть себе як політики, а в яких - як бізнесмени - практично неможливо, тому що немає прийнятих  у нашому суспільстві  критеріїв  , які  ідентифікують справжніх політиків і справжніх бізнесменів.  Бажано виробити такі  критерії.

Полностью статью читайте тут:

http://ukrhromada.org/ua/quotes-content/id/6/