До  вашої  уваги  категорично  пропоную  книгу Олександра Боргарта "Дві культури"(!)

Наведу тільки одну цитату, що на початку цієї книги --- "

Крiм прямої – вiйськової, полiтичної та культурної агресiї, Росiя вела й веде протиУкраїни широко закроєну пропагандну агресiю, цiллю якої є:

1.Довести всьому свiтовi, що жодної України взагалi немає й нiколи не було, єлише “южная окраiна Россіі”.
2.Якщо це не вийде повною мiрою, то довести, принаймнi, що нема й не було жодногоукраїнського народу.
3.Як не вдастся й це, то довести хоча б, що нема i не може бути жодноїукраїнської культури, а значить – i української мови.
4.Коли не вийде, зiрветься й попереднє, то довести хоча б те, що жалюгiдна,вiдстала та провiнцiйна українська культура – в жодний спосiб не порiвнюється з“вєлiкой русской культурой”. Втiм, “вєлiкой” її, крiм самих росiян, здається, –нiхто й нiколи не називав."

І дещо про самого автора книги:

5 серпня 2002 року на 84-му році життя зупинилося серце Олександра Олександровича Боргардта - відомого науковця, есеїста, графіка, перекладача, культуролога. Окрім свого безпосереднього фаху - фізики, професор Боргардт активно цікавився літературою та історією, вільно володів кількома європейськими мовами. Останні 15 років він особливо плідно працював у царині есеїстики та культурології. Одна за одною вийшли його книги - "Бич Божий", "Дві культури", "Аналітична історія України" у трьох частинах. Остання праця вже встигла викликати помітний резонанс і жваве читацьке зацікавлення. В архіві О. Боргардта залишається чимало невиданих праць: переклади з Ф.Г.Лорки, гостроактуальне дослідження "Мовне питання на Україні (трохи правди проти моря брехні)", численні статті та розвідки, якими пристрасний полеміст відгукувався на злободенні проблеми сучасності.

О.Боргардт народився 3 лютого 1919 року біля станції Синельникове в родині професора біології. Походить зі швейцарського роду, дід О.Боргардта - Йоган Боргардт - воював на Кавказі на боці Шаміля. Потрапивши до російського полону, назавжди лишився в імперії. Звідси, напевно, гостре неприйняття О.Боргардтом будь-яких імперій - від Римської до Російської. Антагонізм між імперськими і вільними світами - наскрізна тема наукової та есеїстичної творчості О.Боргардта. Його "Аналітична історія України" є чи не першою спробою аналітичного осмислення історичних фактів, подій та їхніх наслідків. Все, що створене пером професора Боргардта, відрізняється гостротою аналізу, скепсисом науковця і вірою патріота. Власне, О.Боргардт уособлював собою три поняття, реабілітуючи їхнє первинне, незамулене значення - інтелігента, науковця і патріота. Український світ помітно збіднів, зазнавши втрати, але залишилися книги професора Боргардта та його великий архів, який нащадкам ще належить поцінувати. Світла пам'ять про нього назавжди залишиться у серцях його учнів, друзів, усіх, хто мав честь знати його особисто.

Мабуть, враховуючи побажання шанувальників північної імперії зла, модератори прибрали розміщений у моєму блозі матеріал під назвою --- Орест Лютий - "Убий у собі мocкaля" [Censored Version]...

Це свідчить про те, що творчість Ореста Лютого є вельми доречною та послідовною, і що саме головне, корисною для України. Пропоную вашій увазі посилання на ютубний канал Ореста Лютого, щоб ви завжди були в курсі його творчої діяльності - Канал користувача OrestLutiy

Подивитись потрібно всім(!!!) А плакати чи сміятися вирішимо після перегляду...

"Даогопак" - графічний роман, написаний Максимом Прасоловим, Олегом Коловими і нарисований Олексієм Чебикіним.

В cюжеті міксовані локальне та глобальне. Серед героїв – запорізькі козаки, ассасини, ніндзя, турецький султан. При цьому, деякі риси вигаданного світу добре знайомі: шахраюваті митники, гарні жінки-утриманки.

Максим Прасолов: "Ми сучасні люди, тому ми робимо сучасну історію, ми переосмислюємо ту спадщину, яку маємо. І ми дуже хочемо донести до свідомості і українця, і світу дуже просту ідею: наші козаки-характерники – це точно такі самі самураї, які існували приблизно в той же час, це точно такі самі майстри кунг-фу, це такі ж лицарі, як шотландські у "Хороброму серці"".

Більш докладно про цю книгу читайте тут (рекомендую як для дорослих українців, так і для української малечі)

На 22-му році української незалежності я, цілком випадково, натрапив на невідому мені  досі інформацію про авіацію України часів визвольних змагань в період 1917-1920 рр.  

Для перегляду пропоную тільки маленький елемент цієї цікавої розвідки.

Отже: Франко Петро Іванович (21.06.1890-28.06.1941)

сотник, льотчик-дозорець. Син видатного українського письменника Івана Франка, народився у с. Нагуєвичі біля Дрогобича. Закінчив Львівську Політехніку, школу старшин піхоти у Вінер-Нойштадт, літну школу у м. Райльовац під Сараєвом (1916). Вступив на українську службу в ранзі поручика, з 1.01.1919 — сотник. З 1.01.1918 був референтом авіаційних справ Державного військового секретаріату ЗУНР та очолював Летунський відділ Галицької армії. 4.01.1919, виконуючи з льотчиком В. Кавутою бойове завдання, збитий поляками і потрапив у полон, звідки невдовзі втік та 21.01.1919 повернувся у Летунський відділ. Залишався командиром Летунського відділу до 26.03.1919, а референтом авіаційних справ — до 10.04.1919. 14.04.1919 відбув із місією Українського Червоного Хреста до Белграда. У 1922 р. повернувся на батьківщину і працював викладачем у Коломийській гімназії, у 1931 р. виїхав до СРСР, став старшим науковим співробітником Інституту прикладної хімії в Харкові. У 1936 повернувся до Східної Галичини, викладав у гімназіях Львова та Яворова. Протягом 1939–1941 рр. декан товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 р. обраний депутатом Верховної ради УРСР. Заарештований у червні 1941 р. у Львові. За одними даними, загинув під час втечі на ст. Прошова поблизу Тернополя, за іншими — страчений у в’язниці. Автор спогадів про Летунський відділ Галицької армії (ЦДІА у м. Львові. — Ф. 640. — особистий фонд П. І. Франка; Франко П. Летунський відділ УГА//Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 10. — С. 3–5; Ч. 11. — С. 9–11).

Громадянам України з екранів зомбоящиків розповідають про що завгодно, обходячи стороною нашу історію, Україну та й нас самих.

Весь матеріал про авіацію України початку ХХ століття можна знайти тут.

Ореол русофила для Дмитрия Табачника стал почти идеальным щитом, которым он надежно прикрывает выстроенную в министерстве систему коррупции. Ключевую роль в дерибане денег играют депутат-«регионал» Максим Луцкий (известный также как Люся-Фармазонщик) и замминистра Евгений Сулима. Устойчивость связи обязана не только любовью к деньгам. Любовь, как известно, чувство куда более всеобъемлющее.

Нет сильнее фаланги, чем та, которая состоит из любящих друг друга воинов
“Ксенофонт “Киропедия”, 1976, с.160.

Еще древние греки отмечали, что наиболее опасной и боеспособной является фаланга из гоплитов-любовников. Ведь в бою, они не только безжалостны к врагам, но и заботливо прикрывают друг друга. Казалось бы, причем здесь украинское министерство образования образца 2010 года? Кадровая колода, которую в министерстве образования тасовал Дмитрий Табачник, легла так, что у руля нашей системы образования оказалось сразу два чиновника, трепетно относящихся к вопросам однополой любви. Это лучшие друзья Табачника – Максим Луцкий и Евгений Сулима. Первый – «теневой кошелек» схем министра, второй – его зам по высшему образованию. Режим донецко-енакиевского блатного разлива отдает на откуп «голубой троице» все образовательные потоки. Видимо выросшей на связке «уголь-кокс-металл» братве, заниматься такой сферой не по масти, или не по мозгам. Вот и решили: «пусть п…сы развлекаются».

Продовження статті (людям зі слабкими нервами не рекомендовано)

"Далека від політики" Українська православна церква (МП). Дніпропетровська єпархія.

(джерело)

Державні символи сусідньої держави на релігійних спорудах в Україні...

Паганий смак(?).

Життя продовжується. Один за одним виникають українські за формою та духом  інтернет-ресурси.

Цього разу мова йде про непростий інтернет-магазин Ореста Лютого: 

http://ol-shop.com.ua/

Як ми всі знаємо, агітувати за кандидатів чи політсили у день виборів заборонено.
Але ніхто нам не забороняє в цей день агітувати за Україну.
Тому пропоную започаткувати всеукраїнський флешмоб –
«Йдучи на вибори, вдягни вишиванку!»

P.S. Може йздригнеться рука в якогось манкурта чи просто втомленого життям совка і не поставлять вони хрестик за відверто антиукраїнську силу….

Для небайдужих українців. Відкрився новий інтернет-ресурс. Рекомендую.

http://ounuis.info/