Я робот? додала новий результат

цікавий тест на зір і здатність розрізняти відтінки




мій другий творчий гонорар)

Написала для знайомої два твори - малому в школу, а вчора вона принесла в якості подяки 10 капсул для прання. 
Отакий гонорар))
ще трохи неба 

і квітів

і музики

Щастя є ( на конкурс)

Щастя є – я знайшла джерело натхнення і спосіб подолати осінню депресію – Рей Бредбері. Це, звісно, тимчасово, але зараз мені більшого не треба.

Щастя є – воно у дитячих посмішках, у погожій днині, в обіймах коханої людини, у вмінні залишатись наодинці з собою, в кожному ранку, бо він дає нам можливість почати все спочатку.

Щастя є у кожному з нас, воно лише чекає коли про нього згадають і дозволять наповнити душу світлом і теплом.

Не шукайте щастя в речах – вони лише спосіб зробити побут зручнішим і легшим. Не шукайте щастя в інших людях, бо чуже щастя не зігріє.

Шукайте щастя в собі, бо лише ви можете зробити себе щасливим. Кожен з нас сам вирішує щасливий він чи ні, тож не варта іншим людям дозволяти обманювати самого себе і вірити, що для щастя нам потрібне Щось. Для того, щоб бути щасливому треба бути щасливому. Все, більш нічого. Тільки бажання і віра в своє щастя.

на конкурс сезоны жизни

Холодний, пронизливий вітер зриває з дерев останні листки, вириває парасолі з рук перехожих і завиває щось сумне в коминах і шахтах вентиляції багатоповерхівок. Дрібні каплі дощу потрапляючи на обличчя обпікають холодом і ще більше псують настрій високому вродливому чоловікові в шкіряній куртці і модних подертих джинсах.  Не зважаючи на впевненість більшості, що чоловіки не вміють робити дві справи одночасно він встигає звабливо посміхатися жіноцтву, яке з захопленням розглядає його доведене до досконалості в модних спортклубах тіло і яскраві блакитні очі, і брудно лаятись подумки.

Скоріше, скоріше добігти до дверей, де завжди смачна кава, а зараз і келих коньяку не завадить. В кафе тепло, затишно і тихо грає музика. Що це? Знову джаз?  Ненавиджу! Скільки раз просив включати щось краще, навіть диск Стаса Михайлова подарував, а віз і нині там. Добре хоч не голосно, а то колись точно розіб'ю їх шарманку.

А ось і вона. Скільки дивлюсь не розумію, що я в ній знайшов. Каштанове хвилясте волосся ледь прикриває лопатки, великі карі очі, високі вилиці і повні рожеві губи. Ніби все непогано, але до дівчаток в модних журналах їй далеко. Ще й за фігурою не слідкує, зараз ніби не дуже товста, але з часом точно обросте жиром й вкриється целюлітом. От дівчатка з мого спортклубу знають, що за собою треба пильнувати, а їй все ніколи. І прощаю їй цю лінь. Все таки я надто добрий до неї. А вона  знову натягнула цей жахливий светр кольору "пожухлого листя". Як можна давати кольорам такі жахливі назви, ще й шити одяг такого кольору. Краще б одягнула ту рожеву кофтину. В ній хоч цицьки добре видно. А чого той офіціант так на неї дивиться? А вона йому ще й посміхається, от шльондра! Треба вмішатись, поки не почала номер телефону диктувати.

- Привіт, Маринко! Що? Просила так не називати? Це твоє ім'я і ти повинна його любити! Крім того ти мене теж не дуже слухаєш. Скільки раз просив не одягати цей жахливий светр?

- але...

- ніяких "але ". Ти просто не вмієш гарно одягатися. І пояснював вже - треба одягати коротеньку спідничку, блузку з гарним декольте...

- гарно то коли всю пазуху видно?

- чим більше видно, тим краще! І не перебивай коли розумніші говорять! Запам'ятовуй - спідничка, блузка, декольте, панчохи і чоботи вище колін на високих підборах. Зрозуміла?

- але ж холодно...

- холодно?  То й що? Краса вимагає жертв, чула? Ти замовила мені каву?

- ти запізнився.

- то й що?  Подумаєш, трохи запізнився, то що вже лишати людину без кави?

- ти запізнився на дві години.

- і що? Але ж прийшов!   І коньяку замов, стільки нервів йде на тебе. Що? Просила офіціанта принести каву, як тільки прийду? То де той твій офіціант? Я вже годину тут сиджу!

Знову той офіціант витріщався на тебе. Замовила тільки каву, а я ще коньяку хотів! Скільки раз просити - не замовляй за мене! Ти про себе не здатна подбати, не те що про когось! Чому ти плачеш?

- бо в мене сезон дощів.

- що ти мелеш? Сезон дощів буває в тропіках. А в людей, особливо декотрих, тільки примхи і дурнуваті фантазії в голові! Я завжди знав, що ти дурна, але не думав, що на стільки!

- ні, любий, дощі бувають у всіх широтах, хоч в декотрих місцях їх дуже мало. Лишень в тропіках сезон дощів залежить від пори року, а в людей багато в чому від оточення. От зараз я зміню частину свого оточення і в моєму житті почнеться сезон спокою. Це як зима в природі - час відпочинку і відновлення. Проте, думаю в мене він триватиме довше, бо від тебе треба добряче відпочити. А потім обов'язково буде сезон пробудження і нового кохання. А далі? Далі буде видно.

- ти подивись яка розумна! Сама до мене прибіжиш! Чи може думаєш, що є мужик з яким в тебе буде сезон посухи? Ти ж ревеш від найменшої дурниці!

- чому ти такий переконаний, що сльози то зло? Вчені вже давно довели, що сльози можуть очищувати душу, як дощ змиває бруд і робить кольори такими яскравими й насиченими. А ще вони, як лінзи в окулярах, допомагають роздивитись хто перед тобою. Або що... Дощ необхідний всьому живому, а сльози бувають не тільки сумні - є і сльози радості. Прощавай, любий! Сподіваюсь колись ти навчишся плакати, бо в твоїй душі надто багато бруду. А від посухи все хороше зів'яло.

Пішла... Як вона посміла так говорити зі мною? А офіціант вже тут як тут, пальто їй допомагає одягнути і таки просить номер телефону. А вона диктує! От шльондра! Та нехай іде собі, знайду кращу! Он за сусіднім столиком дві симпатичні дівчини сидять. І цицьки трохи видно, і не скаржаться на холод.

- привіт, дівчата! Може познайомимося?

- з "козлами " не знайомимось!

Пересіли. От хвойди, повиставляли цицьки і шукають багатих бахурів. Дідько! І кава вже охолола. Чому в моєму житті все не так як хочеться? Сезон невдач... 

емоційне

спочатку хотіла написати геть інше - поплакатись на поганих людей, але на щастя тирнету не було, тому після деяких роздумів такі висновки:

Слова і вчинки інших людей ображають і ранять нас рівно на стільки, на скільки ми їм дозволяємо. Ніхто не ображає і не шкодить нам більше, ніж ми самі. (я)

***

Розплутую нитку самотності,

Ховаюсь у коконі віри,

Я знову у хвилях непевності

Шукаю закономірність.

 

Чи сльози і розпач заслужені,

Чи може то помилка неба,

В хаосі обману спустошені

Забули духовні потреби.

 

Прокльони на кожному кроці,

А ненависть душить кохання,

І заздрість, як більмо на оці,

Світ робить лиш місцем ридання.

 

Уміло в туман безнадії

Затягують сильні і хижі,

Їм вигідний розбрат в країні

Регочуть над розпачем сиріт.

 

То може вже досить боятись

Час правді поглянути в вічі

Ніхто нашу долю не змінить

Поки не поборемо відчай.

 

Вже час перестати шукати

Хто створює наші проблеми

Почати вже час будувати

Майбутнє своїми руками.

як краще?

готую подарунок для подруги і роздумую як краще розташувати листочки
голосуйте за ваш варіант
1.
2
3
робота не завершена, тому видно дротики
P.S. плела без схем і досвіду, тому сильно не критикуйте)

5%, 3 голоса

71%, 39 голосов

24%, 13 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.