[ Читати далі ]

Господи, пішли мені будь ласка нормального хлопця...я ж тебе врешті-решт не ціни на бензин і газ прошу понизити...

Совість-багатство.
А у нас фінансова криза.
Подайте на совість.

 Бывший студент одного из орловских вузов заочно поступил в Московскую академию художеств им. Сурикова. Вот как это было. Приводим переписку. Текст и пунктуация авторские.
-----
*** Дорогие коллеги!
Высылаю вам свой рисунок. Помогите, пожалуйста, нарисовать нормальную лошадь, я столько времени убил а всё равно получается это у***ще с человечьими ногами. Погибает ведь нормальный рисунок!
-----
Дорогой Андрей,
в вашем рисунке чувствуется истинный талант, талант хлебороба или наладчика линий высоковольтных передач. Ваш рисунок и письмо вывешены у нас в галерее. Ржём все. Спасибо огромное. Если есть ещё рисунки, немедленно высылайте.
Со слезами на глазах,
проф. А. Бичуков.
-----
*** Дорогие коллеги!
Честно сказать, не ожидал такой легкомысленности от столь уважаемых мужей. По-моему, смеяться здесь не над чем, коллега просит вас о помощи, что тут смешного? Я, блин, три часа потратил на этих *******ых лошадей…хрен нарисуешь, но некоторые ошибки я все-таки подправил: у коней задние ноги коленками –назад!!!
-----
Дорогой Андрюша!
Вы скоро доконаете старого больного человека. Мне нельзя так много смеяться, вы снова попали в точку, ваш второй рисунок снова в галерее и собирает толпы народу. Вы срываете занятия, профессора не могут сдержаться и прыскают при одном упоминании о конях. Клодт, если вы знаете кто это; впрочем это не важно, он тоже много времени уделял коням, так вот покойный Клодт в настоящее время, по всей видимости, так бешено вращается, что центробежная сила задевает и меня. Андрюшечка ответьте нам, пожалуйста, на вопрос: какому городу земля русская обязана рождением такого самородка? Какой садист перебил лошади задние конечности, или, может быть, она их сама повредила, прыгая с дерева на первом рисунке? Кто пересадил в сущности худенькой и безобидной лошадке слоновьи булдыжки и собачью голову? И что это торчит у коня, извините, из попы?
Практически ослепший от слёз умиления
проф. А. Бичуков.
-----
***Дорогие коллеги!
Хотя я уже лично стал сомневаться в вашей доброте, по-моему , вы там самодовольные стариканы консерваторы, которые только и умеют, что насмехаться, а вот чтобы поддержать русскую школу живописи, представителем которой я являюсь, тут вас нет.Несмотря ни на что, я всё-таки сам добился своего, и в конце концов у меня получились две замечательные лошади. Только в одном я с вами согласился: «то, что торчит у коня, извините из попы» (это, кстати хвост и неплохой), действительно должно быть повыше, а то похоже, что лошадка, не буду просить у вас прощения, скажу как есть, ***т, я нормально отношусь к конструктивной критике.
-----
Дорогой Андрюшенька!
И в мыслях не было над вами насмехаться, напротив, вся академия ждет не дождется писем от вас, все заходят спрашивают, нет ли от вас известий. Вот и в этот раз вы не подвели, говоря вашим языком, «русская школа живописи» вновь дала всем про*****ся, так сказать, показала всем этим лотрекам, монам, пикассам, где кони пасутся. К слову, если у вас есть наброски с другими животными, шлите всенепременно, вы, как я понимаю, анималист. Чудо, а не лошадки, снова в галерею, только опять не поймите превратно и не обижайтесь, можно вам задать ещё нескольно вопросов, только ради удовлетворения своего и не только своего любопытства? Всем это очень интересно. Почему первая лошадка такая длинная, может быть, это безумный профессор вколол ей вытяжку из спинного мозга таксы, и почему у этой бедной лошадки только две ноги? За что второй лошадке так искалечили задние ноги? Похоже лошака, которую вы присылали ранее, ещё раз спрыгнула с дерева. И что это за странные утюжки у всех коней на ногах?
Искренний поклонник вашего блестящего таланта
проф. А. Бичуко

Знову на місто ніч впаде,
Знову до тебе сон не йде,
Привід є не змикати вій –
Ти знаєш, що зазвичай я твій.

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Ти мила, жорстока, ти будь-яка.
І вранці ми все почнем з нуля,
Бо лише одна на двох земля.

Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,
Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.
Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,
Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).

Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –
Це задовольняє, і досить-таки стабільно, люба,
Та, слухай, люба, є багато форм задоволення – від помсти до цукерок,
Слухай, люба, безліч є шляхів щодо розмноження, кращий з них – ксерокс.

La nuit personne ne peut t'aider
Tu as ferme tes yeux vides
Ta nuit, le temps que tu vacilles
Fe suis toujours a toi, ma vie

Tu es mon paix et mon tracas
Ma voix et mon je-ne-sais-quoi
Nous deux sommes nes pour faire l'eclat
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми з тобою напівсидячи існуєм, люба,
Один одного або їмо, або цілуєм, люба,
Коли все спокійно, нудно нам, бракує вкрай ускладнених умов,
Напівсидячи існуєм, напівлежачи працюєм, напівстоячи спимо.

Люба, ми невдахи, саме тому ми разом, люба,
Бо це такий недолік у комплекті хромосом, люба,
Нами, я гадаю, і надалі володітиме приреченість оця,
Нам з тобою, люба, світить повна hallelujah, hallelujah до кінця.

Знову на місто ніч впаде,
Tu as ferme tes yeux vides
Привід є не змикати вій –
Fe suis toujours e toi, ma vie

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Tu es mon paix et mon tracas
І вранці ми все почнем з нуля,
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми нероби, й це не лінощі, а стиль, люба,
Навіть на плювання в стелю нам шкода зусиль, люба,
А коли на лихо є заняття, головне – не перевтомлювать суглоби,
Коли ж зовсім нам з тобою нема чого робить – то ми нічого і не робим.

Люба, все так і буде, якщо тобі треба, щоб було так, люба.
Я покладаюсь на твій, моя люба, смак, Л_Ю_Б_А
Тож, якщо бажаєш, то бігай навколо гола, співаючи Харе Крішна,
Як захочеш - мене розбуди, а будеш мене вбивати, люба, зроби це ніжно.

тут

Як виглядали екзаменаційні білети з фізики в різні роки (або до чого призводять реформи в освіті):

1. 1987 рік
Як називається одиниця вимірювання напруги?

2. 1999 рік
Оберіть правильну назву одиниці вимірювання напруги:
- ампер;
- вольт;
- ом.

3. 2013 рік
Чи не в вольтах вимірюється напруга? :)

алаверди   http://blog.i.ua/user/2675316/1116049/

Автор: Невідомий.



Під час ремонту стародавньої будови, спортзалу Долинської середньої школи №1, робітники знайшли папери, писані понад сто років тому. Була там і тодішня газета, в якій привернув увагу репортаж під назвою «Гиля-гиля». Виявилося, що так тоді називався в нас футбол. Прихильники цієї чудової гри, мабуть, з цікавістю прочитають репортаж, який передруковуємо майже без змін тогочасного стилю і термінології.


ГИЛЯ-ГИЛЯ

У Долині, на зарінку, коло потічка, стиналися у гранні «гиля-гиля» долинські моцарі із болехівськими. Грання було дуже інтересне, бо довкола вигона зібралися купи людей, які дивилися за тим, хто кому більше накопає бальонів. Тота ватага, що загилить [заб'є – тут і далі примітки Ю’З’] більше пузирів [голів], у падолисті буде здибатисі у Станиславові із ріпниками Калуша на ліпший копняк року і наймоцнішу ватагу «гиля-гиля» з-попід гір.

Гилянка розпочалася в півполуденок. Наші моцарі віхопилися на обліг у вишитих сорочках, пущених поверха такого ж відтінку гачей [штанів], а болехівські хлопаки були в срібних підсинених сорочках, опущених у фіялкові гачі.

Долинською ватагою заправляв капітан Михась Калічка, він же і брамкар [бо стоїть на брамі, воротар тобто]. Загилювальники [забивальники]: Іван Варгатий, Василь Суковатий, Кирило Дзьобатий, відбирачі [напівнападники] - Стах Кадило, Юзьо Мастило, Данило Напханий, підтиначі [захисники] - Яким з-під Запуста, Гаврило Лінивий та Максим з Новички.

Болехівські грачі [гравці] малисі в такім коші [команді]: брамку сторожував Левко Перевертайло, загилювальники - Вінтін Борзий, Василь Ксьондзів, Михайло Друнцьо, відбирачі - Ґеньо Пелехатий, Орко Витвицький, Казьо Опришків, підтиначі - Йосафат Паранин, Іван Ваків і Гринь Пля'цок.

Розборонником [суддею] у копанні був Гарасим Справедливий зі Стрия.

Гилянку розпочали гості. Вінтін Борзий ухопив бальона і відраз погнавсі з ним до наших воріть. Здалеку як вгамселив направець, то Калічка ледве вхопив пузир обіруч, що відбивсі від лівої футрини [штанги]. Наші хлопаки настрашилисі того і пігнали бальона попри ліву фосу вгальопи. Співчувальники [вболівальники] долинської ватаги додавали їм духу, репетуючи: «Гиля! Гиля!». Тогди Яким з-під Запуста вірвавсі з-під ніг болехівців і головов зафайдулив бальона в брамку, аж сі шнурки порвали. Долинські співчувальники з усього горла вівівкували: «Гил-Гил!», присвистуючи в пальці, а болехівські гендлярі [торговці], що приїхали хто волами, а хто пішодрала, гет сі затєли і затіяли між собов гутірку: чому сі так стало?

Розборонник запищав у вербове свистало, і грання знов сі почєло з середини облогу. Але тіко Гаврило Лінивий хотів відобрати у Василя Ксьондзового бальон, остатний, холера, зашпортавсі в свої широкі гачі і пішов по траві карбулясом. Розборонник дмухнув у піщевку, що так не мож, збештав Гаврила, а відтак дав кару нашим.

У бальон приціливсі Орко Витвицький і відгилив'го Йосафатові Параниному, а той дав шпруньга до долинських ворітців. В нашого брамкара заделькотіли ноги, і тим часом Йосафат як вгатить з усьої сили, аж верхня лата брамки трісла. Бальон спинивсі там, де треба. Тепер сі утішили співчувальники з Болехова. Вони підскакували і підкидали вгору капелюші, ходаки і били полінічьом у цебрики.

Наш капітан почавсі відсварувати з розборонником, що болехівський моцар бив з непоззоленого пляцу, бо був на 20 цалів напереді. Але розборонник розгорічивсі, що йому перечит, подув у свистало і грізно покивав на нього пальцем.

Потому грання пішло не в лад. Усі сі роззлостили, деякі батяри більше копали в гачі супостатів, ніж в бальон. То розборонник мав роботу. На полуденок братчики пішли з нічим.

Підопхавши під ремінь трохи логази з киселицею і віпивши по келішку сивухи, моцарі знов повібігали на зарінок.

Долинські парубки (видко, під час полуденка дав їм доброго прочухана і. Гольдкремер, що помалу сі кивали) рвалисі усією гурбою до брамки болехівців.

У другий захід облоги брамки гостей фраерився Стах Кадило. Він бігом подріботів лівим боком. Навскоси до нього гальопами зближувавсі болехівець Гринь Пляцок. Коли учув, що не може утримуватисі з нашим загилювальником, ухопив го ззаду за очкур, гуда розв'язавсі, шнурок лишивсі в руках Пляцка. Кадило, великий патрійота свої ватаги, незважаючи на сміх співчувальників, зо спущеними гачима таки добіг близько до ворітців і загилив бальон.

Така утіха вкрила облоги довкола, що не мож було ніц почути. Онисько Маруні Онуфренкової з Підлівча, що сидів з іншими бахурами на трепеті, упав долів з радості, а в церквах ударили дзвони. О!

Болехівські моцарі не хотіли здаватись, вони сі роз'ятрили, як дідько в пеклі. Ґеньо Пелехатий шмальнув по писку Данила Напханого, аж той заївсі юшков. Сюди нагодивсі розборонник і назначив кару за таку капость. Потерпілий повтирав від болота ноги, перехрестивсі і так цільно вдарив бальона, що брамкар лише сі за голову вхопив – З : 1.

Грання уже було зігране, хоча скінчилосі аж тоді, коли сонце було за дві жердки від землі. Наші били бальона поза фоси - шкодували сили, бо напереді відповідальна гилянка на ліпшу ватагу з-попід Карпат. Усі разом скажемо: аби їм Панбіг поміг перегилити калуських моцарів у падолисті.



Текст скопійовано відЮрка Зеленого
Перше джерело (с)

Взагалі-то не збирався робити замітку, але викинуло на головну, а там шедевральний заголовок і ... деяка послідовність заголовків поряд 

(картинки клікабельні)

ну і