15 листопада 2009 року мешканці 520 мікрорайону м.Харкова протистояли черговій незаконній забудові. Будівництво мало перерізати жваву пішохідну дорогу та зачепити сквер та дитячий майданчик. По перевіреним даним будівництво ведеться єврейською ріднею мера Мойші Марковіча Добкіна. Акція протесту зібрала більше сотні місцевих жителів.

В протистоянні з “елітними” будівельниками народ підтримали організації “Щит-520” та “Патріот України”. Бійці Харківського осередку прибули на місце без організаційних одностроїв, щоб зайвий раз не звертати уваги лівоохоронців. Під час стихійного мітингу до місця будівництва були підтягнуті “бики” зі сторони рейдерів. Далі події розгорталися дуже швидко. Бійці Організації вирішили пробитися на територію будівництва і перерубати силовий кабель, щоб унеможливити подальші роботи. Коротка бійка закінчилися повною перемогою організованих соціал-націоналістів і виконанням проставленої задачі. Зупинена ще одна крадіжка землі громади владними окупантами.

 Р.S.: Окремим позитивним моментом є те, що громада Харкова починає звертатися до соціал-націоналістів як до останньої надії у протистоянні з владою або чужинцями. Десятки подібних звернень за останній місяць поки що перевищують організаційні можливості по їх вирішенню. Але наші лави зростають щодня, тому всеодно перемога буде за нами.

http://www.sna.in.ua/action/41-akcija/519-patrioty-proty-rejderiv.html

Давно читаю замітки співтовариства "Ми любимо тебе, Україно!". І розмірковую. Це не є таємницею, що тролі є скрізь, у тому числі й тут, на I.UA. І багато заміток перетворюється на абсолютно безпредметні перепалки через провокаторів-українофобів. Не буду їх перелічувати, майже всі знають, по кого йде мова.

Так ось, мені дуже сильно здається, що цих так би мовити людей в чомусь переконати буде неможливо, тому що люди ці не шукають інформації, істину - для них головне спровокувати конфлікт. А тому будь-яка відповідь цим тролям буде тільки годуванням для них. Я пропоную, коли ви бачите відверто провокаційні коменти, які ґрунтуються на або ненормативщині, або пошлятині, або багаторазовому повторюванні однієї й тієї ж фрази на різних постах різним людям - просто ігнорувати їх (не відправляти в ігнор, а просто не відповідати). Якщо є загроза того, що інші нормальні користувачі можуть сприйняти мовчання як згоду - то не відповідати на комент троля, а стисло викласти своє бачення в окремому коменті (якщо питання дійсно принципове).

Далі приводжу те, що знайшов про тролів на форумі http://forum.tstu.edu.ua/index.php?showtopic=5585

Троллінг — написання в Інтернеті (на форумах, в групах новин Usenet, і ін.) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, конфлікти між учасниками, порожня балаканина, образи і т.п. той хто троллінгом займається, що , називається тролем, що співпадає з назвою  міфологічної істоти.

В інтернет-термінології, «троль» — це людина, яка розміщує грубі або провокаційні повідомлення в Інтернеті, наприклад, в дискусійних форумах, заважає обговоренню або ображає його учасників. Слово «троллінг» може характеризувати або безпосередньо одне  повідомлення, або в цілому розміщення таких повідомлень. Поняття «троллінг» також використовується, щоб описати діяльність тролів взагалі.

Троллінг може дорого обійтися групі. Троль здатний перервати дискусію, розповсюдити погану пораду і зіпсувати імідж групи і конференції. Крім того, якщо група стає чутливою до троллінгу, то багато питань, заданих щиро, але в наївному тоні, будуть відразу ж відхилено. Це може  показатися таким, що вельми не привабливим новому користувачеві,  який ризикне написати своє перше повідомлення і буде тут же обсипаний звинуваченнями.

Популярна мудрість учить уникати годування тролів і ігнорувати спокусу їм відповісти. Відповідь на троллінг неминуче відводить обговорення від теми, виводить з рівноваги спостерігачів і забезпечує троля увагою, якої він жадає.

Людина, відхилена соціальною групою, що в онлайн-общенії (з навішуванням ярлика троля), що в реальному житті, може закріпити в  собі таку антагоністичну роль, і прагнутиме і далі дратуватиме або обурюватиме членів групи. Роль «троль» — часто ознака соціальних відхилень, і ярлик може назавжди зробити користувача таким.

Досвідчені учасники форумів знають, що найефективніший спосіб перешкодити тролю полягає в тому, щоб ігнорувати його , тому що будь-яка відповідь заохочує справжнього троля і дає йому привід і можливість продовжувати писати провокаційні вислови. Вони також пишуть «будь ласка, не годуйте троля»,
щоб попередити інших. Проте це попередження може також викликати зворотний ефект, ставши їжею для троля!!!. Тому, якщо учасник форуму стикається з явно безневинною відповіддю тролю, розсудливішим буде попередження в особистому листуванні.

Повне ігнорування троля може мати також і негативну сторону. Новий учасник або гість форуму, побачивши повідомлення троля, на яке не поступило жодного відгуку, може прійти до висновку, що це повідомлення несе в собі «істину» або якийсь факт, що не потребує доказу або навіть мінімального коментаря.

******************************
Кінець цитати.


Ну і в цій замітці відповідати буду не на всі коменти - я також не дуже хочу годувати тролів . Так що, мовчання далеко не завжди буде означати згоду.

Рекламний ролік кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. У кого відео не програється, дивитися тут: http://www.youtube.com/watch?v=tUOh1j4bCrI Які враження від рекламного ролику? Прохання писати не про самого Віктора Андрійовича як кандидата, а про відео.

Октябрський районний суд Полтави 12 листопада ц.р. стягнув 1 млн 798 тисяч 216 грн 16 коп моральних збитків з держави Україна, які завдані протиправними діями працівників прокуратури керівнику Полтавської профспілки "Солідарність" Валентину Волошину. Понад 52 місяці він незаконно перебував під судом та слідством, з них 4 місяці 20 днів - під вартою.

В рішенні суду (суддя Литвиненко І.Ю.) фактично визнано нелюдським та жорстоким поводження з невинуватим громадянином України саме в зв"язку з виконанням ним обов"язків по захисту соціальних, трудових та інших прав членів профспілки. Прокурор неодноразово прохав в судових засіданнях визнати винним в скоєнні особливо тяжкого злочину та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 років. Таким чином прокуратура області фактично очолила боротьбу проти правозахисної організації і створила ситуацію, подібну в США в 30-х роках, коли там за зфабрикованими обвинуваченнями засуджували профспілкових лідерів до смертної кари.

Цим же судом вже стягнуто моральну шкоду на користь інших двох профактивісток: Світлани Охріменко та Наталії Довбиш, які теж були заарештовані та знаходились під вартою Першій судом стягнено 300 тисяч гривень, другій - 400 тисяч гривень. Характерно, що всі працівники прокуратури та міліції, які фабрикували дану справу отримали підвищення по службі та позачергові званні, а головного "героя" - прокурора Андрія Гомлю - навіть переведено до "іноземного" відділу. Тож у нас є конкретне запитання до пана Генерального прокурора: "Коли, нарешті, цих фальшувальників, які фактично катували невинуватих громадян, наносили величезні збитки державі, буде притягнуто до відповідальності?".

Микола Деменко,громадський центр "Солідарність проти корупції", для "Народних Новин".

"Майдан".

Покричу ще трохи про патріотизм . Навмисно не захотів редагувати запис, все одно мої можливості в редагуванні мультимедіа вельми скромні. А так буде простий домашній запис... Без будь-яких спецефектів, накладень, монтажу, перезаписів. Сподіваюсь на те, що автор такої версії не почує, або не образиться на неї  . Отже, пані та панове, я з моєю гітарою маємо що сказати, і це в доданому звуковому  файлі  .

Екіпаж українського судна "Леді Джулієт" відбив атаку сомалійських "афроафриканців".. Про це повідомив у Найробі представник міжнародних сил Євросоюзу "Аталанта", що ведуть боротьбу з морським піратством у регіоні, передає канал Вести. Пірати, намагалися за допомогою вогнепальної зброї захопити судно в Аденській затоці.

Вони на двох швидкісних катерах наблизилися до українського судна. Однак співробітники служби безпеки, які знаходились на борту, відкрили по піратах вогонь, через що пірати втекли. Представник "Аталанти" підкреслив, що ніхто з членів екіпажа українського судна не постраждав.

http://sna.in.ua/news/2-varvar/517-2009-11-18-15-25-32.html

Верховна Рада скасувала Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії хабарництву”.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення парламент прийняв сьогодні на засіданні.

Зокрема, цей раніше ухвалений закон Президент заветував і повернув на розгляд ВР зі своїми пропозиціями. В той же час парламент не підтримав жодну з пропозицій глави держави.

 

Не змогла ВР подолати і вето Президента. За подолання вето проголосували лише 213 народних депутатів із 424, зареєстрованих в сесійній залі.

Таким чином закон вважається скасованим.

Даним законом передбачалася більш жорстка відповідальність за хабарництво в органах державної влади, правоохоронних і судових органах.

Для представників влади, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, за отримання хабара в розмірі 10 тис. доларів і більше пропонувалося позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Для суддів, прокурорів і слідчих за такий злочин – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

http://sna.in.ua/news/1-ua/516-2009-11-17-13-35-22.html

Якось, один користувач цього сайту заявив мені що народів, як таких, не існує, адже всі люди відрізняються один відодного(не мається на увазі зовнішність чи характер) лише паспортом, вони одинакові, звичайні люди. Каже: “українець – громадянин України, француз – громадянин Франції.” Ну, що ж, браво!!! Гуманно, але не розумно. Я навіть не думаю заперечувати те що всі люди рівні. Звісно ж це так. “Всі люди рівні перед Богом”. Але це немає ніякого відношення до національності людини. Перед усім примітка з вікіпедії(скорочено):

Визначення нації

Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.  Характеристики:

1. Спільність походження.
2. Спільність мови.
3. Спільність культури.
4. Спільність релігії.

 Надіюсь цього буде достатньо аби зрозуміти що нація це не група людей яка проживає на певній території, і кожен з них має в кишені, хоч і офіційний , але звичайний папірець. Цей “папірець” слугує для підтвердження особи, і визначення її ГРОМАДЯНСТВА, а не національності(що є абсолютно різні речі). З цим розібрались. 

 Отже наш друг не признає такого поняття як національність, він замінює це на громадянство. І він буде громадянином України доти, поки буде Україна. А як, не дай Боже, нестане України, то не стане жодного її громадянина, і відповідно(по переконаннях нашого друга) нестане жодного українця. Але тоді чому ж українська нація була в Радянському Союзі? України не було, не було жодного громадянина України. Але була українська нація(яка була як цвях в заді ген.сєка і всіх його посіпак). Оця думка, що заперечує національність, не є чимось випадковим, дуже багато людей, в різних країнах світу, переконані в цьому, а деякі просто над цим не задумуються. Хтось розповсюдив таку думку, адже вона дуже вигідна для великих держав. А чому? Та тому, якби якійсь державі захотілося захопити іншу, то їй було б набагато важче це зробити якби їм був опір з боку населення. А такі опори робила ніція країни-жертви. Не боло б нації, не було б опору. Але якщо нашому другові, і його друзям, не сподобається той факт що вони іграшка в чиїхось руках(і звісно вони будуть робити паніку, на мене полються ріками образи, незадоволення) то хай хоча б сидять тихенько, і хай не викаблучуються.   О! Ще згадав:    “уважать историю или культуру так же тупо как уважать забор”. Це слова того ж “друга”, героя моєї замітки, яка, доречі, йому і присвячена. Але він стверджує що є такі люди на світі яких він поважає. Думаю, що серед цих людей є також і його батьки. Які б в людини не були відносини з батьками, вон має їх поважати. Одна із Заповідей Божих: “Шануй батька свого та матір свою”. Надіюсь, він християнин. Отже якщо я поважаю батька, я повинен поважати і діда(батька мого батька), і батька діда, хіба ні? А культура, звичаї наші, звідки вони взялися? Їх не одна людина придумала, а народ, а хіба не наші діди-прадіди були тим народом? Авжеш вони, НАШІ діди-прадіди. Їхні діяння – це історія, їхні звичаї, їхня культура – це все наше. А як ти всього цього відрікаєшся, то хоча б поважай це, бо воно батьківське! 

А якщо чиїсь коріння не українські, і сам він не признає себе українцем(по національності, а не громадянству), і він немає ніяких підстав поважати українську культуру, його ніхто не змушує, але висловлювати свою неповагу дуже голосно – це є нахабство. Таким людям ніхто не забороняє поважати СВОЮ культуру, чи він росіянин, чи грек, чи німець. Тай я не люблю, коли українці дуже сильно висловлюють неповагу до інших націй. Хоча іноді їх можна зрозуміти(але не виправдати) бо так як над ними глумляться, обзивають, зневажають, багато кому не вистачає нервів. Але це так “між іншим”. Я пообіцяв нашому героєві написати замітку на одну із тем з нашої дискусії, я це зробив, хоча вважаю що приділив забагато уваги йому.

Взагалі-то, я - російськомовний. Народився у Луганську, де й прожив перші 23 роки свого життя. До 8-го класу школи я не вивчав української. Ну, мав таке право - не вивчати її як дитина офіцера... Такий був час, така була радянська школа, або, як правильно написати? – може, “совєтська”?. А потім чогось перехотів уходити з уроків, коли решта класу займається... Не тому, що дуже порядний був, а просто... І прапор перший жовто-синій (його тоді жовто-блакитним називали) з’явився у родині. Й напів-заборонені значки з прапорцями, тризубами... Перша сопілка. Уявляю собі сміх тих, хто буде читати цю замітку... Особливо... Хоча, не треба про це...

Сопілка - український народний інструмент, щось на зразок блок-флейти. Вона була у батька, й він наполіг, щоб я навчився грати на ній. Зараз я цим дуже задоволений - дуже своєрідний тембр, нескладна аплікатура - й є можливість додати щось оригінальне - вона дуже цікаво звучить у поєднанні і з гітарою, і з фортепіано...

Але я трохи відволікся. Потім життя мене закинуло до Кіровограда, ну, точніше, не само закинуло, я переїхав. У Кіровограді, повинен сказати – дві мови – російська та суржик. Майже не чути по місту людей, які б розмовляли виключно українською. Ну і я залишився російськомовним – якось не дуже легко перейти на мову спілкування, коли з дитинства говориш російською, і оточує тебе також не українська мова. Але, були причини, й захотілося вести історії хвороби (основний документ, який мені, як лікарю, доводиться вести) українською мовою. Причини ті тут неважливі, головне, що це не була вказівка “згори”, а це було моє бажання. І що цікаво, що на попередньому місці роботи саме це моє бажання викликало масу проблем та зауважень з боку колег. Тобто, коли я писав документацію не державною мовою – це не було проблемою, а коли захотілося вести українською... Виявляється, що це право в Україні ще треба відстояти!

Ось тут я зрозумів, наскільки утискається російська мова в Україні. Уявляю собі, що було б, якби я саме таке рішення прийняв у себе на так званій малій Батьківщині!

Не скажу, що таке рішення було легким само по собі – моєю настільною книгою (окрім суто фахової літератури) став й російсько-український словник + російсько-український словник медичних термінів. Проте згодом заглядати в нього мені було необхідно дедалі рідше.

Але тоді я не витримав випробування людьми. Мати необхідність працювати над собою (щоб грамотно вести документацію) та сперечатися з колегами й співробітниками одночасно – для мене це виявилось занадто. Втім, коли я перейшов на іншу роботу (це не було пов’язано з мовним питанням, на те були зовсім інші причини) –  я із задоволенням помітив, що тут все одно моїм колегам, якою мовою я пишу, головне – ЩО я пишу. Тому зараз пишу я свої документи виключно українською. Не без того, що деколи доводиться відкривати знов таки словничок, але... Зараз відчуваєш якесь особливе задоволення, коли розумієш, що це виходить, і виходить нормально.

Навряд мене зрозуміють ті, для кого українська – рідна. А тим більш не чекаю розуміння від тих, хто плюється при першому ж згадуванні про будь-що українське.

 Що ж стосується коментів... Завчасно перепрошую, але не обіцяю відповідати на всі. Видаляти теж не планую – хай красуються навіть ті, для кого рідна не російська й не українська, а ненормативно-шансонно-олігофренічний діалект. Але моє мовчання далеко не завжди буде означати погодження...

Ось така моя перша україномовна замітка ...

Студенти вищих навчальних закладів України в кінці року можуть не отримати стипендій.

Про це йдеться у заяві координатора громадської ініціативи „Студентський захист” Андрія ЧЕРНИХ, переданій УНІАН.

Він зазначив, що 5 листопада 2009 року Міністерство освіти і науки України в листі до Міністерства фінансів України за №1/12-4571 інформувало про те, що станом лише на 1 жовтня кредиторська заборгованість зі стипендій вже становить 16 428,4 тис. грн. і може спричинити критичну ситуацію зі стипендіальних виплат на кінець року.

“Тобто, Міністерство освіти і науки України, як головний орган центральної виконавчої влади, у освітній галузі, що має у своєму підпорядкуванні найбільшу кількість підвідомчих навчальних закладів, зіштовхнулась з проблемою нестачі коштів для здійснення виплати стипендій та індексації на неї, яка сьогодні вже становить 15 відсотків.

Таким чином, щомісячні „звіти” Міністерства освіти і науки України про стовідсоткове фінансування виплати стипендій залишається під великим сумнівом”, - зазначив А.ЧЕРНИХ.

“Усі реалії зі студентськими стипендіями у вищих навчальних закладах ми точно побачимо після нового року. Однак, вже зараз видно, що ситуація дійшла до точки біфуркації – у багатьох вишах вчасно чи взагалі не здійснюють виплату індексації стипендій. За жовтень студенти недоотримали 76 грн. 32 коп. – 14,4%, які зараз становить індексація, – з такою проблемою до Національного студентського союзу вже зараз регулярно звертаються представники студентства. Однак громадські організації чи Міністерство освіти і науки України самотужки проблему не вирішить. Вихід є і про нього треба говорити вже сьогодні – якщо немає коштів, то необхідно, щоб уряд взяв на себе відповідальність і переглянув систему нарахування стипендій,” – прокоментував ситуацію президент Національного студентського союзу Анатолій ІГНАТОВИЧ.

УНІАН.