Фома не верующий (еретическое)
- 05.02.18, 22:09
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Це тільки моя думка. Нікому не нав'язую, але вважаю, що це ближче до істини, ніж попівська брехня.
Особисто я у Бога не вірую. Як можна вірити у щось, про що ти знаєш, що воно є? Найближча аналогія – Сонце. Воно точно є, але насправді деталі про нього, що та як там працює – невідомо. Так і Бог у мене. Він є, але що і як – можна тільки здогадуватись. Чому я так впевнений? По-перше, в мене було у житті 2 випадки абсолютно дивовижного порятунку. Нічим, ніж особистим втручанням Його я їх пояснити не можу. Про деталі не скажу, вибачайте. Та й я не збираюся нікого переконувати – живіть як бажаєте за потрібне. Але…
По-друге. Другий закон термодинаміки. Про те, що в цілому у всесвіті ентропія наростає. Тобто збільшується хаос, впорядкованість зменшується. Так воно все і йде, поки бац! «З’явилося» життя. Процес, який йде всупереч загально вселенському процесу зростання ентропії. Дещо ускладнюється замість того, аби спрощуватися. З якого переляку? Моя думка – божа робота. А ще є ДНК – молекула складена з мільярдів складних білкових "цеглин". При чому з'єднаних по суворих законах. Одне єдине неправильне з’єднання – готово діло, організм не з’явиться, або буде ушкоджено. Це також з’явилося випадково, в результаті еволюції? Знов такі – висновки ваші.
Багато хто, дивлячись на несправедливість, іноді жахливу, іноді таку, що стосується вас самих або ваших близьких, задається запитанням: «Якщо Бог існує, як Він може таке терпіти та дозволяти?» Насмілюся сказати – в мене є відповідь. Коли ви ставите таке запитання, ви вважаєте, що Бог – це йобнутуй ляльковод. Який створив собі живі іграшки. Впевнений, що це не так. Господь дарував нам вільну волю, яку ставить вище своєї. Саме тому Єва з’їла те яблуко. Завдяки цьому й відбувається все лихо. Хвороби також. Можливо, хвороби – це аби наслідок дій самої людини, або якась карма. А він майже не втручається. Принаймні масово. Так, зрідка може комусь допомогти особисто виходячи з якихось власних міркувань.
Навіщо ми Йому – не здогадуюсь. Може це експеримент якісь, ще щось – невідомо. Але Він точно не хоче, аби всі, масово були впевнені у його існуванні. Тому що це суттєво обмежить нашу власну волю. А наша воля – пріоритет №1.
Стосовно різних релігій. Думаю, Бог один. А ось ці різні релігії – іудаїзм, християнство, мусульманство, буддизм, тощо – це прояви одного й того самого. Можливо, у деякі історичні періоди Бог бажав здійснити вплив на цивілізацію та посилав нам просвітлених людей. Але це були всього-на-всього люди. Божий посил переломлювався у їх свідомості згідно їх власного менталітету та загальної культурної традиції тих часів та тих народів. До речі, сильно не впевнений, що ми знаємо хоч більшість божих посланців. Христос, Магомет, - а скількох люди знищили ще на ранніх проявах їх божої місії? Невідомо. А судячи з того, як обійшлися з Ісусом – люди у масі не люблять Божих посланців.
Приходжу до висновку, що Бог бажає від нас, «аби ти не був чмом і стукачом» - чоловіки зрозуміють. А ось всі ці зовнішні прояви нібито віри – освячення куличів, носіння хіджабу, тощо – це обрядовіра. Дійство, яке нмд не має нічого загального з вірою у Бога та є язичництвом. Але сам хрест ношу. Але що це за хрест? Хрест хрестоносця, хрест паломника. Ось такий.
Але, він був у Храмі Гроба Господня де я його власноруч освятив на плиті миропомазання. Тому місці, де знятого з хреста Ісуса помазали міром та завернули тіло у плащаницю. А Ісус був! Така особистість існувала! Чи був він сином Бога? Так! Але тією ж мірою, якою й ми всі. Можу помилятися, але здається мені, що він сам про це каже в одному з Євангеліє. Тре було собі це занотувати, бо я читав не тільки канонічні Євангелія. Чи воскресав він? Чесно кажучи, тут в мене великі сумніви. Так, для сили проповіді Ісуса Господь міг і воскресити, але це якось не у Його стилі, я перепрошую. Знов наша воля – пам'ятаєте? Але мій хрест – то інша справа. Можна навіть і у Бога не вірити. Але жодна розумна людина не буде заперечувати, що місце, де 2 000 років мільйони (а може й мільярди) людей моляться, є особливим. Там змінена загальна енергетика, і відчуваєш це просто своєю шкірою.
Приблизно так. Чи є я християнином? Скоріше так, чим ні. Але некласичним християнином точно. До того ж я вважаю, що й інші релігії, що вірують в одного бога мають таке саме право на існування і є близькими до істини не менше за християнство. А ось попи, імами та інші посередники між Богом і людьми – ні! Це цілком людська конструкція, яка не має з богом нічого спільного. Їх цілі протилежні Божественним. У всіх. В кого більшою мірою, як то МП, в кого меншою, але у всіх. Ну хіба що буддистам тут пощастило. Можливо.
Ось з такими поглядами існую. Нікому їх не нав'язую, але й мене переконати, що я не правий, майже неможливо. Тут знадобляться тільки вогняні письмена у небі
Я не придерживаюсь ни каких религиозных традиций, хотя имею мироощущение, что Бог – реальность. В религиозных традициях, люди поклоняются какому-то дядьке с большой бородой восседающем на небе, и очень напоминающего их же скверный мстительный характер и мелочность. Он то и делает, что раздает печеньки заповедепослушным и карает отступников адом. Истинный же Бог велик над всем этими представлениями. Он не добрый и не злой, Он никого не наказывает и никого не судит, потому, что это ограниченность, а Бог безграничен. Моему мироощущению близка идея, что Бога не нужно искать в не себя. Где-то на глубинных уровнях своего «Я», мы есть одно единое целое, одна Сущность. Можно сказать и наоборот, ничего во Вселенной нет кроме Бога (Единого Вездесущего Разума), который проявляется от мельчайшей частицы до звезд и человека. Бог - есть Источник Вечной Безграничной Жизни, которая из более высокочастотного плана Бытия распространяется на низкочастотные планы, проявляясь и в форме материи. Бог познаёт самого Себя, разделившись на множество, проявившись в материи. Как познать радость не познав печали, как познать что такое любовь не познав ненависти. Мы глаза и уши Бога, мы Его эмоции и Его чувства, мы Его тело. Отец во Мне и я в Отце - говорил Христос. Мы своими мыслями, эмоциями, действиями, сознательно или чаще всего бессознательно создаём окружающий нас мир, притягиваем к себе случаи, людей, предметы - лепим себе судьбу. Своими мыслями и желаниями создаём себе богов и демонов, разных сущностей наделяем жизни. Создаём рай и ад. Ведь мы созданы по образу и подобию, и наделены свободой воли. Мы дети Отца и мы Боги, хотя мы люди этого и не понимаем, отделяем себя от Него.
Как сказал кто-то древний «Человек познай самого себя, и ты познаешь Мир и Бога»