До парфумів завжди був байдужий (ну, хіба що, крім випадків. коли йшов на важливу зустріч). Тим паче зараз, коли нікуди не виходжу, в них немає особливої потреби. Але стало просто цікаво, які аромати ввжаються чоловічими, які жіночими, а які гендерно нейтральні. І уявляєте що, здивуванню не було меж.

Порадувало, що існують моноароматичні парфуми, у яких початкові, середні та базові аромати однакові. Мені здається, що такий тип духів набагато прикольніший, ніж багатокомпонентний аромат, який змінюється з часом. Але це не все. Виявилось, що аромати вишні, манго, персика-манго, банана, мандарина-грейпфрута, граната, коктейлю піна-колада — унісекс. Хоча, це ж фруктові солодкі запахи, які асоціюються з жіночими ароматами.

Ну, що ж, з фруктовими ароматами прояснили. А що ж з квітковими? Але і тут здивую: є унісекс парфуми з ароматами бузку, півонії, квітів.

Аромати кави і мармеладу — теж гендерно-нейтральні. Хоча, здавалось би...

Стосовно комбінованих багатокомпонентних мені важко щось сказати. Але композиція "Lost cherry" також підходить і для жінок, і для чоловіків.

От чесно, не уявляю, щоб якийсь чоловік в маршрутці пахнув манго або вишнею. Хоча це все одно краще, ніж запах поту і сечі (тому що всі ми знаємо, що скільки не струшуй — остання крапля все одно потрапляє в труси).

Заради цікавості переглядав пропозиції в інтернет-магазинах і на маркетплейсах по наявності сухпайків для огляду. Бо хай там як не розчарувався у інтернеті та блогах, але мимоволі все одно думаєш про майбутні публікації. Тож підшуковуєш теми для контенту. Тим паче, під час попереднього моніторингу були цікаві сухпайки: британський, німецький, французький, вітчизняний "космічний". Але тепер виявилось, що у продажу майже немає закордонних і рідкісних вітчизняних добових сухпайків. Є лише разові. Причому набори для разового харчування суттєво піднялись в ціні — мабуть, в два рази. Бо понад 2000 грн. за разовий MRE — то занадто. А з того, що чисто теоретично міг би придбати на тест — лише разові американські набори. А я ж зарікався не купляти американські сухпайки. Так що постала дилема: або зробити огляд на разові (чого я не хотів), ще й американські (що вдвічі погано) сухпайки, або зняти про щось інше (наприклад, про пиво)? Це не те, щоб нагальне питання — однак вагаюсь з вибором теми. Знехтувати принципами і купити те, що є (нехай і  ненависне)? Або знову влаштувати дегустаційну п'янку?

Продовження розпочатої теми. Вибір: дивитись, чи не дивитись фінал "Євробачення-2025" визначили русаки, влаштувавши величезну атаку шахедів — тож хочеш, не хочеш — довелось дивитись під жужжання беспілотників. Правда, фінал, на відміну від півфіналів, більше дивився на коментування, ніж на самі виступи. Тому основна претензія до чатіку під національною трансляцією на Суспільному, в якому інтервал відправілення повідомлень становив 2 чи 3 хвилини. По-моєму, це перебір. Ну і зі співведучими трохи облажались, при всій повазі до Педана і Курана. А ось Alyona Alyona чудово впоралась з коментуванням.

Про Ziferblat нічого нового не скажу. Мені не сподобались ні їхні "гламурні" костюми, ні виступ, ні пісня. Якось воно було банально. Тому результат вийшов цілком передбачуваний — в топ-5 не потрапили. Хоча трохи перевершили очікування: я прогнозував 10-20 місце, а зайняли 9. А перша десятка — це краще, ніж друга. Але все одно цього цікаво, чи захейтять хлопців?

Перемога шанувальника росіянської оперної співачки розчарувала. Але ж ми всі знаємо, що на "Євробачення" просувають руцький мір з усіх сил. Тому це цілком корелюється з поблажливим ставленням зарубіжних політиків до русачків. Єдине, що може тішити — що перше місце не зайняв Томі Готівка з капуччіно-маккіято. Бо тоді б це був повний провал.

Чесно кажучи, не збирався дивитись Євробачення-2025, оскільки у мене на роботу і на переїзд фоток й так не вистачає часу. Максимум, що можу собі дозволити — слухати інтерв'ю і підкасти. А ще розчарований вибором учасників від країни (ну не подобаються Ziferblat). Але хочеться трошки атмосфери свята. Та й заодно захотів подивитись на виступ Ziferblat, бо "не слухав, але засуджую" — це якось несерйозно. Тож вирішив не зраджувати кількарічній традиції і все-таки хоча б уривками подивитись і послухати учасників.

Перший півфінал мені сподобався. Вболівав за учасника від Італії — музиканта з дивною зовнішністю. Однак виявилось, що за нього можна буде проголосувати лише у фіналі. Тому проголосував за іншого італійця, який виступав від Сан-Маріно — DJ Gabre Ponte (це колишній учасник легендарного гурту EIFFEL 65). Але пісня від Сан-Маріно була про Італію. Як так може бути?! Це все одно, якби учасник від Білорусі заспівав про росіюшку. По-моєму, це виглядає дивно.

Другий півфінал — ну таке... Пишні та худенькі дівчата в блискучих колготках. Більше нічого не запам'яталось. Хоча... багато учасників другого півфіналу або надихались росіянськими співачками, або співали в/на росії.

У фіналі, якщо вдасться, голосуватиму за Lucio Corsi. У нього і кліп класний, і візитівка з трамваєм, і текст у пісні гарний. Він хоч і фрік, але справжній, а не надуманий.

А які у вас фаворити?

Невеличка підбірка подій і думок. Традиційно, три замітки в одній.

----

Непомітно перейшов рубіж 42-річчя. Відчуття, як у і 41, і 40 років. Тобто, не сказав би що щось змінилось. Але то мабуть і краще. Хіба що помічаю, що зморшок стає більше, а щетина росте не по дням, а по годинам — не встигаю прополювати пінцетом і зрізати газонокосаркою бритвою. Проте порох в порохівницях є — перевіряв по по***хабу.   А ще ростуть пузо і... (тадам!) цицьки.

Пишатись особливо нічим. Можна радіти хіба що тому, що дожив до такого віку і поки не самовипилявся. Бо в молодості думав, що 40+ це дідуган. Ніт! І не розумію скиглення 31/36-річних блогерів, мовляв, можуть називати себе дідами. Нічого подібного! Хоча почуваю себе радше зрілим, ніж молодим. Але 40+  — це самий сік.

Подарував собі каблучку, бо стара стерлась і десь посіялась (шукав, не знайшов). Думав іще відважитись на дещо, але мама пішла в контри — вирішив поки додатково не нервувати.

Звичайно, хотілось би відвідати якусь круту виставку, музей, епічну закинутку — але... не ті часи. Хоча скучив за нематеріальними подарунками.

Одним словом, є відчуття, що просираю своє життя. Але проміняти його на неконтрольований екстрим поки не ризикую.

----

Щодо контенту для блогів, то зйомки знову відкладаються. Причому, як і попереднього разу, найголовніша причина — похмура погода. Ну, плюс ще — зміщений режим дня і прокрастинація. Правда, не сиджу без діла: збираю інформацію про тему зйомки. Але треба якось себе пересилити і розпочати — а там вже, як кажуть, апетит з'явиться під час їжі.

Також, думаю, що на відкладення зйомок впливає недостатній фідбек на Ютубі, бо переглядів чомусь малувато (при тому що зробив новий стиль обкладинок, покращив дикцію і додаю меми). І, найголовніше, не можу второпати, чому одні відео більш популярні, а інші менш.

----

Ну і ще одна замітка. Тепер вже про політику. Хоча не хотів таке писати у свій День народження. Але це, як кажуть, "стосується кожного". І сподіваюсь, що скоро й самі американці відчують на собі наслідки правління Трампа.

Про перемовини між Донні "чубчиком" і Зе спеціально не гуглив, щоб і так не псувати зіпсований настрій. Однак зрозуміло, що США не будуть підтримувати зброєю. Бо Чубчику треба торгувати з рабсією. Та й сам він напевно мріє стати диктатором, як бункерний дід. Тож розраховувати на допомогу американців не треба. Єдине сподівання, що Європа не залишить нас без грошей і озброєння. Але їм при цьому треба дбати й про власну безпеку. Бо Трамп відмовляється виконувати 5-ту стаття договору НАТО, тож існування самогог північноатлантичного військового альянсу під загрозою. Так що поки все вимальовується на користь В.В.П. Недарма навіть росіянські пропагандони різко змінили методичку і замість критики і погроз тепер хвалять США, а автомобільні оглядачі надіються на повернення "недружніх" автомобільних брендів. Коротше, перевзуваються на льоту.

Запитав про ставлення до Трампа у знайомого, який йому симпатизував ще на перших виборах — так навіть він розчарований.

Спокуха! То я не про блогерчан, а про нав'язливу рекламу на Ютубі, яку процитутував. Оте: "Брехуни! Ви всі брехуни!" вже задовбало. Тим паче, після минулорічної та позаминулорічної боротьби Гуглу і Ютубу з блокувальниками реклами, обійти те можна лише покупкою преміум-пакета, на якого мені шкода грошей. Так ось, мимоволі дивився огляди від відеоблогерів про те кляте ТЕМУ. Шо воно таке. Так ось: виявляється, це китайський (а хто б сумнівався) маркетплейс, який косить під європейський. Аналог Аліекспрес, тільки з дешевшими товарами та агресивнішою рекламою. Думки про нього різняться від позитивних до негативних. Стася його критикує, а Andro-News хвалять. А ось в коментарях розповідають, що то суцільний розводняк. Звичайно, написати можна усяке. Але переглянувши два відеоролика і почитавши коментарі до них можна скласти якесь враження. Зрозуміло, що судження будуть суб'єктивні. Однак побазарити хочеться.

ОТож, по-перше, не знаю, як кому, а для мене, чим агресивніша реклама, тим менше хочеться там щось купляти. Я притримуюсь гіпотези, що гарне не потребує реклами (хоча можливо це і не так), а щось шахрайське будуть рекламувати з усіх сил. По-друге, отих Айфонів і планшетів може не дістатись. У розіграшах всього лиш три чи чотири товари — і не факт, що там будуть Айфони і планшети. А якщо запропонують те, що вам не потрібно? По-третє, для того, щоб купити виграний приз всього лиш за 99 центів (знову таки, маркетинговий трюк з дев'ятками — бо один бакс, то дорожче, ніж 99 центів:) ), треба ще купити товарів на певну суму. І це при тому, що існує мінімальна вартість замовлення. Тобто те, що я найбільше не люблю в інтернет-магазинах і маркетплейсах — докуповувати до мінімальної суми замовлення. По-четверте, пишуть, що через ТЕМУ крадуть гроші з карток покупців. Так що перед тим як зв'язуватись з тим маркетплейсом треба ще добряче подумати. Ну і в-п'яте, чи доречно під час війни накопичувати хлам (тим паче, китайський), якщо в будь-який момент може прилетіти?! Однак, якщо щось справді потрібно, то є той самий Алік та Амазон.

А яке ваше ставлення до отієї реклами: "Брехуни! Ви всі брехуни!" Рука тягнеться щось замовити, чи найшвидше натиснути "пропустити"?

Трапилось так, як і передбачав. Минулого року прогнозував, що в 2025-му русня запускатиме все більше і більше беспілотників — і ось, минулої ночі країну атакували аж 267 дринольотів. Це навіть перевершило мій прогноз, бо вважав, що кількість летючих мопедів зростатиме поступово, а не різко. А тут зростання зі 167 до 267. І такий рекорд насторожує, адже нальоти не лише стали щоденними (точніше, щоночними), а й масованішими. Куди це приведе? Тим паче, той металобрухт все одно, навіть збитий, падає і вибухає.

Мама каже, що будуть і по 400 шахедів запускати. А ви як думаєте? До чого все йде?

При цьому новини про бавовну за парєбріком кудись зникли. Хоча ще пару днів дому хизувались, що кожної ночі наші беспілотники збивають нафтозаводами. Чи можемо ми дати отвєтку скрєпоголовим?

Класна виборча система у США: вирішальну роль грає не вибір виборців, а виборники — представники від виборців. Тому повинна була перемогти Камала Харріс, але вибори виграв Дональд Трамп. І це при тому, що його звинуватили у шахрайстві. Ну що ж, кожен нарід достойний президента, якого обрав. Шкода, що від цього можемо постарждати і ми. Тому що при Трампі військова та економічна допомога Україні якщо не скасується, то призупиниться. Тож доведеться поступатись тероросії територіями. Правда, при цьому буде ганебне хитке пееремир'я. Але враховуючи, як ОРДЛО дотримувались Мінських угод, нові угоди теж навряд чи виконуватимуть у повному обсязі. Ну, може, припинять обстрілювати енергетичну інфраструктуру. А в усьому іншому буде програш: поступки територією, зменшенння обороноздатності, погіршення економіки.

Зеленський вже привітав Трампа і напевно надіється вибороти щось для України. Мабуть, сподівається на обіцянки. Але "Донні Чубчик" ще той демагог — наобіцяти може все, що завгодно — Штати ж нічим не ризикують, у них немає спільного кордону з тероросією. Тому готуємось до найгіршого.

28.01.2022 р.

Є і свої плюси у хвороби...

Минулого року чоловік захворів. Як виявили аналізи - вірус, що зараз популярний. А там і ми з малою. Неприємно.

Після того у мене зник нюх і смак. Дуже неприємно і страшно водночас. Неприємно, що не можеш насолоджуватись смаком улюблених страв, страшно - бо не почуєш запах газу, якщо станеться витік. Проте, невдовзі відновилися зниклі відчуття і все, начебто, стало нормально. До першого різкого і неприємного запаху фарби у під'їзді (на той час у нашому під'їзді робили ремонт і фарба була такою вонючою, що тільки із затриманням подиху можна було пройти по під'їзду). Отже, цей катастрофічно неприємний запах дешевої фарби "збив" мої "налаштування" нюху і смаку і життя моє стало нестерпним і дратівливим. Звичайні продукти почали ділитися на їстівні і не їстівні. Так і жила до цього Нового року.

Не дуже радісний був новорічний настрій, так як один його компонент був відсутній. А саме мандарини. Я дуже полюбляю ці фрукти. І Новий рік завжди асоціюється у мене з мандаринами, бо це з дитинства так. (Думаю, так у багатьох.) Але цього разу усе було не так. Тож, коли донька чистила мандарини у моїй присутності, мені хотілося втекти від цього запаху якнайдалі. Неприємний він мені став, і дратувало мене це дуже. Проте...

Пройшов рік після хвороби. І от знову. Чоловік пішов на лікарняний знову, потім мала температурила день-два, а потім я. Як же вчасно я примітила, що не відчуваю запаху... Зате мандарини їсти можу, бо не відчуваю запаху, а смак лишився.

Все ж таки, є свої плюси у хвороби.

________________________________________________

Тепер я під час відсутності запаху при хворобі, завжди стараюся їсти ті продукти. які не можу зазвичай. Наприклад: солодкий перець, огірки, цибулю. Користуюся такими моментами і насолоджуюся тим, що з певних причин втратила.

16.01.2022 р.

  Спогади. (Про "Орльонок 8".)

  Спогади бувають різні - гарні і погані, приємні і не дуже. Іноді хочеш забути щось, наче страшний сон, а іноді хочеш пам'ятати усе життя.

  От і я, інколи (останнім часом частенько), щось згадую із свого життя. Здебільшого це спогади про дитинство.

  ... Літо - найкраща пора року. Особливо ця пора року подобається дітям. А літо в моєму дитинстві було найприємніше, бо не було тієї спекотної погоди, що тепер. Сонечко було лагідне, гріло, а не пекло, і люди відчували себе комфортно.

  Скільки мені було років - не пам'ятаю. Певно шість чи сім. Щоліта ми, здебільшого, жили у бабусі, яка проживала на іншому кінці міста.

  На той вік я вже вміла їздити на велосипеді. І мені дуже подобалося кататися на велосипеді.

  Починала я, як і усі діти тоді, з триколісного дитячого велисопеда з дитячою назвою "Гномик" (хороший був велисопед). Потім був "Зайчик", до заднього колеса прикріплялися два невеличких колеса, піднятих трішечки догори, щоб ми вчилися тримати рівновагу. А вже після могли пересідати на більший велосипед. І пройшовши усі ці етапи, навчившись їздити на велосипеді через раму, можна було сміливо сказати, що я вмію їздити на цьому транспорті. Це було цікаво і весело.

  І от я, вже вміючи добре їздити, кожного ранку прокидалася о шостій годині, одягала зручний літній одяг, виводилиа із сараю велосипед "Орльонок 8", сідала на нього і їхала по вулицям.

  То були мої найкращі ранки. Сонечко тільки зійшло, повітря після ночі ще не прогрілося, навкруги ранкова тиша, пташки щебечуть, а в даличині чути стукіт коліс потяга. Я завмирала, коли чула цей звук. Стояла і слухала, поки він не стихав. І завжди це був товарний потяг*, бо звук був важкий і сильний. І коли потяг проходив, я знову їхала далі.

  Той велосипед був моїм найулюбленішим, бо був легким і зручним. Проте, він належав моєму братові. Та поки він спав, я каталася.

  Не любила сидіти на одному місці. Та і що я робитиму о такій годині ранку? Ще усі друзі сплять, а я ні. От і їздила по вулицях району, спостерігаючи, як він (район) прокидається. Я так могла кататися годинами. Проте, коли відчувала, що сонечко вже почало пригрівати сильніше, я поверталася додому. Бо вже і брат прокинувся, і бабуся приготувала сніданок, і вже час снідати та йти до подруги.

  І так майже ціле літо кожного ранку, коли батьки були у першу зміну на роботі, а мені не спалося...

  Багато я тоді вулиць об'їздила. Увесь район. Я і зараз з радістю та тому "Орльонку 8" покаталася б по тих вулицях... Проте, вже давно немає того велосипеда, а на дворі зима, холодно і бабусі немає давно. Можливо, одного гарного дня я все ж таки прогуляюсь пішки деякими місцями свого дитинства...

________________________________

*Щодо товарного потягу... Тепер маю сумніви. Можливо, то був не товарний потяг, а пасажирський, чи взагалі електропотяг. Але факт один - я обожнюю той звук і досі. Залізничний вокзал - моє улюблене місце у будь-якому місті.