хочу сюди!
 

Юлія

40 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «щоденник»

Мій щоденник

Хоч я і змінила колір волосся, проте душею я залишаюся рудою.smile

У минулому році якось так поганецько було емоційно і психологічно, що захотілося змін. А зміни для мене - це пофарбувати волосся в інший колір, дременути на один день у сусіднє місто для закупівлі матеріалів для рукоділля... Та оскільки зараз не сильно-то швидко й дременеш кудись, то залишилося одне - змінити колір волосся. Так, настрій покращився.smile Тепер я така червоненько-малинова... З першого разу не вдалося отримати такий насичений колір, бо мій руденький колір опирався, не хотів ховатися під червоним. Та сьогодні ми таки отримали бажану насиченість. Тепер я як з аніме - з кольоровим волоссям.lol


Мій щоденник

Бувають нормальні люди, а бувають люди-наркотики.
Навіть коли ти залишаєш їх у минулому, думки про них не полишають. Ти тримаєшся, з усіх сил намагаєшся не звертати уваги на них, запевнюєш себе, що вони тобі не потрібні, ти можеш і без них жити, знаходиш у ваших стосунках щось, що стало для вас поганим і намагаєшся переконати себе, що вони зробили тобі боляче, але... Варто їм написати тобі бодай слово і ти зриваєшся. Ти знову поринаєш у те безумство, намагаєшся вхопити більшу дозу, бо тої дози тобі замало. Ви знову разом і насолоджуєтеся цим. Та одного дня усе повторюється, як колись. Тобі перестають давати навіть малу дозу. І ти починаєш курс лікування заново. Переживаєш усе знову. Ти лікуєшся усіма способами, які тобі доступні, знаходиш нові способи і додаєш їх. Запевнюєш себе, що це було востаннє. що більше це не повториться...
Та проходить час, навіть роки, і ти знову зриваєшся...

Мій щоденник

Привіт.
Я знаю, що більшості людям начхати на інших, на їхнє життя і проблеми, але мені хочеться з кимось поговорити. Оскільки я люблю писати і мені так легше висловлювати свої думки - то говоритиму з вами таким способом.
Хоча й назвала цю замітку "Мій щоденник", це ще не означає, що я тут писатиму свої найпотаємніші бажання і думки. Інтиму теж не чекайте.)))

Продовження зубного ремонту

В одному з попередніх дописів нервував через складність прийому. Можливо, даремно перебздів, оскільки все вийшло гарно. Але мені справді було стрьомно. І не лише через "бусікі незламності" з воєнними екскурсіями, а й через невизначеність із зубом.

Так ось, як і планував — пішов чигирями. Добре, що випав сніг — видно, де люди ходять. Спеціально вибрав заплутаний маршрут. І другу половину шляху взагалі проклав наугад (!!!). Навіть по карті не дивився. І не заблукав. А ще... погода класна.

Декілька годин з відкритим ротом некомфортно. А так, здається, навіть розслабився. Лікарка приємна. Зуб доремонтували. Залишилась лише пломба чи коронка. В фразі "Лікувати неможна видалити" поставили кому після першого слова. Хоча, зуб довго не проживе.

Фіг знайдеш, коли треба

Допис зовсім не новорічний, хоча пов'язаний з Новим роком. Як? Гірляндою.

Життєве спостереження: якщо потрібно щось знайти, велика ймовірність, що не вдасться знайти, що шукаєш. Саме тому, коли сьогодні мама попросила пошукати новорічну гірлянду неохоче погодився. Бо оці доводи: "Вона точно там, я бачила" означають що якраз там її немає. Так і вийшло. Не те, щоб я за нею жалкував — гірлянда була бракована (спасибі Розетці, нічим було замінити), просто неприємно, що пошуки виявились марними. А я вважав, що не треба шукати, бо фіг знайдеш. Хоча, можливо, не треба було акцентувати на цьому увагу. Але в будь-якому разі,мама образилась. Ну, нехай ображається. По-перше, не я прибирав ту гірлянду. По-друге, саме мама любить перекладати речі, тому не виключаю, що ті гірлянди поклала не туди, куди завжди клали. По-третє, якщо було передчуття, що не знайдеш, нашо шукати?

А у вас таке було, що шукаєте якусь річ — і не можете знайти?

Втома

Почуваюсь, як вичавлений лимон: від бессонних ночей через постійні повітряні тривоги, через затяжний ремонт зубів із невтішними очікуваннями, через завантаженість на роботі (задовбався з новинками), через новини та обстановку в країні, через регулярні сварки з батьками. Через це сонний і загальмований. Не хочеться нічого робити. А в голові тільки й думки, як зробити якийсь звиздець, бо причин для радості нема. А я максималіст (саме тому вибрав такий нік). Тому є лише два варіанти: або зробити, щоб було ще гірше і настала повна срака, або відволіктись від подразнювачів. "Ну, так проспись!" — можете сказати ви. А ось фігушки! Лише ворочаюсь, перевертаючись з боку на бік — а нормально заснути не можу. Хотів ігнорувати тривоги — а організм не дає заснути.

Темні, холодні осінні дні

Режим сну зовсім зіпсувався. Правда, і погода за вікном сонна — темна, похмура і холодна. Ще й не привчив себе ігнорувати тривоги. Сниться "бабах". Прокидаюсь — на карті повітряна тривога. Під час масового нальоту дронів було гучно. І, як показує практика, якщо гучно, значить близько:( Прикол в тому, що перед "бабахом" вирішив тривога-не тривога, а треба лягати спати. Але після приземлення беспілотника спати перехотілось. Тішу себе тим, що десь більше приземлялось. Ну і минулої осені джага-джага була аж з жовтня.

Про погоду писати не буду — всі й так знають.
У вітрюган лапті хоча б дрони не запускають.

Приватна клініка

Продовження розповіді про очікування від приватної клініки. Хоча за час очікування я вже перенервував. Але виявилось, що не так вже й страшно (якщо не враховувати страху від пребування на вулиці). Сервіс на висоті! Здивував інший підхід, ніж у державній стоматології. Зворотня сторона зручності — не можна розмовляти.
Що ще цікавого... Дорога була слизькою, тож ледве не зробив сальто.

Складний випадок

"А нашо ти пишеш про зуби?" Тому що мене це турбує. Ну так, складний випадок. Засмучений. Сказали, що інші зуби теж мабуть доведеться видалити. Чим тоді їх заміняти? Нагуглив, що є вставні щелепи, які тримаються за всю щелепу на проволоці. А якщо не зможу їх носити? І чи зникне від того запалення? 
Імпланти не можна, бо є купа протипоказань і дуже дорого і довго. Коротше, не знаю, що робити. Хіба що, відрощувати бороду і вуса або купити баф, щоб закривати морду (правда, про ковід всі забули і в масках не ходять, тому це буде привертати увагу). Одним словом, є над чим подумати.

Поки шо порадили проконсультуватись у більш просунутих спеціалістів. Але все одно нервую. З іншого боку, ніхто не примусить видалити зуби, якщо я того не захочу.

Холодрига

Здається, минулого осінньо-зимового сезону вже був допис з подібною назвою, але в житті багато циклічних речей. Наприклад, зміна сезонів року. Так, звичайно, є світове потепління, однак перепади температур залишаються і яким би довгим і спекотним не було літо (що навіть у вересні гаряче), рано чи пізно холодає.

Цієї ночі була холодрига: термометр показував 16,5°С. Навіть під двома ковдрами замерз. Хоча попередньої ночі було навіть спекотно (але тоді обігрівали кімнату). Від похолодання одразу нежить (насморк).

Довелось вмикати обігрівач, а частину своїх речей переносити до іншої кімнати, бо тісно.  Щоб поставити обігрівач, треба робити перетасовку. Але це не найбільша незручність: прикол в тім, що тепло стає при ввімкненому обігрівачеві. А як вимкнеш — холодає. Й то, обігрівач може нагріти на 1-1,5°С. А скільки при цьому витратить електрики?!

Котел несправний. Та й теж гріє слабо.
Ну і кімната така, найхолодніша. З теплої виперли в свою колишню кімнату, тому так...

А так, після ночі відігрівся. Шмарклі втихомирив. І норм. До наступної ночі. А потім може бути знову те саме.