Умейте женщину прощать

За свет не вам её улыбки,

За то, что тщетны все попытки

Её как прежде целовать.

Не надо женщину винить

И за соломинку цепляться -

В самой себе ей разобраться

Нельзя упрёком торопить.

Смиритесь, стоит ли вам знать

За что она вас разлюбила?

Ведь никакая в мире сила

Вам не вернёт любовь опять.

Позвольте молча ей грустить

И вам ни в чём не признаваться -

А может, ей пришлось расстаться

С тем, без кого ей больно жить?

Не смейте женщине мешать

Хранить в душе своей надежду -

Ей, отрешённо сняв одежду,

Вам тоже...
...будет, что прощать.

начало здесь - http://blog.i.ua/community/1826/ ( из книги Д.Чопра "Огонь в сердце.Духовные законы взросления" скачать книгу можно здесь)

Прошло время, и в один прекрасный день некая деревенская девушка гуляла по лесу. Она присела под этим деревом отдохнуть, и тут у нее возникло одно желание:

- Ах, если бы я могла стать знаменитой! Как было бы хорошо, если бы обо мне узнал весь мир.

  Когда она вернулась домой, ее встретили объективы телевизионных камер и толпы репортеров. Вокруг ее дома собралась масса народу; завидев девушку, орава визжащих от восторга поклонников тут же на нее набросилась. У нее перехватило дух; она еле пробралась в свой дом. На следующий день девушка обнаружила, что телеоператоры и репортеры по-прежнему здесь. Она помахала им рукой и села в лимузин. Больше в деревне ее не видели.

- Но год спустя, - рассказывал Баба, - она пробралась к древу желаний. В руке у нее был топор. Она стала рубить дерево, проклиная его, на чем свет стоит.

- Ты умолчало о том, что люди никогда не оставят меня в покое. Куда бы я ни пошла, за мною повсюду следят. Из малейшей моей неудачи газеты готовы сде­лать целую трагедию, и сотни людей дни напролет про­сят им помочь, хотя у меня едва хватает сил позаботиться о самой себе. Я так несчастна.

Она рубила, пока не выбилась из сил. Но дерево выстояло и на этот раз.

Прошло еще какое-то  время. И случилось так, что одна молодая женщина, которая вскоре должна была стать матерью, решила прогуляться по лесу. Отдыхая под деревом, она мечтала о радостях материнства.

- Я ничего не хочу в этом мире, кроме любви моего будущего малыша и моего мужа, - думала она. – Если бы они могли любить меня вечно. Когда она вернулась домой, муж встретил ее объятиями и поцелуями. Через две недели она родила девочку, и впервые открыв глаза, малютка с благоговением взглянула на свою мать. Много времени прошло с тех пор, но однажды мать все же вернулась в лес.

- Пять лет минуло, - сказал Баба, - и вот, одетая в жуткие лохмотья, она яростно обрушилась на несчастное дерево с топором и бранью.

- Мой муж любит меня так сильно, что не покидает меня даже для того, чтобы пойти на работу. У нас ни осталось ни гроша за душой. Моя девочка безутешно плачет, хоть я и провожу с ней все дни напролет. И хоть они меня действительно любят, я не могу найти себе покоя. Я самая несчастная женщина на земле.

И она тоже принялась рубить, пока не выбилась из сил. Но дерево не падало.

Баба погладил рукой израненный ствол.   

- Знаешь, в чем были неправы эти люди? - спросил он. - Все их желания касались внешних признаков благополучия. И дерево послушно давало им то, чего они просили. Каждый из них получал внешние атрибуты богатства, известности или любви.

Но внешние признаки - это не то, чего действительно хочет твоя душа.

Желание должно идти изнутри. Только тогда высшая мудрость исполнит твою волю.                

       

      Группа альпинистов была вблизи от вершины Эвереста, когда были замечены признаки приближения грозы.  Они понадеялись на удачу и пошли дальше, очень хотелось покорить гору.   Часть группы погибла.

Аааа! Я снова живой И всех люблю! 

Дело шло к Новому году. Сели за стол часа за три. Телика у нас не было, но было весело. Единственное, чего мы боялись, это пропустить сам момент НГ. У нас было радио, на которое мы полагали большие надежды, но как в результате оказалось - зря.

Моя подруга решила подготовится к процессу загадывания желания с ответственностью, решила обратиться к одному не молодому способу - записывается желание на бумажке, сжигается, кидается в шампанское и выпивается. Ага, знаем мы его, я так делала, кроме выпивания, в 2000, так родители, наблюдая за этим процессом, про свои желания забыли)))

Короче, не хватив терпения, она написала и начала поджигать бумажку за минуту-две до НГ.
Я ей не завидовала, наблюдая за тем, как она ту гадость пьет. Вот до какой степени человеку захотелось чтоб желание сбылось...

Все эти процедуры отвлекали меня от сосредотачивания на своем желании. Как оказалось, самое сложное - облачить наши желания в слова, конкретно выразить то, чего желаешь. Немного подумав, поняла, что все в наших руках, и что лучше не буду тратить время на загадывание, а попытаюсь воплотить в жизнь желания, которые у меня есть, или появятся.

Женщина выпустила из бутылки Джина.
Должна признаться, симпатичный Джин.
Такой эффектный, молодой мужчина,
И выполнить желанья предложил!
Ну а какие у меня желанья?
Я и не очень верю в волшебство.
Но всё ж решила быть оригинальной,
И попросила ласково его:
Ах, милый Джинни, я мудрить не буду,
Мне ни к чему рубины, серебро.
Ты лучше вытри пол, помой посуду,
Почисть палас, и вынеси ведро.
Погладь бельё, потом сходи на рынок,


Когда вернёшься – приготовь обед,
И надо б разморозить холодильник,
И что-нибудь придумать на десерт?.
Крутился Джин, как белка в поговорке,
Разбил плафон, рассыпал порошок,
Поранил себе палец в кофемолке,
И утюгом штаны свои прожёг.
И выдохся, упал на покрывало,
Не в силах ни творить, ни колдовать,
А я ему на ушко прошептала:
Прими-ка душик, и пойдём в кровать?.
Скривился Джин и с горькою ухмылкой:
Помилуй, Госпожа, уже нет сил!?
И вдруг полез стремительно в бутылку,
И пробочку потуже закрутил.

Я подарю тебе самую маленькую звезду из всех, что можно увидеть на небе.
Ты спросишь: «Почему? Я люблю яркие и большие звезды». Я отвечу: «Остальные уже давно подарены, в них сотни имен, им не хватает сил дарить радость. А эта, маленькая, только твоя, потому что ее больше никому не дарили, и она будет жить только для тебя, и только ты сможешь найти ее среди всех остальных».

Я подарю тебе еще не расцветший цветок.
Ты спросишь: «Почему? Я люблю ожившие цветы». Я отвечу: «Потому что он хочет твоей любви, твоей заботы, он хочет расцвести только для тебя одной. Только ты увидишь, как пробьются его лепестки, и улыбнешься, а он улыбнется тебе в ответ».

Я подарю тебе самое обыкновенное облако.
Ты спросишь: «Почему? Я люблю красивые облака». Я отвечу: «Потому что оно ждет, когда ты захочешь его изменить, слепить из него свою мечту. Облака так любят меняться для других, и оно хочет, чтобы только ты изменила его, оно не хочет быть просто облаком, оно хочет стать частью твоей фантазии».

Я подарю тебе бушующее море.
Ты спросишь: «Почему? Я люблю спокойное море». Я отвечу: «Потому что море, хочет, чтобы ты его успокоила, погладила нежной рукой его волны, умылась его слезами, окунулась в него. И тогда оно успокоится».

Я подарю тебе холодный ветер.
Ты спросишь: «Почему? Я люблю теплый ветер». Я отвечу: «Потому что, он не знает куда летит и остывает. Он хочет твоего тепла, он хочет им же согреть тебя, когда тебе будет плохо и одиноко. Подари ему тепло, и он перестанет быть одиноким».

Я подарю тебе закат солнца.
Ты спросишь: «Почему? Я люблю, когда оно над головой». Я отвечу: «Потому что, оно хочет, чтобы ты верила в него, верила, что оно взойдет завтра, а, провожая вечером, ты скучала по нему до самого утра».

Я подарю тебе себя, но не соглашайся сразу и не спрашивай: «Почему?», потому что я отвечу тебе: «Я звезда, я цветок, я облако, я море, я ветер, я солнце, я ЧЕЛОВЕК. Я хочу того же, чего хотят они...»

источник: просторы интернета

От жеж, дива так дива. Куди рухається весь світ?... Трішки я вже збентежений, але все-одно спостерігатиму за цим процесом та обов'язково прийматиму участь в цьому русі навколо мене!

Що ж таке сталось? Та багато чого сталось.

---

¤ Будь обережним в своїх бажаннях, бо можеш отримати все сповна.

---

... Трансерфінг - велика сила, яка робить неймовірні речі. Думки матеріалізуються, іноді швидше, ніж на це очикуєш. Ні, не іноді, ЗАВЖДИ! Принаймні, це у мене так. Лише подумав про людину - вона вже з'явилась. Чи телефонує мені, чи пише, якщо це хтось зі знайомих... або просто з'являється хтось новий, саме для того, щоб надати мені можливість познайомившись із ним реалізувати те, про що я щойно розмірковував. 

А чи зіткався хтось із такою новою для мене проблемою, коли отримуючи рельний ШАНС, починаєш замислюватись - а чи впораєшся ти із тим, що до тебе прийшло? Адже я добре (навіть дуууууже добре) розумію, що це за шанс, навіщо він мені надається, та що саме має відбуватись тоді, коли я ступлю на крок до реалізації тієї мети, на яку я отримав таку можливість? 

... Хотів змінити своє життя на краще. Чесно, щиро про це міркував. Шукав різні можливості... (багато з яких просто відштовхнув від себе, злякавшись, що це занадто круто для мене, хоча на справді це було навіть наполовину не так круто, як я собі мріяв...). І що ж тепер?...................

Ніколи досі не замислювався, що саме приходить разом із можливістю. Кому цікаво? Всім?... Добре, тоді скажу для тих, хто ще не знає про це - РАЗОМ ІЗ МОЖЛИВІСТЮ ПРИХОДИТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОБОВ'ЯЗКИ!!! 

Сама можливість приходить у вигляді (як би це краще назвати?... мабуть, найвірніше буде сказати - "контракт". "Контракт" із життям, із долею та із самим собою...) "контракту". Цей "контракт" каже - підписуючи цей контракт ви погоджуєтесь виконати ВСІ БЕЗ ЗАЛИШКУ додаткові умови, які надаються обов'язковим додатком до контракту. Невиконання карається (так, саме КАРАЄТЬСЯ!) позбавленням можливості тимчасово або назавжди, із накладенням штрафу на самовпевненість, на здібності, додатково зменшуються потенціали і здібності до отримання нових шансів.

... І що найгірше - відмова від контракту розглядається як НЕВИКОНАННЯ контракта на загальних умовах.

В принципі, те що я написав - це зворотня сторона "контракту". А є ще й головна сторінка, на якій чітко та зрозуміло написано - "ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРАКТУ БУДУТЬ НАДАНІ ВСІ НЕОБХІДНІ КОМПОНЕНТИ, ІНСТРУМЕНТИ, СИЛИ, ЧАС ТА ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ"...

Але ж на що звернути увагу? У що вірити? Лише зараз я починаю помічати, що головна сторінка контракту дійсно завжди виконується. А до цього ... 

А до цього я звертав увагу лише на зворотню сторінку - "невиконання карається". Покара чомусь завжди запам'ятовується більш за все... 

І хто я після цього? Як я можу називатись оптимістом та найпозитивнішою людиною, якщо маючи як позитивний так і негативний досвід в рівних пропорціях, я все ще продовжую схилятись до негативних спогадів, як до керівництва як діяти?! Чому ж я сам не слідую тим заповідям, якім навчаю інших? Чому не вірю в себе саме в той час, коли це так необхідно? ЧОМУ?????

АДЖЕ Я ДІЙСНО НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО СВОГО ЖИТТЯ ОТРИМУВАВ ВСЕ І НАВІТЬ БІЛЬШЕ ВІД ТОГО, ЧОГО БАЖАВ, ДО ЧОГО ПРЯМУВАВ, ТА КОЛИ НЕ ВІДМОВЛЯВСЯ ВІД МОЖЛИВОСТЕЙ ЩОБ ЦЕ РЕАЛІЗУВАТИ, НАВІТЬ НЕ ЗАМИСЛЮЮЧИСЬ НАД ТИМ ЯК Я ЦЕ РОБИТИМУ...

Це абсолютна правда. Я один із тих, про кого кажуть, що ми отримуємо більше, ніж на те заслуговуємо. І я знаю, чому та як це відбувається. Зараз я знаю це на 99% точно та впевнено!

(Хочеться звернути увагу на це значення - 99%. Жахлива річ! Справді. Нема нічого гіршого, ніж 99%! Тому що неможливо перестрибнути прірву на 99% - або перестрибнув, або вмер! Один єдиний відсоток віроємності, в існуванні якого ніхто та ніколи не сумнівається - і є та сама перешкода для більшості кроків вперед... для більшості стрибків через прірву... Просто знання того, що є 1% віроємності невдачі - це перший крок до того, щоб цей 1% спрацював... Коли про нього не замислюєшся - він перестає існувати)

---

Я задав питання "ЯК?" - і отримав на нього відповідь...     

  Я задав питання "ДЕ?" - і побачив місце                           

    Я сказав "Я ХОЧУ!" - і отримав "контракт"                       

              ...І я підписав цей контракт...                           

---

Відтепер я маю працювати на цей контракт. Що цікаво - маю працювати сам на себе! Це найважча та найскладніша робота - бо себе не можна обманувати, собі не можна понукати, себе не можна щадити - на кону доля, прописана в контракті. СОЛОДКА, БАЖАННЯ, МРІЯНА ДОЛЯ... Краще цієї доли зараз неможливо нічого уявити, більше ні до чого не хочеться прямувати та рухатись... АЛЕ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ ПОТРІБНО РУХАТИСЬ ТАК, НАЧЕБТО ЦЕ ЄДИНА МОЖЛИВІСТЬ ЗА ВСЕ ЖИТТЯ, БО ЦЕ І ПРАВДА Є САМЕ ТАКА ЄДИНА В ЖИТТІ МОЖЛИВІСТЬ ДОСЯГТИ САМЕ ЦІЄЇ МЕТИ!

Моя люба сестренько казала: "Ми в цьому світі для того, щоб виконати свою місію, і для цього нам надається можливість здійснювати будь-які бажання, без обмежень в критеріях їх обору і засобів щодо реалізації". Тобто, ми можемо обрати будь-яке бажання, наділити його якістю "необхідного для виконання своєї міссії в цьому світі, і це бажання почне здійснюватись. І ось тут починається найцікавіше!!!!!! 

... Пригадав один анекдот:

Один мандрівник заблукав в пустелі, не їв та не пив багато днів, практично вибився з сил, і раптом знайшов лампу. Він цю лампу протер, і звідти з'явився Джин:

- Твоє бажання для мене закон! Чого бажаєш?

- Хочу додому...

Джин бере мандрівника за руку, тягне за собою та каже:

- Ну, як бажаєш додому, то пішли?!

Людина противиться:

- Я ХОЧУ ШВИДКО!

- ТОДІ ПОБІГЛИ!!!!!!!! 

..... 

Мораль - телепорт зламався та не працює. Ескалатор та ліфти не проведені. Літаки не літають, кораблі не ходять. Єдиний засіб - дістатись до своєї мрії САМОТУЖКИ, долаючи на своєму шляху всі перешкоди... Маючи єдину підтримку - руку того самого джина, який вказуватиме напрямок, на наполегливо тягнутиме тебе до твоєї мети, доки ти будеш згодний слідувати за ним.

Ну що, хто герой? Хто пійде за джином?

...Здається, Я І Є ТОЙ ГЕРОЙ, бо ніяких інших вариантів, при яких я не потрапляю до своєї мети, я навіть розглядати не хочу.

Тож, рушаю вперед!

************************

Ось такий коротенький відступ від основної теми, про яку я хотів зараз написати..

А сама тема була ось така:

Коли починаєш мріяти про щось неймовірне, то шлях, яким прийдеться йти буде таким, який неможливо зрозуміти, і неможливо збагнути, як будеш долати перешкоди. Але завжди надається підказки, помічники, та нескінченна кількість спроб.

Я це пишу тому, що саме зараз я в цьому впевнююсь постійно.

Я поставив собі мету, яку не вважав чимось таким, що реально можливо досягти. І у мене відразу почали з'являтись можливості крок за кроком наближатись до неї.

Зараз я вже не вважаю цю мету чимось недосяжним... Навпаки, замислююсь над тим, яку мету поставлю наступною, та як швидко досягатиму поставлених цілей одну за одною.

Думати про труднощі та перешкоди вже набридло - не хочу. По-перше, це нічого не змінює, окрім того, що затримує на місці, по-друге, це ніяк не впливає на результат, якщо чесно та старанно виконувати всі кроки.

*********

На додаток, хочу пояснити, чому назва саме цього запису в блозі англійською мовою:

Близько двох років тому, коли я почав спілкуватись українською мовою, багато хто з моїх знайомих глузували з мене:

"Ха-ха-ха! Ти б ще англійською почав розмовляти!!! Гагагага-га! А краще - китайською! Бугагагага-га!"

А я їм відповідав: "Прийде час та необхідність - розмовлятиму англійською та китайською! І тоді вам залишиться просто жалкувати, що ви цих мов не знаєте, бо поставивши собі якусь мету я буду досягати її не дивлячись ні на що, тим більше - на ваші пусті заздрістні глузування"

... Якщо все пройде успішно, то наступні два роки я спілкуватимусь саме англійською та китайською мовами. Практикуватись англійською я вже розпочав. Китайську потрібно ще буде вчити.

Але... в моїй руці рука Джина, і залишатись на місці у мене нема зовсім ніякого наміру!

---

Життя чудове та дивуюче. Ніколи не знаєш, що чекає попереду... доки не загадаєш бажання! ©

 


Я люблю неожиданный секс
На десерт в экзотическом месте,
Где застанет нас нежности всплеск,
Где желанье почувствуем вместе.

Наша музыка – шум площадей,
Рокот моря, дыхание леса.
Ощущенья намного сильней
От такого внезапного секса.

Притяжение тайное тел,
Необычные новые позы.
Всё для тех, кто сейчас захотел
Отказаться от будничной прозы.

Если вдруг заблестели глаза,
Подыщи подходящее место.
Подари остроту и азарт
Сумасшедшего быстрого секса!

Какое пожелание девушке к 8 марта будет самым приятным? Прошу к обсуждению этого вопроса присоединиться представителей обеих полов.