хочу сюда!
 

Ольга

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «обряд»

Ритуалы на Рождество


Святки! Рождество, Новый Год и Крещение (Богоявление). С 5 декабря по 19 января включительно сам воздух вокруг нас – ЗАГАДОЧНЫЙ и ВОЛШЕБНЫЙ. Так и носятся слова-желания "Хочу, хочу, хочу"… Все что-то хотят, о чем-то мечтают. Правда!? Так чего же сидим и ждем-с???? Время волшебных превращений и реальной магии для всех! Любой желающий может в этот период СТАТЬ настоящим Мерлином. В ночь на Рождество магические силы опускаются на Землю. Ритуалы на Рождество http://www.likagordasky.com/publ/7-1-0-34

Що таке "медовий місяць"...



У Вавилоні 4000 років тому існував звичай, за яким батько нареченої протягом місяця після весілля поїв зятя медовим пивом. Тому цей місяць називався «медовим місяцем». А ви думали, тому, що медовий секс?lol

Калита в музеї Гончара

Калита втілює згасання сонячної сили й тепла в кінці осені. За старим стилем це свято припадало на ЗО листопада. Зі зміною літочислення воно перейшло на 13 грудня.

  • Ой Калита, Калита, із чого ж ти вилита?

  • Ой я з жита сповита, ой я сонцем налита
    Для красного цвіту по білому світу.

Саме в день Калити відбувалися великі вечорниці — одне з найулюбленіших свят молоді. Дівчата брали з собою роботу —- пряли, дерли пір'я, вишивали. На ве­чорницях завжди було весело —можна погомоніти, по­чути новини, страшні та смішні бувальщини і казки, поспівати, загадати загадки, а на Андрія ще й поворо­жити.

На Центральній Україні парубочі та дівочі громади переважно святкували Андрія 13 грудня, а на Західній Україні – в ніч на Андрія – 12 грудня.

Дівчата збирались вранці у когось в хаті і гуртом випікали Калиту (круглий корж з медом і маком, прикрашений горіхами, вишнями або калиною). Потім ворожили: «лічили кілки в тинах», «слухали попід вікна», «сіяли коноплі по снігу», «кидали чобіт через хату». Хлопці приходили «кусати Калиту» пізно ввечері. Калиту підвішували на стрічці до ціпа чи жердини і «під’їжджали» до неї на коцюбі. Той, хто їхав на коцюбі – називався «пан Коцюбинський», а той, хто охороняв Калиту і писав сажею – писар – «пан Калитинський».

Перед кусанням Калити пану Коцюбинському годилося пройти випробовування грою «Зайчик» або загадкою. В інших місцевостях пана Коцюбинського смішили, і коли розсміявся – мазали сажею по обличчю.

Хлопці збиралися гуртами і робили шкоду тим батькам, які не пускали дівчат на вечорниці – знімали брами, виносили віз на дах, розбирали тини.

Дивіться як святкували нині в музеї Гончара:

https://www.facebook.com/video.php?v=682090565245160&set=vb.100003326693812&type=2&theater

Чи кусали Ви Калиту?

0%, 0 голосов

38%, 3 голоса

13%, 1 голос

50%, 4 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Дуб, Солнце и Масленница (сказка)

Упомянул тут про эту сказку в заметке "Дураки и Дороги" и вспомнилось, как это все происходило, и захотелось вам показать


Валерий Мирошников

Наши масленничные празднества навеяли. Как-то увиделся смысл и значение масленничного обряда, взаимосвязь всех его элементов.




Сказку исполняет ансамбль возрождения народных традиций «Светлая Горушка»


Стоял посреди Земли могучий Дуб. Был он такой высокий, что не было у него друзей. Точнее, когда-то, много лет назад, они были, но остались далеко внизу. Когда он был маленький, то дружил с муравьями, но теперь их уже было не различить в густой траве. Потом он дорос до цветов, но они менялись каждый год и все забывали. Березы оказались более долговечными, но и они затерялись под облаками. Теперь Дуб дорос до самого неба, а в небе дружить с кем? Облака улетают и не возвращаются, остается только… Солнце.

Читать далее

Коли день стає найдовшим у році – святкування купайла 2014


23 червня 2014, Побувала і описала Тетяна МУХОМОРОВА

УкраїночкаПалає багаття у найкоротшу ніч року. До широких вод Дніпра стрімко несеться палаюче колесо, знаменуючи освячення другої священної стихії – води. Мине ще пару годин і громада у вишиванках зустрічатиме світанок, наповнюючись енергією світила. Це Купайла, дохристиянське свято, яке відзначається у день літнього сонцестояння.

Так повелось у нашому суспільстві, яке любить перемішувати традиції, що свято Івана Купала на загал святкується в ніч з 6 на 7 липня, напередодні свята різдва св. Івана Хрестителя за Юліанським календарем, яке не має ніякого відношення до Купайла. Насправді ж свято Купайла, вшанування одного з дохристиянських богів, завжди випадає в ніч з 21-го на 22 червня, коли день стає найдовшим, а ніч – найкоротшою. Цього року кореспондент РІСУ побувала на подібному автентичному святкуванні на острові Перуна, що в Києві, долучившись до громади Об’єднання рідновірів України.

На катері Борисфеном

…Маленький катер розрізає води Борисфена, пасажири затамували подих від природньої краси навколо. Потрапляючи в такі умови, мимохіть наповнюєшся розумінням пантеїзму, коли навколишній світ вражає своєю гармонією. Такі невеликі човни доправляли усіх охочих до іншого берега, завозячи на острів Собачий або ж острів Перуна, що на Оболоні.

Малі українціНа тому березі гостей вже зустрічають організатори свята. Нешвидко ставляться намети, вже закріплені стяги та стіл з вишиваними рушниками, за яким будуть правити прославлення волхв та обрядодій. Поки встигаємо роззирнутись, головний організатор жрець Вогнедар просить усіх дівчат та жінок долучитись до збору квітів, щоб підготуватись до нічних ритуалів.

І от вже за п’ять хвилин галявиною розходяться жінки, заглиблюючись у медитативний процес пошуку трав та квітів, аби сплести спільний великий та малі особисті вінки, які потім відправляться у водні мандри, віщуючи майбутнє господарки. А сам великий вінок складений з ромашок та з додатками запашної медуниці, через який, мов арку, вночі будуть проходити усі охочі, загадуючи найпалкіші бажання.

Поки жінки займаються прикрашанням місцевості, чоловіки організовують родове вогнище – зносять дрова та сухі палиці з лісу, складаючи правильну піраміду багаття. Малі хлопчики, які приїхали туди з батьками, намагаються вхопитись за будь-яку роботу, аби бути корисними. Дівчатка натомість вже вбрані у святкові сукні та лише спостерігають за ними зі сторони з неймовірною дитячою серйозністю.

Прикрашання дереваНаступна суто жіноча місія – прикрашання верби різнокольоровими стрічками. Як тільки до цього дійства намагається долучитись чоловік, волхв одразу зі сміхом проганяє його, нагадуючи про укріплення Купайла – ляльки у повний зріст з кумедними головним убором з ретузів. Пізніше ця фігура та образ Марени (символ смерті та воскресіння природи) братимуть участь у головних обрядах свята. Спершу жінки захищатимуть свою богиню, але її все ж відіб’ють чоловіки, втопивши у річці – символізуючи те, як зникає жіноча цнота. Але прекрасна половина матиме шанс помститись – вони захоплять та спалять кумир Купайла, демонструючи рівноправ’я статей.

Обрядодійство починається з жіночого хороводу. Дівчата заводять стрічку між деревами, наметами, навколо вогнища, жартуючи з чоловіками та співаючи обрядових пісень. Всі пишно вбрані у вишиті сорочки та спідниці, прикрашені дукатами та запашними вінками. Після цього громада стає в коло та починає слухати виступ волхва Вогнедара разом з обрядодієм Зореславом, які ще раз нагадують про значення свята та проводять спільне славлення (молитву) давніх богів.

За травами

«Один з багатоликих таємничих смислів Купайла є купа, сукупність, збір громади для очищення, оздоровлення, ладування душі й тіла. Ми славимо це свято вже більше 20 років, бо Купайла збирає до купи тих, хто думає, каже та діє спільно, як одна велика громадська душа. То ж хай перебувають разом однодумці, хай відсіється все поверхове, дріб’язкове і тимчасове. Хай залишиться те, що вічне і правдиве», — йшлося у промові.

Язичницькі обряди

Пізніше вони візьмуть по факелу та під спільну молитву запалять вогнище. Вогнедар віддає в жертву багаттю напій суру у розі, шануючи пращурів. Зореслав опускає до вогню малий хліб, даруючи його небесам. Славлення завершується згадкою про українських воїнів та Небесної сотні під вигуки «Слава Україні – Героям слава!»

Язичницькі дійства

Відтепер стартує неофіційна частина заходу – етнічні танці під керівництвом гурту «Буття», що жваво та наживо утинає старовинних пісень. Колінця танців зовсім неважкі, а їхня суть – це постійна зміна партнерів, аби кожен міг роззнайомитись з усіма та перекинутись парою слів. Дівчата кружляють, а чоловіки стараються не збитись з ритму та не забути хай і легкі, але досі незнайомі па. Атмосфера панує надзвичайна, тому що не розсміятись у процесі танцю неможливо – музики змушують рухатись все швидше, а ноги плутаються вже після другого танка.

Танці

Коли ж завершується цей марафон з семи танців, музики дають трохи часу на перепочинок, це якраз змога обмити ноги у Дніпрі. Стоячи у воді, розмовляємо з Олександром, який розповідає чому ж прийшов до Рідної віри. Особливість цієї громади полягає в тому, що ще фактично немає покоління, вирощеного від початку язичниками – кожен приходив сюди свідомо, знаходячи для себе щось особливе у старовинних віруваннях.

Ще до заходу сонця починається класичний ритуал стрибків через вогонь, який кожен міг спробувати на звичному святі Купайла. Багаття спеціально трохи видозмінюють і через нього гасають парно або ж поодинці, загадуючи бажання. Нам випадає честь стрибнути з малим хлопчиком Іванком, який щоразу готовий до олімпійського рекорду. Єдина заборона – не можна стрибати хлопець-хлопець та дівчина-дівчина, тільки парою або ж самому.

Спільне вогнище

Наступний обряд – це братчина та спільна трапеза. Люди моментально зносять на траву каремати та ковдри, приносячи хто що захопив з дому з їжі та напоїв. Ставлення до гостей теж особливе. Варто присісти на сіно, як поруч з’являється поважний чоловік, який наполягає на тому, щоб дівчата сиділи лише на пледах. Запрошують до «столу», де кожен приносить щось своє – тут і картопля, і м’ясні страви, і навіть холодець від музикантів.

Особливість вечері – розпиття братчини. Різьблена дерев’яна чаша у вигляді коня мандрує руками по колу так, щоб голова її не змінювала напряму. Всередині налита сура, сучасна медовуха (мед). Чаша доходить до кожного, не лише членів громади, і кожен каже те, за що особливо хочеться підняти келихи. Нерідко лунають вигуки на честь військових та захисників, що зараз знаходяться на Півдні та Сході України.

Вінки

Як тільки почнеться ніч, то розпочнуться й магічні ритуали, прохід через великий вінок, втоплення Марени та спалення Купайла, освячення води палаючим колесом та купання. А поки сонце поволі опускається за небосхил, фарбуючи небо у неймовірні відтінки багряного та жовтогарячого. Свято для нас завершується, а на тих, хто залишився, ще чекають основні враження та зустріч нового сонячного дня, що знаменує початок другої половини року.

Найкоротша ніч

Коли шукаємо квітку щастя?

29%, 2 голоса

71%, 5 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Весілля в Закарпатті

Буття грає Ардіалинку
http://www.youtube.com/watch?v=s7O0hDfa16E&feature=colike




Українське весілля, яким йому бути?

0%, 0 голосов

87%, 13 голосов

13%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

11 фото. Опасные прыжки через маленьких детей в Испании

Мнения русских женщин: "Интересный ритуал, а у нас, если перешагнешь через ребенка, то он не будет расти – такая русская примета." "Видимо это опасное занятие, а если не перепрыгнет?" "Никогда о таком обряде не слыхала. Однако на мой взгляд это все-таки дикость, а вдруг он не перепрыгнет. Я бы своего ребенка никогда не положила. Наверное, чтобы это понять, с этим нужно вырасти." "Дикость какая-то! Неужели другим ничем нельзя заняться? Не понимаю я такую позицию родителей? Ведь рискуют!"

• Источник больших фотографий: 11 фото. Опасные прыжки через маленьких детей в Испании

Похоже, Кутузов воевал не за русов

Николай Горюшин, 12 марта 2012

Похоже, нашёлся ещё один кусочек мозаики, показывающей, что мировая война против Руси велась много веков подряд и всеми возможными средствами. А главным средством у наших врагов всегда было предательство! В этом они сильны!...



«Скажи-ка, дядя, ведь не даром, Москва, спалённая пожаром»... масонам отдана?

Автор – Кирилл Мямлин

Кратко перескажу статью «Москва-1812: Как её сдал Кутузов» (и её вторую часть) своего единомышленника Максима Кротова, страстно увлечённого военной историей, и коллекционера, собравшего множество репринтов и подлинников полковых книг «Историй гусарских полков» – тех документов, которые не правились официальными историками – ни царскими, ни коммунистическими, ни либеральными.

[ Читать дальше ]

Кому вообще нужен обряд крещения-7

Владимир Коровко, 06 января 2012

Религия – это самое мощное и подлое идеологическое оружие из всех видов, когда-либо придуманных Тёмными Силами. Люди, по незнанию, верят в слова, не обращая никакого внимания на дела тех, кому они бездумно и безоглядно верят... 



Часть 1. Часть 2. Часть 3. Часть 4. Часть 5. Часть 6.

Часть 7.

В завершение, хочу привести ещё одну цитату, которая кратко, и очень точно описывает действительную суть христианской этики и морали:

Источник: статья Елены Любимовой «О Христианской культурной традиции».

«Какая же она – библейская этика? Чтобы это узнать, стоит внимательно посмотреть, как ведут себя главные герои этой книги – патриархи, пророки и цари – те персонажи, которых главная книга христиан называет великими, мудрыми и праведными, «обретшими благодать в лице Господа» и, которые, в силу этого, призваны служить примером для подражания. Тот факт, что главная книга христиан не стесняется приводить в качестве образцов поведения убийц, обманщиков, воров и негодяев, просто ошеломляет. Судите сами. Ниже приводятся только несколько примеров библейской морали и нравственности:
[ Читать дальше ]

Кому вообще нужен обряд крещения-6

Владимир Коровко, 04 января 2012

Религия – это самое мощное и подлое идеологическое оружие из всех видов, когда-либо придуманных Тёмными Силами. Люди, по незнанию, верят в слова, не обращая никакого внимания на дела тех, кому они бездумно и безоглядно верят... 



Часть 1. Часть 2. Часть 3. Часть 4. Часть 5.

Часть 6.

Неприкрытые методы, и цели христианизации


1. Вышибание из мозгов человеческого достоинства (человек – раб божий, смирение – благо, гордыня-грех, и т.д.)

2. Подавление индивидуальности (господь – пастырь, человек – овца в слепом стаде...).

3. Насаждение чужого языка, письменности и праздников (переименование праздников, уничтожение носителей информации).

4. Гонение на хранителей знаний, культуры (мифология перепахивается, божества нарекаются нечистью, положительные герои становятся злыднями и т.д.).

[ Читать дальше ]
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая