Так хочу знову написати про хороше,
Переглядаючи в блокнотику вірші,
Щоб трохи більше світла стало може
Від цих рядків у кожного в душі...

Так хочу знов повірити в майбутнє,
В минуле більше вороття нема.
Щоночі сняться колосочки житні,
Яких не знищила ця в'їдлива війна...

Зігнула болісно та не діжде зломити,
В промінні сонячнім відродяться вони.
Так хочеться й надію відродити
Та по дитячому повірити у сни...

Залежності примара править світом,
Нехай не кращі зараз в нас часи.
Що надихає до життя-це наші діти
Та їх дзвінкі і ніжні голоси.

Так хочу щиро написати про хороше,
Даруючи усмішку на вустах...
Дай сили нам щоб вистояти, Боже,
Та віри в перемогу у очах!

Оповита казками
І повір'ями повна,
Мов в обіймах у мами,
Зігрівається мова.

Заколихані піснею
Всі гаї та діброви,
Пахне квітами вишні
Рідне слово чудове.

Золотавим колоссям
Та блакитною річкою...
Я вплету у волосся
Дві поєднані стрічки.

Берегтиму у думці
Завжди слово "родина",
На маленькій долонці
Її символ - калина.

Сильно, вірно, єдино,
Ніжним серцем дитини,
Я люблю Україну,
Це - моя Батьківщина!

(моїй донечці...)

Не стреляй! Ведь не стать роднее
Нам по крови, пролив ее...
Выбор сделан! Для нас главнее-
Жизнь! на своей земле! Не твое!

Не стреляй! И не злись- опасно!
Брат на брата с ножом не идет...
Мир нарушил в душе? Напрасно,
Превратишься в войны народ!

Не стреляй в сердце холодом-больно!
Ведь погибнешь в борьбе немой,
Грузов 200 уже довольно
Без могилы... И крест не твой!

Ты к соседу идешь с войною
Забираешь еду и кров...
Может хватит с тебя, довольно?
Ведь своих не вернешь оков.

Не стреляй! Обретешь проклятье
Ты на род свой, свою страну...
Ты не брат, ты давно- предатель!
Что преследует цель одну

Стражденна наша Україна-
Що не століття то... війна!
Втрачаєм знов за сином сина,
А враження - кінця нема...((

Прокинувсь біс, харкає лихом
Та сіє паніку і страх,
Крадеться так зловісно, тихо
І тільки ненавість в очах.

Історію перевернути,
Коріння нанівець звести...
Це божевілля не збагнути,
Лиш брати "вила" та іти!

Змітаючи шляхом кривавим
Все, що так жити не дає
Бо на життя! ми маєм право
Єдине лиш! Твоє й моє...

Лиш на життя - не виживання!
Терпіти? сили вже катма.
Колишні марні сподівання -
В жадоби совісті... нема!

Когда ж ты сдохнешь... тварь глухо-слепая,
Когда уже оставишь етот мир???
Твоя душа-жестокая и злая...
В аду гореть ей, дьявол ей кумир!

Когда ж насытишься ты алчностью и злобой?
Твои глаза переполняет ложь...
С тобою рядом столько крови... хобби?
Идя по трупам, ты все врешь и врешь...

Будь проклят, тварь, и нет тебе прощенья!
Что предал жизнь! не только - род людской!
Пускай тебя преследуют виденья всех тех,
Что полегли в войне немой...

И если в мире есть еще Хранитель,
Простить тебе не сможет даже он...
Ведь ты есть- зло! В аду твоя обитель!
Вот и катись туда как страшный сон!

Не ненависть во мне, лишь боль и горечь...
Пролито столько слез, война-беда!
Пускай когда нибудь осудят ету сволочь
За стенами Гаагского суда!.........

Позови меня с нежностью

Что всегда постоянна,
Нету чувства беспечности
В мире полном изъянов.

Поддержи в расставаниях
Словом добрым и верным,
В моих майских свиданиях
Ты всегда будешь первым.

Между домом и берегом,
Между сердцем и сердцем
Расстоянья не меряны
И желанье согреться!

 Успокой меня ласкою,
Отыщи среди будней.
Я хочу быть счастливою,
Счастливейшей из судеб!

Позови меня с нежностью...

Живи, Солдатику! Живи бо не до втрати,
Комусь ти Татко, Син і Чоловік,
На вірність Батьківщині присягав ти,
Тримайся за життя, який твій вік!

Живи, Солдатику! Живи- розхмарне небо,
Голубка вістку миру принесе,
І ти всміхнешся не в останнє- треба,
Потрібно жити ще... понад усе!

Живи Солдате ворогу на втому,
Живи заради матері, рідні,
Ти перемогу обіцяв народу свому,
Тож мусиш жити, не здавайся, ні!

Сидить Вовка Пукін та й думку гадає
Чому він не сокіл, чому не літає?...
А так би міг просто собі захотіти-
Розправив крильцята і нумо летіти!

Давай своїх підданих Вовка просити
Чи мо вони можуть йому підсобити?
Та жоден йому відповісти не знав
Бо їм Бог ні крилець ні думки не дав.

Подумав Володя піду до хохла,
У них не вродився, а вже голова,
То може розкажуть ото, де беруть
Пір'іни для крил і у чому їх суть?

Приходить до хати, там дітки маленькі
Горнуться так гарно до рідної неньки,
У кожного є вишиванка яскрава,
Чомусь Вові так захотілося... сала!

Чомусь так натхненно запахнув чосник,
І борщ з пампушками... Боятися звик
Усього з дитинства, авжеж не зуміють
Його зрозуміти... державні повії...

Присів Володимир, як той Мономах,
Навпочіпки... Й нумо бороти свій страх...
Пита у найменшої в домі дитини:
Звідкиль в тебе крильця взялися на спині?

Чи можу і я їх собі відростити
Щоб в небі літати, не просто... ходити?
Регоче маленький, ну й дядько питає:
"Гівно тільки плива, воно - не літає!")))

Слава Україні!

п/с нічого лихого не маю проти російського люду. Прийде час і вони зуміють окрилити себе у свого "Януковича" ;-)

Кто-то приходит, кто-то уйдет-