Теленькає годинник-розбишака... Залізу у прадавню дивну шафу - Дістану прадідів важкі скарби. Там - гомін велелюдної юрби, Там - плин спокійний чарівної річки, Там - круків перекрак і дзвін синички... Усі віки, усі роки і дні У мить одну промчали у мені. Чого не знаю - те умить згадаю - Весь біль, всю радість степового краю...

Запечатано словом, Затавровано білим листом, Все, що жило в мені, І усе, що раділо. Я іще не готова Стати темним вікном, І забутим вінком, Залягли десь на дні - Неминуче й невміло. Не готова до зради, І не вмію поради Своїх вчинків і слів Вичеканювать дзвінко. Лиш - зостануся радо Схлипом зимнього саду, Смутком темних кутків, Сном самотньої жінки. Зойком тихим і болем, І засніженим полем, Чистим ранком морозним І бокалом порожнім...

                                                                                                                      [Приєднана картинка]Слів на описи не трачу, словом не передасиЇх земної, безсловесної, дивовижної краси. Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки, Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.   [Приєднана картинка]      [Приєднана картинка]               Ними кожен свою радість, власне щастя назива, Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова. Скільки ми їм...

Читати далі...

-Бачиш, який! Він з'їдає моторошну темряву і зігріває твоє слабке тіло. Він дивиться тобі в очі, а ти з насолоджуєшся його танцем і тобі ніколи не набридне це. Вгамувати голод він тобі теж допоможе..... Їх було двоє - дорослий і дитина. Сиділи біля багаття, споглядаючи примхливі рухи золотавих, помаранчових та червоних полум'яних язиків та їли печену картоплю. Дорослий стиха, неквапно розповідав малому про небо і зорі, про землю і людей... І про Вогонь. -Не забувай лише його...

Читати далі...

Сонце світить - та не гріє... Я сказати не посмію, Як мені потрібен ти. Як лякаюсь самоти... Як я плачу уночі! Як сьогодні - три мечі, Три золочених мечі Болем в серце увійшли - Слова три в мені зійшли, Без останку, без жалю Схлипом: "я тебе люблю..."

Вони кохали до нестями. Збирались навіть під вінець. Їй було байдуже до мами. Ніхто й не думав про кінець. У них був секс найкращий в світі. Знімали хату як могли. Ще б трохи і з’явились діти. Але до цього не дійшли. Вона у нього перша жінка. І він був перший чоловік. Та якось покотилась слинка І потягнуло не в той бік. Він трохи захотів гулюнути. Відтак він спробував усе, Був секс із дівчиною, з хлопцем. У нього вже не те лице. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]     [Приєднана картинка]Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...                       (Л...

Читати далі...

Сьогодні відзначається 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя. Вся країна (Полтавщина - зокрема) відзначає ювілей різними заходами, Президен поїхав в турне по Гогольським місцям, блогери друкують замітки з його біографією та життєвим шляхом. По ТВ напевно покажуть фільм з цієї нагоди... Але, продивившись деякі ресурси, звернула увагу на неодзначне ставлення блогерів та активних в інтернеті осіб до постаті письменника. Одні називають його зрадником, бо писав твори російською. Інші...

Читати далі...

Героїня оповідання Михайла Коцюбинського. Так звучить правильна відповідь на питання в заголовку до цього запису. Але прочитавши мій новий вірш, ви, можливо, засумніваєтеся в конячій невинності. Вйо! КОБИЛА ВИННА Не любо - не слухай мене через силу, До лампи Некроту твоя похвала, Та дядько Микола рябу мав кобилу, І капосна раптом до лісу втекла. А там з'ясувалось - та шкапа феномен! Ну як про таку не складати пісні? Не здохлою впала і навіть не в кому - Забулася враз в...

Читати далі...

Ось, написав цими днями новий вірш російською. (Буває...) Стишочек о презике Аленка, зря пшикаешь спреевым дезиком - Скорее купи "шаровую" Рексону. Некрот, зря используешь Музу ты с презиком - Бесить больно умных немного резону. Нужон геморрой от рифмощного бремени? Приятно, когда возмущение гложет? На презика жалко усилий и времени, А людям стихальня твоя не поможет. Ты Божие чадо, душа христианская; Блаженством великим является кротость... Прошла пятый год как...

Читати далі...