(вірш писався давно, коли

в мене ще й дитини не було.

я уявляла свою розмову з малям, і от що вийшло...)

Подивись-но, любий синку -

В небі плавають хмаринки.

То - для дощику торбинки - 

Щільно в них лежать краплинки;

Безліч крапельок води!

          І мандрують світом хмари, 

          Гнані вітром, мов отара, 

          Ані краплі не минають -

          До торбинок уминають, 

          Доки вже нема й куди.

Ось тоді, коханий синку, 

Дощик ллє свої сльозинки -

Тихо мжичить, сіє дрібно,

Розсипа намисто срібне.

написано 04.11.2001

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270237

Мне улыбаются глаза,

Твои глаза - сильнее слов,

А за окном опять гроза,

И дождь смывает время снов.

Я так хочу тобой дышать,

Уйти с тобой на край земли,

Но шум дождя не даст мне спать,

В ночь запахи гроз унесли.

Не суждено вернуть мне явь, 

Уйти с тобой на край земли,

Мне свою гордость не понять,

Я прочь уйду в ночь сквозь дожди.  

21,06,09 т.е.с.

Зажгли любовью мы сердца,

Дотла сожгли, и без остатка

Дошли до горького конца,

Напитка сладкого осадка.

Не сберегли, не сохранили,

Не пронесли через года

Огонь сердец, что так любили,

Лишь эхом бродят имена.

Я не могу себе сказать:

  Прости, забудь, не вспоминай,

Да, не хочу тебя я знать,

Но не могу забыть наш рай.  

21,06,09 т.е.с.

Звичайна мить. Звичайний день.
Звичайне небо темно – сіре.
Звичайним кроком ти ідеш,
Щоб знов сказати мені : «мила».
Тих слів луна через роки
Мене бентежить в ніч і в днину,
І через мить, мов крізь віки
Я в гі’ркі спогади порину.
Гіркі? – не цей, і знов не цей,
Та раптом серце захолоне,
На самоті, поміж людей
Нам знов зустрітись заборона.
Звичайна ніч. Звичайна мить,
Сповита сутінками сяйва,
Мій звичний сон, в якому ти
Щезаєш знову без прощання.

21,06,09 т.е.с.

грозою та зливою навіяне,

бо все відбувалося інакше

Дощить надворі, грім гуркоче…

Тихий и хмурый денек непогожий,

Бесстрастные лица случайных прохожих,

Легкость в походке моей по дороге – 

Cгасли зарей суета и тревоги.

Дождь проливной с буйным ветром сыграли,

Солнце сокрыли и смыли печали,

Пусть не восторгом наполнены чувства – 

Просто спокойно на сердце, не грустно.

Пусть не мечта это – та оживленней,

Ярче, сложнее и многосторонняя,

Только кто знает к чему мы стремимся :

Вспыхнуть звездой иль в тиши растворится?  

20,06,09 т.е.с.

Я буду облачком вдали,

И тихим ветром в чистом поле,

Я буду лучиком любви,

Незримым сном в пустынном доме.

Не беспокойся, мой родной,

Я твой покой не потревожу,

И отдаленною тропой

Пройду с тобой сквозь зной и стужу.

И в омуте бездонных дней

Среди огней калейдоскопа,

И в пустоте чужих идей

Тебе не будет одиноко.

Быть может не смогу сокрыть

Все боли, горести, тревоги,-

Лишь рядом быть, помочь прожить

Все бездорожья и дороги.

И пусть я облачком вдали

Растаю – даже не заметишь,

Я буду лучиком любви

В тех небесах, где гордо светишь.  

16,06,09 т.е.с.

Не обижай меня, не надо,

Я просто быть хотела рядом,

Теплом в душе, рукой к руке 

Пройти путь солнца налегке.

Не обижай меня, не надо,

Не игнорируй молча взглядом,

И ледяным приветом вдруг

Не разбивай зеркал вокруг.

Не обижай меня родной,

Я помню нежный голос твой,

Лучистый взгляд, веселы речи,

И счастье от мгновений встречи.

Не обижай меня, не надо,

Ты сам ушел, сказал: «так надо»

, Никто я – ты так захотел,

Ты-жизнь моя – вот мой удел. 

16,06,09 т.е.с.

Одвічні мої пастухи – нічні ліхтарі, Знову ми все переплутали знизу і д’горі. Кельнерка ще молода, та і ми не старі, Ще навіть п’ється, як дишеться й очі не хворі. Та близорукий мій бог вже за грань відступив Приступом довгих ночей за граненим й соленим, Й ранки з очима червоними падають з слив, З слів недошіптаних і недописаних тлену. Вічні мої пастухи… з опівнічних отав Стелиться килимом витканим та не дотканим Стежка невидима – тільки б на неї не впав Тілом невинним невидимий місячний камінь…

Метелик полохливий і тендітний Сів на плече – тріпочуть крильця. Тебе не ображатиму, не бійся!  Створіння ніжне завітало в гості –  Кохання. Не злякати б!... 12.05.2009

P.S.Ти все знаєш Copyright 2009 ©Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені