Ще зовсім недалеко до весни,а я замерзла. Чашечкою чаюя хочу відігріти свої сни,та солоду для них не вистачає.Ще зовсім недалеко до дощівпривітних, теплих, а не льодовитих,та тільки б не стопити почуттів,отих, що заставляли взимку жити.Ще зовсім недалеко до тепла,а я навчилась дихати морозом,а я згоріла полум'ям до тлаіще тоді, коли сушила сльози.

Але тільки через очі ти відчуєш серце..Ти відчуєш, коли серед сотень облич ти побачиш одне, яке зрозуміє тебе..Коли тобі буде погано, люди навколо будуть перешіптуватися, думаючи що з тобою відбувається, а рідний погляд скаже «Я розумію тебе, може, не знаю чим допомогти зараз, але тримайся..бо я переживаю за тебе» Коли тобі буде весело і добре ці очі горітимуть таким же вогнем, повідомляючи «Я розділяю твою радість!Мені так добре, що з тобою все гаразд» Коли буде достатньо кількох...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дааамс..типово..життєво..А дійсно хто ми? Ті ролі,які граємо кожного дня? Я учениця, студентка, донька..працівник такої-то компанії, чи хто? Шекспір не дарма казав, що "світ - це театр, і всі ми в ньому актори"..Що ж тоді робити? Перестати грати? Чому?Ні..Просто грати потрібно, усвідомлюючи, що граєш..а Ти - не ті роли і ярлики..ти це просто Ти..Ти світло в душі..ти ж не отожнюєш себе з тим героєм, якого граєш у справжньому спектаклі в театрі..це всього лиш роль...

Читати далі...

Життя – це вічний рух..Ми весь час переміщуємося з «точки А в точку Б»..отже, життя це поїзд..Але ми самі вибираємо собі маршрут, хіба що якщо нам не подарували квиток..але і тут ми маємо вибір..їхати чи ні..Все це питання вибору.. А ще хотіла сказати про перон..да, це декорації життя..і вони постійно змінюються..підходять різні люди..А ти в цей час вже стоїш в вагоні..востаннє дивишся на випадкових нових знайомих..і тут потяг рухається..і перед очима тільки пропливають...

Читати далі...

Коли берешся писати якісь узагальнювальні праці, то в них важко давати пояснення деталям чи означенням, тому я вирішив розпочати свої подальші розмисли над різними питаннями життя з спроби тезово визначити головні засади мого особистого світогляду, щоб в подальшому мене краще розуміли інші. 1. Я є абсолютним пацифістом-миротворцем, тобто я органічно не визнаю насилля як такого чогось позитивного. Це стосується як насилля людини над людиною, так и насилля людини над Природою в цілому. Я...

Читати далі...

Я вийшов в поле те безкрає,До горизонту лиш пустота.Врожаї вже давно зібралиЧорніє там одна рілля.Пішов я до тієї річки,Де колись плавав юнаком.Води зосталося вже трішкиЙ стала вона тепер ставком.Ось там он є криниця,Вода смачнюча в ній була.Я міг до схочу її напиться,Дивлюся, вже висохла вона.А поруч є галявина,Де влітку квіти там цвітуть.Давно вона занедбана,Лиш гори сміття на ній ростуть.І що ж це трапилось з народом,Що квітку топче, яка росте?Любіть природу й одне одного,Життя ж у нас одне...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли думкам дається воля, якщо бува залишусь сам, То часто думаю про долю, яку життя підносить нам... Цей вірш як сповідь щира сама, як перед Богом каяття, І ти пробач мені кохана, коли тут щось не до пуття. Вже треба відповідь давати, собі самому...як прожив?, Чи встиг кохання смак пізнати, чи достраждав, чи долюбив?... Я жив правдиво серед друзів, серед жінок не є профан, Бо ж стільки літ у їхнім крузі, та все життя - "шерше ля фам". І не знайшов...

Читати далі...

Вот мне всегда было интересно, что происходит в голове у человека которому только перебежала дорогу кошка или у которого из рук выпала солянка или еще что-то. Ведь вроде ничего такого, обычное животное, перебегает себе дорогу, спешит домой, и тут нате. Голова сама подбирает и настраивает себя на неудачу, просто потому что чертов эгрегор сильнее воли самого человека. Даже сказав вслух "да фигня это всё", он все равно понимает, что он уже перенастроился на поражение, а все почему? А все ...

Читати далі...

Переболить. Мене ти вже не вперше жбурляєш в прірву розпачу й образ. А я встаю. А серце знов живе ще. Ніяк не розіб’юсь об скелі фраз. Сильнішим робить все, що не вбиває – ця істина давно вже не нова… Чому ж тоді надія помирає, а я її не хочу рятувать? Переболить. Я знаю. Мушу жити… Та іноді (візьму на душу гріх) так втомлює життя оте любити і хочеться подалі від усіх… Та ні! Не так! Я жити не втомилась! Кидай, жбурляй за тисячу світів, а я жива – літати я навчилась! Хоч...

Читати далі...