Китай обогнал Украину !!
- 15.03.11, 16:57
Україна не змогла скористатися з шансів, які відкривалися під час розпаду СРСР, через неготовність контреліт і короткозорість істеблішменту
У буремні роки повалення прорадянських режимів у Східній Європі та розпаду Радянського Союзу – часи блискавичних рішень і реалізації історичних шансів – виникло кілька сценаріїв переходу до нового, посткомуністичного життя. До успіху – швидких реформ, становлення демократії та розвитку економіки – вели два основні шляхи. Перший – об’єднання істеблішменту й опозиції навколо незалежності. Так було в країнах Балтії; формулу влучно вказав Вітаутас Ландсберґіс в інтерв’ю Тижню: «Ми всі хотіли демократії для відновлення незалежності». Другий шлях передбачав «оксамитову революцію» на кшталт празької чи успішний круглий стіл між владою та опозицією (як у Польщі чи Угорщині); за їхніми підсумками комуністичний істеблішмент поступався місцем контрелітам. Інші шляхи – ставка на «сильну руку», зволікання з реформами, спроби звести історичні порахунки із сусідами – вели до заміни комуністичної диктатури власне тим «новим деспотизмом», яким лякав українців Джордж Буш-старший у відомій «промові боягуза» 1 серпня 1991 року, відраджуючи депутатів Верховної Ради від боротьби за незалежність. Україна, як і в багатьох інших питаннях, – це «випадок на межі». Їй вдалося уникнути найгірших сценаріїв, однак не вийшло вповні скористатися з можливостей, що відкривалися під час розпаду СРСР.
Наприкінці 1980-х і особливо на початку 1990-х Союз потерпав від низки системних криз, найбільш очевидними виявами яких стали крах радянської економіки і параліч системи управління, поглиблений боротьбою за владу в Москві.
Економічна криза підштовхувала і істеблішмент, і суспільство (усі верстви – від інтелігенції до військових) до пошуку нових форматів виживання. Спочатку в автономії, а потім і в незалежності стали вбачати спосіб убезпечення від неї.
[ Читати далі ]В августе на фестивале украинского духа "Бандерштат-2011", который пройдет в Луцке, представят настольную карточную игру о борьбе Украинской повстанческой армии (УПА) против армии Нацистской Германии под названием "За свободу!".
В пресс-службе фестиваля сообщили, что в игре "За свободу" принимают участие два человека, один из которых принимает сторону УПА, а другой - Вермахта. Каждый из них получает половину колоды из 126 карт. У любой карты есть свои особенности, которые можно использовать при нападении на противника или при обороне своих позиций.
Игра была придумана еще в 2004 году жителем Канады Андреем Водославским. В 2010 году был напечатан первый тираж игры, однако в основном она разошлась в Канаде и США. Отмечается, что "За свободу!" - едва ли не первая игра, "освещающая борьбу украинского народа за свою государственность".
P.S. Судя по всему вообще крыша рванула :)
30 червня 1941 року , один з провідників ОУН за 8 днів після початку війни оголосив Акт відновлення української держави.
Бої УПА тривали до 1961 року , а останній партизан УПА вийшов з лісу тількі у 1991 році,після отримання Україною незалежності. Люди які поклали своє життя саме за незалежну Україну є пасинками для власної Батьківщини.
Список сформирован комиссией по вопросам образования Львовского облсовета. Из бюджета выделят 750 тысяч гривен.
- Из школьной программы закупим "Галицко-Волынскую летопись", книгу Дж. Байрона "Мазепа", а также учебники по немецкому языку для четвертого класса и христианскую этику для третьего, - рассказала "КП" замначальника облуправления образования и науки Богдана Биляк.
- Почему бы не обеспечить школы в первую очередь программной литературой, а уже потом периодикой типа "Регион бандеровский"?
- Дети в школе должны не только учиться, но и воспитываться! - заявили нам в ответ.
Также в гороно сообщили, что во Львове для учеников 10-11-х классов готовят книгу с углубленным изучением истории УПА, Голодомора и других событий, которым, по мнению львовских историков, уделено недостаточно внимания в учебниках по истории, утвержденных Минобразования.
ОСОБЫЙ ВЗГЛЯД
Для них он почти как Ленин...
Эка невидаль - Бандера в Галичине. Его имя на заседаниях местных обл- и горсоветов звучит чаще, чем имя президента. А во Львове Степану Андреевичу периодически достраивают памятники - как только нужны голоса на выборах.
Дело в другом. Львовские "освитяне" от политики настаивают именно на воспитательной роли Бандеры для юношей и девушек - учитесь, мол, вот вам пример для подражания. Идейный пример, совсем как дедушка Ленин для советских детей. При этом депутаты забыли, как скоро их сверстники устроили посмешище из Ильича, расцветив "идейную" жизнь вождя анекдотами про Разлив и Надежду Крупскую. Так всегда бывает, когда навязывают что-либо особенно педагогичное. Подождем?
А В ЭТО ВРЕМЯ
Мэра - судить, Монумент славы - снести
Украинская республиканская партия подала иск на мэра Львова Андрея Садового. Требуют от него немедленно демонтировать Монумент боевой славы советских вооруженных сил на улице Стрыйской. Якобы облсовет уже давно снял памятник с государственного учета как не имеющий ни исторической, ни художественной ценности.
"Уже демонтированы все подобные объекты, кроме "истукана на Стрыйской, который установили для увековечивания оккупации Львова советскими войсками и символизирует российский советский милитаризм" - написано в обращении.
Уляна ДОЛЯ ("КП" - Львов").