25 травня я з'їздив на фестиваль авторської пісні та співаної поезії в Черкаси. Фестиваль працівників охорони здоров'я. Спочатку здивував мене сам термін "Співана поезія". А потім захотілося написати музику на слова поета Василя Симоненка. І, так би мовити, заспівати його поезію. Що я й зробив. Результат пропоную й вашій увазі. Щоправда, ми так відірвалися на фесті, що я зірвав голос та досі не відновився. Важко мовчати, якщо всім автобусом співаються пісні та ще й на декілька голосів. Зранку обіцяв собі мовчати, щоб поберегти зв'язки, а протягом дня розумів, що не зможу виконати таку обіцянку . Зате зустрів масу гарних людей, почув масу гарних пісень та набрався багато класних вражень. Дякую, Черкаси!!!

Біографія

Ернесто Cortazar II народився в Мехіко в родині композиторів. батько Ернесто, Ернесто Cortazar старший, був добрим композитором шанованим у своїй галузі і був призначений президентом Товариства авторів і композиторів

Коли Ернесто Cortazar II було 13 років він трагічно втратив обох батьків у жахливій аварії авто. Незважаючи на трагедію Ернесто закінчив музичну академію, а 17 років, він почав писати музику до фільмів. У 18 років Ернесто завершив свою першу музичну тему для фільму "La Різа-де-ла Сьюдад". Основою музичної композиції до фільму була фортепіанна п'єса Ернесто під назвою "Ріка Dreams". Вона виграла приз за кращий музичний фон для латиноамериканських фільмів на фестивалі в Картахені. З тих пір, Ернесто склав партитури для більш ніж 500 кінофільмів.

Ернесто подорожував у більше ніж 25 країн світу і виконував свої оригінальні композиції для політичних діячів, як президент Аргентини Менем, Микита Хрущов і виступав на престижних майданчиках, включаючи Кремль (СРСР) і мексиканський Президентський будинок.

Неймовірною музику Ернесто слухали багато знаменитостей Голлівуду, в тому числі Чарлтон Хестон, Денні де Віто, Майкл Болтон, Октавіо Пас, і Rolling Stones.

У 2001 році Ернесто переїхали з Лос-Анджелеса в Тампіко, Мексика доживати останні роки життя поруч з родиною. Ернесто Cortazar II помер у 2004 році, але його спадщина залишається. Зі своєю музикою виступають два його сини, Ернесто Cortazar III і Едгар Cortazar, які стали успішними авторами на латиноамериканському ринку.

http://www.ernestocortazar.net/ -- тут 35 дисків з музикою.

http://www.youtube.com/user/ernestocortazarfan -- 70 відеокліпів ernestocortazarfan

---

А тут трохи з моєї сторінки:

http://music.i.ua/user/2768355/8352/

Тарас Житинський – іванофранківець, батьки якого були в УПА. Більше десяти років живе в Лондоні і створив там гурт "Земляки". Лауреат фестивалю "Червона Рута-91" у Запоріжжі, лауреат Конкурсу молодих виконавців популярної пісні Міжнародного фестивалю "Слов'янський базар-92". Отримав Гран-прі на фестивалі української патріотичної пісні "Повстанським плаєм-2007" в Івано-Франківську. Тарас розповідає: "Колись давно, в Стародавньому Римі, імператор Троян казав, що народ можна знищити, не обов'зково воюючи з армією чи руйнуючи храми, можна просто знищити його історію. Ми зараз знову підіймаємо цю історію, яку для нас зберіг наш народ. Він цю свічку проніс крізь століття, і ми так само її несемо, ця свічка ніколи не загасне. Піснями ми повертаємо українську історію"

  Біографія Що не говоріть, гени — велика річ. Народжений у родині репресованих вояків УПА в Карагандинській області, Тарас Житинський лише у 1981–му зміг повернутися на Батьківщину — місто Івано–Франківськ. Там він закінчив Івано–Франківський інститут мистецтв і здобув три дуже важливих для себе перемоги: третю премію у категорії "поп–музика"на фестивалі "Червона Рута" у 1991–му, а у 92–му — гран–прі фестивалю "Кришталевий лев" та спеціальну відзнаку на "Слов'янському базарі". В його творчому активі тих часів також надзвичайно вдалі, сказати б — ефектні, виступи на вже легендарних нині форумах "Оберіг" і "Мелодія". Справді потужно свій концертний сет Тарас відіграв на імпрезі, присвяченій 50–річчю створення УПА у 1992–му. Саме там розкрилися дивовижна харизма, сильний голос і вкрай експресивна манера виконання співака — три складові, що скрізь, де б не виступав, приносили йому успіх. Протягом 90–х Тарас Житинський записав і видав два цікавих альбоми — "Чорний лебідь" і "Ва–банк", а в 1996–му для нього починається нове життя: він несподівано перебирається до Лондона, де швидко налагоджує стосунки з нашою тамтешньою діаспорою, але ні на день не розлучається з улюбленою гітарою. Головними "кониками" репертуару Житинського були козацькі пісні, історичні думи та пісні УПА. Завівши собі на голові справжнього оселедця, він став схожим на вільного козака в екзилі. Це був хитромудрий план! План навернення несвідомих чи напівсвідомих українців на своїй Батьківщині до рідного коріння, до рідного слова і пісні, власне — до української культури. Тарасові хотілося довести (спочатку собі, а потім і співвітчизникам), що, живучи в іншій країні і в англомовному середовищі, можна повноцінно розвивати власну культуру і бути цікавим для місцевої публіки як представник слов'янської культури. Тому й не дивно, що Тарас в Англії має прихильників серед англосаксів.

Щороку Житинський разом із дружиною Марією і дочкою Іриною навідується в Україну — до родичів. Окрім того, Тарас намагається "захопити" по максимуму різноманітні літні імпрези, презентуючи щоразу нові композиції. Зокрема у 2008–му на фестивалі "УНІЖ", який влаштувала столична агенція "Наш формат", він представив свій альбом "Пісні козаків", виданий тією ж агенцією. "Ми заприятелювали з шефом "Нашого формату" Владом Кириченком, унаслідок чого було видано мій свіжий матеріал, записаний у Лондоні, — розповідає Тарас. — "Пісні козаків" — це гайдамацькі, стрілецькі й козацькі пісні різних часів і з різних теренів країни. Пісні "Ой у 1791 році" та "Любо, братці, любо" були записані етнографом Олександром Грибом років десять тому на півдні України. Насправді "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською, адже у війську Нестора Махна 98 відсотків бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну і нині є фольклором для анархістів усього світу. Альбом "Пісні козаків" виявився одним із найбільш затребуваних у 2008–му серед новинок компанії — напевно, це було пов'язано з тим, що у 2007–му Тарас отримав ґран–прі на фестивалі "Повстанським плаєм", а також органічно влився у програму фестивалю "УНІЖ". Наступним кроком було видання у 2009–му одразу двох позицій — альбомів "Козацькі балади" та "Їхали батяри". Перший і за стилістикою, і за настроями ніби продовжує диск "Пісні козаків", але вже під кутом мужньої чоловічої баладності, елегійності. Тут Тарас виконав відому пісню О. Веремчука "Курінний" та одну власну — "Там на ставі". Диск "Їхали батяри" має підзаголовок "Галицький шансон", представляє музику закарпатського композитора Ігоря Іванціва і справді дає певний зріз сучасної батярської пісні, іншими словами — дає уявлення про міський фольклор довоєнної Галичини, який у 20—30–ті роки становив надзвичайно строкате й колоритне полотно із цілим спектром суто галицьких характерів.

Уже кілька років у Великобританії функціонує створена Житинським група "Земляки", складена з наших "колишніх", яка грає і народну пісню, і авторський репертуар. "Земляки"мають непоганий концертний ангажемент по всій Англії, але поки що, за певних причин, не можуть відвідати Батьківщину, а точніше — покинути Великобританію. Сьогодні Житинський виношує доволі амбіційний проект — запис авторської пісенної програми із залученням справжнього симфонічного оркестру і за участі дочки Ірини. "Відтоді як Ірина отримала ангажемент на сцені Оперного театру в польському Вроцлаві, — каже Тарас, — я весь час обмірковую нашу спільну програму, яка б схрестила мою манеру співу, де, окрім народної музики, присутні впливи блюзу і класичного року, з оперним вокалом моєї дочки. Поки що заважає лише те, що запис живого симфонічного оркестру в Англії є надто дорогим задоволенням, а імітувати звучання оркестру за допомогою електроніки — не хочеться...

"Стовідсотковий пілігрим" — так визначив свою долю і спосіб життя сам Тарас Житинський. "Завжди відчуваю себе у дорозі, — пояснює він. — Зупинки бувають довшими чи коротшими, але головне — наповнити їх сенсом, тобто — творчістю. І рухатися далі..." Автор: Олександр ЄВТУШЕНКО, "Україна молода"

Більше послухати Тараса Житинського можна тут:

http://music.i.ua/user/2768355/7011/

Вкажіть гурт/співака, назву пісні та альбому (по можливості).

 

Музыка без слов .
Если я ошибаюсь и слова всё-же есть , буду благодарен за их предоставление
Кому интересно могут прослушать http://music.i.ua/user/2000463/35451/

 

 

 

Бог слепил человека из глины, и остался у него неиспользованный кусок.

— Что ещё слепить тебе? — спросил Бог.

— Слепи мне счастье, — попросил человек.

Ничего не ответил Бог, и только положил человеку в ладонь оставшийся кусочек глины.

 

Отличная и замечательная притча, у каждого из нас в руках есть этот кусочек глины.

 Мы получаем этот кусочек глины при рождении и лепим из него счастье, но к сожалению не у каждого получается его использовать, в силу разных причин а возможно просто не понимам что уже счастливы...

 

Співаймо разом нову пісню гурту "Океан Ельзи"!!!

От это посмотрел, просто не смог не выложить....
Усталость забыта, колышется чад
И снова копыта как, сердце стучат

И нет нам покоя, гори, но живи
Погоня, погоня, погоня, погоня
В горячей крови (2х)

Есть пули в нагане и надо успеть
Сразится с врагами и песню допеть

И нет нам покоя, гори, но живи
Погоня, погоня, погоня, погоня
В горячей крови (2х)

В удачу поверьте и дело с концом
Да здравствует ветер, который в лицо

И нет нам покоя, гори, но живи
Погоня, погоня, погоня, погоня
В горячей крови (2х)

УРА!УРА!УРА-А-А-А!!!

И нет нам покоя, гори, но живи
Погоня, погоня, погоня, погоня
В горячей крови (2х)