"в чоловіків завжди щось невчасно закінчується.."                 Angel W

Нестримні почуття... у мене запалали...
Коли зізналася мені...ти у своїм ...коханні.
У пам'яті... навіки очі, мовби, із смарагду...
У серці... губи  -кольору коралу.
І голос, мов... журлива пісня... хвилі.
"На що ти милий... та й мене ..покинув?!
На що ти Щастя та й зі мною не діждався?!
А десь, як Вітер той ...не знамо де хитався?!"

А Вітер... взяв ...та так заплакав... гірко.
Не чутно, щоб не думали, що він уже ганчірка.
"Я щастя так бажав, але не знав... де взяти.
І до якої... зазирнути... хати.
Не хтів образити ніколи свою милу...
Що тільки Вітра свого... вона і любила..
І тільки їй зізнаюсь у коханні...
ЇЇ вуста я поцілую...зрання...!"

Я боюсь тебе,
немов вогню.
Я боюсь - себе,
себе - виню.
Нащо я пустила
в серце гріх?
Вже несила...
Людям - сміх.
Буде - що?
Що буде?
Розкажи...
По вустах моїх
Поворожи.
Розчаклуй
це серце,
Розчаклуй...
Подивися, 
доторкнись,
почуй...
Що тобі мої
заморені вуста?
Я - вже
не ядриця,
Я - пуста...
Я зносилася
у болю іменах,
Я зморилася
у втрачених словах...
Я - скалічена,
побита на стерні,
Вже - не плакать,
й не співать мені.
Йду порожнім
шляхом - навманя.
Йду - щоночі.
І бреду - щодня.
Дивні фрази
я гублю з руки,
Дикі вчинки
стеляться в роки.
Думка поглинає,
і обман
Переходить
в ситу
стиглість ран.
А тобі - на серці -
синя рань!
А мені - по серцю -
та й ножем!
Зможу
усміхнутися...
А щем -
Скиглить
усередині іще...
...Чи тобі потрібні
ці роки,
Що повзуть
впродовж
душі й руки?
Чи тобі потрібні
ці рубці,
Що смішать мене...
а в кулаці
серце понівЕчене
лежить...
Чи тобі потрібна
вся ця гидь?...
...Та тобі -
ще хочеться -
вогню!
...Я себе..
я лиш себе -
виню...

- Ти ніколи не дізнаєшся усієї правди. Бо це занадто круто навіть для мене, - людини, що мала честь пережити усі ці події. Ти ж - просто випадкова зустріч на тлі шаленої, лютої, страшної боротьби за міфи та легенди, - як з'ясується пізніше... - Ні, мала, я не про що не шкодую, просто дивно дивитися на тебе зараз, коли минув майже рік, коли ми обидва змінилися до рівня невпізнання. - Навіть Дзержинськ - наш початковий пункт, вже не той, та й ми вже не причетні до нього. Рік тому я відчував... так, важко сказати, але щось було. А зараз, це просто остаточна крапка, та декілька спогадів про минуле. 
[ Читати далі... ]

 

 

Задощило, закалюжило, 

Вмило місто запилюжене.

 Захмарило, завітріло, 

Напнулися враз вітрила – 

Залюблені в небо бані. 

Пливи, Києве! В чеканні…

  

 

09.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 10533

Ми знову граємось
В мовчанку...
Ти - звечора,
А я - ізранку.
Лиш - очі в очі.
Дивна гра ця -
І плакать мовчки,
І сміятись.
Й шукати знов
На глибині
Очей замерзлих
Стерті дні.
Й завмерлі фрази
На вустах,
І доторки
В забутих снах,
І дивний сміх,
І поцілунки.
І шалу гріх,
І візерунки
Волосся на щоці...
Шукати знов...
І лиш вночі,
Зібгавши всі
Свої образи,
Наважитись...
Та знову фрази
Затерпнуть
Подихом осіннім.
І поглядом
Безмежно-синім
В безглуздості
Пустих розмов...
І знову -
Мовчимо...

Заскиглить небо:
"...пропустіть невдаху!"
Розкрилю руки -
І осіннім птахом
Заб'юся у твоє вікно.
Я вже не чула так давно
Ні слів твоїх, ні сміху...
І невелику втіху
Приносить відчуття,
Що цю безглузду, здиблену
Любов мого життя
Присипле першим снігом...

Переді мною людське море.

Йде дощ. Калюжі. Все сіре і синє.

Мороком стоптане місто осіннє.

Хмарами чорними небо пооране.

Ховаючи шарфа у вигинах коміру,

Йде хтось. Самотній. Пліч-о-пліч із тінню.

Клонований, майже затоплений повінню,

Одну парасольку на двох ділить порівну.

Зустрічаю сердцем день з тобою
Я у мріях своїх снах.
Відчуваю сердцем і душою.
Я твій подих і вуста.
Аааа

Погляд ясний, рідний
і знайомить сонячний,
як в небесах
Йду до тебе я шляхом надії,
лиш теплом в твоих очах.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.

І ти відкриваеш світ моїх мрій, твоїх надій
І я памятаю поклик вогню в душі твоій.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди

Аааааааа

Я відчую тебе, я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.
Я відчую тебе
Ааааааа
Вітер нас, вітер нас донесе назавжди.