хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «фейк»

Знайшов у "Багнет" як виглядають "ботоферми Пороха"

09:32 / 18.02.2020ПОЛИТИКА"БОТОФЕРМИ" ПОРОШЕНКА ТАНУТЬ ЯК КИЇВСЬКИЙ ТОРТ У СПЕКУ

Picture

За інформацією нашого джерела в прокуратурі Львівської області, декілька днів тому Служба безпеки України нейтралізувала діяльність іще однієї масштабної та розгалуженої «ботоферми», яка роками працювала на Петра Порошенка. 

Цікаво, що було вилучено  телекомунікаційне обладнання, яке належало російським онлайн-сервісам. Завдяки цій техніці зловмисники не тільки «пропагували зраду», писали матюки на адресу дружини Зеленського (що звісно не злочин, але якось не правильно), створювали фейкові аккаунти і спільноти, але й забезпечували діяльність незаконно створених «операторів» мобільного зв’язку «Фенікс» та «Лугаком» (на чому і погоріли).

За даними нашого джерела, угруповання мало понад 8000 активних аккаунтів, які поширювали у соцмережах відверту брехню, залякували людей, підбурювали до насилля, здійснювали інформатаки на сторінки вітчизняних високопосадовців у соцмережах, розсилали повідомлення про мінування об’єктів інфраструктури. Не гребували люди Порошенка і розповсюдженням заборонених речей (вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, наркотичних засобів). Ми сподіваємось, що сам Петро Олексійович про це не знав…

Крім того, обладнання використовували  для направлення телефонного трафіку на мережі вітчизняних операторів від незаконно створених операторів «Фенікс» та «Лугаком» (які функціонують на території т. зв. «ЛНР/ДНР»), а також для забезпечення зв’язком представників цих незаконних збройних формувань.

Під час обшуків  у Києві, Харкові, Дніпрі, Ірпені та Дубно вилучено комп’ютерну техніку та спеціальне обладнання (GSM-модеми, шлюзи), понад 20 000 SIM-карток операторів мобільного зв’язку України. Також вилучені чорнові записи щодо реєстрації користувачів соціальних мереж, які розміщували провокативні коментарі під публікаціями українських політичних діячів.

За словами інсайдера, під час допитів один з організаторів визнав, що протягом років отримували гроші від піарників П.Порошенка, навіть співпрацювали із знаменитими ізраїльськими чорними політтехнологами, про них у свій час розповідав Сергій Лещенко. Проте, останній рік Петро Олексійович постійно затримував платежі і навіть заборгував 76 тис. доларів за роботу на президентських і парламентських виборах. Тому доводилось заробляти спільно з терористами. Чи пропонував колишній президент бартерні розрахунки тортами «Рошен», підозрюваний не відповів…

История фейка: Порошенко как гарант поддержки Украины Западом


Еще со времен Революции Достоинства мы привыкли считать Порошенко «человеком ЕС и США» - и с этим трудно не согласится, если взглянуть на биографию президента. Сегодня же именно эта деталь используется им в качестве «козыря» в предвыборной гонке. Порошенко – это олицетворение движения на Запад. Пока у власти Порошенко – Украина и дальше будет двигаться в этом направлении.
Но так ли это на самом деле?
Как мы знаем, нынешний президент стал активно сотрудничать с американской стороной с середины 2000-х, когда был депутатом Верховной Рады от партии «Социал-демократов». По данным WikiLeaks, в период с 2006 по 2010 гг. имя действующего президента фигурировало в телеграммах госдепартамента США более 100 раз, причем в негативном ключе. Например весной 2006 года Петр Алексеевич проинформировал посла США в Украине Джона Хербста о ходе консультаций по формированию коалиционного правительства. При этом американские дипломаты сомневались в правдивости, представляемой информации. В частности, они заподозрили Порошенко в передаче им ложных данных с целью арестовать Александра Турчинова.
Кроме того, в одной из депеш Хербст назвал Порошенко «опозорившим себя олигархом», а заместитель главы дипломатической миссии США в Киеве Шейла Гуолтни сообщала в госдепартамент, что имидж Петра Алексеевича «дискредитирован вполне правдоподобными обвинениями в коррупции». Затем уже новый посол США в Украине Уильям Тейлор в июне 2006 года охарактеризовал его как «крайне непопулярного политика», который пользуется поддержкой лидеров партий «из-за своей прежней предпринимательской деятельности».
В 2009 году при президенте Викторе Ющенко Порошенко занял пост министра иностранных дел и активно продвигал вступление Украины в НАТО. Однако спустя месяц после инаугурации Виктора Януковича Петр Алексеевич был отправлен в отставку, так как мнения двух политиков по данному вопросу сильно расходились. Но неожиданно для всех в марте 2012 года его назначили министром экономического развития и торговли Украины. Нам не известно, что заставило Януковича принять подобное решение. Но можно предположить, что ключевую роль в данном вопросе сыграли американцы, с которыми пророссийский Янукович заигрывал в то время.
Не стоит забывать и о связях главы украинской администрации с миллиардером Джорджем Соросом. Его фонд «Возрождение» занимался финансированием украинских общественных организаций во время протестных акций в 2013-2014 гг. Как раз в это время Петр Алексеевич и стал президентом Украины.
Примечательно, что с началом контактов Порошенко и Сороса ключевые посты в стране стали занимать люди, которые были подготовлены американским истеблишментом. Например, министром экономического развития и торговли стал Айварас Абрамовичюс, который в 90-е годы получал высшее образование за счет гранта от одного из фондов Сороса.
Наталья Яресько, уроженка американского штата Иллинойс, заняла пост министра финансов Украины. Много грузинских политиков также получили высокие должности в нашей стране.
В 2014 году начался вооруженный конфликт на востоке страны и киевские власти начали получать финансовую и военную помощь из США.
В это же время украинское правительство начало сотрудничество с американской корпорацией RAND и заказало отчет о привлекательности оборонного комплекса Украины.
По словам представителя RAND, компании пришлось отложить дорогостоящие контракты на полгода из-за попыток украинских представителей оплатить договор с офшорных счетов.
В целом у Порошенко наладились неплохие отношения с администрацией Барака Обамы, и Киев продолжал получать солидную поддержку от Вашингтона. Однако американская сторона понимала, что основной проблемой украинского общества остается коррупция. Авторитетная американская газета TheNewYorkTimes в 2016 году отмечала, что Порошенко является продуктом старой эпохи. Для него коррупция в стране стала разменной монетой в попытке освободить себе пространство для маневра, необходимое для получения очередного транша от МВФ.
Поэтому в 2016 году с целью получить хоть какой-то контроль над финансовыми потоками, идущими в Украину, между НАБУ и ФБР был подписан меморандум о сотрудничестве в антикоррупционной сфере. Однако и это не помогло американцам победить коррупцию в Украине.
Говоря о попытках Петра Алексеевича угодить США, стоит вспомнить случай с подписанием контракта на поставку 30 тепловозов ТЭ33АС производства американской компании General Electric на невыгодных для Украины условиях. Общая сумма сделки оценивалась в $1 млрд. При этом точно такие же локомотивы отправлялись в Казахстан и Индию по цене в два раза ниже. Кстати, соглашение было настолько важным, что во время подписания присутствовали президент Петр Порошенко и посол США в Украине Мари Йованович. Очевидно, что своим личным присутствием Петр Алексеевич попытался показать значимость данного соглашения для его страны и скорее всего для себя лично.
С началом предвыборной гонки в США Петр Алексеевич активно поддерживал кандидата в президенты от Демократической партии Хиллари Клинтон. Веря в победу демократов, Порошенко предпринял попытки очернить соперника Клинтон – Дональда Трампа, опубликовав компромат на главу его предвыборного штаба Пола Манафорта. Американского политтехнолога обвинили в том, что он в период с 2007 по 2012 гг. якобы получил $13 млн. за продвижение интересов Януковича из так называемой «черной кассы» Партии Регионов.
В результате публикации дискредитирующей информации Пол Манафорт был вынужден покинуть свой пост и предстать перед американским судом, который приговорил его к 7,5 годам тюремного заключения. Однако это не помогло Клинтон выиграть выборы.
Украинскому лидеру пришлось резко исправлять ситуацию, оправдываться, налаживать отношения с новым американским правительством и, соответственно, тратить на это кучу денег. В 2017 году администрация Порошенко наняла американскую лоббистскую контору BGRgroup, которая связана с республиканской партией США. Продвижение интересов Порошенко в Америке обошлось Национальному совету реформ при президенте в $300 тыс. В свою очередь, в пресс-службе Петра Алексеевича отрицали факт заключения контракта. Однако позднее заместитель главы администрации президента Дмитрий Шимкив все же подтвердил информацию о сотрудничестве с BGRgroup.
В рамках выполнения этого контракта, BGRgroup пролоббировала назначение на должность спецпредставителя государственного департамента США по вопросам Украины выгодного для Порошенко человека. Этот пост занял сотрудник BGR Курт Волкер. Это можно назвать успехом для украинских властей.
Несмотря на это, отношения с Дональдом Трампом остаются сложными и натянутыми. Вспомнить хотя бы встречу в Белом доме в июне 2017 года, которая длилась всего несколько минут, и на которой Порошенко выглядел очень бледно. Видно, что американский лидер затаил обиду. Поэтому не стоит исключать, что обнародование сведений о том, как Порошенко продолжает обогащаться за счет «Укроборонпрома» и схемы «Роттердам плюс», является ответным шагом Трампа на попытки украинского лидера повлиять на американские выборы в 2016 г.
В итоге, к очередным выборам украинский президент подошел без полноценной поддержки Вашингтона, которая ему так необходима. Пока Петр Алексеевич находится у власти, Украина, к сожалению, не имеет шансов на полномасштабное финансирование и помощь со стороны США.

Електрокар з князівства Ліхтенштейн

             Джерело
             У це складно повірити, але вже найближчим часом ми можемо стати свідками зникнення на АЗС звичного всім викопного палива.
Замість нього будуть продавати на розлив... практично чисту енергію. Питання покупки дизельного або бензинового автомобіля втратить свою актуальність, а у мегаполісах проблема загазованості поступово зійде нанівець. Можливо, нам ще випаде побачити, як право називатися енергетичною супердержавою буде надане країнам, які працюють у галузі високотехнологічного генерування електроенергії, а не тим, хто безладно виснажує власні надра. Схоже на казку, чи не так? Самим віриться насилу! Але, судячи з усього, час змін ближче ніж нам здається. І зараз ми пояснимо, чому.
             Наші постійні читачі вже знають про електромобіль nanoFlowcell Quantino , прем'єра якого відбулася на Женевському автосалоні . Не можна сказати, що преса приділила йому багато уваги: більшість видань побіжно і лаконічно відписалися про чергове "чудо інженерної думки" і повернулося до опису звичних для аудиторії новинок. Ми ж вирішили розібратися в нюансах і незабаром виповнилися розумінням того, наскільки революційну новинку представили мало кому відомі хлопці із зовсім не "автомобілебудівного" князівства Ліхтенштейн.



            
Малюк Quantino, показаний в цьому році в Женеві, вже не перша модель молодого автомобільного бренду з країни, в якій мешкає 37 тисяч осіб. Ще в 2014 р. світові представили первістка марки nanoFlowcell: ним став прототип седаноподібного купе Quant e-Sportlimousine. Величезний чотиримісний концепт, довжина якого перевищувала габарити довгобазового Mercedes-Benz S-Class, приводився в рух четвіркою електромоторів, сумарна потужність яких становила 653 кінські сили. При цьому на короткий час потужність моторів можна було збільшити до 925 к.с. Все це дозволяло електромобілю в теорії розганятися до 380 км/год. Що цікаво, вже тоді автовиробник заявляв досить значні цифри запасу ходу. За їх підрахунками, повністю заряджений Quant e-Sportlimousine міг проїхати від 400 до 600 кілометрів. Хороший показник, але особливого фурору він не справив. Запала для ЗМІ вистачило буквально на кілька тижнів, після чого інженери знову розійшлися по своїх тихих кабінетах.
              І ось, на початку березня 2016 року марка nanoFlowcell знову заполонила сторінки провідних світових ЗМІ. На цей раз головним героєм публікацій став компактний хетчбек Quantino, вперше показаний в 2015 році. Забігаючи наперед відзначимо: якщо озвучені характеристики прототипу nanoFlowcell Quantino дійдуть до повністю серійного зразка, це зможе повністю змінити долю автомобілебудування, а звичні всім автомобілі з ДВС і зовсім залишаться в історії.

               Головне - всередині
               Незважаючи на свою помітну і цікаву зовнішність, Quantino є звичайний міський хетчбек з посадочною формулою 2 + 2. Довжина Quantino 3910 мм, ширина - 1930 мм, а розмір колісної бази 3198 міліметрів. Приблизно стільки ж, як і у нової BMW 7-ої серії.
              У рух хетчбек nanoFlowcell Quantino приводиться з допомогою чотирьох електромоторів, сумарна потужність яких становить скромні 136 к. с. При цьому, кожен електродвигун має крутний момент до 200 Н • м , що дозволяє міському хетчбеку масою трохи менше 1,5 тонн розганятися до 200 км/год і розганятися до першої "сотні" за 5 секунд. Досить непогано як для такого співвідношення потужності і ваги. Але, як ви розумієте, "фішкою" нової моделі, яка змусила говорити про це «диво з Ліхтенштейна», було зовсім не це.

               Потрібно більше випробувачів!
               Головною особливістю, яка дозволила новинці привернути до себе увагу, став феноменальний запас ходу, заявлений розробниками: понад тисяча кілометрів на одній зарядці. Це виглядає значним навіть в порівнянні з деякими дизельними авто. Що цікаво, під час випробування Quantino інженери вирішили відмовитися від стандартних методик, що вимірюють паливну ефективність. Замість цього вони привезли повністю заряджений автомобіль на випробувальний полігон поблизу Цюріха і посадили в нього технічного директора компанії nanoFlowcell Нунція ла Веккьо. Досить тривалий час пан ла Веккьо старанно ганяв електромобіль по полігону з середньою швидкістю близько 74 км/год, а по закінченні 14 годин і 3 хвилин безперервної їзди просто відкрив двері машини і, посилаючись на сильну втому, попросив зупинити експеримент.
               Простий математичний розрахунок дозволяє визначити, що за весь час випробувань nanoFlowcell Quantino проїхав на електричній тязі близько 1040 км. Але найцікавіше попереду. Коли інженери вирішили перевірити залишковий заряд тестованого автомобіля, виявилося, що на подолання такої відстані хетчбек витратив трохи більше п'ятої частини свого "заряду", близько 22 % !!! Шляхом простих математичних обчислень можна переконатися, що, коли всі опубліковані дані є чистою правдою, сумарний запас ходу nanoFlowcell Quantino становить близько 4700 км. При цьому, на офіційному порталі автовиробника значиться, що на 100 км шляху електромобіль витрачає від 12 до 14 кВт•год, а це значить, що його джерело енергії має видавати від 564 до 658 кВт•год. Для порівняння: ємність акумуляторної батареї, встановленої на один з "найдалекобійніших" електрокарів сучасності, Tesla Model S, становить всього 90 кВт•год. Озброївшись безвідмовним аргументом "Щось тут не так", ми вирішили розібратися, що являє собою джерело енергії "машинки з Ліхтенштейну".

               Просто додай... іонної рідини
               Мабуть, почати варто з того, що батареї, встановлені в Quantino, зовсім не схожі на звичні акумулятори в більшості інших електромобілів. Система, розроблена nanoFlowcell, являє собою так званий "потоковий акумулятор", що містить два 159-літрових резервуари. Під час заправки ці баки наповнюються двома компонентами так званої "іонної рідини" (bi ION), які мають різну полярність. В один бак закачується позитивно заряджена рідина, в інший - "негативна".



               Процедура заправки електромобіля така ж, як у звичному процесі заправки бензобака на АЗС, - з тією лише відмінністю, що шлангів в колонці, призначеної для Quantino, буде два. Але важливо те, що перехід на новий тип потокових батарей дозволяє "помножити на нуль" один з найістотніших недоліків електромобілів. Систему nanoFlowcell можна повністю заправити за 5 хвилин, в той час як на повну зарядку звичайного електромобіля традиційно тратиться, м'яко кажучи, не одна година.
               Безпосереднє вироблення електрики відбувається на спеціальній іонообмінній мембрані, уздовж якої і прокачуються різнополярні іонні рідини (цей принцип знайомий завдяки "водневій" технології паливних елементів). Причому, між собою рідини ніяк не контактують. Вироблена енергія відправляється в блок суперконденсаторів, який передає їх на електромотори. Самі іонні рідини після використання просто випаровуються, і при цьому, за словами інженерів, не завдають шкоди навколишньому середовищу. До слова, в деяких потокових акумуляторах, розроблених іншими виробниками раніше, відпрацьовані рідини використовуються повторно. Для цього їх перекачують на зберігання в додаткові баки, і за можливості знову перезаряджають. Наскільки нам відомо, конструкція Quantino не передбачає такої можливості, та хто знає, можливо в серійній версії автівки іонні рідини теж можна буде "зливати на перезарядку".

            Так хочеться вірити!
             На жаль, в компанії nanoFlowcell поки що не називають точної дати виходу сенсаційних розробок на ринок. Проте, про серйозність намірів автовиробника з Літенштейна говорить те, що вже в цьому році в компанії планують почати будівництво великого дослідницького центру QUANT City в місті Тенеро (Швейцарія). Основним завданням інженерного бюро буде доопрацювання технології потокових батарей і її адаптація для інших сфер, таких як авіа- і залізничний транспорт. Досить багатообіцяючий і той факт, що основним партнером nanoFlowcell значиться німецька компанія Bosch, на рахунку якої втілення у дійсність безлічі винаходів.
            На жаль, атмосфера секретності, яка поки огортає нову технологію, не дозволяє нам отримати відповіді на деякі важливі питання. Орієнтовна ціна серійного варіанту nanoFlowcell Quantino - це ще півбіди: в залежності від технологічності і кількості вироблених примірників вона може коливатися в найширших межах. Зовсім інша справа - ціна самої іонної рідини, яка теж не розголошується. Єдина інформація, якою поділився автовиробник, така: після початку промислового виробництва потокових батарей nanoFlowcell паливо для них буде обходитися менш ніж в 10 євроцентів за літр. А значить, щоб повністю заправити обидва баки хетчбека Quantino, доведеться викласти майже 32 євро. Виглядає звабливо, особливо, якщо згадати, що за ці гроші автомобіль повинен проїхати близько 4700 кілометрів.
              Все це, без перебільшення, виглядає дуже круто: якщо хоча б четверта частина того, що обіцяють хлопці з nanoFlowcell, виявиться правдою, їх винахід може серйозно вплинути на кон'юнктуру автомобільного ринку. Та й інші аспекти нашого життя можуть серйозно змінитися. Правда, є одна умова. Для того щоб нова технологія стала користуватися реальним попитом, ціна Quantino повинна бути близькою до вартості звичайних ... ну, хоча б електромобілів.

Российский фейк?


25.12.14 Оперативная сводка от штаба Александра Беднова: У ВСУ самоподорвались два танка.


"Только что поступили новые разведывательные данные. В районе Орехово-Донецкое из-за дефектов в деталях самоподорвались 3 новых украинских танка «Булат».
В Крымском в подвале профилактория, который является пунктом временной дислокации ВСУ, в результате неосторожного обращения с огнём, угорели около 25 человек личного состава вооруженных сил Киевской хунты.
Сторінки:
1
3
4
попередня
наступна