У Дубенському гарнізоні, що на Рівненщині, 35 військовослужбовців та військових пенсіонерів отримали ордери на постійне та службове житло в новобудівлі на вулиці Семидубська, 4.

У День Святого Миколая ордери та ключі на житло їм вручили виконуючий обов’язки командувача військ оперативного командування “Північ” генерал-лейтенант Ігор Колесник і заступник голови Рівненської облдержадміністрації Володимир Новак.

 П’ятиповерховий будинок для військових Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України почало будувати ще в 2009 році. За цей час у його спорудження було інвестовано 10 мільйонів 640 тисяч гривень. За ці гроші 35 сімей військовослужбовців отримали квартири “під ключ” з автономним опаленням та санвузлом.

– Будинок утеплили, в дворі для маленьких жителів облаштовано дитячий майданчик, – зазначив начальник Подільського УКБ Юрій Каюн. – На квартири в цьому затишному будинку новосели отримали не оглядові, а постійні ордери. Будівля готова до експлуатації та передана на баланс Дубенської міської ради. Це значить, що сім’ї військових вже мають змогу заключити угоди з комунальними службами, щоб щасливо жити у своїх новеньких квартирах.

Серед новоселів офіцери, пенсіонери та військовослужбовці військової служби за контрактом. Дехто з них перебував у черзі на отримання житла близько 20 років.

– Наступного року заплановано будівництво трьох будинків у Рівному, що дозволить вдвічі скоротити чергу військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов в області, – зазначив генерал-лейтенант Ігор Колесник і додав, що  голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ пообіцяв сприяти якнайшвидшій побудові службового житла.

Довідково. У трьох гарнізонах Рівненської області на черзі для поліпшення житлових умов перебуває близько 1000 військовослужбовців. У Рівненському гарнізоні наступного року планується реалізувати найбільший проект – розпочати будівництво одразу двох об’єктів: 79-квартирного житлового будинку на вулиці Вербовій та 144-квартирного житлового будинку на вулиці Соборній.

дубно(замок) - кременець (гора бона - руїни замку) - борщів ( тут ми були на весіллі) - кривче ( кришталева печера ) - джерело св. анни.
цей маршрут ми проїхали дуже комфортно всього за 2 дні - субота і неділя) відстані не дуже великі. в дубно дуже гарний замок , добре зберігся - але дещо засмутило відношення працівників музею - таке враження що ми їм там заважали, але і без їхньої допомоги там можна побачити дуже багато цікавого.
у кременці на горі до нас підійшов старший мужчина , який почав нам розказувати супер цікаві історичні моменти як кременця , так і замку - робив він це професійно і за власною ініціативою. він нам дуже сподобався - і тому звичайно ми дали йому винагороду.
у борщові ми гуляли на весіллі та ночували. невеличке містечко, до речі дуже гарна церковка в якій проходило вінчання.
кривче - це бомба - після того як ми вийшли з печери , мої діти сказали , що вони тепер хочуть побувати у всіх печерах україни.
по дорозі назад зіїхали до джерела святої анни. але про нього скорше за все ви вже знаєте.

 як це відбувалось - дивіться тут

http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/2012_13.html

На базі 107 Центру дорожнього забезпечення, що на Рівненщині, розпочалися навчальні збори з випускниками кафедри військової підготовки Національного університету водного господарства та природокористування.

До заходу залучено сто сімдесят студентів четвертого курсу за трьома спеціальностями. Зокрема, це майбутні командири механізованих та інженерних взводів і заступники командирів інженерних підрозділів з озброєння.

Студенти кафедри військової підготовки понад два роки опановували програму інженерної підготовки офіцерів запасу. Під кінець свого навчання вони отримали унікальну можливість протягом липня закріпити свої знання і вміння на практиці.

– Протягом зборів викладачі кафедри та військовослужбовці Центру дорожнього забезпечення знайомлять студентів з особливостями військової служби в інженерних частинах, ми привчаємо дотримуватися розпорядку дня, і звичайно, даємо фундаментальні знання з військової професії, – зазначив завідувач кафедри полковник у відставці Мирослав Чопик. – В основу зборів покладено практичні заняття з пройденої за два роки підготовки.

29 липня у Рівному студенти кафедри військової підготовки складуть Військову присягу на вірність Українському народові і їм присвоять військове звання «молодший лейтенант» запасу.

Волынь – одна из старейших земель Киевской Руси, до наших дней сохранившая архитектурные памятники тех далеких дней. Об интересном и насыщенном прошлом этого края рассказывают древние письмена: «Повесть временных лет», «Слово о полку Игореве», «Галицко-Волынская летопись».
Программа тура:
День отъезда: выезд из Киева вечерним поездом.
1 день:
Прибытие в Луцк. Поселение в гостиницу.
Завтрак.
Переезд во Владимир-Волынский – город, основанный князем Владимиром Святославовичем в 988 году. Пешеходная экскурсия по городу: осмотр Свято-Успенского собора, заложенного Романом Мстиславовичем, основателем Галицко-Волынского княжества, Васильевской церкви, не имеющей аналогов в мировой архитектуре, Николаевской церкви, Княжей аллеи с памятником Владимиру Великому и другим киевским князьям.
Переезд в Зимнее. Посещение Свято-Успенского женского монастыря, который называют Святогорским, так как расположен он на Святой горе. Древние летописи гласят, что основан монастырь в 1001 году крестителем Всея Руси князем Владимиром. В 1006 году князь прибыл на освещение Зимненского монастыря и даровал монахам чудотворную икону Божьей Матери, которая исцелила его от слепоты. Чудотворные свойства, приписываемые иконе, проявлялись и в наши дни.
Возвращение в Луцк.
Обед.
Экскурсия по территории Луцкого историко-культурного заповедника «Старый Луцк» – замок Любарта, Свято–Троицкий кафедральный собор (1752-55 гг.), Свято-Покровская церковь (XV ст.), Кафедральный костел Петра и Павла (1606-1610 гг.), синагога (XIV ст.), монастыри бернардинцев (XVII ст.), василиан (1627 г.), шариток (XVIII-XIX ст.).
Свободное время.
2 день :
Завтрак. Выселение из гостиницы.
Переезд в Дубно – город, где развивались события повести Н. Гоголя "Тарас Бульба".
Обед.
Экскурсия по историко-культурному заповеднику, который объединил в себе 29 выдающихся памятников, иллюстрирующих историю XV-XX веков.: неприступный Дубенский замок (XV в.), Луцкая башня (XVI в.), костел монастыря бернардинцев (XVII в.), Спасская церковь, деревянная Георгиевская церковь и др.
Переезд в Тараканов. Прогулка по руинам архитектурного памятника ХІХ века – Таракановского форта.  После очередного третьего раздела Польши в конце XVIII века по линии Збараж — Броды — Берестечко — Сокаль прошла граница между Российской и Австрийской империями. Для обороны своих западных рубежей царское правительство принимает решение о строительстве системы оборонительных укреплений. Под городком Дубно для защиты железнодорожной линии Львов — Киев строится и Дубенский форт, стал более известен в наше время под названием Таракановский форт.
Переезд в Ровно. Обзорная экскурсия по городу.
Выезд в Киев вечерним поездом.
Прибытие в Киев утром.

Вперше місцевість Дубень згадується у 1100 році. У 1386-му князь Федір Острозький отримав від польського короля Ягайла та великого князя Литовського Вітовта право на побудову передового форпосту. З початку 15 століття почалася побудова дерев"яної фортеці на високому березі річки Іква. У 1507-му Сізігмунд І надав місту Магдебурське право і дозволив його власнику Констянтину Острозькому проводити ярмарки і побудувати укріплений замок, який, до речі, аж до початку 20-го століття нікому не вдалося захопити!!! Замок, а також Луцька брама і монастир бернардинців представляли собою цілий оборонний комплекс з підземними ходами та приміщеннями. Саме біля Луцької брами був підземний хід, який описує у романі "Тарас Бульба" Гоголь. У останній третині 18-го століття у місті стають популярні Різдвяні ярмарки. Тоді ж новий власник міста Михайло Любомирський перебудовує замок на розкішний палацевий комплекс, навколо ринкової площі будує кілька гостьових домів. Місто, при населенні 6,5 тисяч чоловік Сам замок, окрім 2-х бастіонів з вежами, має надбрамну будівлю та два палаци - Острозьких (16-те сторіччя) та Любомирських (17-18-те сторіччя). Крім того у місті зберігся корпус монастиря кармеліток (1686р.) та стара синагога (16-те сторіччя).

Ось по такому, багатому на історію, містечку ми прогулювались ввечері після обіду та відвідин Тараканівського форту. Але не все, що вистояло протягом бурхливих історичних подій 16-20 століть так само чудово виглядає і на початку 21-го. А жаль!   Синагога 16-го сторіччя стоїть без вікон, Луцька брама теж має не найкращий вигляд. Щоправда в замку ведуться реставраційні роботи, але підсобні приміщення і майстерні на місті бувших казематів дуже псують вигляд і не дають поринути у атмосферу часів козацько-польських протистоянь. Навіть у мене, прочитавши кілька історій про місто виникло кілька цікавих для туристів ідей. Наприклад, поставити у башню "Беатка" пушку "з якої у 1578-році племінниця легендарного князя Констянтина Острозького Беата Дольська вистрілила у підступивших до міста татар" і влучила у шатер хана, після чого татари ненасмілилися нападати на замок. Також туристам цікаво було б оглянути "світлицю польської панночки, що звабила Андрія Бульбу" та подивитися на підземний хід від Луцької брами, яким Андрій пройшов у замок.

Досить непогано зберігся корпус монастиря кармеліток, зараз тут онкодиспансер та жіночий православний монастир... Мабуть воно так і має бути, бо це Божа справа... Деякі з будівель, які позначені на мапі, як пам"ятки архітектури, на вигляд виявилися сірими неяскравими будівлями, так, наприклад будинок якогось Ельберта 19-го сторіччя, або будинок купця 18-го сторіччя... Вцілому містечко справляє враження тихого провінційного, де окрім кількох будівель, вже мало що нагадує про минулу велич. Дуже велична, і як на мене, дуже сувора споруда монастиря бернардинців зараз теж знаходиться у стані затяжної реконструкції і гаражі та підсобні приміщення псують навколишній вигляд. Непогано збереглася споруда 1832-го року костел Яна Непомука з дзвінницею, а також гарно виглядає Іллінський собор на центральній вулиці міста з симпатичними ангелочками на стовпах паркану.

Вцілому склалося враження, що люди, які живуть у цьому провінційному містечку з багатою історичною спадщиною не знають і не цінять її. Дуже шкода!

А ми вже збирали речі і бігли на автостанцію, щоб їхати до старовинного міста Кременець...

Як виявилося, маршрутки на Дубно з Рівно ходять досить часто і вже через 10 хвилин ми заскакували у таку маршрутку...

Кажучі правду, Дубно у нашому "Плані Б" було досить примарною зупинкою. Максимум на що ми розраховували, це на шляху з Кременця у Луцьк заїхати у місто на кілька годин щоб відвідати замок, але в процесі вивчень населенх пунктів по нашому маршруту, це місто мене цікавило все більше. По-перше, саме під стінами замку у Дубно відбуваються драматичні події Гоголівського "Тараса Бульби", по-друге, тут була певна кількість архітектурних пам"яток, була цікава та своєрідна історія, а по-третє тут по сусідству був відомий Тараканівський форт... За день оббігти все це було б складно, а у нас не було першочергової мети "загнати себе" .

Була у нас ідея і одразу їхати з Києва у Дубно, але там у вихідні проходив фестиваль "Тарас Бульба" і місць у готелі не було. Коли ж ми приїхали, то працівники готелю тільки-но відходили від гостей фестивалю...   Як ми зрозуміли, фестиваль був у якомусь рок форматі, або навіть з готичним спрямуванням, гості були досить шумними і з нами персонал практично відпочивав...   Ми вибрали економ-номер з туалетом та душем на коридорі за 94 грн.  Все одно на поверсі було зайнято лише 2 номери. Так як приїхали ми вдень, а наступного дня вже планували їхати далі, то вирішили зразу ж "штурмувати віддалені бастіони", тобто зразу вирішили шукати форт.

Село Тараканів знаходиться в кількох кілометрах від Дубно. Ми купили квитки на автобус (автобусом з Дубно на Повчу через Мильчу ми їхали до Тараканова   ), який проходив через село, всього по 1.63 грн, і попросили водія зупинитися біля форту... Водій висадив нас от у такому місці:

То ж форт нам довелося ще пошукати... До пам"ятки не було жодного вказівного знаку... Але невдовзі ми знайшли зарослу але заасфальтовану дорогу і дійшли до форту. 

Тараканівський форт будували протягом 1870-1890 років під керівництвом військового інженера Е. Тотлебена, а автор проекту інженер-полковник Борисів. У 50-ти км від форту проходив кордон Російської імперії з Австро-Угорщиною. Форт має у плані форму ромбу, зовнішні оборонні мури підкріплені цегляними стінами товщиною до 3-х метрів, а зовнішній рів глибиною до 6 і шириною до 14 метрів. Для побудови форту на березі річки Іква насипали величезний пагорб, то ж центральна 2-поверхова будівля де розміщувалися казарми  і каземати, була надійно захищена 2-ма валами та мурами...

Так як ми не мали жодної уяви як він має виглядати, то трохи було не прийняли оборонні мури за весь форт... Було б дуже жаль, якби ми відразу ж і повернулися, хоча і мури нас вразили... 

Тож обійшовши форт навколо ми знову повернулися до його входу, а звідти повернули на стежку ліворуч, що йшла вверх у глиб форту. Те, що ми побачили внизу нас вразило... Нема слів,щоб це описати... поїдьте і самі огляньте,   поки ця пам"ятка оборонної архітектури кінця 19 століття не перестала існувати...   

 На відкритті форту у 1890-му році був присутній сам імператор Олександр ІІІ, а в 1899 році форт телефонізували... З появою військової авіації форт втратив своє оборонне значення. А зараз він втрачає і своє значення як пам"ятка оборонної архітектури... Бо форт ніким не охороняється , хоча цегли там ще стільки, що вистачить на побудову маленького селища .

Навколо форту сільські городи з чудовими маками, а поблизу проходить залізниця...

Повертачись назад довго чекали автобуса, але встигли ще трохи прогулятися містом і повечеряти у досить пристойній та на диво затишній кав"ярні "Гранд".