хочу сюди!
 

Лариса

47 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «фонд»

ВБФ імені Галини Гордасевич вдячний людям

Вельмишановне панство в Україні і поза нею, повідомляю вас, що в зв'язку з обов'язковою заміною картки відбулась зміна мого рахунку і тепер він має такий вигляд:
ПриватБанк
5363 5420 1632 6861
Гордасевич Богдан Олексійович

Всі надіслані на цей рахунок кошти витрачаються виключно на діяльність Видавничо-благодійного Фонду імені Галини Гордасевич
На 07.08.2021 на старий рахунок надійшло 950 грн., які і є в наявності на новому рахунку 5363542016326861 у ПриватБанку.
Всі уточнення можливі через електронну пошту [email protected]



Тепер дещо про минуле, сучасне і майбутнє руху Видавничо-благодійний Фонд ім. Галини Гордасевич

Ідея ВБФ Галини Гордасевич виникла ще за життя письменниці і була досить простою: не мати основного центрального осередку, а сприяти створенню окремих обласних, районних, міських осередків ВБФ ГГ з самостійною реєстрацією та фінансами, тобто повністю автономні осередки, що символічно об'єднанні під егідою ВБФ ГГ, як координаційну та інформаційну централь.
На період 1995 року був сильний економічний занепад в Україні, а з того і виникла ідея створювати осередки культурологічного спрямування, але і з можливістю підприємницької діяльності. Досить нагадати, що могутня на цей час торгова інтернет-імперія "Амазон" починала з продажу книжок з доставкою по-пошті і саме десь в той час. На жаль, в силу різних причин, зокрема хвороби та передчасної смерті у березні 2001 року Галини Гордасевич, - ідея не набрала належного поступу і залишилась там, де і починалась. Хоча, якщо хтось схоче спробувати цей варіант - ласкаво прошу.
Все доволі просто: від ВБФ ГГ надаються твори різноманітні за авторства Галини Гордасевич з усіма правами, окрім суто авторського прізвища, які осередок видає і реалізує, а отримані кошти залишає собі на власне існування та розвиток. Зрозуміло, що має бути звернуто увагу на місцевих культурних діячів та події з минулого і сучасного, а контакти з іншими осередками ФБФ ГГ сприяли б поширенню їх творів по всій Україні. Тобто був би активний процес взаємореалізації видань, творчих зустрічей та представлень, взаємообмін і навіть спільні видання в складчину з розподілом тиражів тощо. Ідеологію діяльності Фонду гарно було викладено в статті Галини Гордасевич "Пора почуватись великими".
Письменниця Галина Гордасевич була готова пожертвувати всі свої гонорари на створення такого культурологічного середовища в Україні, як і я, будучи спадкоємцем авторських прав давно визначився і оприлюднив де міг, що дозволяю довільне використання, публікування і поширення творів Галини Гордасевич і моїх особистих без жодної авторської винагороди чи ще чогось. Зберігається тільки суто авторство! Всі інші права делегую віртуально, а хто захоче - і реально через договори передачі авторських і суміжних прав щодо поширення та фінансових чинників.
Панове, все опублікована на мої сайтах чи деінде за підписом Гордасевич Галини Леонідівни та Гордасевича Богдана Олексійовича - може бути використано в довільному варіанті як суспільна спадщина не вичікуючи обов'язкових 50 років від смерті автора. Як пишуть в сайтах: поширення з посиланням - вітається.
Уточнення можливі через електронну пошту [email protected]
Отже, усе під брендом Богдана Гордасевича можна і варто скопіювати для особистого архіву, можна виводити на папір та інші носії, видавати друком і поширювати за власним бажанням.
Буду сприяти отримати тексти, світлини і всіляку допоміжну інформацію бажаючим видавати і поширювати твори Галини Гордасевич. Моє різне також не бороню поширювати: робіть що захочете.
Збір коштів на цьому рахунку я проводжу виключно щоб перевидати і безкоштовно передати до бібліотек України особливо важливі книги, першою з яких є Мартиролог "Нескорена Берегиня", а далі вже буде видно.
Факсимільне перевидання буде коштувати 30-40 євро в залежності від тиражу, отож процес буде непростий.
Мушу ще зазначити, що жодними фінансовими оборудками я займатися не буду, бо не хочу. Мав справу зі сферою книготоргівлі, що дуже голову засмічує своїми процесами та ексцесами, тому схема моя так: зібрав гроші - видавництво - тираж - розсилка. Амінь.
Скрізь і завжди буду оприлюднювати подяку тим людям, які були благодійниками руху Видавничо-благодійний Фонд ім. Галини Гордасевич

1.   Перша однозначно є Леся Храплива-Щур, яка багато років опікувала над нашою родиною. Причому суто на життя надавала регулярно кошти, а теми видань обминала.
2.   Микола Горинь чимало посприяв покращенню достатку Галини Гордасевич у важкі для неї часи і на видання потужно зафондував особисто.
3.   Володько А. К., гендиректор ДБКБ "Автонавантажувач" першим допоміг у важкі часи економічної скрути в України видати важливу книжку Галини Гордасевич "З сімейного альбому".
4.   Володимир Снітинський, будучи ректором Львівської Аграрної академії в м. Дубляни багато уваги приділив Галині Гордасевич, а за його вказівкою у співпраці з директором музею Степана Бандери при академії п. Петром Гоцем було здійснено перевидання книги "Степан Бандера: людина і міф" Галини Гордасевич у дуже якісному вигляді з додатковими важливими матеріалами.
5.   Кузьма Хобзей багато помагав.
6.   Михайло Ониськів з м. Тернополя.
7.   Гаврило і Валентина Чернихівські з м. Кремянця.
8    Іван Потій оплатив встановлення гарного надгробку на могилі Галини Гордасевич у м. Кремянці.
9.   Валентина Вікарчук та її донька Оксана Вітвицька.
10. Сидір Кіраль.
11. Дмитро Павличко.
12. Зиновій Суходуб.
13. Роман Дубровський.
14. Емма Бабчук.
15. Дмитро Сапіга.
16. Анатолій Тищенко.
(список не є остаточним і сподіваємось на його продовження)

Всім цим людям велика подяка і пошанівок від родини Гордасевичів, як і шанувальників творчості Галини Гордасевич..
Ще величезна подяка всім тим, хто придбав і має книги авторства Галини Гордасевич, бо то є головне - читач! Покупець! Шанувальник!
Будьмо! Щасти всім!
З повагою, син письменниці Галини Гордасевич - літератор Богдан Гордасевич.
07.08.2021

Річ правильна, але вона мала б відбутись ще 2014-го

Президент України заснував Фонд з підтримки освітніх та наукових програм для молоді

6 листопада 2018 року - 13:28

Президент України заснував Фонд з підтримки освітніх та наукових програм для молоді

Президент Петро Порошенко ухвалив рішення про утворення в Україні спеціального Фонду з підтримки освітніх та наукових програм для молоді та підписав відповідний Указ. Про це Глава держави повідомив у Києві, під час зустрічі зі студентами та аспірантами.

«Дуже важливо, щоб розвиток науки, щоб підтримка талановитої молоді, студентів, аспірантів, молодих вчених відбувалася ефективно і на державному рівні», - наголосив він.

Під час спілкування Петро Порошенко назвав незадовільною нинішню ситуацію, коли сотні, а може й тисячі талановитих молодих людей змушені виїжджати з України для того, щоб продовжити займатися наукою. Саме тому й було прийнято рішення про створення зазначеного Фонду, який сприятиме роботі молодих науковців та розвитку галузі в нашій державі.

«Ми маємо створити всі можливості для того, щоб талановита українська молодь мала всі можливості реалізувати свій потенціал у нас, в Україні», - підкреслив Глава держави.

«І для цього я прийняв рішення про заснування Фонду Президента з підтримки освітніх та наукових програм для молоді для того, щоб підтримати молодь. Найталановитіша молодь, навіть якщо вона не має для цього достатньо коштів, повинна мати підтримку Президента і держави», -  сказав Петро Порошенко, зауваживши, що молоді люди отримають можливість навчатися, або навчатись в аспірантурі, виграти гранти і здійснювати свої наукові розробки.

Таке рішення, на переконання Глави держави, є «абсолютно правильним шляхом». «І мені приємно це оголосити в такому колі, коли тут присутні найкращі студенти і аспіранти. Ви є, кажуть, надія ваших вчителів. Не тільки вчителів – надія всього українського народу і надія Президента», - сказав Петро Порошенко.

На його думку, саме тоді, коли держава, влада та науковці об’єднаються, можливі позитивні зміни у цьому напрямку. Президент зазначив, що добре розуміє обсяг роботи, яку необхідно зробити для того, щоб зрушити українську науку вперед: «І щодо інституціонального «прокрустового ложа» старої системи української науки і Академії наук, і щодо необхідності реформування, і щодо зміни форматів для того, щоб саме не через фіксовану бюджетну дотацію, а через грантові програми мати можливість підтримувати молодих і талановитих». «Об’єднаємося і робимо ці зміни і ці реформи разом», - зазначив Глава держави.

«Я твердо переконаний, що це єдино можливий і правильний шлях», - ще раз підкреслив він.

За словами Петра Порошенка, Україну у цьому готові підтримати країни Європейського Союзу. Зокрема, питання підтримки української науки нещодавно обговорювалося під час візиту в Україну Канцлера Німеччини Ангели Меркель. Президент зауважив, що разом з Канцлером Меркель було започатковано низку програм, починаючи від підтримки будівництва дороги Запоріжжя-Мелітополь на Маріуполь і підтримки відбудови інфраструктури Донбасу, і закінчуючи спеціальним фондом енергоефективності, підтримки та розвитку науки та інших надзвичайно важливих програм.

«Створений Фонд і кошти, які, я сподіваюся, будуть закладені в бюджеті, підтримка Уряду, Міністерства – об’єднаними зусиллями ми точно вийдемо на перемогу. Фонд підтримає вас на шляху здійснення ваших мрій. Я всім бажаю перемог. Обов’язково бажаю віри в себе, бо без цього перемог не буде», - сказав Глава держави.

https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-zasnuvav-fond-z-pidtrimki-osvitnih-ta-nau-50850

Мир пенсионера и... кандидата!

Мой дом - моя крепость.

Есть ли у пенсионера свой дом?..

Потому он и не защищен... и необеспечен...

Мир пенсионера (и кандидата, что обозначает каждого...) - это то что он себе может пожелать, но скорей всего не может реализовать. Хотя возможность такая имеется. Но срабатывает феномен "Блошиной крышки", суть которого в том, что даже человек, поставленный в такие условия как блохи в закрытой банке, присваивает себе привычку не выпрыгивать выше даже снятой уже крышки. То есть - добровольно соглашается "навсегда" себя заключать в ограничениях, придумано-созданные кем-то для того, чтобы использовать такого получеловека в своих целях, и во благо не ему самому для.

И все же есть и те, кто рано или поздно приходит к выводу, что не все потеряно, что жизнь лишь там, где каждый сам себе хозяин. А объединение таких хозяев может стать сообществом тех, кто с легкостью построит для каждого свой Дом, свою Крепость, Свой Мир, и свой быт, досуг и свои радости жизни...

Организовать таких, инициативных, не трудно. Трудно донести до них смысл идеи, объясняющей превосходство Жизни в "Своем Мире" над скудным, нищенским, обездоленным существованием, в которое их бросает социум, занятый своими "глобальными" проблемами...

Простое объединение Пенсионеров и Кандидатов (ОПиКа) может и объединяет желающих уже сейчас стать жильцами своего мира. И строить свой дом, свое общежитие-пансионат на своей собственной земле, что гарантированно конституцией (любой страны), и объединив усилия (и средства) создать условия Благополучного проживания не как нуждающиеся, а как способные собственным примером еще и вдохновить на Благополучие разуверившихся, и беспомощных...

Фонд Пенсионеров и Кандидатов (ФонПиКа) организатор и реализатор мечты каждого о спокойной жизни и бестревожного быта. Никакие психо-катаклизмы и фин-кризисы не смогут усугубить жизнь живущего в "Своём Мире", ибо в своём мире у каждого свой дом, а значит - Крепость. А крепость из крепостей - непреступна для неблагополучия...

Так стоит ли оттягивать? Не пора ли объединяться и создавать...? 


100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ПРо проблемы

Если  ты циклишься на своих проблемах, то тебе некогда думать о чужих . и наоборот. вот и получается, что , решая чужие проблемы, ты избавляешься от своих.  Да здравствует БФ- жизнь без проблем

Фонд ім. Галини Гордасевич діє!

Продовжено роботу над скануванням ти викладанням на сайті у вигляді світлин щоденників та листів з архіву Галини Гордасевич:

 

http://fondhg.io.ua/story

Листи до Галини Гордасевич від: Івана Дзюби, Надії Світличної, Василя Захарченка, Валерія Шевчука,Генадія Шкляра.
 
http://fondhg.io.ua/album715567


№ 1 Щоденники Галини Гордасевич 1960 - 1963 роки

http://fondhg.io.ua/album672817


№ 2 Щоденники Галини Гордасевич 1963 - 1965 роки

http://fondhg.io.ua/album715510


№ 3 Щоденники Галини Гордасевич 1966 - 1968 роки

http://fondhg.io.ua/album715511


№ 4 Щоденники Галини Гордасевич 1969 - 1970 роки

http://fondhg.io.ua/album715515


№ 5 Щоденники Галини Гордасевич 1970 - 1971 роки

http://fondhg.io.ua/album715520


№ 6 Щоденники Галини Гордасевич 1971 - 1973 роки

http://fondhg.io.ua/album715524


далі буде

поза чергою щоденники останніх років життя:


№ У Щоденники Галини Гордасевич 1998 - 1999 роки

http://fondhg.io.ua/album715530

№Х Щоденники Галини Гордасевич 2000 - 2001 роки

http://fondhg.io.ua/album715544


Щоденники - це найкраще відображення епохи і часу, як і самої особистості, бо фіксація відбувається в процесі життя як такого, тоді як спогади-мемуари переважно відтворюють минуле спотворено і перелицьовано, зачасту для власного звеличення. Оприлюднення щоденників письменниці Галини Гордасевич посприяє всім шанувальникам її творчості краще зрозуміти їх зміст і значення через умови, плани, сподівання, успіхи і проблеми приватного життя письменниці.

Світлини з Керемянця на вшанування у 2010 році 80-річчя Галини Гордасевич

http://fondhg.io.ua/album715556

«Минуле, врятоване для майбутнього»

З нагоди 75-річчя Національного науково-дослідного реставраційного центру України» відбулася виставка, на якій було представленно відреставровані шедеври національного й світового надбання з музейних колекцій України. Телепроект Art city дізнавався про таїнство реставрації шедеврів.

Важно:

    На данный момент работает горячая линия Президента Украины, тел. 0 800 50 20 13.

    Днепропетровская областная общественная организация "МИР" в интересах пенсионеров, инвалидов труда и потерпевших на производстве зарегистрировала 20.02.2013 г. в 20-00 час. на имя Президента два сверхважных (на наш взгляд) вопроса:

    1. Обратиться в Кабинет Министров Украины для проведения заседания Круглого стола с лидерами Всеукраинских общественных организаций шахтёров-инвалидов Украины с целью: возобновление работы вневедомственных Рабочих групп №№ 1, 2, 3, созданных по поручению Кабинета Министров Украины от 23 марта 2011 г. за №14879/0/1-11 в связи с не выполненными со стороны Министерств (Минсоцполитики, Минтопэнерго, Минохраны здоровья) возложенными на них обязательствами.

     2. Содействовать областной общественной организации инвалидов труда, потерпевших и семей работников погибших на производстве Днепропетровской области  "МИР" о включении её представителя в состав областного Совета общественных организаций при Днепропетровской облгосадминистрации и в состав Совета общественных организаций при Министерстве социальной политики Украины.

    Просьба, лидерам общественных организаций инвалидов, пенсионеров и семей работников, погибших на производствах Украины, а так же лидерам профсоюзных организаций поддержать (своими обращениями) первый пункт данного обращения.Удачи.

    С уважением. Сергей Шубников. 

Сказ про пенсию

Угораздило меня недавно попасть в пенсионный фонд нашей страны.
Фонд как фонд, ничего примечательного. Обычные девчушки ранне-предпенсионного возраста, обычная офисная мебель, компутеры, фенольный линолеум, флизилиновые обои, пластиковые окна...
Учреждение как учреждение, не музей, но и не ЖЭК, средней монументальности контора, со следами достатка и ароматом интеллектуального труда внутри.

Но я не о том хотел поведать.
Хотел я поговорить о том, чем в нашей стране занимаются подобные учреждения и какова их роль в становлении государственности на просторах нашей страны.
Итак, в дверях меня встретили хмуро. С трудом опознали мою фигуру через инд. код и сурово попеняли за долгую неявку. Дескать, давно эти стены не видели моей инд. личности под номером ХХХХХХХХХХ. Мой номер прилично выпал из документооборота и неприлично потерялся в недрах ПФУ. Непорядок!

В пространных выражениях на специальном жаргоне мне объяснили, что все время, пока я прятался от недремлющего ока фискальных органов, мой инд. номер ХХХХХХХХХХ доставлял нешуточные хлопоты девушкам из ПФУ. За это время они успели сделать 3 косметических ремонта, повесить и снять 2 портрета Президента, выйти в декрет и даже вернуться оттуда со следами орифлейма на лице. Мое дело передавалось из рук в руки, обрастало нервами, выговорами и строгими выговорами с занесением, а я так и не удосужился показаться и покаяться. Ни разу!
Контрольным гвоздем был забит железный аргумент о том, что впоследствии я обязательно приползу к ним и буду клянчить деньги, которые сейчас от них злостно утаиваю.
Вся тирада произносилась в тональности си-бемоль-минор, на одной ноте и навевала сонливость. Пока текла речь, я успел вспомнить, что в каких-то ВВС голос диспетчера тоже был записан женским тембром, в силу чего самолетики все летели и летели...под откос, в пыль то ли пустыни Сьерра-Невада, то ли другую какую знаменитую пучину. Совесть моя крепко спала, похрапывая на переливах голоса дикторши. Точь в точь как у тех безвестных пилотов невыясненных ВВС непонятной державы. Но чу!
На слове "деньги" я встрепенулся и начал кое-что понимать. Я стал смутно догадываться, что сейчас мне нахлобучат какой-то долг, который я отродясь не брал у пенсионного фонда, но который буду обязан вернуть под страхом репрессий.
Видит бог, я ничего не занимал у этих скромных барышень, не распоряжался их сбережениями и не пускал по ветру бюджетные и полубюджетные средства. Четвертьбюджетные средства я тоже не пропивал. Не в моих правилах бухать на чужие деньги!

Все годы, которые я провел вдали от ПФУ, были отмечены скромностью и воздержанием, добродетелью и умеренностью, разумностью и почти монашеской рачительностью. Все эти годы я вел почти натуральное хозяйство, вдыхал воздух дикой природы, взирал на ясное небо и не помышлял ни о каком ПФУ, ни в хорошем ключе ни в дурном. Да, были трудности, были даже лишения, были дикие животные и буйный бурьян, были злодейские вредители, были вандалы и просто хулиганы - много чего было. Но не было в моем сердце ПФУ!

Барышни были правы - я приду в их чертоги, я нанесу визит в замок, где томятся они, целомудренные наложницы пенсионного фонда. Возможно, я даже заикнусь про то, что я вырос, возмужал и пробрался сквозь все перипетии жизненных коллизий к порогу старости. Но случится это лет через 25, не раньше. К тому времени барышни сильно поблекнут, утратят округлость форм, сексуальную привлекательность и станут радикально желчными и склочными. Я тоже буду не в лучшей форме для флирта.
Но к тому времени у меня появится куча времени на общение, грандиозный опыт и шикарная одышка. Если появится, будет, сохранится и главное, если я доживу до всего этого великолепия!

Да, мы пришли к рубежу, логическому порогу, за которым начинается метафизика!
У меня может появиться потребность в государстве, стараниями которого я дожил до седых волос, в государстве, которое помогло мне отрастить отличную седую бороду и вырастить рельефные морщины на лице. Весь этот сгусток я приволоку к крыльцу фонда и возможно попрошу милости, вибрируя слабым голосом. Тогда слегка подвявшие цветочки из вазы пенсионного фонда вынут козыри и будут бить меня ими наотмашь по синему носу с прожилками.
- Дедушка, где вас носило? - уточнят они дислокацию.
- Дык я это... - потуплю я взор.
- Вот и идите откуда пришли! - резонно назовут адрес они.
- Простите что потревожил.. - извинюсь я.
В таком или примерно таком ключе будет проходить мой единственный диалог с пенсионным фондом.
А разве может быть иначе? Если в руках и на счетах конторы, куда стекаются денежки плательщиков находятся все карты колоды, если сама колода в виде плахи стоит у них во дворе, если они и только они варят похлебку в своих светлых ароматных кабинетах для таких горемык как я. Иначе быть не может!
Издревле с просителями и ходоками обращались сурово, издавна им спуску не давали в размышлениях как бы они не обнаглели и не попросили больше положенного. И надежды на то, что фонд снизойдет до меня и добавит елея в голос, нет ни малейших. А посему, если кратко, у меня к ним авансом нет подобающего энтузиазма и фанатизма в отношении светлой идеи "Дай чтобы потом взять" тоже не просматривается.

Суровая жизненная школа и яркие примеры соседей, родственников и знакомых однозначно говорит - фонд должен ломать неофита. Ломать его полностью! "А где вот эта справка?", "А эту бумажку вы заверили?", "Подождете!", "Сказали же - приходите позже!", "Ничего сделать не можем - это ваши проблемы" и многие-многие другие слоганы и речёвки скрашивают досуг пенсионеров, толкающихся в коридорах государственного фонда. Пенсионерки отроковицами жмутся к стеночке, шикают друг на друга, шушукаются и приговаривают "Они заняты, им нельзя мешать"(с). Это совсем не добавляет доверия к фонду.
Не добавляет веры в праведность дела и то, что при пересылке СМС-ки ее стоимость увеличивается на 7%(связисты уточнят) за счет аппетитов ПФУ; при купле-продаже недвижимости, яхты, бомбардировщика и прочих бытовых безделушек нужно 1%(риэлторы уточнят) от оценочной стоимости отдать в лапки горячо любимого ПФУ. Другими словами, пока я вращаюсь на фискальной территории этой страны, пока покупаю лыжи и груши, сигареты и кафель, коньяк и наушники, цветы и пиджаки, я каждый раз опосредовано отстегиваю крохи государству. Эти и другие отчисления обезличены, они не привязаны к конкретному плательщику, который через 25 лет придет за ними. Заведомо не придет плательщик также в случае острого отравления колбасой, неудачного приземления с крыши, неловкого пилотирования автомобиля или нечеткой "зебры" перед этим автомобилем; а также неуклюжего жонглирования диагнозами в "истории болезни".
Все это делает последующее посещение фонда затруднительным до полной невозможности. Излишек средств при этом тоже обезличивается и попадает на конвейер замысловатого распределения очень порядочными людьми, имеющими деток, пляжи и бомбардировщики миксеры в туалете.

Кроме того, постоянный рекламный визг "Мы увеличим пенсии!", "Бюджет выделил на пенсии..." и прочие заклинания действуют на нервы людям, находящимся на обочине пенсионной индустрии. По факту, фонду из года в год не хватает средств на содержание пенсионеров и виноваты в этом все кто угодно, но только не слуги народа и не мудрое туманное законодательство, принятое ими в условиях ограниченной видимости и логики.

Исходя из вышеизложенного, а также того, что в изложение не попало, считаю своим долгом вознести молитву Всевышнему: "Сделай что-нибудь, Господи! Вразуми умных и научи глупых! Наведи порядок с государственным пенсионным фондом! Господи, ты же придешь к ним за пенсией!..".

Надеюсь не дожить до пенсии, с уважением.
Подпись.
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна