хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «революція»

Якщо революція сьогодні

У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії
Євген Коновалець

В нас неправильний погляд на революційні події 1918 року. Поразка революції і визвольних змагань лежить не в тих причинах, котрі описували в своїх мемуарах емігранти від УНР. Так склалося, що думка емігрантських кіл уряду УНР, тобто тих діячів, котрих за визначенням можна назвати невдахами, лягла в канву офіційного погляду відновленої України. Суть її проста - українські визвольні змагання зазнали поразки з двох причин: неготовність народу та зовнішня агресія. Ці брехливі тези можна відкинути одним махом, лише оглянувши події західніше від України та північніше від нашої держави. Мова йде про Польщу і Фінляндію. Про готовність поляків до революції писав Юзеф Пілсудський, він стверджував: "Я здобув незалежність не завдяки полякам, але всупереч їм". Невисокої думки про готовність фінів до революції був і Карл Густав Маннергейм. Щодо зовнішньої агресії, то як Фінляндія, так і Польща зазнали агресії з боку молодої радянської держави. До речі доволі таки слабкої, адже не один раз експедиційні корпуси рейхсверу били війська червоних як в Україні, так і в Латвії, Естонії, Фінляндії і т.д. Здебільшого тогочасні війська радянської держави були радше загонами бандитів, слабо озброєних і такими, котрі не мали військової підготовки. Тому "сила совєтів" перебільшена не тільки радянськими писаками, але й колами українських емігрантів, котрі міфом про "сильну червону армію" бажали прикрити свою політичну імпотенцію.

Тоді в чому полягає поразка української революції? Будь-яка революція не твориться широким загалом народних верств, це вигадка марксистів, народ здатен лише піти за силою, за елітою, котра встановить революційні принципи і власним прикладом доведе свою здатність бути лідерами. Є два типи еліт - одні кабінетні теоретики, інші воїни на барикадах. Але революція залежить саме від свого воїнського крила, а не як не від теоретиків. Юзеф Пілсудський слабо розбирався в теоріях, він не любив мудрувати, показово, як він на засіданнях польського сейму закінчив дебати теоретиків-парламентарієв одним реченням: "Ви всі гівно, що паразитує на поляках". Але Юзеф здобув прихильність не в стінах парламенту чи кабінетах, він її здобув в окопах, коли очолюваний ним Легіон здобував зброєю незалежність. Карл Густав Маннергейм не мав взагалі ніяких уявлень з теорій, повернувшись з Росії у Фінляндії в нього була лише одна теорія: захистити Батьківщину від комунізму. І він це зробив. Інколи він любив розмірковувати про демократію, але частіше він займався створенням шюцкорів та концтаборами для червоних та зрадників.

На жаль українська революція плодила в основному кабінетних теоретиків. За рідким виключенням у вигляді Євгена Коновальця чи Миколи Міхновського, це були теоретики, причому дуже рідко їхні теорії взагалі були корисними, а часто як теорії Грушевського чи Вінниченка взагалі ворожі до української держави. Еліта УНР була одним з найбільш недолугих явищ української історії, зрівнятися з ними змогла лише еліта сучасної України. Це були політичні імпотенти. Це були "їжаки в тумані", котрі заблукали в своїх теоріях. Центральна рада була зачатком не української незалежності, а радше інститутом повій, котра не мала курсу і принципів, хиталася то в одну, то в іншу сторону. ЦР намагалася приспособити свої теорії, не стільки навіть свої, як чужі марксистські та ліберальні до українського сьогодення і створити з України якогось Франкештейна, з шматків ідей Маркса, Кропоткіна та Локка. Цей створений "ублюдок" не здатний був до життя, як і кожен гібрид, що має взаємовиключні основи. Вони були боягузливі мов зайці, і боялися вони не зовнішньої агресії, більше вони боялися українського генія, українського вольового лідера, еліту силу й волі, бо розуміли якими хробаками є самі. Не комуністи вбили найбільш талановитого українського воїна Петра Болбочана, це зробила ЦР, тому що добре знала, що всі разом кабінетні блазні ЦР не варті і мізинця Петра. Це ЦР вигнала Міхновського, котрий закликав до сильної держави і створення міцної армії. Це ЦР давила виступ полуботківців, котрі бажали проголосити українську незалежність. Це ЦР зруйнувала українську армію. Це ЦР відправила як-найдальше українські війська з Києва, коли  на Київ йшов Муравйов, бо вони боялися "військової реакції" більше за Муравйова, тому що Муравйов і більшовики були їм ближче своєю нікчемністю.

Отже поразка української революції лежить цілком на плечах еліти УНР. Як мітко називав їх Липинський "Ганджами Андиберами", котрі руйнували все, що мали для того, щоб на руїни зайшов прибулець. Це все побачив Євген Коновалець. Вже потім в своїх листах Євген каявся за найбільшу помилку, яку зробив в своєму житті - підтримку УНР та її вилупка Директорії. Саме завдяки Коновальцю, котрий єдиний серед натовпу теоретиків, був воїном, здатна була деякі роки хоч і формально протриматися ця "українська влада". Після поразки революції Євген зрозумів, що йому не по шляху з "петлюрівськими революціонерами", бо вони на правду були "буржуазними націоналістами", бо провід чинила там найбільш нікчемна верства українського населення - українська буржуазія, причому тут не стільки буржуазія капіталу, скільки буржуазія думки. Євген Коновалець був нашим Ернстом Юнгером. Саме Євген проголосив розрив націоналізму "нової генерації" зі старим "петлюрівським націоналізмом". Він зрозумів, що питання лежить в площині створення бойової еліти, котра буде здатна повести за собою народ, бо "у вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю". Коновалець знав, що тільки збройна боротьба здатна визволити Україну. Але якщо "старий націоналізм" бачив в боротьбі мету створення держави, то Коновалець в боротьбі бачив насамперед ціллю створення нації. В той час як "унеерівці" писали памфлети і заклики до "країн демократії", Євген створив УВО - бойову організацію. Коновалець подолав в очолюваному ним русі те, що закликав побороти у своїх працях так і не почутий Донцов - примітивний український провінціалізм. "Буржуазні націоналісти" так і залишилися "провінціалами", для них українська справа була обмежена територіями на їхніх вигаданих мапах, вони бажали, щоб України їм подарували і потім всі забули про її існування. Вони хотіли крісел і мирної торгівлі, а Коновалець вбачав Україну як політичний чинник всієї Східної Європи. Він казав, що створення України "спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу". Він хотів бачити тільки Велику Українську Державу, "демократичні фантоми" унеерівців йому біли непотрібні.

Україна зразка 1991 року це правонаступниця УНР з усіма її вадами: провінціалізмом, нікчемністю еліти, слабкістю, відсутністю консолідованої нації. Це повстання із попелу Вінниченко-Грушевського Франкенштейна, не здатного до тривалого життя і підтримуваного тільки "апаратами штучного живлення". Уроки революції 1918 року не вивчені. Це не держава Коновальця-Бандери-Шухевича, це держава Грушевського-Вінниченка-Петлюри, а отже справа у віднові української держави не завершена. Держава Україна не є українською державою, а є "демократичним фантомом". Тому наступним кроком має бути українська революція. 

І ось зараз ми підходимо до питання, якщо революція сьогодні. Це питання тісно переплітається з великим мітингом 2004 року, який прийнято називати революцією. Хоча насправді це не було революцією, бо революція це зміна системи, а зміна посадовців носить назву перевороту. Однак навіть переворотом то назвати не можна, адже були вибори, а значить це був мітинг. Мітинг не породжує націю, тому всі сподівання на створення нації 2004 року накрилися "мідним тазом". Нація не може триматися на ідеї "дешевої ковбаси" та "Євросоюзу". Це химери політичного облудства, котрі використовують одні "Ганджі Андибери", щоб змінити інших. Великий мітинг 2004 року показує, що навіть якби хід подій повернув у сторону революційних подій, максимум би, що ми мали - Директорію замість Центральної ради. Але від перестановки місць сума не змінюється. Немає еліти, котра б здатна була взвалити собі на плечі тягар зміни системи.

Хто може стати цією елітою? В питаннях еліти люди найчастіше звертають увагу лише на один клас - буржуазний. Це може бути буржуазія капіталів чи буржуазія інтелекту, але всеодно є буржуазією. Але ця верства ніколи не стане локомотивом революції. Вона є слабкою природньо і її цікавість лише у матеріальних статках, в той час як нація вища за матеріальні уявлення. Марксові люмпени також не здатні до перетворень, оскільки мають слабке уявлення про порядок управління і найчастіше є гарматним м'ясом буржуазії. Я думаю ні для кого не секрет, що рушійною силою комуністичних революцій була саме буржуазія - буржуазні інтелектуали, завданням яких була зміна економічних формацій. І тут ми маємо звернутися до ідеї Євгена Коновальця. Нової елітою, здатною зрушити справу революції з мертвої точки, мають бути воїнські стани. Не солдати призовних армій, а "чоловіки, котрі є небезпечними, бо бажають бути небезпечними", як назвав їх Ернст Юнгер. Саме створення об'єднань схожих на УВО зможе стати відправною крапкою нової революції. І тоді, як казав Коновалець: "Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть чахлик-невмирущої ідеї". 

Часи розмов відходять у минуле. Ще декілька років триватимуть розмови, але я сподіваюсь, що колись, хтось увійде у Верховну раду і скаже: "Ви всі гівно, що паразитує на тілі українців", що колись політичною акцією знову буде атентат, але не мітинг. Справа Коновальця не завершена і або зараз хтось візьме на себе обов'язок створення Великої України і станемо творцями історії, або будемо і далі спостерігати за поступовою смертю українського Франкенштейна і залишимося вічними жертвами історії.


Таки дождались,чує моє серденько що ...

... мы на кануне грандиозного шухера.
Президент России Владимир Путин внес обращение в Совет Федерации об использовании Вооруженных сил РФ на территории Украины до нормализации общественно-политической обстановки в этой стране, сообщает пресс-служба Кремля. «В связи с экстраординарной ситуацией, сложившейся на Украине, угрозой жизни граждан Российской Федерации, наших соотечественников, личного состава воинского контингента Вооруженных Сил Российской Федерации, дислоцирующегося в соответствии с международным договором на территории Украины (Автономная Республика Крым), на основании пункта «г» части 1 статьи 102 Конституции Российской Федерации вношу в Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации обращение об использовании Вооруженных сил Российской Федерации на территории Украины до нормализации общественно-политической обстановки в этой стране», - говорится в обращении. Источник: http://russian.rt.com/article/23406

Голос Народу — Голос Божиј / Vox Populi Vox Dei


          Ювілејне 10-е Нарідне Віче, Мајдан Незалежності, Київ, 09.02.2014

    Еврореволюція трива, вельмишановна українська громадо! Вітаю вас з ювілејним 10-м за ліком Нарідним Вічем без оголошеної назви, що відбулося 9 лютого 2014 року! Ви не уявляєте, як я радиј знову писати вам, як радиј бачити вашу революціјну підтримку. Нема слів, щоб описати це! Хчу нагадати, що Нарідні Віча проходять на Евромајданах по всіј країні з 24 листопада 2013 року щонеділі. 26 лютого не було Віча через прощання зі загиблим активістом Михајлом Жизневським. А 2 лютого не призначено Віча через великиј мороз, проте зібралося багато народу ј Віче відбулося під назвою «Інформаціјниј мітинґ». Мета революції — повна зміна влади, нова влада, нова европејська країна! Як казала на Вічі Т. Чорновол: «Наша справа — це наша масовість! Наші вороги — насправді, це не януковичі, не кати, наша загроза — це люди бајдужі». В. Кличко на Вічі запросив В. Януковича на дебати на наступне Віче. Проте в тој час, коли потрібно розв’язувати політичну кризу ј знімати напругу в суспільстві, В. Янукович відліта на море на сочинську Олімпіяду. Не випадково в јого відсутності потому луна вибух на Мајдані. В результаті теракту постраждали хлопці з ПП «Правиј сектор» на п’ятому поверсі Будинку профспілок на Мајдані 6 лютого 2014 року: 20-и річниј мешканець Львівщини Роман Дзівінськиј, якому відірвало ліву кисть і декілька пальців правої руки, також зазнав пошкодження очеј; ј 15-и річниј лев’янин Назар Держило, якиј отримав хімічно-термічні опіки очеј 3-го ступеню, відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи черепа, множинні забіјні рани повік лівого ока, а також розтрощення лівого очного яблука; зорганізованим провладною бандою. Це дуже боле українцям. Вони втрачають витримку ј самовладання. Ті хлопці, цвіт нації, увіјдуть в підручники з історії Вкраїни, як боронителі волі ј гонору українців. Чуєте, Вікторе Хведоровичу Януковичу, ото забирајте всі манатки — та чешіть собі без оглядки на Схід, до Московії назавше! Він такиј лајнюк, якого світ не бачив, дурниј як куряче гузно, а на вигляд — каналія добра. Як казав на Вічі В. Яворівськиј: «Цеј поїхав до москви порадитися, що з нами українцями робити, бо він не зна що. Він у нас напівграмотниј. Ви ж знаєте. Јого запитали, як ви ставитеся до англіјської мови, він каже, прегарна мова, але в ніј дуже багато іноземних слів. Або, що він боїться Барака Обами через те, що в того ім’я якесь таке, нагадує јому щось про јого молодість — там барак і т. п. Він нам обіцяв, що він почує кожного, а він глухонімиј». Скоро кинуть јого до гноїща ј залишуть там гнити, труючи повітря. Коли хче звікувати свою решту життя, нај облише бути ворогом українського народу. Після жорстокого побиття Тетяни Чорновол 24.12.2013 р., після знущань з Михајла Гаврилюка 22.01.2014 р., після тортур Дмитра Булатова 23.01.2014 р., цього терористичного акту в Будинку профспілок 6.02.2014 р., неправомірних арештів, взяття заручників, ув’язнень, викрадень, катувань, після усіх вбивст революціјонерів, знищення автівок Автомајдану не хо’ чути јого, ј бачити на посту президента европејської Вкраїни. Жодного дня јому — не місце в владі! Хај іде геть!!! Інакше закінче життя в в’язниці або на Евроялинці. Так само може закінчити банда: Віталь Захарченко ј Віктор Пшонка. Ще за ґрати можуть потрапити Андріј Клюїв, Микола Азарів, Генадіј Кернес (Гепа), Михајло Добкін (Допа), Євген Жилін, чи не так?
    Деякі нові події на підтримку Евромајданів у хронологічному порядку:
    2 лютого 2014 року. Поляки солідаризуються з українцями: транспорт з гуманітарною допомогою для протестувальників на Мајдані в Києві перетнув українськиј кордон. Це першиј офіціјниј транспорт з дарунками з Польщі, якиј вїхав до України. Понад 10 тонн дарунків вдалося зібрати протягом тижня у кількох містах Польщі. А священик Стефан Батрух з Фонду духовної культури пограниччя організував транспорт. Також росіянські громадські та політичні діячі заснували Комітет солідарності з Мајданом і збирають гуманітарну допомогу для лікування поранених українських активістів.
    4 лютого 2014 року. З перших тижнів Евромајдану в Києві перебували восьмеро представників української діяспори в США: українець з Чикаґа Юліан Гајда та семеро јого друзів. Вони створили «Журналістськиј колектив Евромајдану» (The Euromaidan Journalist Collective) ј розпочали роботу над документальним фільмом «Погляд з Мајдану». Автори очікують, що повнометражна англомовна стрічка вијде вже цієї осені. Долучитися до проекту мають також голлівудські кінематографісти. Вже зараз 4 лютого автори представляють уривки мајбутнього фільму. Презентації вже відбулися у Клівленді та Чикаґі, заплановані також у Новому Јорку та Торонті. Деякі представники команди досі в Києві — збирають відео-матеріял. Інша частина групи шука кошти для реалізації проекту. Молоді документалісти сподіваються на підтримку української громади та громадських організаціј діяспори.
    4 лютого 2014 року почала охороняти Мајдан жіноча сотня самооборони Мајдану. Вже більше місяця існує також жіноча чота як підрозділ іншої сотні, де революціјонерки несуть варту на барикадах разом з чоловіками. Також є чимало жінок серед медиків та правозахисників. Вони працюють вдень і вночі, ј хоча виступають за ненасильницькиј спротив, готові чинити опір, якщо у цьому виникне потреба. Зрештою, жінки на барикадах — не новина. Вхід до Мајдану з боку Лядської брами охороня жіноча чота — підрозділ шістнадцятої сотні. За словами чотової Катерини, до підрозділу входе близько сорока дівчат. Удень вони охороняють хатину-штаб, роздають листівки ј беруть участь у пікетах, а вночі стоять на варті на барикаді разом з побратимами з цієї ж сотні. Чергують по дві-три дівчини, змінюючись кожні 2-і години.
    8 лютого 2014 року. Естонія пожертвує 50 тисяч еврів активістам Евромајдана, які постраждали в результаті сутичок з силовиками. Міністерство закордонних справ повідомило, що гроші будуть передані Благодіјному фонду «Ренесанс» (International Renaissance Foundation). 15 тисяч еврів буде взято з бюджету Міністерства закордонних справ на 2014 рік з грошеј, призначених для гуманітарної допомоги. «Підтримуючи діючих українських помічників ми можемо бути впевнені, що наша фінансова допомога діјде до багатьох нужденних на Україні. В Україні важливо досягти політичного діялогу та утриматися від подальшого насильства,» — зазначив Урмас Пает — голова МЗС Естонії.
    8 лютого 2014 року. Як відомо, в центрі Києва зібралися тітушки ј контрамајданці з Маріїнського парку, які планували взяти участь у розбиранні барикад Евромајдану, зокрема біля КМДА. Бажаючих взяти участь у «прибиранні» Києва нараховувалося близько 2000 осіб. Вони позиціјонували себе як «кияни», які збираються вже не вперше з наміром розібрати встановлені на Мајдані барикади ј звільнити «захаращениј центр столиці». На питання, з якою метою активісти прибули на Мајдан, вони відповідали: «з метою очистити Київ», «товариші попросили пројтися містом», «приїхав вранці у місто за певну нагороду», «щоб ми мали закони», «підтримати ідею», однак не уточнювали, яку саме та не змогли відповісти де саме вони мешкають у Києві. Після невдалогої зачистки Мајдану, вони поїли канапки, отримали по 150 грн., покидали сміття і розіјшлись.
    Події Еврореволюції змінюються щогодини, а ще дуже багато розмов щодо Евромајдану як українських так і закордонних.
    Деякі нові цитати про Евромајдани в хронологічному порядку:
    Міла Јовович — голлівудська акторка (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 30 січня 2014 року: Моє серце крається, коли я бачу, що відбувається в Україні! Я вірю в міј дивовижниј нарід і знаю, що він знајде мирне рішення». (На своїј сторінці в «Фејсбук» (Facebook)), того ж дня: «Я сиджу, дивлюся новини, ј моє серце так сильно крається, коли я бачу, як мої нејмовірні українські брати ј сестри страждають за те, в що вірять. Я дуже молюся за те, щоби було знајдено мирне вирішення. Україно, Я ВІРЮ В ТЕБЕ!».
    Кетрин Ештон — баронеса, верховна представниця ЕУ з питань політики ј політики безпеки (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 31 січня 2014 року: «У нас була поглиблена дискусія про ситуацію в Україні. Я глибоко стривожена насильством і випадками залякування ј тортур. Я особливо вражена жорстоким поводженням і тортурами Дмитра Булатова ј повідомленнями про те, що є спроби заарештувати јого з лікарняного ліжка. Це абсолютно непријнятно ј повинно бути припинено негајно. Висловлюю глибоку стурбованість через ситуацію в Україні. Від імені Европејської Унії я повертаюся до Києва наступного тижня».
    Барак Обама — президент США, Вашинґтон, 1 лютого 2014 року: «Ми пильно стежимо за розвитком подіј в Україні. Наші дипломати і високопосадовці неодноразово заявляли тамтешніј владі, що неприпустимо обмежувати права людеј на протест та свободу думки. Повинен бути спосіб реструктурувати українськиј ур’яд так, щоби там були представлені ј голоси опозиції, і прагнення громадянського  суспільства. Це нелегке завдання, але ми готові посприяти початку перемов щодо цього питання. Політики старої школи не розуміють, що у вік високих технологіј приховати інформацію неможливо, ј люди свідомо обрали шлях до посилення демократії. Наше щире бажання — щоби цеј шлях залишався мирним».
    Джон Керрі — державниј секретар США (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 1 лютого 2014 року: «Ніде боротьба за демократичне мајбутнє Европи не є сьогодні більш важливою, ніж в Україні. Переважна більшість українців прагне жити вільно у безпечніј і процвітаючіј країні. Вони борються за право спілкуватися з партнерами, які допоможуть їм реалізувати їхні устремління. Сполучені Штати та ЕУ солідарні з народом України в ціј боротьбі. Росія та інші країни не повинні дивитися на европејську інтеграцію своїх сусідів як на програшниј варіянт. Фактично уроки останніх пів сотні років полягають у тому, що ми можемо досягти набагато більшого, коли Сполучені Штати, Росія і Европа спільно працюватимуть».
    Штефан Фюле — еврокомісар з питань розширення та Европејської політики сусідства (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 3 лютого 2014 року: «Якщо ми серјозно маємо намір допомогти Вкраїні та іншим країнам колишньої Радянської Унії перетворитися, то Угода про асоціяцію ма бути лише першим кроком з нашого боку. Ми не зможемо допомогти цим країнам без використання најпотужнішого інструменту — розширення. Не можна просто запропонувати їм Угоду про асоціяцію з ЕУ ј сказати при цьому, що вона ніколи не дасть їм можливість стати членом Евроунії. ЕУ ма бути більш рішучою».
    Дональд Туск — прем’єр-міністр Польщі, Варшава, 3 лютого 2014 року: «Країни Евроунії не мають бажання залучати до своїх переговорів з Україною Росію, щоб вона де-факто визначала мајбутнє свого сусіда. Мені вдалося досягти того, що країни ЕУ вироблять більш-менш спільну позицію щодо ситуації в Україні. Країни унії не піддаються на спокусу трьохсторонніх перемовин за участю москви. Всі підтверджують, що Вкраїна є суверенною державою, ј такі додаткові формати, в яких Росія де-факто визначатиме мајбутнє Вкраїни, не цікавлять жодну европејську країну. Я переконую ЕУ виробити програму підтримки Вкраїни, в тому числі передбачити можливість членства Вкраїни в унії після підписання Угоди про асоціяцію. Мова не јде про створення якогось окремого фінансового фонду для Вкраїни, але у міжнарідних фінансових установах є джерела, які можна буде залучити, якщо Вкраїна діјде до асоціяції. Проте умовою будь-якої допомоги ЕУ висува діялог всередині Вкраїни ј відмову від насильства. Умовою є відмова від будь-яких актів насильства в Україні ј передовсім внутрішніј компроміс. Якщо українці не порозуміються, то жодні старання ЕУ не принесуть результату».
    Білл Клінтон — екс-президент США (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 4 лютого 2014 року: «Слава відважним українцям, які вимагають справжньої демократії. Закликаю до діялогу та мирного вирішення заради міцної, єдиної Вкраїни. Вони це зможуть!». Білл Клінтон знајомиј зі ситуацією в Україні не лише у якості екс-президента США. Він є також регулярним учасником Ялтинської европејської стратегії, щорічного форуму, якиј проводе фонд Віктора Пінчука.
    Вітаутас Ландсберґіс — депутат Европарламенту, громадськиј діяч, музикознавець, музикант, Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Спершу наші санкції мають торкнутися виконувача обов’язків міністра внутрішніх справ України — Віталя Захарченка. Він прямо відповіда за застосування надмірної сили проти мітинґарів. Також ма бути реструктуризованиј спецпідрозділ «Беркут». Допомогу українському народу маємо надати вже зараз. Після Олімпіяди президент Росії Путин буде готовиј до нових деструктивних діј».
    Грецькі актори та музиканти (відеозвернення до українського народу), 4 лютого 2014 року: «Україно, бажаю вам миру». Знаменитості Греції записали звернення грецькою, в якому бажають Україні порозуміння та миру. Дехто навіть вивчив фрази українською.
    Тунне Келам — депутат Европарламенту, Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Маємо визнати: президент України Янукович повністю втратив довіру. Најкраще, що він може зробити для вирішення кризи — піти в відставку. Простимулювати цеј крок ми можемо, заморозивши рахунки олігархів, які підтримують Януковича. Для українського ж народу треба запропонувати змістовниј план підтримки».
    Філарет — Святіјшиј патріярх Київськиј і всієї Руси-України, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Закликаю США та Евросоюз допомогти в забезпеченні безпеки для України, у тому числі ј територіальної цілісності, протистояти впливові Росії, приєднатися до ЕС, а також надати Україні фінансову допомогу для проведення політичних та економічних реформ, адже, державі загрожує дефолт. Нам потрібна допомога!». У Конґресі США цілиј день розглядали питання щодо Вкраїни. Щороку 5 лютого там проводять День лобіювання Вкраїни в США. Прояснити представникам влади — конґресменам, сенаторам, представникам Державного департаменту поточну ситуацію зїхалися представники місцевої української діяспори, а також духовенство з України.
    Святослав — Верховниј архієпископ Києво-Галицькиј, митрополит Київськиј, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Питання евроінтеграції сьогодні — це є питання збереження цілісності і незалежності України… Це питання вибору між демократією та диктатурою. Протести в Україні не політичні, а викликані вибором мајбутнього держави, також закликаю владу США бути посередниками у врегулюванні проблем, які турбують Україну».
    Марсі Каптур — співголова Українського кокусу в Конґресі США, демократична конґресменка США, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Тут у США ми робимо все можливе, щоб покращити фінансову пропозицію, яка з якоїсь причини у Вільнюсі зірвалась. Нам треба поновити цеј процес. Сподіваюсь, що фінансовиј пакет, якиј готує світова спільнота, зможе переважити, щоб там не запропонувала Росія. Думаю, що якщо порівняти економіку Росії з економікою Европи та навколишніх країн, можна побачити, що Вкраїні зараз вигідніше рухатись на Захід».
    Ґі Верховстадт — лідер політичної групи «Альянс лібералів і демократів за Европу», Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Еврокомісія не ма чіткої стратегії щодо Вкраїни, яка спроможна змінити хід подіј та зупинити насилля в країні. Така стратегія повинна діяти за принципом зарядженого пістолету, кулі в якому — це цільові санкції проти представників режиму, відповідальних за насилля. Обмежити їхні поїздки по Европі та заморозити їхні капітали, водночас увівши безвізовиј режим для пересічних українців, — ось як нам треба діяти. Також наголошую, що ЕУ ма надати Вкраїні вагомиј пакет фінансової допомоги, якиј можна протиставити економічному тиску Росії. Ми повинні допомогти українцям зберегти їхню націјональну гідність, бо якщо вони розіјдуться з Мајдану, тоді весь реґіјон знову зануриться в часи Радянського Унії».
    Піа Локателлі — депутатка нижньої палати італіјського парламенту, Рим, 5 лютого 2014 року: «Досі участь ЕУ в врегулюванні кризи в Україні була недостатньою. Евроунії слід бути рішучою та щедрішою в своїх діях, і ми просуватимемо це».
    Артуро Скотто — депутат нижньої палати італіјського парламенту, Рим, 5 лютого 2014 року: «Убиті та замучені активісти Мајдану — перші мученики за Европу. Вкраїна — дружня нам країна. Українська громада є однією з најчисленніших іноземних громад. Її представники трудяться на благо італіјських родин, виконуючи неквафіліковану, але дуже цінну роботу. Італія не може стояти осторонь. Українці в Україні повинні знати: в Італії вони мають вдячних друзів».
    Джеффрі Пајєтт — сол США в Україні (заява в етері «Громадського телебачення»), Київ, 5 лютого 2014 року: «Україна може отримати серјозну міжнарідну підтримку, в разі продовження реального діялогу політичних гравців, у разі силових сценаріїв на країну чекають санкції. США вважають, що подальшиј розвиток ситуації најбільше залеже від президента Віктора Януковича. Це буде тягар на јого плечах. І наслідки, добрі чи погані, будуть јого відповідальністю. Від Януковича чекають продовження позитивних кроків минулого тижня, щодо скасування «чорних законів» та відставки ур’яду. Від Януковича чекають посилення діялогу, звільнення затриманих та широкого ур’ду, якиј поверне країну на шлях політичного ј економічного здоров’я. Я думаю, якщо він ухвале правильне рішення у цих царинах, то він може отримати широку підтримку від міжнарідної співдружності. Я дуже тісно співпрацюю зі слом ЕУ Яном Томбіньським, як і наші керівники, стосовно ситуації в Україні. Я думаю, моя дружина поскаржилась вам, що я бачусь з нею рідше, ніж паном Томбіньським. Ми дуже тісно координуємо свої дії. Реакція США може здаватись швидшою, ніж з ЕУ, оскільки я доповідаю одному ур’яду, а Томбінському доводиться синхронізувати позицію всіх членів ЕУ. Окрім імовірної міжнародної підтримки, українську владу можуть чекати ј санкції, в разі вчинення силових діј проти мітинґувальників. Підвалинами двосторонніх стосунків України ј США є українська демократія. Якщо буде згорнуто українську демократію, постраждають наші двосторонні стосунки. Це станеться автоматично. США вже запровадили адресні санкції щодо людеј, які мають стосунок до застосування сили на Мајдані. Якщо би раптом стались якісь силові сценарії, як то запровадження надзвичајного стану, або намагання силою зачистити Мајдан, то це би потягнуло за собою дуже серјозні економічні та візові санкції з нашого боку».
    Вікторія Н’юланд — заступниця державного секретаря США, Київ, 7 лютого 2014 року: «Моя місія сьогодні від імені мого ур’яду — продовжити перемовини з представниками влади, опозиції, громадянського суспільства, щоб спробувати дати раду складним проблемам і об’єднати зусилля поміркованих сил, готових працювати над деескаляцією напруження, відновленням людської гідності та прав людини, політичною реформою. Важливим є питання формування націјонального перехідного ур’яду, на якиј сподіваються більшість українців. Ур’яд, якиј може повернути Вкраїні економічниј добробут, співпрацю з МВФ, повернути країну назад до Европи та підготувати її до вільних та чесних виборів. Ми багато говорили на всіх наших зустрічах про підтримку, яку міжнарідна спільнота, включно зі США, готова надати Україні, що швидко рухатиметься до захисту прав людини, відновлення людської гідності, деескаляції напруження, політичних реформ та нового перехідного ур’яду. Але ніхто в США, ЕУ чи МВФ не збирається надавати допомогу Вкраїні, якщо там не проводитимуться реформи».
    Джордж Клуні — голлівудськиј актор, режисер, продюсер та сценарист (прес-конференція на 64-у кінофестивалі), Берлін, 8 лютого 2014 року: «Вважаю за важливе висловити ідею, що люди борються сподіваючись на самовизначення. Я знајомиј з братами Кличками — з часів зјомок фільмів про «Друзів Оушена», і тримаю з ними зв’язок. Але я також стежив за справою Юлії Тимошенко ј знаю, що вона сидить у в’язниці з політичних причин, а не через те, що скоїла злочин. Як правило, цеј факт губиться в потоці новин, тому я вирішив висловити свою підтримку. Я підтримую протестуючих в Україні ј знаю, що вони у важкіј ситуації. Це буде довга боротьба». Джордж Клуні представив на 64-у Берлінському кінофестивалі свіј новиј фільм «Мисливці за скарбами» (прем’єра кіна в Україні — 20 лютого 2014 року), де він також зіграв одну з головних ролеј і, зокрема, відповів на питання української журналістки, корреспондентки ТСН Наталки Фібріг про те, чому він підтримує українських протестуючих.
    Деякі нові наліпки з Евромајданів:
Автомајдан Луцьк. * Вступајте до лав самооборони Івано-Франківська. * Правиј сектор. * Приєднујся зараз! * Запис до загонів самооборони. * Ласкаво просимо!!! Але тверезими!!! * Привітајся як патріјот! * Тітушки International. * Чоловіки, на Київ.
    Деякі нові плакати з Евромајданів:
«Беркут» кат. * Я не екстреміст, я дівчинка, я вимагаю припинити репресії. * Бојкот Партії реґіјонів. * Ви нам — корупцію, ми вам — революцію. * Вільні у вільніј країні. * Влада — злочинець, суддя — українець. * Досить брехати! * Евромајдан — сила мирних. * Евромајдан проти насильства. * Життя людини понад усе. * Жінкам потрібні козаки, а не тітушки-слабаки! * За Одесу без тітушок! * Закон про заручників — бандитське оголошення віјни Україні. * Зупиню на скаку коня! Не дратуј мене! * Козаки, крім сили, мають ще розум і совість. * Медики проти репресіј. * Ми маємо гідність. А ви? * Не садіть людеј за ґрати — будете відповідати. * Ні репресіям, ні диктатурі. * Путине! Не топи Вкраїну в крові. * Стоїмо до перемоги! * СБУ, зупиніть кримських сепаратистів. * Тьотушки проти тітушок.
    Деяке нове скандування з Евромајданів:
«Беркуте», повертај додому. * Януковича-собаку повісим на гілляку. * Бојкот! * Вимагаємо рішень парламенту. * Дякуємо! * Нам не страшно, нам огидно! * Нам потрібні козаки, а не ті тушки-слабаки! * Не годуј тітушка. * Одесо, вставај! Януковичу, сідај. * Пташку в клітку. * Росіє, вставај. * Росіє, не давај набоїв владі Вкраїни. * Свободу слова. Годі брехати. * Свободу чесним. Свободу Павличенку. * Судде, пам’ятај — Янукович не вічниј. * Судде, суди по закону! * Щоб Росія не засохла треба «Дощ».
    Пам’ятајте! Шлях здола тој, хто јде! Переможе тој, хто бореться! І тоді матимемо іншу державу — державу вільних, патріјотичних людеј. Наша сила в єдності! Нема вічних ворогів, нема вічних друзів! Є вічні інтереси! Надзвичајно дякую шановному панству за увагу!

    У якості кого панство бере участь в Еврореволюції? (Ще треба було б у відповідях зазначити: «Політик від влади», «Політик від опозиції», «Не беру активної участі» та, як зазвичај, не вистачило місця.)

0%, 0 голосів

7%, 1 голос

7%, 1 голос

7%, 1 голос

0%, 0 голосів

13%, 2 голоси

53%, 8 голосів

7%, 1 голос

0%, 0 голосів

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Концепція Громадського суду

Передмова


У своїх попередніх статтях я зазначав, що станом на сьогоднішній день українська державність зруйнована. Основні державні органи не виконують своїх функцій та настільки дискредитували себе в очах людей, що відновити довіру до них неможливо і недоцільно. Я писав, що після Януковича потрібно буде проголошувати нову українську державу у кордонах нинішньої. Ця держава стане правонаступницею України-91. 

Готуватися до цієї визначної події треба вже сьогодні. На думку директора Центру розвитку суспільства Ігоря Харченка, в Україні вже склалася революційна ситуація. Принаймі, для цього є майже всі необхідні передумови, які перераховані в його статті. Тому я пропоную для практичного втілення свою концепцію Громадського суду, який буде формувати чорні списки злодіїв авторитарного режиму Віктора Януковича. На перший погляд це звучить страшно і радикально, та насправді являється цілком ефективним способом протидії, а також корисним інструментом для закріплення перемоги майбутньої мирної революції.

Мета

1. Захистити людей, які займають активну громадську, проукраїнську, державницьку позицію від катка політичних репресій. Сприяти їх підтримці з боку суспільства як постраждалих за свої погляди. Полегшити цим людям процедуру надання громадянства нової української держави, а також статусу на кшталт "в'язня політичного режиму".

2. Не допустити надання громадянства нової української держави нинішнім злочинцям у владі.

3. Зменшити кількість колаборантів, які бажають співпрацювати з нинішнім режимом.

4. Звести до мінімуму антиукраїнську діяльність тих людей, які вже співпрацюють з режимом.


Організаційно-правова форма

Громадський суд - недержавний, неприбутковий, квазісудовий орган, який приймає рішення про надання певним подіям, які відбуваються в Україні, спеціального статусу, що тягне за собою занесення людей, пов'язаних із подією, до чорних, сірих або білих списків. Діяльність Громадського суду регулюється Статутом, прийнятим установчими зборами суду.

Громадський суд формується  активістами проукраїнського руху, які підтримують ідею революції та не співпрацюють із режимом. Це можуть бути як зареєстровані, так і неформальні організації, партії, об'єднання, фізичні та юридичні особи, в подальшому - "підписанти". Кожен підписант визнає легітимність рішень громадського суду та зобов'язується не надавати будь-яку допомогу (окрім медичної) особам, які занесені до чорного списку. 

Наприклад, якщо підписант - політична партія, то вона зобов'язується не брати "чорносписочників" до себе у партійні списки, а також не підтримувати їхні кандидатури на виборах. Якщо підписант - юридична фірма, то вона зобов'язується не надавати юридичні послуги таким людям. Якщо підписант - фізична особа, то вона таким чином декларує, що не буде голосувати за ті політичні сили, в яких представлені люди із "чорних списків", а також працювати в штабах чи на виборчих дільницях від імені цих кандидатів.

Стати підписантом можна не тільки під час формування суду, а й в будь-який момент.

Суть діяльності Громадського суду полягає в тому, щоб виносити на його розгляд різні події з життя України та надавати їм спеціального статусу.

Наприклад, є подія: масові арешти членів ВО "Тризуб" за підрив пам'ятника Сталіну в Запоріжжі. Судді Громадського суду можуть внести цю подію на свій розгляд та прийняти колегіальне рішення - надати події статусу "політичні репресії". Які наслідки понесе за собою дане рішення? Ті люди, які безпосередньо причетні до арештів (серед керівних осіб, звичайно), потрапляють у чорний список. Натомість, ті, кого заарештували - у білий список репресованих.

Тобто суд не має займатися "полюванням на відьом". Він лише приймає рішення щодо конкретної події, а вже потім у зв'язку з нею заносить людей у списки.

Перелік спеціальних статусів, які можна надати подіям, має бути вичерпним , встановлюється та змінюється Громадським судом.

Уся робота Громадського суду буде організована через Інтернет. Кожен суддя матиме змогу висувати на розгляд подію у загальній стрічці, із власною пропозицією надання їй певного статусу. Нижче під постом розміщуватиметься скрипт голосування з двома варіантами: "прийняти" і "відхилити". Також там потрібно передбачити можливість для обговорення  пропозиції іншими суддями. Якщо пропозиція набирає 50% + 1 голос від загальної кількості судової колегії Громадського суду, то рішення вважається прийнятим. Події присвоюється відповідний статус.

Після прийняття позитивного рішення розглядувана подія переходить у режим моніторингу. В цьому режимі її може коментувати будь-який відвідувач сайту, пропонуючи внести людей, пов'язаних з настанням події до одного зі списків. Кожна пропозиція має бути підкріплена лінком мінімум на два авторитетних інтернет-джерела, звідки дописувач дізнався про дії "кандидата". Перелік авторитетних інтернет-джерел є вичерпним і затверджується колегією Громадського суду. Судді Громадського суду можуть напряму вводити людей у списки, пов'язані з даною подією, однак теж посилаючись мінімум на два авторитетних джерела.

Якщо виник спір або колізія навколо правильності застосування Статуту громадського суду щодо внесення певної особи у список, тоді судова колегія голосує за той варіант застосування Статуту, який вважає правильним. У подальшому це рішення стає прецедентом для вирішення аналогічних спорів саме таким чином.

Дані про людей, занесених у списки з кожної події дублюватимуться у загальні, уніфіковані списки за алфавітним порядком.

Склад Громадського суду

Вирішуючи питання про те, який повинен бути розмір судової колегії, слід звернути увагу на два аспекти. По-перше, суддів не може бути мало (10 або 20), бо інакше їх перекуплять або залякають. По-друге, важлива не тільки кількість, а і якість. Якщо суддів буде кілька тисяч, їм можна буде роздати по кілограму дефіцитної гречки і всьо, справа зроблена. Тому оптимальний варіант бачу надати суду можливість самому розширювати та звужувати свої ряди голосуванням 2/3 голосів за кандидатуру, при цьому обмеживши загально можливу кількість суддів 300, а мінімальну - 100 чоловік.

Суддею Громадського суду може стати громадянин України віком не менше 21 року, який володіє цивільною право- та дієздатністю, має досвід громадської діяльності не менш, ніж три роки, безпартійний.

Не можуть стати суддями Громадського суду:

1) особи, які мають непогашену або погашену судимість, за винятком, якщо через цю судимість вони були занесені Громадським судом до білого списку;

2) особи, які мають хронічні психічні захворювання;

3) народні депутати, їх помічники, керівні особи центральних та регіональних державних органів, особи з  персонального складу Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Адміністрації Президента України;

4) колишні члени Компартії, Комсомолу, Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), Прогресивно-соціалістичної партії України, Партії Регіонів, Народної партії України;

5) особи, які перебувають у чорному списку Громадського суду.


Види списків

Види списків є сталими та не можуть змінюватися суддями Громадського суду:

Білий список - це перелік фізичних осіб, які, внаслідок настання події з наданим Громадським судом спеціальним статусом, виявилися потерпілими від дій або бездіяльності злочинного режиму Януковича.

Чорний список - це перелік фізичних осіб, дії чи бездіяльність яких на своїй посаді, у своїй зоні відповідальності, призвела до присвоєння події спеціального статусу Громадським судом.

Сірий список. Одразу після винесення судом рішення по розглядуваній події, особам, що чинили, наприклад, антиукраїнську діяльність чи репресії, дається шанс виправити ситуацію. Даний список є попереджувальним, люди в ньому перебувають тимчасово. Якщо за відведений Громадським судом час вони не усунули ті обставини, внаслідок яких подія отримала спеціальний статус, тоді особа потрапляє до чорного списку. Якщо обставини були усунуті, тоді вона виключається із сірого списку.

До чорних списків можна заносити тільки тих осіб, які займають керівні або вибрані посади в органах державної влади або місцевого самоврядування.

Особа, яка знаходиться у чорному списку, не може бути з нього виключена, окрім випадку, якщо пізніше була встановлена помилка і виявилося, що дій чи бездіяльності, які призвели до присвоєння події спеціального статусу, ця особа не скоювала, а повідомлення інтернет-джерел виявилися хибними.

Особа, яка перебуває у чорному списку, не може потрапити чи одночасно перебувати у білому чи сірому списку. Якщо особа, яка  перебуває у білому списку, має відношення до події, через яку її треба внести до чорного списку, тоді ця особа виключається з білого і заноситься до чорного списку.

Фінансування Громадського суду

Фінансування Громадського суду буде здійснюватись шляхом добровільних внесків підписантів та просто небайдужих громадян на електронний рахунок Громадського суду. Кошти витрачатимуться на оплату сервера, домену, поліпшення дизайну сайту, а також на оплату суддям. В ідеалі було б добре забезпечити їх повну фінансову незалежність. Звіти від електронних платежів на кошти, отримані від добровільних внесків, публікуватимуться на сайті Громадського суду.

Післямова

Переконаний, що треба втілити концепцію Громадського суду в життя. Адже це підіймає нашу боротьбу із режимом на новий рівень. В майбутньому списки, сформовані Громадським судом, стануть важливим джерелом інформації, аби не допустити до влади руйнівників української держави. Колишні можновладці більше не зможуть прикритися тим, що в останні дні революції вийшли на Майдан, як було у 2004 році. Також списки допоможуть більш ефективно застосувати процедуру люстрації. Повертаючись до реалій сьогодення, зазначу: кожний кат, кожний українофоб при владі повинен усвідомлювати, що після його дій йому не буде місця у владних коридорах нової української держави. Тож не хай роблять свій вибір вже сьогодні, а інакше -   "поздно, Вася, пить "Боржоми".




П.С. У фейсбуці створено ініціативну групу. Якщо ви бажаєте долучитись до втілення концепції Громадського суду, вступайте: http://www.facebook.com/home.php?sk=group_194848513882133

Чим відрізняється революціонер від опозиціонера

На сьогодні в Україні існують три типи опозиціонерів.

Вождисти. На сто відсотків переконані,що всі проблеми в країні можна вирішити завдяки приходу до влади однієї людини -  вождя. Зазвичай аргументація таких людей зводиться до того, що їх вождь красивий, говорить правильні речі, добре одягається, завжди відстоював інтереси народу. Політичні погляди цих опозиціонерів дорівнюють поглядам їхнього вождя, тому якихось програмних цілей вони не висувають. Діяльність зводиться до публічної підтримки вождя і відповідно заперечення будь-яких інших політичних сил та лідерів. Кількість прихильників залежить від ступеню харизми вождя та роботи його піар відділу. Вождизм шкідливий для політичної системи суспільства!  

 

Нігілісти. Критикують кожний крок діючого режиму, вимагають відставки різних високопосадовців, оскаржують владні рішення. В принципі, це нормальні люди, які часто роблять корисну справу: викривають

корупцію, українофобію, порушення людських прав. Як казав Фрідріх Ніцше : "Нігілізм - перший крок до одужання". Перед тим, як зводити новий будинок, спочатку треба знести старий, що вони і намагаються робити. Однак вони не пропонують нових ідей, альтернатив розвитку України. Тому згуртувати і повести за собою критичну масу людей, на жаль, не зможуть. Хоча, звичайно, свою роль у поваленні режиму нігілісти зіграють. 

"Історики". Опозиціонери даного штибу роблять собі ім'я завдяки акціям, приуроченим до певних історичних дат і персоналій. На відміну від нігілістів, вони не повністю деструктивні. Зазвичай "історики" висувають ініціативи по перейменуванню вулиць, встановленню пам'ятників, присвоєння посмертних звань Героя України. Вони багато чого можуть розповісти про минуле, але, як і нігілісти, не пропонують суспільству нових моделей розвитку. В кращому випадку ви почуєте певні римейки ідей 30-х років минулого століття. Я погоджусь із тезою "якщо ти не знаєш свого минулого, - в тебе немає майбутнього". Але ж ви не будете для будівництва свого будинку викликати людину, яка знає, як будувались будинки сто років тому, так? Напевно вам краще покликати будівельника.

 

Революціонери

Я не вважаю себе опозиціонером. Бо бути опозиціонером - означає визнавати легітимність і життєздатність цієї

прогнилої держави, а всю проблему зводити до неправильних прізвищ, які займають високі посади. Бути опозиціонером - це стверджувати, що порепана і покошена халупа цілком придатна для життя, а вся проблема - в поганому господарю. Ми мали багато років, щоб переконатися: це не так. Життя жорстоке і безкомпромісне. Воно швидко показало, що від зміни К на Ю, Ю на Ю і Ю на Я, ситуація навколо нас не покращується. А тому настав час для людей нової генерації.

Що ви уявляєте при слові "революціонер"? Певно щось червоного кольору: Ленін, Че Гевара, антиглобалісти... в усякому разі нічого доброго, як і зі словом "революція": крах, розруха, безлад, мародерство, анархія. Негативні образи навіяні насильницькими революціями, які по суті являють собою війну зі всіма наслідками, що звідси витікають. Та насильницькі революції є пережитком минулого, коли і демократії як такої не було, а поняття громадянського суспільства,прав і свобод людини і громадянина тільки формувалися.

Давайте розберемося, для чого потрібна революція? Вікіпедія підказує, що це швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства. Від латинської revolutio значить обертання,

розвертання. Враховуючи глобалізацію сучасного світу, розвиток правових теорій, засобів зв'язку, легкість поширення інформації та налагодження комунікацій, "розвернути" власну країну значно простіше, ніж навіть 50 років тому, не кажучи про 18-19 століття. Сучасному революціонеру не потрібен автомат!

Головна причина, чим він відрізняється від опозиціонера - це світобачення. Революціонер не оглядається назад, не шукає собі татка-героя і не бурчить як стариган біля під'їзду. Його цікавить майбутнє! Революціонер - це будівельник, який хоче знести старий сарай, щоб на його місці побудувати міцний і надійний будинок. А для цього треба знати, який будинок ти хочеш звести. І мати креслення. Відчуваєте різницю? Коли лідер - всього лише виконроб, прораб політичної програми. Коли зміна прізвищ при владі - засіб для досягнення мети, а не сама мета. Коли на вулиці тебе виводить мрія про нову державу, а не жага отримати зайвий кілограм гречки. Ось що називається бути

революціонером.

Я бачу, як таких людей стає все більше. Вони поки що не називають себе революціонерами, але за своєю суттю ними являються. Вочевидь, перше що їм потрібно зробити - це ідентифікувати себе і подібних собі. Ментально відокремитись від опозиції. Як тільки цей процес завершиться, революціонери об'єднаються в організацію. Революційна організація просуватиме свої ідеї нової української держави в народ. І, таким чином, колишні вождисти, нігілісти, "історики" будуть поповнювати ряди революціонерів. Вони також почнуть мріяти про ту нову державу, змальовану в політичній програмі організації. А мрія - потужний мотиватор. Коли людина про щось дуже сильно мріє, її буває непросто зупинити. Мрія здатна подолати страх перед режимом, страх протестувати. Мрійника не цікавлять ні гроші, ні гречка. Історія знає приклади, коли й більш розумні люди, ніж наші можновладці, нічого

не могли протиставити відчайдухам-мрійникам.

Подивіться, як слуг режиму трясе від страху, коли під їхні вікна приходить якась тисяча пенсіонерів. Вони настільки

бояться, що збирають "Беркут" зі всього Києва та ховаються за парканами. Не здивуюся, якщо в кожного з них у шафі лежить зібраний чемоданчик речей, щоб у разі чого, прихопив і - в аеропорт. Тому як тільки Україною задме революційний вітерець, їх здує у закордони так, що не встигнете і попрощатися. Недаремно ж нерухомість там купляли.

Внаслідок мирної української революції, легалізованої виборами, нова генерація політиків-революціонерів нарешті здійснить те, про що мріяло багато поколінь українців - збудує справжню незалежну соборну українську державу. Думаю, нам варто повірити у це, адже мрії мають властивість матеріалізовуватись у вчинки. Польща, Чехія, прибалтійські країни теж мали сумні часи, але все ж спромоглися побудувати у себе демократичний режим, інтегруватися у сучасний глобальний світ. Та що казати, навіть Грузія, яка завше пасла задніх на пострадянському просторі, врешті просунулася далеко вперед у демократичних, економічних, структурних перетвореннях. То чим

ми гірші за грузин, поляків, прибалтів? Хіба ми не здатні у власній країні зробити те, що зробили вони?

Україна далеко не бідна країна, як звикли вважати. Просто у нас немає балансу в розподілі суспільних благ. Я

думаю, що у випадку революційних перетворень та побудови держави з європейськими цінностями, Україні по силам стати в один ряд із Німеччиною, Францією, Великобританією. Як мінімум, наш потенціал – це лідер східноєвропейського регіону.

Ви досі проти революції? Тоді відкрийте статистику, подивіться скільки грошей отримує лікар у Франції, нафтовик у

Норвегії, вчитель в Італії. Достатньо бути сміливим у своїх прагненнях. За гідне життя треба боротися. В цьому і є призначення революціонера.

 

Станіслав Полянський для Інтернет-видання "Лівий берег"

Першоджерело


8%, 2 голоси

12%, 3 голоси

81%, 21 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Евромајдан — Наші Крути 2


          Передова, вул. Грушевського, Київ, 23.01.2014

    Любі друзі, дорогі побратими ј посестри, вельми дякую вам і команді I.UA за отримані гарні вітання ј побажання з приводу Дня народження! Дуже радиј і приємно вражениј! Власне, рекомендація цього допису — був би чудовиј дарунок на свято! Проте в ці дні я нич не святкую через драматичну загибель революціјонерів, і вважаю це другорядним через великі важливі події Еврореволюції. До речі, а вас навзаєм вітаю з Днем героїв Крут! Зичу всього, що самі побажаєте собі!
    Почалася реальна націјонально-визвольна боротьба українського народу з бандою ПР від 19 січня 2014 року. Влада відразу виказала себе. Її ґречні слова прикривають брутальні вчинки, вони подібні до лицарського паску на підлім рабі. Їј би краще зберегти одяг і мову харциза, ніж ховати злочинні справи під личиною делікатних манерів та люб’язних фразів. Влада перејшла межу ј влаштувала кривавиј терор проти українців, ідентифікуючи революціјонерів за стрічками гідності, спецзасобами захисту. Беркутці, порушуючи присягу на вірність народу Вкраїни, виступають проти нього. Це призвело до того, що починаючи від 23 січня 2014 року на моє вітання «Слава Україні», українці, нарешті, відказують «Героям Слава!». До того відповідали будь-як та не так або не відповідали овсі. Це результати подіј коли Мајдан розширився на вул. Грушевського в столиці; після загибелі патріјотів революції: Юрко Вербицькиј, Сергіј Нігоян, Михајло Жизневськиј, Роман Сеник, Богдан Калиняк та ін.; випадків викрадення; побиття; тортур і залякування активістів. Виходе, що бојове протистояння ліпше за мирне стояння? А ви не повірете, але ту бојову мелодію, що вибивають революціјонери з 5-и нот (геть, геть, зека геть), особисто я вигадав давно. Там ще є продовження, а вся вона складається з 11-и нот.
    Після загострення протистояння під час зјомок масових протестів і сутичок мітинґувальників з міліцією на Европејськіј площі ј вул. Грушевського в Києві, постраждало вже понад 40 співробітників ЗМІ. Ще 20 співробітників ЗМІ постраждали під час штурмів обласних державних адміністрціј в реґіјонах. Про це журналісти повідомляли через соціяльні мережі, прес-служби телеканалів, видань, сајтів. Не менше 7-и загинули, понад тисячу травмовані, 50 тяжко поранені, десятки безвісти зниклі — такиј сумниј підсумок протистояння від початку бојових діј на вул. Грушевського. А за весь час Еврореволюції з самого початку не менше 9-и загинули (не рахуючи міліціянтів); 29 викрадені, 2 з яких знајдені у лісі закатованими; 3500 поранені, яким лячно јти до лікарень через репресії; 2000 ув’язнені; 126 журналістів побиті; більше 20-и медиків постраждали.
    Ще хчу сказати, що я не встигаю писати про ці події, що мо’ порівняти з Крутами (першу віјна в українськіј новітніј історії за незалежність України). Вранці 28 січня 2014 року до Києва прибули з Юзівки (Донецька) та Неаполя (Симферополя) спецпотяги з людьми для провладного мітинґу. Політичні најмити приїхали удосвіта за списками за гроші (400 грн./8 год) до Маріїнського парку в столиці. За їхніми словами, вони приїхали захищати В. Януковича від народу. Але не зважаючи на те, «добриј ґаспідар» Микола Азарів під тиском українців «підав» у відставку з посади очільника ур’яду того ж дня. Мені виходе так, що поки опишу якусь значущу революціјну подію, мина багато інших, бо події на вул. Грушевського, як і в країні, змінюються буквально щохвилини. І тому мої замітки втрачають актуальність. Відтак вирішив просто написати про зовнішню іноземну підтримку Еврореволюції, прошу шановного панства.
    Фактично всі іноземні дипломати (крім росіянських), громадяни підтримують українців у боротьбі за свою свободу. Світові ЗМІ після нетривалої паузи викладають Еврореволюцію в Україні на 1-х сторінках своїх видань від 19 січня 2014 року. Про Україну говорять: Agence France-Presse — французька агенція новин, Al Jazeera — арабська телевізіјна мережа, ВВС — британська телерадіомовна корпорація, CNN — американська кабельна мережа новин, Deutsche Welle — німецька міжнародна радіостанція та телеканал, Dziennik Gazeta Prawna — польська щоденна правнича газета, Euronews — провідниј европејськиј цілодобовиј інформаціјниј телеканал, Focus-online — німецька газета в онлајні, Frankfurter Allgemeine Zeitung — німецька франкфуртська загальна газета, Gazeta Wyborcza — польська щоденна політична газета, Gazeta.ru — росіянське Інтернет-видання, IAR — польська варшавська радіостанція, PAP — польське державне інформагентство, Polskie Radio — польське радіо, Reuters — британське агентство новин і провајдер даних фінансових ринків, Rzeczpospolita — польська щоденна газета, Spiegel-online — німецькиј онлајн тижневик, The Financial Times — британська щоденна фінансова газета, The Guardian — британська газета, The Independent — британська щоденна ранкова газета, The New York Times — најстаріша щоденна газета Нового Јорка ј США, The Washington Post — американська щоденна газета, TVN24 — польськиј першиј телеканал новин, TVP Info — польськиј інформаціјниј телеканал, Welt-online — німецьке видання, Zeit-online — німецька щотижнева газета, ІТАР-ТАСС — росіянське центральне державне інформаціјне агентство тощо. Перегляд іноземних ЗМІ засвідчує, що поки що журналісти не поспішають робити висновків про результати протесту — публікують велику кількість фотографіј, відео, наводять цитати реакції США та ЕУ, також цитують мітинґувальників і опозиціјних лідерів (за цього частіше цитують Віталя Кличка). А також подають дуже неточні дані про кількість протестувальників та про число постраждалих. Про поранених журналістів не пише взагалі ніхто. Слово «Україна» вијшло у топ-10 запитів у «Твіттер» (Twitter) 27 січня 2014 року. Увесь світ обговорює захоплення будівлі Мін’юсту та можливе запровадження надзвичајного стану в Україні. А сајт «5 канал» зазнає потужних гакерських атак. 27 січня об 11-ј годині невідомі зловмисники розпочали чергову серію потужних DDоS-атак на веб-вузол «5 канал». ІТ-спеціялісти роблять усе можливе, щоб відновити роботу сајту. До того ж, чинять спротив оперативніј роботі 5-го каналу — окрім обстрілу знімальної групи, їм створюють технічні проблеми з роботою їхньої пересувної телевізіјної станції, завдяки якіј журналісти наживо повідомляють новини. Фахівці кажуть — сигнал ПТС-ки 5-го каналу навмисно глушать.
    З українським народом солідарні в понад 50-и містах світу на 27 січня 2014 року. В них минули мітинґи ј акції на підтримку Евромајданів, на яких вшанували загиблих під час сутичок у Києві. Участь у них брали представники української діяспори, туристи-українці та громадяни різних країн. Активісти виходили на головні площі міст або під сольства Вкраїни з націјональними стягами, плакатами та гучномовцями. Вони висловлювали свою підтримку українському народові та засуджували дії влади та правоохоронців.
    Дещо про нові закордонні Евромајдани:
    У США українська діяспора зорганізувала мітинґи солідарності щонајменше у 18-и містах — Атланті, Ралі, Остині, Бостоні, Клівленді, Колумбусі, Г’юстоні, Сієтлі, Лос-Анджелесі, Сан-Франциску, Нешвіллі, Філадельфії, Новому Јорку, Карнеґі, Піттсбурґу, Міннеаполісі, Вашинґтоні та Чикаґі. В Лос-Анджелесі, на проведенні музичної церемонії «Ґреммі» кілька десятків українців провели акцію біля сцени спортивної арени. Вони тримали в руках плакати, прапори та націјональну символіку. В Канаді мітинґували в Оттаві, Манітобі, Монреалі, Ванкувері, Вінніпезі, Едмонтоні та Торонто. В Едмонтоні українці провели свіј Автомајдан. На підтримку українського народу в јого боротьбі проти диктатури пројшла масова демонстрація угорських українців в центрі Будапешта на площі Блага Лујза. В мітинґу солідарності з українським народом взяли участь українці Угорщини, угорці, насамперед молодь, та українські студенти, що навчаються в Будапешті. Проявити свою солідарність з українцями пријшли ј представники інших націјональностеј — вірмени, поляки, росіяни, ірландці та інші. Учасники тримали угорські прапори та українські прапори з чорними стрічками, а також плакати з написами «Я — українець, я не можу мовчати», «Українськиј народе, ми — з тобою!», «Звільніть політв’язнів!». На мітинґу з промовою виступила голова Державного самоврядування українців Угорщини та Европејського Конґресу Українців Ярослава Хортяні. Близько 300 осіб, переважно українці, які живуть і навчаються у Відні, організувалися через соцмережі ј взяли участь в «Українському поступі». З цією метою в австріјськіј столиці спеціяльно перекрили так званий Ринґ — најбільшу кільцеву вулицю в центрі Відня. На масштабну зустріч у Барселоні зібралися сотні людеј, серед яких і корінні еспанці, і українські імміґранти. Скорботу за загиблими і підтримку протестувальникам висловили ј жителі Валенсії. Футбольні фанати Европи їдуть в Україну підтримати українських протестувальників. Організовуються багатотисячні групи футбольних фанатів з Чехії, Словаччини, Румунії, Росії, Греції, Німеччини, Угорщини та інших країн 21 січня. Лідери фан-рухів футбольних клубів збирають фанатів для підтримки братів-українців. Вони кажуть, що у футболі вони вороги, але в біді всі брати. Про час прибуття нічого не повідомляється із мотивів недопущення провокаціј. Для багатьох фанів Київ є рідним містом, оскільки десятки тисяч любителів футболу жили на тому місці на Евро 2012, де зараз стоїть Мајдан. Акція на підтримку українців пројшла в столиці Південної Кореї, де біля сольства України було влаштовано невеликиј меморіял за загиблими. Також біля імпровізованого меморіялу вшанували пам’ять людеј, загиблих в Києві, ј мешканці Сан-Паулу. А от українська діяспора в Сиднеї, незважаючи на те, що 26 січня — Націјональниј день Австралії, назвала јого жалобним днем. На поминальну службу зібралися десятки людеј. Понад 700 українців зібралося 26 січня на центральніј площі Лісабона — площі Комерції, щоб звернути увагу португальського суспільства на події в Україні. Також українці вшанували загиблих щонајменше в 5-и містах Німеччини — Берліні, Нюрнберзі, Франкфурті-на-Мајні, Кельні та Кілі. «Раніше не можна було уявити, щоб у центрі Европи лунали постріли, люди вмирали, їх викрадали ј катували. Люди, відповідальні за це, сидять в ур’яді, якиј більше не може існувати і якиј повністю втратив свою легітимність і вже безліч разів тонув у брехні», — пишуть ініціятори акції в Кельні. В Празі відбулася скорботна хода «Стоп диктатурі в Україні». У Франції до пам’ятних акціј приєдналися Париж та Ліль. В Італії Евромајдани відбулись у Римі, Венеції і Болоньї. У Ризі українці влаштували пікет поблизу монумента Свободи, де вшанували загиблих квітами та свічками. У Женеві представники діяспори пікетували штаб-квартиру ООН. За останні дні кілька акціј солідарності пројшли в Грузії. Зокрема, як інформує журналіст Олег Панфілів, підтримали українців у Зуґдиді, Ахалцисі, Батумі, Телаві, Кутаїсі та Руставі. А в Тбілісі активісти зібрали Автомајдан. Кілька десятків автомобілів, прикрашених українськими та грузинськими прапорами проїхали вулицями грузинської столиці. Зустрічні автомобілі вітали їх сигналами, підтримуючи акцію. 29 січня ввечері кілька десятків людеј зібралися в центрі Тбілісі, перед колишньою будівлею парламенту. Вони принесли жовто-блакитні прапори та портрети загиблих українських активістів. Щоби вшанувати їхню пам’ять — перед світлинами поставили свічки ј заспівали українськиј гімн, а по завершенні тричі вигукнули «Слава Україні! — Героям Слава!». Мітинґ на підтримку київського Мајдану пројшов у Калінінґраді. На так звану «вахту солідарності з Мајданом» вијшли 2 десятки жителів західного реґіјону Росії. Понад годину вони спілкувалися з людьми на вулиці. Напередодні мітинґу активістів ображали ј погрожували їм в Інтернеті, однак акція пројшла мирно. Мітинґувальники тримали в руках транспаранти з написами «Банду геть!», «Росія, встань із колін», «Смерть тиранам, мир хатам — віјна палацам», «Янукович — іди геть». Частина пішоходів вигукувала демонстрантам фрази про бандерівців і фашистів, дехто зупинявся для спокіјної розмови. Віддали данину пам’яті загиблим і в Японії. У Токіо українці принесли на акцію фотографії загиблих, символіку, плакати японською мовою, висловившись проти диктатури та державного терору в Україні. Мітинґи провели також українці Осла, Копенгагена, Афін, Бухареста, Будапешта, Кракова, Любліна. Масштабна акція протесту пројшла в Римі, Варшаві. 1 лютого в суботу ввечері відбулась безпрецедентна акція підтримки Вкраїни громадськістю Польщі. О 17:15 за Польським часом всі польські телевізіјні та радіоканали увімкнули пісню польсько-українського гурту «Taraka – Podaj Reke Ukrainie». Фајна пісня в цеј же час виконувалась на головніј сцені Мајдану в Києві. Україномовниј аналог пісні, під назвою «Година Нуль», розміщено на ресурсі «Ют’юб» (Youtube).
    Деякі нові цитати про Евромајдани в хронологічному порядку:
    Джордж Клуні — голлівудськиј актор, режисер, продюсер та сценарист (прес-конференція), Лос-Анджелес, 16 січня 2014 року: «Свободу Юлії». В Лос-Анджелеському готелі «Фор Сизонс» (Four Seasons) Джордж Клуні ј Кејт Бланшетт провели прес-конференцію, присвячену виходу американського фільму «Мисливці за скарбами» (прем’єра кіна — 7 лютого 2014 року). У фотосесії взяли участь актори, що виконали головні ролі в ціј стрічці, — Джордж Клуні, Метт Дејмон, Кејт Бланшетт, Білл Мюрреј, Джон Ґудмен і Боб Балабан. На заході Джордж Клуні відкрито виразив підтримку екс-прем’єрці, що знаходиться у в’язниці, з’явившись на заході в футболці зі зображенням Ю. Тимошенко ј написом «FREE YULIA».
    Арнольд Шварценеґґер — колишніј губернатор штату Каліфорнія, голлівудська кінозірка, спортсмен (у своєму «Твіттер» (Twitter)), 21 січня 2014 року: «Мої думки та добрі побажання з вами, міј друже Віталю Кличку та народе України, які боряться за демократію».
    Пан Ґі Мун — Генеральниј секретар ООН (заява опублікована на сајті ООН), 21 січня 2014 року: «Я уважно стежу за подіями в Україні і висловлюю стурбованість тим, що відбувається. Водночас, вкотре нагадую про демократичні принципи та права людеј на мирних зібраннях і звертаюся до обох сторін з проханням діяти стримано ј не допускати ескалації».
    Сер Ричард Бренсон — засновник бізнес-імперії «Вірджин» (Virgin) (інтерв’ю «Українськіј правді»), Давос, 22 січня 2014 року: «Мені дуже сумно дивитися на те, що відбувається в Україні. Я хочу попросити ур’яд і опозицію перестати бути егоїстичними ј поставити людеј вашої країни вище за власні інтереси. Я дуже хочу аби проблеми вирішились у мирниј, демократичниј спосіб». Сер Бренсон вијшов до журналістів у Давосі в футболці з принтом дизајнера Іллі Стронговського, зробленого за мотивами знаменитого українського фота з піяністом, що гра пісню «Імаджин» (Imagine) для кордону ВВ («Беркуту») перед адміністрації президента, яку отримав у подарунок від «Української правди».
    Франк-Вальтер Штајнмаєр — міністр закордонних справ Німеччини, Монтре, 22 січня 2014 року: «Я усвідомлюю, як почувається нині українська опозиція — після стількох днів і тижнів, коли нічого не відбувалося. Коли українськиј ур’яд і в першу чергу українськиј президент — ані на дюјм не рухалися на зустріч. Але все одно, наша позиція незмінна: насильство — не вихід. І ми дали зрозуміти президентові Януковичу, що ми не можемо виправдати застосування сили проти народу».
    Александер Квашьнєвськиј — екс-президент Польщі (інтерв’ю польському телеканалу TVN24 Biznes i Swiat), Давос, 22 січня 2014 року: «У разі відсутності діялогу між учасниками протистояння в Україні, ситуація може повністю вијти з-під контролю влади ј опозиції, і може мати надзвичајно трагічні наслідки не тільки для українців, а ј для Евроунії. Нам насправді загрожує велика трагедія. Думаю, що европејські дипломати, дипломати сусідніх країн і Польщі повинні бути дуже чутливими до цих справ. Ми можемо опинитися в такіј спіралі подіј, яку вже не вдасться зупинити. Наслідки такого розвитку ситуації відчують всі ј вони будуть мати не тільки моральниј характер через те, що в Україні гинуть невинні люди, але також можлива хвиля міґрації та економічні проблеми. Першочерговим завданням в Україні треба припинити насильство ј почати справжніј діялог між владою та опозицією для того, щоб знајти вихід з нинішньої політичної кризи. Сьогодні цього діялогу нема, він у великіј мірі уявниј, навіть якщо відбуваються якісь зустрічі. Є абсолютна нестача довіри між учасниками тих переговорів. У Вкраїні є три, а не дві сторони протистояння, згадајте про громадськиј сектор, якиј ма свої тверді очікування ј для якого опозиціјні політики теж не є улюбленим партнером. Те, що відбувається в Україні, може повністю вијти з-під контролю як влади, так і лідерів опозиції, а тоді важко буде це виправити і повернутися до стану нормальності. Українці в першу чергу повинні знајти між собою спільну мову, а представники Евроунії — в разі такої необхідності — готові сприяти переговорам. У першу чергу треба зупинити насильство, а по-друге — сісти за стіл переговорів, тому що нам діјсно загрожує велика трагедія».
    Ґарі Роббінс — повірениј у справах США (на засіданні Постіјної ради ОБСЕ), Відень, 23 січня 2014 року: «В тој час як дії лідерів України ставлять під сумнів демократичну траєкторію розвитку країни, Мајдан став символом надії на політичну свободу, економічні можливості і самовираження особистості. Громадяни України мають право боронити свою демократію за допомогою мирних акціј протесту проти політичного залякування, а також посягань на свободу ЗМІ ј свободу віросповідання».
    Джеј Карні — прес-секретар Білого Дому (на щоденному прес-брифінґу Білого Дому), Вашинґтон, 23 січня 2014 року: «Ми засуджуємо насильство, що відбувається в Києві, і продовжуємо закликати всі сторони негајно розрядити обставини ј втриматися від насильства. Ми вітаємо звістку про те, що президент Янукович проводе зустріч безпосередньо з лідерами опозиції. Політичниј діялог, аби відповісти на законні вимоги українського народу є необхідним 1-м кроком на шляху врегулювання цієї кризи. А далі нам треба побачити конкретні кроки, які робе ур’яд. Теперішнє зростання напруженості в Україні є прямим наслідком невизнання ур’ядом законних претензіј свого народу. Натомість, ур’яд здіјснив спроби послабити основи демократії в Україні шляхом криміналізації мирного протесту і позбавлення громадянського суспільства та політичних опонентів ключових демократичних гарантіј, відповідно до закону. Ми закликаємо ур’яд України вжити заходів, які стануть најкращим шляхом для мајбутнього Вкраїни, в тому числі скасування антидемократичного законодавства, що було підписано останніми днями, виведення міліціјних загонів для придушення протесту з центру міста Києва, і  розпочати діялог з політичною опозицією. З перших днів рух «Мајдан» визначався духом ненасильства, і ми підтримуємо заклики з боку опозиціјних політичних лідерів відновити цеј принцип. США продовжуватимуть розглядати додаткові заходи, в тому числі санкції, у відповідь на застосування насильства».
    Джон Керрі — державниј секретар США, Давос, 24 січня 2014 року: «Сполучені Штати продовжують разом зі своїми партнерами працювати над тим, щоб домогтися від влади України відмови від насильства, відповідеј на питання, які непокоять мирних протестувальників, підтримки діялогу, дотримання свободи зібрань і висловлення поглядів. Я буквально щојно отримав повідомлення про зусилля наших дипломатів на місці, які працюють з президентом (Віктором) Януковичем у намаганні заспокоїти становище, просунутися в цьому напрямку наступними днями. Ми підтримуватимемо нарід України».
    Грузинські журналісти записали відео-посилання грузинською ј українською мовами зі Славнем України, що співа Руслана, на підтримку українського народу (відеозвернення), 24 січня 2014 року: «Українці — ми вас підтримуємо!».
    Броніслав Коморовськиј — президент Польщі (інтерв’ю польським інформаціјним агентствам РАР та IAR), Варшава, 24 січня 2014 року: «Европејська Унія може в будь-яку мить запровадити санкції проти української влади в випадку продовження насильницького протистояння. Влада України повинна бути однозначно переконана, що санкції висять на волосині, що це насправді те, що може статися в будь-яку мить, якщо не буде зупинена спіраль конфлікту. Роль санкціј поляга не лише в тому, аби когось покарати, але теж для того, аби ефективно затримати реалізацію певних ризикованих сценаріїв, які можуть мати місце в Україні. Серед таких сценаріїв подальше загострення конфлікту та «схиляння» Вкраїни в напрямку авторитарних та недемократичних рішень. Ми усвідомлюємо, що санкції це надзвичајні дії, які часом діють на уяву, якщо це є загрозою. Треба, однак, пам’ятати, що бува ј так, що санкції пришвидшують, а не віддаляють перспективу переорієнтації до менш чи більш авторитарних держав на Сході. Прикладом цього процесу може бути Білорусь».
    Дональд Туск — прем’єр-міністр Польщі (інтерв’ю «Польському радіо»), Варшава, 24 січня 2014 року: «Ми не сумніваємося, що дії адміністрації президента Януковича і јого поведінка призвели до цього критичного моменту, коли єдність української держави опиняється під питанням. Польща ј надалі гарантує Вкраїні підтримку її українського вибору. Однак, українців чека «довгиј марш». Україна розділена внутрішньою боротьбою, і внутрішньо розділена, рано чи пізно, повинна означати дуже серјозну проблему для всього реґіјону, не тільки для українців».
    Карл Більдт — міністр закордонних справ Швеції (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 24 січня 2014 року: «Обговорювали з Петром Порошенком ситуацію в Україні, яка швидко погіршується. Репресії режиму мають бути зупинені. Якщо київськиј режим спробує віјськове вирішення цієї ситуації, це буде дуже криваво, і спроба буде провальна». За цього він публікує світлину јого з П. Порошенком і мапу, на якіј кольором позначені області, де противники команди В. Януковича та јого політсили взяли під контроль органи виконавчої влади, а також ті, де вони штурмують будівлі облдержадміністраціј.
    Штефан Зиберт — речник ур’яду Німеччини, Берлін, 24 січня 2014 року: «Німеччина заклика припинити насильство ј переглянути низку законів, спрямованих на заборону мирних протестів. Звичајно, німецькиј ур’яд, німецькиј канцлер та міністр закордонних справ засуджують ці дії. Јдеться ј про насильство, ј про справді обурливе ставлення до людини, яке ми бачили на відеозаписі. Ми занепокоєні ескалацією насильства. Агресія з будь-якого боку в цьому конфлікті неприпустима. Це не поліпшить ситуацію в Україні. Наші симпатії — на боці багатьох, мабуть більшості мітинґарів, які дотримуються мирних форм протесту. Для них важливо, якиј шлях обере країна».
    Франциск — папа Римськиј, площа Святого Петра, Рим, 26 січня 2014 року: «Огортаю молитвами Вкраїну, зокрема тих, хто втратив своє життя цими днями, та їхні родини. Бажаю, щоб розвивався конструктивниј діялог між інституціями та громадянським суспільством, щоб, виключаючи будь-яке застосування насильних діј, у серці кожної людини переважав дух миру та пошук спільного добра».
    Андерс Фог Расмуссен — генеральниј секретар НАТО, Брюссель, 27 січня 2014 року: «З великою стурбованістю я стежу за драматичним розвитком подіј в Україні. Я рішуче засуджую насильство, яке ми бачили. Я підкреслюю, що ур’яд відповідальниј за деескалацію кризи і захист мирних демонстрантів. Я закликаю всі сторони уникнути насильства ј застосування сили ј працювати над рішенням, яке буде ґрунтуватися на діялозі, тому що суверенна, незалежна і стабільна Вкраїна, віддана демократії та верховенству права, є ключем для евро-атлантичної безпеки. Це українці повинні вирішувати мајбутнє своєї країни».
    Кристофер Мерфі — демократичниј сенатор, член Сенатського комітету з закордонних справ, Вашинґтон, 27 січня 2014 року: «Продовження застосування сили проти протестувальників як у Києві, так і в реґіјонах призведе до серјозних санкціј щодо українського керівництва. США з глибоким занепокоєнням стежать за останніми подіями в Україні. Я наголошую, що застосування сили є непријнятним. Я вважаю себе одним з багатьох тут у Сенаті, хто надзвичајно стурбованиј. Ми стурбовані зростанням насилля, зникненням активістів і не здатністю цього режиму зрозуміти, що ситуація вимага принципових змін. Це не просто призначення декількох опозиціјних лідерів до ур’яду — питання у необхідності фундаментальних реформ, які дадуть людям віру, що вони мають вплив на ур’яд. Јдеться про запровадження реальної демократії, де влада — це не лише можливість викрадання грошеј з бюджету та збагачення своїх друзів. Ми анулювали візи певніј кількості високопосадовців ур’яду Януковича. Ми діємо згідно зі законом, якиј дозволя нам анульовувати візи людям, які були безпосередньо причетні до порушень прав людини. Це робиться у конфіденціјному порядку. Я вніс на розгляд Сенату резолюцію в підтримку українців, яка закликала ур’яд США запровадити санкції, якщо буде застосована сила. Сила була застосована і, я думаю, саме завдяки ціј резолюції, що була підтримана обома партіями, наш ур’яд почав застосовувати візові обмеження. Зараз постало запитання, яким повинен бути наступниј крок. Ми щојно повернулись до Вашинґтона з округів і я маю намір розмовляти з сенатором МакКејном та іншими друзями Вкраїни в Сенаті про можливе ухвалення додаткових законів. Я вітаю факт початку переговорів між владою та опозицією. Зараз Янукович ма шанс зробити необхідні кроки у відповідь на вимоги протесту. Він може зробити крок для мирного врегулювання кризи або він може продовжувати явну підтримку використання брутальної сили проти демонстрантів, які ми бачили і, які підбурюються людьми з јого адміністрації. Якщо це продовжуватиметься, то я переконаниј, що члени Сенату підуть на застосування додаткових санкціј. І ми про це відверто заявляємо від початку ј ми не будемо стояти осторонь, коли до демонстрантів застосовується брутальна сила. Якщо для цього необхідні будуть нові закони, ми їх ухвалимо».
    Девід Кремер — президент «Фридом Гаус» (Freedom House) (інтерв’ю «Українськіј правді»), 27 січня 2014 року: «Янукович вигляда дуже погано через те, що відбувається. Він виглядав погано, коли вирішив зупинитися в інтеграції до ЕУ, він виглядав погано коли була використана сила спочатку 30 листопада, а потім 9 грудня. Він виглядав погано протягом усіх останніх місяців. Зараз він почина виглядати як лідер, якиј зробе все, щоб залишитися у влади. Використання сили проти протестантів є непријнятне. Але коли ми на Заході кажемо, що щось є непријнятне, ми не маємо це пријмати, ми маємо щось з цим зробити. Я думаю, що Янукович втратив довіру Заходу, ј будь-яка можливість підписання договору з Евроунією втрачена. Тепер питання стоїть так: чи здатен Янукович провести діялог для мирного врегулювання конфлікту — чи тиск ма бути застосованиј на јого оточення, щоб спробувати усунути јого від влади. Усунути мирним шляхом, не заколотом. Я схильниј думати, що переговорне врегулювання не буде працювати, скільки би я цього не бажав. Я думаю, що забагато крові було пролито, забагато насилля відбулося. Тому настає питання, як тиснути на јого оточення. На нього також. Я б почав з людеј біля нього, дуже близьких до нього, јого родичів. А потім тільки збільшувати тиск».
    Джон Гербст, Вільям Міллер, Стивен Пајфер та Вільям Тејлор — колишні сли США в Україні (інтерв’ю «Інтернешнл Н’ю-Јорк Тајмс» (International New York Times)), 28 січня 2014 року: «Закликаємо Вашинґтон і Брюссель діяти негајно, аби відвернути масове насилля в Україні ј втрату країною контролю над ситуацією. Викладаємо 5 кроків, які мають бути погоджені і здіјснені США та ЕУ. Так, слід чітко дати пану Януковичу зрозуміти, що застосування сили неприпустиме ј переговори з пошуку виходу з кризи мають продовжуватися. Чиновники США та ЕУ мають напряму повідомити оточенню Віктора Януковича про необхідність сприяти залагодженню конфлікту, або до них будуть застосовані візові та фінансові санкції. Також, слід порадити опозиції не заганяти президента до глухого кута. Брюссель ма забезпечити постіјну присутність в Києві чиновників високого рангу на весь час кризи. І, останнє, політика Вашинґтона та Брюсселя щодо Києва у відносинах з москвою повинна бути прозора та скоординована».
    Барак Обама — президент США (щорічна промова до американського народу в Конґресі США «Про стан справ держави»), Вашинґтон, 28 січня 2014 року: «Наш альянс з Европою сильнішиј, ніж будь-коли. Ми підтримуємо тих, хто готовиј важко працювати на побудову демократії. В Україні ми підтримуємо принцип, згідно з яким усі люди мають право вільно ј мирно висловлювати думки та впливати на мајбутнє своєї країни».
    Міністерство закордонних справ і Міністерство імміґрації Канади (спільна заява), Оттава, 28 січня 2014 року: «Канада застосувала візові санкції до українських чиновників, що причетні до придушення законних протестів в Україні та залякування опозиціјних лідерів. Вдатися до такого обдуманого рішення владу Канади змусили останні дії членів української правлячої еліти. Враховуючи жорстоке придушення законного протесту ј залякування опозиціјних голосів, ми будемо обмежувати вїзд до Канади — з негајним набранням чинності — для ключових державних діячів як відповідь на їхні дії останніми днями. Незважаючи на те, Канада віта недавні події в Україні, ще багато що належе зробити. Українськиј ур’яд повинен виконати основні вимоги народу, в тому числі щодо звітності ј повного дотримання демократичних принципів. Канада буде ј надалі підтримувати українськиј нарід, якиј мужньо продовжує виступати на підтримку демократії. Влада країни і далі стежитиме за розвитком подіј в Україні і розгляне подальші кроки, якщо буде така необхідність».
    Анґела Меркель — канцлерка Німеччини (щорічна промова в Бундестаґу «Про стан справ у державі»), Берлін, 29 січня 2014 року: «Українським людям потрібні европејські стандарти, ј тому вони вијшли на вулиці. Німеччина всіляко підтримує українськиј нарід, і двері для підписання Угоди про асоціяцію з ЕУ для Вкраїни ще відкриті. Солідарність з українським народом є. Тому на вчорашньому саміті пану Путину було про це повідомлено. А вибір між  Брюсселем та москвою Київ ма робити без ризику розриву відносин як зі Заходом, так і зі Сходом. Це можна врегулювати лише шляхом переговорів. На тлі демонстраціј зараз стали можливими серјозні переговори між президентом та опозицією про необхідні політичні реформи. Німецькиј міністр закордонних справ, адміністрація канцлера та сольство у Києві підтримують мирне вирішення конфлікту ј законні вимоги опозиції».
    Елмар Брок — голова комітету Европарламенту з міжнародних справ, Київ, 29 січня 2014 року: ««Амністія» не повинна бути предметом перемов, а тортури ј вбивства — частиною державної політики. Ув’язнених просто треба випустити на волю. Порушення прав людини: катування, вбивства, викрадення — не можуть бути частиною державної політики. Тому нам не зрозуміло, чому треба вести перемови щодо «амністії». Люди просто мають бути звільнені. Кожен громадянин цієї країни має відчувати, що може висловити свою думку, не боячись того, що з ним щось трапиться. Зберігається можливість застосування санкціј щодо українських посадовців, причетних до насильства ј порушень прав людини. Я вважаю, що санкції не повинні стосуватися Вкраїни в цілому. Якщо нинішні події не припиняться ј права людини не будуть відновлені, ми встановимо, хто несе персональну відповідальність за конкретні накази, ув’язнення та вбивства. Насамперед вони не повинні мати можливість вїхати на територію ЕУ. І вони не повинні мати доступу до своїх банківських рахунків та активів, розміщених у Евроунії. ЕУ наразі не називають прізвищ першочергових кандидатів на санкції, оскільки потенціјно під них може потрапити будь-хто, відповідальниј за злочини».
    Деякі нові наліпки з Евромајданів:
Я не піду з Мајдану до відставки Януковича! * Влада зміниться. За злочини доведеться відповідати. * Змінюємо країну. Перепрошуємо за незручності. * Іноземниј агент. * Купуючи тут, ви підтримуєте Партію реґіјонів! * Не їдь за мною — я п’ятиј! * Обережно! Власник — реґіјонал! * Таксі на Межигір’я. * Увага! Власність бандитів.
    Деякі нові плакати з Евромајданів:
Я — українець, я не можу мовчати. * Янукович — іди геть. * Янукович і «Беркут» — убивці українського народу. * Янукович не вічниј, а нам ще жити разом. * Ви осліпли? * Владо, не вбивај наших дітеј. * Журналісти — не мішені. * Зазвичај вони нас не помічають, а тепер? * Захисти мене. * Звільніть політв’язнів! * Лікар — не мішень. * Мајдан там, де ми! * Ми громадяни однієї країни: не стріляј. * Ми з тобою однієї крові. * Ми працюємо, а не воюємо! * Ми пријшли з миром за вашу і нашу свободу. * Міліціє, не вбивај наших батьків. * Міліціє, не стріляј в батька та матір. * Наші Крути тут! * Полеглих не забудемо, катів не пробачимо. * Руки геть від білих халатів. * Св. Миколаю!!! Принеси мені в подарунок нового президента, а тих двох забери собі в олені. * Смерть тиранам, мир хатам — віјна палацам. * Стріляєш у медика — поцілиш у себе. * Тримајся, Мајдане! Владо тирана, тремти! Не здаєшся — революцію тримај. * Україна буде вільна. * Україна встане — Янукович сяде! * Україно, я твоє мајбутнє. * Україно, люба, вставај. * Українськиј народе, ми — з тобою! * Українці — не раби. * Чужих дітеј не бува. * Free political prisoners. (Стасбур) * I don't forgive the BLOOD of our brothers Europe, and what about you? (Страсбур) * Ukraine is not Russia. (Страсбур) * Yanukovych tortures Ukraine. (Страсбур)
    Деяке нове скандування з Евромајданів:
Беркутам — номери на шоломи. * Беркутівці — вбивці. * Ваша партія в крові. * Воля або смерть. * Не биј — захищај. * Не стріляјте в медика. * Пам’ятај чужинець, тут господар українець! * Пам’ятај чужинцю, хто господар України! * Перестаньте спостерігати, починајте діяти! * Слава загиблим героям — навіки слава! * Україна понад усе! * Українськіј державі — українську владу.
    Бажаю своїј країні миру, спокою, перемоги, звільнення заручників бандитського режиму, скарання злочинців, перехід до Конституції 2004 року, підписання асоціяції з ЕУ, підписання ПДЧ у НАТО; а Вікторові Януковичу, Вікторові Пшонці, і Юркові Захарченку — трибунал і крај!

    N. B. Пропоную після перемоги Еврореволюції випустити ордени, медалі, почесні грамоти, подяки та належно відзначити всіх загиблих героїв, поранених, хто був на передовіј, у гарячих точках, активістів, громадських діячів, волонтерів, медиків, журналістів, правозахисників на Евромајданах. Всі молодці!

    Що ма бути заборонено в Україні для націјональної єдності та громадянської злагоди в країні по перемозі Еврореволюції, на думку панства? (Ще треба було б у відповідях зазначити: «ТБ з Росії», «ТБ з України», «1 Націјональниј канал», «5 канал», «Цензура» та, як зазвичај, не вистачило місця.)

4%, 1 голос

4%, 1 голос

4%, 1 голос

57%, 16 голосів

18%, 5 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

7%, 2 голоси

7%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ми були на "Майдані"

Сьогодні визбиралися нашою невеличкою сім'єю подивитися "Майдан" http://kinoafisha.ua/films/maidan

Чула багато неоднозначних відкликів, тому нічого особливого від фільму і не чекала. Тому не розчарувалася.

Здивувала занизька кількість глядачів - в кінотеатрі одного з центральних районів міста крім нас нікого не було. Зате можна було голосно обговорювати сюжет, відповідати на дитячі питання і не стидатися сліз.

Фільм відрізняється від усього, що я бачила раніше, перш за все тим, що нема головного героя і чіткої сюжетної лінії. Вірніше - ні, не так: головним героєм є Майдан. Нема того, хто за кадром зазвичай нав'язує свої висновки. Останні кожен має зробити сам. Ті, хто був на Майдані, бачили ТАМ більше, ніж зараз показано у фільмі, можливо, тому в декого був дисонанс. Зовсім не згадали пожежу у Будинку профспілок. 

А діткам сподобалося. Бо вони були тільки на мирному Майдані.

Післясмак залишився важким, бо фільм кінчається кадрами з панахиди 22 лютого. 

Ще раз все пережили-побачили-згадали...

І, звісно, спогади не ідуть в жодне порівняння ось з цим http://blog.i.ua/user/4959475/1461127/

Думаю, Європі кіно має сподобатися.

І ще для тих, хто все ще проти нинішнього прибирання в центрі міста - ідіть в кіно, передивіться кадри з Революції гідності. А тоді порівняйте з тим, що зараз відбувається.

Це парочка моїх власних фото приблизно піврічної давності.







К вопросу о языках

Не знать языка страны проживания может только гость, идиот или оккупант. (К. Маркс)

"Революция может начаться после 10 мая.

  Революция в Украине может начаться после 10 мая. Это точка бифуркации. Пройдут все религиозные и майские праздники,  люди посадят картошку, и начнется пик весенне-летней активности, пишет censor.net.ua Он идет по нарастанию вплоть до начала июля и приходится как раз на полное экономическое банкротство государства, об этом пишет в своей статье для Gazeta.ua Директор Института трансформации общества Олег Соскин. "Именно в это время в Украине начинаются активные фазы выступлений народных масс. Есть два пика социальной активности - весенне-летний и осенне-зимний. Власть всегда снимала эту нагрузку за счет выборов, но в этом году их нет. Сейчас олигархат перешел в открытое наступление на мелкую буржуазию и средний класс. [ Читати далі ]

Прошу імпічмента президента! Вітя, піди красиво!



Акция "Я - громадянин України вимагаю імпічмента президента!"
Гасло: "Вітя, піди красиво!"

  

         Дамо владу собі!
 Пропоную акцію: "Я -громадянин України вимагаю імпічмента президента!", гасло - "Вітя, піди красиво!".
Його час закінчується, доладу до нового року викидать старі та поламані речі!
Чому можна судити простих офіцерів, а голову держави за скоєні злочини - ні!
З повагою, Інна Корж!