Заметки с меткой «крути»

Мы помним..... Донецьк.


ВО Свобода провела в центрі Донецьку хід на честь 95-річчя бою під Крутами.

http://korrespondent.net/ukraine/events/1489571-vo-svoboda-provela-shestvie-v-centre-donecka-v-chest-95-letiya-boya-pod-krutami-miliciya-predotvratila



Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не плакав над вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі на небі вмивались сльозами.

Коли хоронили вас в темну могилу,
То земля від крови чорніла.
Під хмарами круки стадами літали,
І бурею битва гриміла.

На ваших могилах хрести похилились,
Тернові віночки звалились додолу.
Спіть, орли-соколи, ми гостримо зброю
І ждемо на поклик: "До бою!"

http://reibert.info/forum/showthread.php?t=342335


У Києві через свавілля "Беркута" та "братків" Попова травмовано



У Києві через свавілля "Беркута" та "братків" Попова травмовано близько десяти свободівців та громадських активістів

29 січня 2013 року під час сутичок із "братками" Попова та "Беркутом", які діяли у змові, було травмовано близько десяти свободівців та громадських активістів, що протистояли рейдерському захопленню громадської ради при КМДА. Зокрема, свободівцю Василю Петруняку травмували ногу, журналістку Онисію Гарай жорстоко побили ногами, а очільника легітимної громадської ради Володимира Свєнтицького внаслідок брутальних дій нападників було шпиталізовано.

Під час сутички працівники спецпідрозділу "Беркут" притиснули свободівця Василя Петруняка до стіни, біля якої був розламаний стіл. Внаслідок тиску "беркутівців" Василю Петруняку уламком столу пошкодили ногу. Травма виявилися достатньо серйозною, тому націоналісту довелося звернутися до медиків, які оперативно надали постраждалому медичну допомогу.

Окрім цього, через брутальні дії "братків" та "беркутівців", які діяли в унісон, відомій громадській активістці Олені Єскіній довелося викликати швидку для надання медичної допомоги. Очільник "Студентської Свободи", помічник народного депутата Богдана Бенюка Руслан Андрійко отримав забої ребер та підборіддя. У журналіста газети ВО "Свобода" Онисії Гарай, яка фіксувала сутички на відеокамеру, "братки" Попова відібрали апаратуру. Після цього кремезні молодики почали бити її ногами, поваливши на підлогу. Журналістка отримала численні забої та травми. По допомогу до лікарів звернувся і народний депутат України, інвалід 2-ї групи Едуард Леонов. До всього, зловмисники відібрали в нього інвалідний ціпок, без якого пересування для Едуарда вельми ускладнене.

Загалом унаслідок агресивної поведінки "братків" Попова та працівників спецпідрозділу "Беркут" близько десяти свободівців звернулися до міліції із заявами про побиття.

At

At

Гідні пам'яті й поваги!


roserose

Ось до теми цікавий епізод (з 0:16:39 до 0:19:00) з не менш цікавого фільмуbravo sila
[ Читати далі ]

Крути, ч.1

Часто доводиться подорожувати Україною різними визначними місцями. От і цього разу мандруємо до Крут на Чернігівщені.
Хоча добре відомо, що це залізнична станція, колеги хочуть мандрувати на авто. Цього разу вдалося переконати їхати електричкою.
Вирушаємо о 5:51 електричкою, що прямує з Попільні на Київ. Розвідка повідомила, що зі столиці вона прямуватиме на Шостку о 7:40. У касі такої інформації не мають, тому доводиться брати два квитка: Фастів-Київ, та Київ-Крути. Ціна питання 50 грн.  На Київ прибуваємо із двадцятихвилинним запізненням, хоча це лише скорочує очікування відправлення на Шостку. Вагон номер п’ять, до якого ми взяли квиток виявився «дитячим», хоча цй термін почив у Бозі… Але столики є не в кожному купе :-( Решта місць росташовані парами як у літаку — обличчям до потилиці. Доводиться внаглу сідати за столик, бо нас четверо і хочемо дорогою спілкуватися та ганяти чаї. Хлопці, що сидять на одному з наших місць  з Попільні, швиденько пересідають, от які молодці.  


Після того, як рушили з Києва через вагон пройшли два ППСника. За ними прибігла провідниця і попросила наші квитки. Перепитала, чи ми справді в Крути, бо їм треба повідомити міліції кількість відвідувачів меморіалу. Як жарт питаємо, чи не полюбляє міліція висажувати в Дарниці «націоналістів». Жарт сприйнято вірно, тому відповідь теж звучить як жарт: «Просто їм треба вирахувати кількість кийків для утихомирення». Міліціянти вертаються назад, уважно вдивляючитсь у обличчя пасажирів.
9:40 і ми в Крутах. На наш подив, окрім нас виходить не більше десятка пасажирів. На станції працюють електромонтери й стоїть вишка.


Вирушаємо до Меморіалу.


На дорозі зустрічаємо міліціянтів, що стоять вздовж дороги від стоянки до меморіалу. Біля кожного об’єкта охорона.


До самого Меморіалу не підійти до закінчення офіційної частини, що розпочнеться за годину.


Зате є час на музеї і фотографування репетиції та експонатів.








Цей, мабуть, привезли з Фастова…





































Ці гармати вже грузять на трейлер


Не оминемо увагу публіку, що прибула в Крути. Тут можна побачити від політиків та журналістів до школярів


  

 

 













  













Хто лексусом, а хто й лижами
 

Стоянка має величезні розміри, напевно саме тут сідав гвинтокрил із Ющенком 2006 року. Все місце зайняте автомобілями та автобусами.




Після мітингу вирушаємо додому, фотографуючись з місцевими жителями.

Далі буде…

29 січня 1918 - 2013 рр. Крути. 95 років...






29 січня 2013 року Київська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" проведе Марш присвячений 95-й річниці Бою під Крутами та придушення січневого заколоту.

Початок о 19-00 на Майдані Незалежності. Марш завершиться на Арсенальній площі, де відбудеться віче.



Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Герої Крут

Проблема всіх громадянських війн у тому, що вони найбільш жорстокі, як це не дивно, але так засвідчує історичний досвід. Жахливих епізодів часів 1918 -1919 років в Україні було безліч, але найбільшого звучання набув саме подвиг під Крутами жменьки хлопчаків, яких десь було коло 30-ти, а вже потім їх подвиг ототожнили з загальною чисельністю всіх загиблих під Крутами.
В чому полягав подвиг цього малого гурту молоденьких безвусих юнаків?
Головною причиною загибелі хлопчаків, які попали в полон, було їх затятість у своїх ідеалах Української Держави! Вони могли приспокійно залишитись в живих, якби в полоні збрехали і сказали, що їх примусово привезли і погрозами погнали битись, що всі вони готові влитись до частин армії Муравйова - їх би залишили живими, тому що такою була масова практика, яку яскраво засвідчив Шолохов у романі "Тихий Дон", де головний герой то з білими проти червоних, а потім легко став з червоними проти білих.
У тому і весь знаковий ДУХОВНИЙ ЧИН героїзму юнаків під Крутами - вони НЕ ЗРАДИЛИ ! Вони не зрадили своїх ідеалів, чим стали тотожні першим християнам-мученикам, які мужньо приймали смерть, бо не зрікались віри в Христа. З жертовних мук одних постала велика сила Християнства, а з жертви юнаків під Крутами постала наша Українська Держава!
Автор нижче наведеного матеріалу якраз цього і не розуміє, тому видумує причину жорстокої смерті юнаків, як і причину їх полону бачить у тому, що хлопчаки заблукали, хоча насправді вони пішли в атаку, свідомо в наступ на ворога! Сили були явно нерівні, що і обумовило трагічну кінцівку: полон і смерть.

Бій під Крутами: про міфи і про правду

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій.
Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших). Сприяли тому ж галицькі студенти 1930-х років, які міфологізували подію, творячи з неї новий міф (хоча само по собі це може й не погано). Так ось, розберемося з міфами (і з правдою):
Міф перший. “Триста безвусих, недосвідчених і неозброєних студентів”
Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.
Комендантом оборони Бахмача і командиром куреня юнацької школи було призначено сотника Аверкія Гончаренка, який пройшов Першу світову війну. Тому не відповідає дійсності міф №2, що боєм керував сотник Омельченко, який опісля помер від поранення в бою. Натомість, загальне керівництво здійснював сотник Аверкій Гончаренко.
Показово, що на з’єднання з наступаючими більшовиками, тобто з тилу проти своїх, з Ніжина виступив український полк ім. Шевченка. І взагалі через непродуману політику Центральної Ради (тодішньої “верховної ради”) у військових та інших питаннях, українська армія була фактично розпущена. Залишилось тільки декілька боєздатних добровільних формувань (полк Січових Стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України, та ж Юнацька школа ім. Хмельницького тощо).
3-м міфом є мовляв “різанина”, в якій більшовики добивали беззбройних українських “дітей”. “Брехня як шапка”. Отже, яким був перебіг бою?
Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та вже згаданим “українським” полком ім. Шевченка з Ніжина, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію. Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
То кого ж розстріляли/закололи багнетами на станції?
Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти. Серед них, наприклад, був Ігор Лоський, син міністра. Іншому сину міністра, студенту Володимиру Шульгину, не поталанило –  він загинув. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.
Міф №4 – “зрада офіцерів”.
Не відповідає дійсності і звинувачення у зраді старшин (офіцерів), які мовляв “сиділи у вагоні і пиячили, а потім сіли в поїзд і втекли”, не давши всім евакуюватися. Насправді ж із 20-ти старшин загинуло 10, а один помер у шпиталі (сотник Омельченко). Сотник Лощенко навіть виготовив саморобну гармату, яка на дрезині переміщалась вздовж колії, обстрілюючи більшовиків.
Міф №5 – “поразка”.
Постає питання: якщо вояки виконали наказ, і навіть перевиконали його, затримавши ворога замість одного дня на кілька днів, то чого тоді поразка? До того ж втрати більшовиків були більшими.
Отже, втрати української сягали: близько 250 юнаків, одна чета студентів (28 осіб) і 10 старшин, тобто близько 300 осіб із 600 учасників бою – половина.
Втрати більшовиків були значно більшими, що очевидно й викликало лють Муравйова при розправі з полоненими. Інша половина, ті хто не загинули, взяли участь у придушенні більшовицького повстання на заводі “Арсенал” у Києві і у всіх визвольних змаганнях. А окремі учасники бою пізніше опинились на еміграції. Це сотник Модест Семирозум, юнаки Чорпіта, Заквалинський, полковник Лощенко та інші. А сам А. Гончаренко, хоч і наддніпрянець, був сотником у Дивізії “Галичина” під час Другої світової…
Ворога було затримано, виграно дорогоцінний час на переговорах у Бресті, придушено більшовицьке повстання в Києві, вчасно евакуйовано державні установи перед наступом більшовиків.
Це дозволяє нам характеризувати бій під Крутами як перемогу українців.

Андрій Ребрик

Більше є тут: http://spavedfront.io.ua/s105209/doli_geroev_krut

Вони не зрадили - вони співали гімн України. Хоч це, можливо, й частина легенди. На сайті http://kruty.org.ua/ зібрані спогади очевидців, учасників бою і більше чи менше причетних. Багато вартісної інформації.

92%, 45 голосов

8%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

29 січня відбудеться вшанування пам'яті Героїв Крут

» 29 січня відбудеться вшанування пам'яті Героїв Крут
Вчора, 23:31 | анонс | автор: keedhost | Переглядів: 24
29 січня з року в рік традиційно в багатьох містах України проходить акція вшанування пам’яті Героїв Крут. В Кривому Розі в честь події пройде урочистий марш пам’яті. Загальні збори почнуться о 16:00 на 95-му біля офісу "Київстар". Далі марш пройде до соцміста і закінчиться біля пам'ятника козака Рога. Більше інформації про подію можна отримати за посиланням - http://www.in-kr.ho.ua/anons/33-krut2013.html




Ми памя'таємо!!?

22 червня ... Трагічна дата.... Багато загинуло людей у цій війні... Вічна їм пам'ять!


Але в мене є питання.
Ми пам'ятаємо цю дату, як дату нападу однієї держави з заходу, на іншу державу (Українська соціалістична республіка - де-юре була самостіна республіка)...
А чому ніхто ТАК САМО на державному рівні не вшановує пам'ять загиблих у далекому 1918 році - коли ІНША держава з півночі, ввела свої війська в сусідню молоду незалежну державу?!

Чому так само на державному рівні не згадують молодих патріотів, які загинули захищаючи столицю своєї держави від північного агресора?!