хочу сюда!
 

Ира

38 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 34-49 лет

Заметки с меткой «книгарня»

ЦІКАВІ ДОСЛІДИ © Лесь Подерев'янський. П'єса перша.

4-Nov-2018

Сьогодні був дивовижний день.
Один із дней, коли вирішуються долі.
Усе найліпше у цьому житті коїться раптово. В мене здоровий фаталізм. Або навіть трохи нездоровий. Я у цьому вбачаю якусь містику. І мені прикольно так жити. Фаталізм-фаталізмом, але їсти хочеться. І не просто їсти, а смачно, та те, що сам обираєш (про це теж колись буде кілька постів).

Корочє, створив я групу у вайбері для грибників. Затягнув туди комрадів зі свого Макдональдсу. Попередньо провів опитування, та виключив тих, у кого 100 пудів не вийде приєднатися. Тих, хто збирався, але був не певен, записав собі як потенційно бажаючих (відмовитися можна у останню мить).
Назбирав учора зранку в групі вайбер 75 душ. З попереднім результатом екзіт-полу:

11 - за гриби

65 - відмовились

69 - не відповіли.

У чат потрапили з моєї подачі (тупо невиправдане насильство), а от вийти - то справа особиста, добровільна та швидка.
Захід не комерційний, то я майже не тиснув.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ #1:
Народ відмовляється, а не виходить. Бо цікаво, походу..
Я пояснив як вирубити звук у тому чаті та дозволив (володар чату) розводити оффтоп і срач.

Доречі, грибний день закінчився, я трансформую групу у "Лесной", проте, напевно, залишу ту саму назву. Бо це вже якось історично-символічно.

Учора з 9 ранку до 13.30 чесно займався чатом, грибами та списками. Між усім, виконуючи роль тамади у чаті.

Потім чесно визнав - я пас. Не можу далі усіх за вуха тягнути, бо коньяк сам себе не вибухає. Збирався у гості. Попросив когось стати заступником тамади на трішечки. Залишились тільки питання "куди", "що жерти", "що пити", та коли і на якому транспорті рушаємо. Фігня дєлов... подумав кожен і ніхєра не зробив. Чат тупо мовчав. І окей, мовчали ті, хто не збирався.. але.. шо решта? Не розумію.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ #2:
Коли справа стосується людини особисто, але потенційно є хтось, хто за неї може якусь роботу виконати, більшість не робить тупо ніфига! І хвала господу, є інститут керівників. Бо якщо б не було людей, які можуть вжарити за бездіяльність, я не розумію, на холєру в моєму Макдональдсі тримають аж 5.5к вільних кас.. В мене немає претензій до тих, хто записав та відмовився.. усе було толерантно, усі хто кенсельнувся, пояснили чому не можуть (що зайве) та вибачитись. 

Повторюю, ніяких образ.
Чесно? Я вам дякую, що день склався саме так. (Фаталізм)

Дякую Юлі та ії родині. Буду у тому лісі - обов'язково завітаю знов!


100 коньяку в крові.
Мариновані гриби у пузі.
Ніфіга не знайшли за півгодини у перекопаному граблями лісі.
Безкоштовне "таксо" до Дніпра з пакетом АТБ, повним яблук.
Мірзоян у навушниках.
І я "добрий і щаслівий і нємножко п'яний" (с) https://youtu.be/h59a7TTYlaA мандруючи у Мост помічаю книжковий магазин Книгарня "Є" Дніпро (моя слабкість: книжкові магазини, канцелярка, алкомаркети в таке інше).
Офігенське місце! Не знаю, за який рахунок вони існують, мабуть, альтруїсти (сєкта, карочє).
То я на гачок потрапив. У них є зона читача. Заряджаєш свої девайси на шару, обираєш книгу і читай доки не луснеш. Безкоштовно! Блін, походу, тільки в мене це викликає шалений екстаз, бо народа там був мінімум (може, тому що вечір неділі..) Я там буду зазвисати тепер. Якщо помітите, що у неробочий час я кудись зник, не публікую дивних постів - ви знаєте де мене знайти (кажу як невловимий Джо, який невловимий не тому що його важко впіймати, а тому що він нафіг нікому не потрібен).

Цей день приніс ще два цікавих яскравих епізоди, про які я наразі не готовий писати.

Просто цей день залишається в моєму календарі з особливою позначкою.

Усім бобра!

p.s. а книгарня - ядос! Дешевше тільки на блошатнику біля автовокзалу. Та тут усе нове!
Отой 2000 англійських фраз - дешевший за Ротманс (24,25)
Поляки трохи дороще, але вони побільше.. (36)
Тобто 2,5 у.є. і у вас такі видання...



Рейдерське захоплення книгарні

8 лютого відбулася спроба рейдерського захоплення столичної книгарні «Сяйво». Переглянути фотографії книгарні «Сяйва» одразу після захоплення можна тут - http://fri.com.ua/2010/02/pres-konferentsiya-fri-znyschennya-knyharen-kyjeva-chy-vyzhyve-syajvo/

«Сяйво» є однією з найстаріших книгарень Києва, заснована ще 1944 року. Не одне покоління киян знає та відвідує її за нинішньою адресою Велика Васильківська (Червоноармійська), 6, де вона розташована з 1961. Парадокс, але у наш мирний та цивілізований, здавалось би, час, вона є однією з останніх книгарень у центрі Києва. За останні роки вже зникло багато книгарень: «Мистецтво», «Ноти», «Поезія», «Планета», «Іноземна книга», «Спортивна книга», а на їх площах зараз - переважно магазини одягу… Навколо «Сяйва» останнім часом кружляє привид зникнення, а 8 лютого цього року настала кульмінація подій: захоплення книгарні невідомими у масках… Чи зникне і ця книгарня? Пошук по різних джерелах дає різну інформацію від різних сторін. Де є правда?
 

Саме на це питання журналісти намагались знайти відповідь під час прес-конференції «Знищення книгарень Києва: чи виживе «Сяйво»?, що проходила 11 лютого цього року в українському представництві «РИА Новости». Організатором заходу виступила Всеукраїнська молодіжна організація «Фундація Регіональних Ініціатив» (ФРІ).
 

Що маємо? Нетрі юридичних колізій
 

Починаючи із січня 2010 року договір про оренду приміщення магазином «Сяйво» закінчився, а новий ще не підписано… Орендоване книгарнею приміщення ще 2009 року було продане з аукціону, та отримало нового власника. Подальша його доля зараз невідома. По факту, наразі є два власника: мережа «Книжковий супермаркет», від якої директором книгарні є Алла Лазуткіна (що має печатку та усі документи) та ТОВ «Українська книга», від якої директором є пан Ростислав Корнієнко (що також, ніби, має печатку та усі документи). Здавалось, наразі виникла звичайна суперечка, що вирішується на рівні господарського суду. Однак виявилось, не все просто.
 

Пані Алла Решетнікова, заступник директора книгарні «Сяйво», яка працює у ній ось вже 35 років, розповіла про перипитії навколо магазину, підкріпивши факти документами, деякі з яких, за її свідченням, були отримані за сприяння голови Шевченківської РДА Віктора Пилипишина. Розповідь стосувалась судової тяганини, беззаконня та бездіяльності міської адміністрації. Також як очевидець вечірніх подій 8 лютого пані Алла розповіла про захоплення книгарні, книжковий бізнес Костянтина Клімашенка, колишнього партнера Ростислава Корнієнка та власника «Книжкового супермаркету».
 

Під час проведення аукціону 16 вересня 2009 року приміщення продано товариству «Абриль-студіо», яке було утворене за 2 місяці до проведення цього аукціону. За словами пані Рішетникової, одним із організаторів товариства був чиновник з команди київського мера: «Я гадаю, що весь цей бардак влаштували помічники молодої команди Черновецького». Незважаючи на те, що книгарня «Сяйво» орендувала це приміщення на протязі 48 років, щодо участі у аукціоні, попри першочергове право на приватизацію, колективу не було повідомлено. У квітні 2009 року за рішенням Солом‘янського суду директором книгарні призначено пана Ростислава Корнієнка, директора ТОВ «Українська книга», якому видано нову печатку та свідоцтво про Державну реєєстрацію навзамін ніби втрачених старих. Наразі це рішення оскаржене, відповідно не набуло юридичної сили (за неявкою сторони відповідача засідання апеляційного суду перенесено). Однак у вересні 2009 року ТОВ «Українська книга» та ТОВ «Абриль-студіо» уклали договір про оренду приміщення книгарні «Сяйво» (документи, що підтверджують  усе вищенаведене, а також передачу права власності іншому учаснику в особі пана Науменка, можна переглянути у представників книгарні в особі Алли Лазуткіної - прим. авт.).
 

За словами пані Решетнікової, 8 лютого, перед закриттям книгарні, приблизно о 19:45 приміщення було захоплене з обох виходів (центрального та службового) групою невідомих людей спортивної статури у чорних масках, які фактично викинули персонал та відвідувачів назовні (причому саму пані Решетнікову викинули на мороз без верхнього одягу, чому є навіть свідки), після чого зачинились всередині, заваривши вікна металевими щитами та розбивши комп‘ютер із інформацією про господарську діяльність підприємства. На чолі невідомих був вищезгаданий пан Ростислав Корнієнко.
 

По прибутті міліції, яку вдалось викликати персоналу книгарні частина нападників втекла, частина залишилась у приміщенні. За бездіяльності правоохоронців приміщення було взяте штурмом родичами працівників магазину на чолі з паном Костянтином Клімашенко та Аллою Лазуткіною. З‘ясувалось, що невідомі  - сторожі та маляри, а сам пан Корнієнко, як директор, прийшов зробити переоблік на підприємстві, яке і надалі нібито буде продавати книги. Нападників вивели з приміщень, а персонал, міліція та представники громадських організацій влаштували цілодобову охорону книгарні. Окрім цього пані Алла озвучила інформацію депутата Володимира Яворівського стосовно майбутнього облаштування приміщень книгарні  новим власником під, нібито, ресторан.
 

Переоблік?
 

Здається, це просто щось власники не поділили… І резонанс, що виник у громадськості та участь народних депутатів у вирішенні долі книгарні можна пояснити лише їх (депутатів) власними інтересами. Звичайно, виникають питання щодо доволі екзотичного способу проведення переобліку та подальшої долі книгарні. Ситуацію резюмував письменник Дмитро Капранов, підкресливши незаконність та певну специфічність дій однієї сторони, як результат – відсутність гарантій у обіцянках залишити книги у продажу, та законні стежки та діяльність іншої. Його колега Володимир Даниленко виділив проблему приватизації об‘єктів культури по всій Україні у роки незалежності із подальшим їх перепрофілюванням. Михайло Каменєв, заступник Голови Київського осередку ФРІ, привів приклад успішної громадської кампанії по захисту від приватизації одного з найстарших кінотеатрів України – харківського «БОММЕРу» (докладніше про це читайте у статті "Молодь відстоює найстаріший кінотеатр України"). Виступаючі підкреслили беззахисність об‘єктів культури перед втратою статусу та необхідність законодавчого закріплення останнього.
 

Ігор Луценко, активіст громадського руху «Збережи старий Київ», який був свідком подій 8-го лютого, зі своєї сторони, зазначив про подібність захоплення книгарні до звичайних рейдерських схем, якими користуються для приватизації об‘єктів комунальної власності та певну «кваліфікацію» невідомих нападників та вірогідне ініціювання конфлікту посадовцями київської міської влади.
 

Присутні на конференції представники зазначили про слабкість законодавства України у захисті об‘єктів культури від перепрофілювання після їх приватизації та необхідність його вдосконалення. Колектив книгарні збирається відстоювати свою позицію у суді, розпочато збір підписів у підтримку книгарні, проте проблема залишається гострою, і не лише по відношенню до «Сяйва».
 

Плюралізм думок. Добро чи зло?
 

Власне, одразу після однієї сторони присутні мали можливість почути і позицію іншої, яку представляв все той самий пан Ростислав Корнієнко на влаштованій ним прес-конференції за темою: «Хто намагається погасити «Сяйво»? Правда про рейдерське захоплення.»
 

Картина, змальована ним, дещо відрізнялась від представленої вище. Бізнесмен розповів про власну діяльність у торгівлі книгами та відносини з Костянтином Клімашенком, колишнім партнером по бізнесу та власником мережі «Книжковий супермаркет». У 2001 році партнери, будучи співвласниками ТОВ «Орфей», надали матеріальну інвестиційну допомогу книгарні у обмін на частину статутного фонду. Конфлікт, за словами пана Ростислава, виник через 50% акцій підприємства, отриманих ним. Також бізнесмен заявив про свою легітимність на посаді директора книгарні «Сяйво», пред‘явивши відповідні документи, неодноразово наголошуючи про «банальну господарську суперечку».
 

Щодо подій 8-го лютого він зазначив, що мав на меті з‘ясування питань переобліку з членами трудового колективу разом із «кількома» новими найманими співробітниками (прорабом та робітниками), які мали провести оцінку майбутніх ремонтних робіт, жодного прояву насилля по відношенню до персоналу книгарні наймані робітники, за словами підприємця, не чинили. Штурм книгарні (на момент якого бізнесмен перебував у відділку міліції) було здійснено невідомими йому людьми на чолі із паном Клімашенко. Хто заварив вікна металевими щитами, панові Корнієнку невідомо. Під час дискусії з очевидцем штурму підтверджена кількість людей, що були разом із бізнесменом, виросла з «кількох» до «десяти». Також з‘ясувалось, що панові Ростиславу про судові засідання до недавньої пори (до 10 лютого 2010 року) нічого не було відомо, і він пообіцяв за наявності виклику бути присутнім на наступному засіданні.
 

Діяльність попередників була окреслена підприємцем, як збиткова за умови пільгових ставок орендної плати. На запитання стосовно майбутнього торгових площ Ростислав Корнієнко зазначив про збереження книгарні та можливе збереження назви, мультимедійність асортименту продукції поряд із книгами, та плани щодо підвищення рентабельності підприємства. Діалог з «деструктивною», за визначенням бізнесмена нинішнього колективу, частиною (тобто тих його членів, які є співвласниками книгарні), він вважає за необхідне проводити на більш «серйозному» рівні. Власну частку пан Корнієнко назвав на рівні 50 відсотків. Іншій частині персоналу, за його словами, буде запропоновано зберегти робочі місця за собою.
 

Замість епілогу
 

Здавалось, все добре для пересічного книголюба – почубляться власники, вирішать свої проблеми, а книгарня залишиться. І що інтерес до цієї ситуації підігрітий штучно, і все це – лише «звичайна господарська справа», цитуючи пана Корнієнка. Окрім ряду питань, що виникають при знайомстві з ситуацією, бачимо і підводну частина айсберга: досить сумнівна легітимність шляху, який останній пройшов до посади директора. І той факт, що не тільки «Сяйво» має такі проблеми і може бути перепрофільоване (так як закон від цього такі об‘єкти не захищає), а десятки подібних об‘єктів: книгарень, творчих майстерень, кінотеатрів по всій Україні (попри те, що Верховна Рада запровадила мораторій на їх виселення, однак такі заклади продовжують викидати з їхніх приміщень). Звичайно, вирішувати хто правий, а хто ні читач буде самостійно…
 

На сьогодні «Сяйво» продовжує працювати із старим персоналом на чолі з пані Лазуткіною. Зараз у приміщенні магазину чергує міліція, влаштовано приймальні народних депутатів Кирила Куликова та Павла Мовчана, проводиться збір підписів у підтримку книгарні. Верховна Рада України звернулась до Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України з проханням прояснити ситуацію навколо книгарні. Працює Тимчасова слідча комісія з розслідування обставин порушення законодавства посадовими особами Київської міської ради.
 

Що ж робити, доки йде судовий процес та вирішення долі «Сяйва» у владних коридорах? Можна нічого. Може, самі розберуться. А можна просто розповісти про ситуацію друзям, знайомим, колегам чи прийти з ними на Велику Васильківську, 6 (це прямо навпроти Арена-сіті, біля Бесарабського ринку) та поставити підпис на підтримку легітимності. Чи подати особисте звернення до органів влади, у якому в довільній формі описати своє бачення ситуації, з проханням прояснити загальну картину. Або просто придбати цікаву книгу, тим самим зробивши свій внесок у розвиток книговидавництва в Україні. Чому? Тому що із «Сяйвом» постійно співпрацюють близько 340 вітчизняних видавництв, деякі представлені тут книги не можна знайти де-інде. Чи запропонувати свою допомогу, якщо Ви юрист або журналіст… Адже мова йде не просто про суперечку двох сторін про право власності. Мова йде про одну із останніх старих книгарень у центрі Києва, що може-таки перетворитись на черговий модний бутік…

Фото - Марія Лебедєва