Обличчям чи спиною
Ти завше біля мене,
я поруч із тобою,
і вільним днем своїм, ти ділишся зі мною,
для нас це так важливо.
Та час тільки вперед,
ми виросли з тобою.
Попереду міста,
дорогою новою,
Ти завше біля мене, я поруч із тобою,
інакше неможливо.

Приспів:
Та голосніше звук! Ти мій найкращий друг!
Нам зовсім не важлива, країна чи година.
Я певний, буду я
триматися завжди, Твоїх очей і рук.
І зовсім не важливо, чи світлий день, чи злива,
Ти мій найкращий друг!

І говорити марно.
Хоч всі кругом сумні,
ти в мене така гарна,
залишим їх самих, це все того не варте,
Тебе я обійму.
А справи всі свої,
ми викинем задарма,
і наших номерів,
дістатись буде марно
Хоч всі кругом сумні, я в тебе такий гарний,
Тебе я підійму.

Приспів

Я знав тебе тоді,
як ще не знав себе,
носив тебе в собі.
Чужі були навколо.
Не буде більше світла,
ніж бачим у вікні.
Ми маєм власне сонце,
і ходимо по колу,
і ходимо по колу...

Приспів

слухати тут можна

Знову на місто ніч впаде,
Знову до тебе сон не йде,
Привід є не змикати вій –
Ти знаєш, що зазвичай я твій.

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Ти мила, жорстока, ти будь-яка.
І вранці ми все почнем з нуля,
Бо лише одна на двох земля.

Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,
Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.
Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,
Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).

Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –
Це задовольняє, і досить-таки стабільно, люба,
Та, слухай, люба, є багато форм задоволення – від помсти до цукерок,
Слухай, люба, безліч є шляхів щодо розмноження, кращий з них – ксерокс.

La nuit personne ne peut t'aider
Tu as ferme tes yeux vides
Ta nuit, le temps que tu vacilles
Fe suis toujours a toi, ma vie

Tu es mon paix et mon tracas
Ma voix et mon je-ne-sais-quoi
Nous deux sommes nes pour faire l'eclat
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми з тобою напівсидячи існуєм, люба,
Один одного або їмо, або цілуєм, люба,
Коли все спокійно, нудно нам, бракує вкрай ускладнених умов,
Напівсидячи існуєм, напівлежачи працюєм, напівстоячи спимо.

Люба, ми невдахи, саме тому ми разом, люба,
Бо це такий недолік у комплекті хромосом, люба,
Нами, я гадаю, і надалі володітиме приреченість оця,
Нам з тобою, люба, світить повна hallelujah, hallelujah до кінця.

Знову на місто ніч впаде,
Tu as ferme tes yeux vides
Привід є не змикати вій –
Fe suis toujours e toi, ma vie

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Tu es mon paix et mon tracas
І вранці ми все почнем з нуля,
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми нероби, й це не лінощі, а стиль, люба,
Навіть на плювання в стелю нам шкода зусиль, люба,
А коли на лихо є заняття, головне – не перевтомлювать суглоби,
Коли ж зовсім нам з тобою нема чого робить – то ми нічого і не робим.

Люба, все так і буде, якщо тобі треба, щоб було так, люба.
Я покладаюсь на твій, моя люба, смак, Л_Ю_Б_А
Тож, якщо бажаєш, то бігай навколо гола, співаючи Харе Крішна,
Як захочеш - мене розбуди, а будеш мене вбивати, люба, зроби це ніжно.

тут

Небо може бути чужим, сонце може стати безжальним,
Мрії переходять у дим, кожен день, немов у бій.
Просто залишитись живим, це твоє найбільше бажання,
Підіймайся, завтра день новий.

Гра на виживання, ти її останній герой,
Гра-випробування. Це життя, не просто роль.
Гра на виживання, хто із нас злетить до небес?
Хто із нас останній переміг себе?

Гра на виживання...

 
Лабіринти довгих доріг, хочеться від болю кричати,
Перейти по лезу ножа до мети, ще далі йти.
Якщо ти себе переміг, то тебе уже не зламати,
Як ти вижив, знаєш тільки ти.

Гра на виживання, ти її останній герой.
Гра-випробування. Це життя, не просто роль.
Гра на виживання, хто із нас летить до небес?
Хто із нас останній переміг себе?

Гра на виживання...

слухати

Я ще не мав в житті нічого, що б лишилось на життя,
Дезінфікована пам’ять, стерильні чуття,
На невдачі нема чого власні сльози лити,
Бо, на жаль, нема на кого б це звалити.

Нема чого вирішувати, все тут і зараз,
І справи нема такої, щоби скоїти, й чекати кари,
Готівку брати за кілограм обурення мого
Теж нема чого.

Іммігруючи в Монголію, пакуючи валізи,
Мені ніби-то нема чого турботу мати про житлові кризи,
Боятись снігу й СНІДу ніби-то нема чого мені –
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

Нема чого рушати з місця, місця в мене теж нема,
Поклався б на людей, якби не знав, що це дарма,
Мені нема від кого автономність зберігати,
Нема причин і наслідків не так багато...

По вулицях блукають самотньо самовпевнені самиці,
Очі наче крига, стегна наче криця
І трохи ліпше за інфаркт - з ними грати,
Бо краще губити шанси, ніж спокій втрачати.

Нема чого, нема навіщо, нема коли та як,
Нема із ким (і слава Богу), я не знаю, чому це так,
Знов себе питаю, чи вадить це мені?
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

тут

День при дні - Українська пісня

Слова: Люцина Хворост

6/8 Am                  Dm E   
Мне нравится, что Вы больны не мной,
   Am                    Dm E   
Мне нравится, что я   больна не вами,
   A 7                          Dm   
Что никогда тяжелый шар земной,
   F                         E 7   
Не уплывет под нашими ногами.     
Мне нравится, что можно быть смешной,  
Распущенной и не играть словами,   
И не краснеть удушливой волной,   
Слегка соприкоснувшись головами.     
Спасибо Вам и сердцем и рукой,   
За то, что Вы меня, того не зная сами,   
Так любите за мой ночной покой,       
а редкость встреч закатными часами.     
За наше не гулянье под луной,   
За солнце не у нас над головами,   
За то, что Вы - увы! - больны не мной,   
За то, что я - увы! - больна не вами.