В общем вот написал статейку, и мне интересно ваше мнение по поводу:

-актуальности
-качества изложения
-увлекательности (хоть немного заинтересовала?)

С названием еще не определился, так что вот моё творение:

Чи не задумувалися ви чому ми живемо так погано? Констатувати можу навіть то, що в СРСР рівень життя був вищий. Можна звичайно довго вести бесіди на цю тему, але собівартість продукції тоді була значно вища через недолугість самого менеджменту СРСР. Тобто навіть через працювання економіки собі в «мінус» населення було матеріально забезпечено – принаймні найнеобхіднішими продуктами. Але-ж СРСР експортував масу ресурсів?, – скажете ви. Та я можу відповісти – ТАК, але й зараз Україна експортує не менший об’єм ресурсів аніж тоді…  От тільки живемо ми навіть гірше ніж тоді – не дивно?

В СРСР була «уравняловка» завдяки чому рівень життя був однаковий усюди, але насправді це призводило до того, що успішні країни ставали донорами відсталих. Враховуючи те, що по економічним показникам УРСР була номером 1, то виникає запитання – чому замість того, аби зажити краще ми зажили гірше?

Аби сказати суть спочатку треба розповісти про саму радянську систему виробництва товарів. От треба в Радянському союзі нове авто – проектному бюро дають завдання, висуваючи певні вимоги – наприклад аби була велика швидкість. Проектне бюро тримає сотні інженерів, які насправді розподілені нераціонально, оскільки на інженерах в СРСР не економили – брали всіх (навіть ідіотів – знову «уравняловка»). Звичайно ресурс цей штат кушає немалий (а ще один совєтській «фінт» - підприємство що виробляє якусь продукцію насправді розкидано по республікам) – реальна собівартість авто зростає, але дефіцит покривається за рахунок інших доходів (головним чином експорт енергоносіїв).  При аналогічному проекті на Заході витрачається значно менше ресурсів – кожна компанія економить, аби авто було не дорожчим за авто конкурента. Та совєтський проект має ще один типічно радянський недолік – виконуються лише вимоги до самого проекту. Тобто як сказали так і зробили – авто швидкісне, але ну не дуже комфортабельне… Порівнюючи кінцеву вартість західного і радянського проектів слід відмітити дешевизну західного і… те що останній націлений на ринкову боротьбу – боротьбу кількох благ серед яких буде куплене те, що має в собі більше всього цінних якостей.

Звичайна радянська дійсність – дефиціт це і є наслідок великої нераціональної собівартості виробництва продукції. А якщо сказати однією фразою – радянська економічна система була неефективною і трималася лише на великому ресурсному запасі країни. Цю систему може врятувати хіба, що створення усередині економіки конкуренції, а кінцевий продукт виводити на ринок, де обирати буде споживач.

В теорії можливе створення конкуренції  усередині державних підприємств – хоча на практиці поки це не виходило успішно. Конкуренцію створюють приватні власники борючись за споживача. Державні підприємства – це монополія. Монополія має властивість – вона або регулює ринок, або рубить бабло.

Державна монополія  в СРСР регулювала споживчий ринок країни, але не могла відповідати вимогам якості або дешевизни продукції. Єдиним логічним виходом става перехід до риночної економіки і приватизація ряда підприємств. А от тут і почалося найцікавіше – результатом приватизації стала монополізація підприємств, але приватним власником. Бо насправді вся приватизація відбулася трьома-чотирма власниками (це не конкуренція!). Результат ми бачимо – більшість підприємство закрито через нерентабельність, що залишилося – прості сировинні підприємства (а ми як ЛОХи пишаємося ще виробництвом металу!), або продають споживчі товари втридорога завдяки штучно створеним препонам по ліцензіям, законам і т.д..

Дуже важке питання – чи можливо було уникнути процесу знищення підприємств, але принаймні можливо було створити умови для здорової конкуренції, що сама по собі знизила-б ціни на споживчі товари і посилила їх якість.

Тепер по суті – підвищення тарифів на газ та електроенергію торкається кожного. Тарифи в першу чергу формує держава, але не треба забувати про те що всі наші обленерго в приватних руках… Приватний інвестор завжди піклується про свої доходи – а значить вони є. Враховуючи, що обленерго – це монополіст, то вони косять бабло дуже і дуже немало. Як захочете поставити районом вітряну електростанцію – то неодмінно стикнетися з проблемою по різним ліцензіям і дозволам, що пройти простому смертному неможливо… і все одно зтикнетися з тим, що треба підписувати угоду з обленерго…  І така ситуація не тільки по обленерго. Ми фактично купуємо товар другого сорту по ціні першого, а різницю кладемо в кишені олігархів.

Питання штучних монополій – дуже болюче питання, адже в той час коли ми дозволяємо їм існувати вони продають товар втридорога… а в нас нема вибору. Для того аби будувати сильну економіку треба створювати конкуренцію, а не віддавати «Укртелеком» одному й тому-ж власнику на ринку комунікацій.

http://forum.uvo.cv.ua/index.php/topic,195.0.html

Сумарні податкові виплати на заробітну плату становлять майже 40% (точніше - 38,5), що призводить до закономірності - зарплата іде в тінь. Причому вигідно це як працедавцю так і робітнику - адже можна отримувати 3000 грн не платячи податки, а можна отримувати 1700грн, але платити податки. Що-б вибрали ви?

Є своєрідний компроміс - оформлюємо людину на 800 грн, а решту зарплатні платимо "в конверті". Тоді і податкова спокійна і робітник. Але це не вирішує проблему з надходженням до бюджету.

Взагалі треба подивитися на саму вертикаль, що забезпечує надходження в бюджет - мабуть її можна проста викинути як непортіб, вона вже повністю прогнила від голови до хвоста. Хтось в податкову без шоколадки ходить? В одній з районних адміністрацій Дніпропетровська шоколадки продаються одразу-ж в будівлі податкової, а у клієнта питають "На взятку? А кому? Тоді возміть краще цю, вона любить більше білий шоколад". Вам це не дивно?

Звичайно-ж в умовах тотальної корупції самі податківці волають взяти невеликі гроші з підприємця та закрити очі на зарплати (і не тільки про них - але в статті йдеться про зарплати). То як в умовах тотальної корупції забезпечити виплати податків?

А виходи насправді два - фантастичний та фантастичний:

Варіант 1 - боротьба з корупцією, але це нереально, бо ті хто бореться з корупцією самі корупціонери.

Варіант 2 - знизити податкову ставку на відрахування із зарплат до 20%.

Роздивимося більш детально - ви бачили наших чиновників? Їх посади передаються у спадщину ще з радянських часів, єдиний варіант щось змінити - в момент всіх звільнити й набрати нових по конкурсу, через незалежне тестування. Чи реально це при чиновницькій владі, коли навіть президент 60-річний чиновник, що навіть кількох слів вимовити не може. Доречі ось це мабуть і є відображення більшості наших чиновників - старі, тупі, корумповані і з загостреним синдромом манії величі. Їм всім вигодна феодальна держава - коли над народом стоять чиновники, менти та інші можновладці. Люди неофіційно спонсорують сам устрій своїми взятками і чиновники роблять вигляд, що йде боротьба з корупцією. Ця стара радянська адміністративна система призвела до того, що скоро нас країни Африки обійдуть у розвитку.



Другий варіант - мабуть більш реальний, але... Як знизити ставку податку до 20% - кількість працюючих в країні за кілька місяців подвоїться. Чи буде це вигідно чиновникам, які спонсорують за допомогою корупції свій достаток, свої політсили, купують собі "невелички Межигір'я", Мерседеси, катаються до Альп. Мабуть це не буде вигідно чиновникам - навіщо-ж їм гроші, які йдуть в їх кишеню віддавати народу?

Отож живемо, люди, в країні неляканих баранів - от тільки питання хто неляканий, а хто барани залишається відкритим

И гречки нет, и верен путь, И речь вождя негожа. Еще добавить звезд на грудь, Ну и бровей на рожу!

Мир охвачен крупномасштабным продовольственным кризисом, пишет Time, отмечая, что, по данным ООН, мировые цены на продовольствие достигли в январе рекордных отметок.

Причинами роста стали рекордная жара прошлого года, растущий спрос на продовольствие в наиболее обеспеченных частях развивающегося мира, а также этанол, в производстве которого задействованы зерно и пахотные земли, которые могли бы использоваться для производства продуктов питания.

Как отметил исследователь из Принстона Тим Серчингер на страницах Washington Post на прошлой неделе, на биотопливо - как кукурузный этанол в США, так и биодизель, который производится из пальмового масла в других странах - ныне уходит 6,5% всего зерна в мире и 8% растительного масла.

Между тем этаноловая промышленность США оспаривает предположения, что она способствует росту цен на продовольствие. Так, исполнительный директор Growth Energy Том Бьюс заявил, что хотя в США на производство этанола уходит 4,9 млрд бушелей кукурузы, промышленность использует второсортную кормовую кукурузу для животных, а не для людей. Кроме того, часть кукурузы остается после очистки для потребления в пищу.

"Никто не говорит, что биотопливо несет на себе всю ответственность за рост цен на продовольствие... Но очевидно, что на узком рынке использование кукурузы и других зерновых в качестве биотоплива будет только способствовать росту цен. Это могло бы стоить того, если бы биотопливо приносило существенные экологические и экономические преимущества, но есть убедительные данные, показывающие, что углеродный след кукурузного этанола не намного лучше, чем от нефти. К тому же, этанол не так много сделал, чтобы освободить США от зависимости от иностранной нефти - замена 90% нашего потребления нефти этанолом потребует в четыре раза больше кукурузы, чем производят американские фермеры. Завтра миру придется прокормить на 219 тысяч ртов больше, и еще на 219 тысяч послезавтра. Было бы мудро использовать продовольствие в качестве продовольствия, а не топлива", - заключает автор статьи Брайан Уолш.

Источник: Time

Багато хто чув, що у росіян створений сайт, де моніторяться держзакупівлі на наявність порушень.

Друге життя сміття: що роблять з пляшок, макулатури і шин
19.01.2011

Як в Україні переробляють побутові й промислові відходи та який шлях проходить сміття від бака до нових "реінкарнацій"?

У більшості українців є лише один "сміттєвий" закон: не виносити сміття з хати ввечері, бо "гроші з будинку несеш".

А от як і куди йде наше сміття, ми просто не замислюємось. Тим часом у багатьох країнах, особливо в Європі, сміття не викидають, а сортують і потім переробляють.

В Україні ж навіть у столиці баки для сортування сміття є лише в трьох районах - Подільському, Голосіївському та Шевченківському, а в регіонах їх і того менше. Тому велику частину побутових відходів комунальні служби продовжують вивозити на численні полігони.

За словами експертів, потрапляючи на такі полігони, більша частина сміття переробці вже не підлягає, а отже рано чи пізно ми цими побутовими відходами або засиплемося, або задихнемося від їхнього спалювання.

Рятують ситуацію лише пам'ятні ще з радянських часів кіоски з прийому вторсировини, куди люди - щоправда, переважно бомжі, - здають склотару, картон, пластикові пляшки, та зацікавленість деяких підприємств у переробці своїх же відходів.

Як в Україні переробляють побутові й промислові відходи та який шлях проходить сміття від бака до нових "реінкарнацій"?

"Лише 45% одягу секонд-хенд придатні для подальшого носіння. Інше дрантя, якщо воно зроблене з бавовни, ми продаємо", - стверджує президент Асоціації дилерів одягу секонд-хенд Владислав Мясоєдов.

За його словами, до числа найбільших замовників у столиці входять "Київський метрополітен" та "Укрзалізниця". Вони купують секонд на обтиральні матеріали.

Також асоціація підписала контракт із "Одеським заводом оздоблювальних матеріалів", де дрантя переробляють на основу під лінолеум.

Кілька років тому з шкіряного секонд-хенду шили рукавиці третього сорту, але тепер шкіри завозиться менше і виробництво зійшло до нуля.

На сміттєвих полігонах добувають газ

Мало хто знає, але сміттєві звалища небезпечні не тільки забрудненням ґрунтів і підземних вод. Уся справа в метані. Його виробляють специфічні бактерії, що плодяться у сміттєвих покладах багатометрової товщини і розкладають органічні відходи, виділяючи газ і тепло.

Нагромадження гарячого біогазу призводить до самозаймання відходів, збільшуючи і без того критичний стан повітря над смітниками, тому що метан у 20 разів шкідливіший для кліматичної системи за вуглекислий газ.

Але проблему можна зробити джерелом енергії. Компанія "ТИС Еко" успішно реалізує проект зі збору біогазу в Маріуполі на Приморському полігоні твердих побутових відходів.

Схема установки для збору біогазу проста: кожні 30 метрів крізь товщу відходів бурять шпару і вставляють перфоровану трубку, через яку відкачують газ і направляють його в систему очищення. Очищений метан можна продавати на опалювальні системи, електростанції та заправки для газових авто.

Розрахунки компанії "ТИС Еко" показують, що з однієї тонни побутових відходів можна одержувати 140-280 куб. м біогазу. За даними попередніх розрахунків, біогазу на всіх українських смітниках і фермах вистачить, щоб покрити 10% річної потреби країни в газі.

"На сьогодні ми споживаємо 75 млрд. куб. м природного газу, з яких 55 млрд. купуємо в Росії. У той же час потенціал видобутку біогазу - 7 млрд. куб. м на рік", - розповіла експерт з екології "ТИС Еко" Юлія Маклюк.

Пеллети - паливо майбутнього

Європа давно використовує як альтернативне паливо органічні відходи у вигляді пеллет. Їх роблять (пресують без хімічних закріплювачів у тонкі, з олівець товщиною, палички) насамперед з деревини: непридатних для подальшого використання піддонів, післяноворічних ялинок, шухляд, борошна, стружки і залишків лісової деревини. Хоча також бувають пеллети з соломи, лузги, рисової лушпайки, торфу і т.д.

Перевага пеллет у тому, що при низькій, часто до 1%, зольності (обсяг попелу після повного згоряння продукту), вони дають багато тепла. Не даремно шведи щорічно нарощують обсяг їхнього споживання на 30%, а Британія на рівні держпрограми стимулює їхнє використання.

Україна в пеллетному питанні, на жаль, сировинний придаток. Приміром, на кожному гектарі рубання залишається 40-60 куб. м відходів лісопиляння. Переробляючи їх у пеллети і використовуючи для теплопостачання в містах і селищах, країна могла б заощаджувати 15-20% видобувного палива на рік. Але Україна їх поки що більше експортує, ніж споживає.

Друге життя макулатури й пластикових пляшок

У тонні сміття близько 30% паперових відходів. Але, потрапивши на смітник, вони губляться безповоротно і переробці не підлягають. Тому макулатуру заготовлюють окремо. Її ділять на 13 сортів - від відходів білого папера до старої шпалери і мішків від цементу.

Сучасні технології дозволяють перетворювати макулатуру не тільки на туалетний папір, але й на тканину, газетний папір, звичайний, а також технічний і покрівельний картон (руберойд).

Навряд чи можна знайти щось більш розповсюджене й водночас шкідливе, як пластикова пляшка: розкладається в природі вона більше 100 років, а при згорянні виділяє діоксин.

За словами директора СП "Роква" (займаються збором і переробкою побутових і промислових відходів) Валентина Сердюка, на смітниках по всій країні зібралося більше 300 тисяч тонн цього виду відходів, хоча його можна переробляти.

Найбільша проблема - зібрати пляшки, оскільки за них мало платять. А от продукти переробки дуже затребувані, але не в Україні, а за кордоном - у Польщі, наприклад, і Китаї.

"З таких пляшок роблять спочатку гранули, а вже з гранул можуть робити купу всього іншого - від таких же пляшок та іншої тари до тканин, одягу й іграшок", - розповів Валентин Сердюк.

Для виробництва вторинної полімерної продукції, так званої вторинної гранули, використовуються промислові й полігонні відходи: полімерна тара, труби, іграшки, посуд, обмотка кабелів, корпуси побутової техніки, промислові відходи плівки та інших виробів.

Усе це беруть переважно з підприємств, що мають великі полімерні відходи, супермаркетів, що здають відходи стрейч-плівки (щомісяця "Київміськвторресурси" збирає 125 т плівки й упакування) або бій пластмасових виробів в утиль.

Потім підприємство переробляє все це і гранулить, а з гранул, за словами директора "Київміськвторресурси" Ольги Чуднер, роблять сантехнічні труби, вироби з пластмаси.

Із шин - нафта і дорога

Навіть у кризу кількість авто в Україні росла, а разом з ними і кількість відпрацьованих покришок. Звичайні міські смітники їх не приймають, тож нерідко водії звалюють їх хто куди, засмічуючи навколишнє середовище.

Проте покришки можна переробляти методом піролізу в казанах-автоклавах і одержувати при цьому кілька видів проміжної сировини для подальшого використання.

По-перше, піролізний газ, що може використовуватися для роботи самого автоклава. По-друге, рідка фракція, що може застосовуватися як казанове або грубне паливо. По-третє, технічний вуглець, що використовується як тверде паливо або пігмент. По-четверте, металева нитка, яку можна здати на металобрухт, а після випалу використовувати як в'язальний дріт.

Альтернативний варіант переробки шин - передрібнювання їх на крихту. Її потім можна використовувати для виготовлення килимків для підлоги і підошов для взуття, покрить для тенісних кортів і, головне, у дорожніх покриттях (на 1 км дороги йде 14-15 тонн крихти).

"Додавання цього компоненту робить асфальт більш стійким до перепадів температур і опадів, також поліпшується зчеплення з колесами авто", - пояснив Валентин Сердюк.

За словами експерта, в Україні ще не дійшли до такого універсального застосування крихти. Зокрема тому, що на частому ремонті доріг наживається ціла армія чиновників.

Листя - на добрива

Щоосені на вулицях міст битва з урожаєм - збирання опалого листя. Найчастіше воно потрапляє на смітники, а краще було б готувати з опалого листя компост. Так вже роблять у Дніпродзержинську, Ялті, Євпаторії. А також у Європі, де компост - цілком дохідний бізнес.

Наприклад, у Литві у жителів приватних будинків проблема: спалювати опале листя не можна, а залишати на ділянці не хочеться. Доводиться за гроші вивозити в приватні компостні ями.

Київська міська програма утилізації рослинних відходів на 2007-2010 роки передбачала будівництво двох підприємств, де з листя, трави та гілок мали робити пеллети й органічні добрива.

Замовник обох підприємств, "Київзеленбуд", збирався половину щорічного 300-тонного листяного "улову" пускати на пеллети та брикети (для обігріву, наприклад, теплиць і оранжерей), а інше закладати в компостні ями. Але віз і нині там.

Краса з вторсировини

В Україні технології переробки побутових і промислових відходів тільки освоюються або, у кращому випадку, використовуються в промисловому виробництві. У світі такі відходи і вторсировина давно стали об'єктом уваги дизайнерів, що роблять з них красиві і, головне, функціональні речі. Правда, дорогі...

Голландський дизайнер Тейо Ремі ще на початку 1990-х створив крісло Rug Chair (дослівно: крісло, що стягнуте ременями) зі старого одягу, складеного стопочкою і перев'язаного стрічками. Тоді ж дизайнер створив і незвичайний "комод": узяв 20 шухляд від старих комодів і тумбочок, зробив для них нові персональні оболонки і скріпив ременями в новий єдиний предмет меблів.

Пізніше Тейо Ремі разом з колегою Рене Веенхуізеном створили веселенький килим зі старих ковдр під назвою "Випадковий килим". А от Coca Cola навесні минулого року в Італії представила стільці, що робляться з перероблених пляшок від коли - як пластикових, так і бляшаних. На виробництво кожного стільця йде по 111 пляшок або банок.

Уже стало звичкою, що своє життя авто закінчують на розбиранні або базі металобрухту. А от на Заході друге життя одержують несподівані деталі.

Наприклад, у Каліфорнії архітектори переробили будинок під офіс компанії, пов'язаної з автобізнесом. Лобове скло тут використали як козирки над дверима, а також як огорожу всередині будинку, один паркан у дворі зробили з дверей авто, а інший прикрасили дорожніми знаками.

А от у Бельгії заповзятливі дизайнери після заміни старих світлофорів на більш сучасні взялися просувати кольорове скло як... тарілки.

Брати-дизайнери зі Швейцарії Маркус і Даніель Фрейтаг із середини 90-х роблять сумки зі... старого кольорового брезенту для хур, ременів і подушок безпеки та велошин.

Сімейна компанія Freitag купує в АТП по всьому світу вторсировину і шиє 40 видів сумок, гаманців і чохлів (у тому числі для iPhone і iPad) і продає у 300 магазинах в усьому світі.

Як і будь-які екотовари сумки Freitag дорогі: гаманець обійдеться в 45-140 швейцарських франків (370-1150 гривень), чохол для iPhone - 60 франків (500 гривень), а за 260 франків (2130 гривень) на www.freitag.ch можна самому "нарізати" з різних варіантів брезенту свою ексклюзивну сумку.

А от американська компанія Escama Studio робить сумки й аксесуари з... ключів-кілець від бляшаних банок для напоїв. Матеріал для сумок закуповують на базах втор сировини. Ключі від банок сортуються, миються, шліфуються і потім уже за спеціальною технологією зшиваються в готовий виріб.

Ціни теж кусаються: брошка або кольє - 30-40 доларів, невелика сумка - 90-110 доларів, сумка з довгими ручками - 250 доларів.

За матеріалами "Сегодня"

На розвиток світової економіки у наш час визначальний вплив мають кліматичні зміни на планеті та проблема обмеженості ресурсів. Американський Інститут світових ресурсів оприлюднив звіт про те, які виклики чекають на людство у 2011-му році, зважаючи на ці два фактори. Цього року на ринку з’являться майже 25 моделей гібридних авто, які можна буде заряджати від звичайної розетки. Найбільші корпорації вже заявили, що мають намір змінити парк своїх службових автомобілів більш енергозберігаючими. Однак президент Інституту світових ресурсів Джонатан Леш каже, що такий крок може мати й певні негативні наслідки: «Є певні сумніви щодо того, наскільки перехід на електромобілі матиме позитивний вплив на довкілля. Якщо ви їздите на машині з електричним двигуном у регіоні, де електроенергію добувають, спалюючи вугілля, ви зменшуєте викид вуглецю в атмосферу лише на 25%». Нещодавно Інститут світових ресурсів оприлюднив річний прогноз на 2011-ий рік, у якому зазначив, що транспорт і далі буде найбільш проблемним питанням. Затори на дорогах стають проблемою багатьох країн. Колумбія і Бразилія вже запровадили систему швидкісних автобусів для перевезення людей, аби зменшити кількість авто на дорогах. За словами експертів, автобусні перевезення – швидкі і дешеві, а тому така тенденція зростатиме, оскільки міста-мільйонери у країнах на шляху розвитку мусять вжити негайних заходів. За словами експерта, у питанні громадських перевезень, на крок попереду йде Китай, який розвинув мережу швидкісних міжміських потягів. Кількість швидкісних потягів у Китаї більша, аніж у всіх країнах світу разом взятих. Китай також робить великий внесок у розвиток енергозберігаючих технологій. Експерти додають, що, на відміну від азійської нації, Сполучені Штати у цьому питанні пасуть задніх. Минулого року Конгрес не зміг прийняти законодавства щодо кліматичних змін. А це сповільнить розвиток енергозберігаючих технологій. Втім, Леш сподівається, що ситуацію вдасться виправити на штатному рівні: «Якщо ми подивимося, що відбувається в окремих штатах, то побачимо, що 20 із них мають свої індивідуальні програми щодо захисту довкілля. Зміни також відбуваються на корпоративному та громадському рівнях». Іншим важливим питанням 2011-го року, за словами експерта, будуть світові ціна на харчі, які збільшуються не лише через ріст населення планети та збільшення попиту: «Це питання загострилось через кліматичні зміни, які ми спостерігаємо у всьому світі. Повені, посухи, шторми завдають великої шкоди сільському господарству». Експерт Світового банку Ендрю Стір каже, якщо світ не зверне увагу на загрозу, яку несе глобальне потепління, бідні країни опиняться у ще гіршому стані, ніж сьогодні: «Якщо ми негайно не вдамося до дій, то врожаї у регіонах із найбіднішим населенням, як от Африка, зменшаться ще більше. За деякими припущеннями, до 2100-го року врожаї в Африці зменшаться на 50%».

Стір каже, що Світовий банк працює у понад 130-ти країнах, аби зменшити негативний вплив кліматичних змін на довкілля.

Голос Америки

Продолжу социально наболевшую тему.

Автори масштабного дослідження про приріст населення на планеті застерігають: світ дуже швидкими темпами наближається до перенаселення, яке мільярдам людей загрожуватиме голодом, спрагою чи браком енергоресурсів.

У звіті, підготовленому Іститутом інженерів-механіків, проблему зростання населення, особливо у країнах, що розвиваються, називають викликом двадцять першого століття. А її потенційну загрозу називають більшою, ніж від кліматичних змін.

Очікують, що у наступні шістдесят років населення планети зросте з нинішніх трохи менше, ніж 7 мільярдів - до 9,5.

Над цим звітом працювали близько 70 інженерів з різних країн. Вони твердять, що цей виклик можна подолати, застосовуючи вже існуючі здобутки інженерів.

Багато питань, але мало відповідей

У звіті йдеться про те, що роботу над технічними рішеннями для світу, населеного 9,5 мільярдами людей, треба починати вже зараз.

Інженери пропонують способи ефективного використання дощової води, а також технології тривалого зберігання свіжості харчів. Автори документу відзначають, що близько половини продукції, виробленої на африканських фермах, псується ще під час транспортування.

Інженери вказують, що чимало проблем можна розв'язати, якщо перерозподілити кошти. Але, як зазначає кореспондент Бі-Бі-Сі, науковці не зазначають, де, на їхню думку, можна знайти необхідні кошти.

Так, наприклад, у звіті сказано, що Європа має припинити експортувати до Африки старі автомобілі, які забруднюють довкілля, але вчені не дають відповіді на запитання, де африканські таксисти зможуть взяти гроші на дорогі нешкідливі для природи машини.

Інший автор каже, що Африці доти не слід допомагати будувати нові елекростанції, які використовують вугілля, доки континент не матиме технологій, які б убезпечили атмосферу від шкідливих викидів. Водночас науковці не вказують, хто платитиме за такі дорогі вдосконалення.

Кілька доброчинних організацій розкритикували звіт за те, що його автори не зуміли наголосити на тому, що проблеми з довкіллям та кліматом спричинили багаті мешканці країн із низькими темпами зростання населення, а не бідні люди з країн, населення яких швидко зростає.