"Біль від байдужості навіть сильніше, аніж від будь-якої зброї. Бо ж якщо зброя ранить лише тіло, то байдужість дістає до душі, до серця. І ці рани загоюються набагато повільніше, аніж рани тілесні."

http://youtu.be...

Читати далі...

Міське явище. "Синдром великого міста" - так називають це явище американці... Ну, американці називають його коректно, нормальні-ж люди називають його просто, але більш влучно "міський пох*їзм" (вибачте за грубість, але не існує слів які можуть означити більш м'яко таке поводження )... Що це за явище? Я розповім про нього на основі практичних досліджень деяких соціальних програм, власного досвіду і досвіду моїх ближніх... Тож, поїхали!.. Вперше я почула про цей ...

Читати далі...

Он вышел вот из той скалы высокой Направясь в даль - туда, где светит солнце, Где род людской живет вовек Ведь он же тоже человек! Ни дождь, ни ветер его не разрушали, Лишь только слезы на каменной щеке борозды оставляли. Везде преследовало его Лишь одиночество одно... Среди людей он тоже одиноким был Тупою глыбой они его прозвали, А между тем под каменным панцирем своим Живое сердце в слезах утопало. Душа в людей скоро развеется как сон, Что даже в камня сердце есть живое. Да...

Читати далі...

Забудь мої слова і з пам’яті зітри - Дурниці, вигадки то, примхи все жіночі! Вогонь дожеврів. Свищуть там вітри, Де він палав, і сиплють снігом в очі. Байдужість, третій зайвий, поміж нами Мур нездоланний кам’яний звела. Вогонь дотлів. Холодними вітрами Зима дихнула, попіл снігом замела. 01.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)