хочу сюда!
 

Ириска

31 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «полковник»

Вороненков прострилів собі ногу і отримав посвідчення афганця.

Он одна нація каже, що мораль - побоку.Не головне. Я про жидів. І нічого, живе собі приспівуючи. Наче і не погано живе. Iноді. А ціеї нації на Вкраїні відсотків 60...
.
А головне вони кажуть, оці гордони і вальцмани - Інформація. Це сучасна Сила Світу.

Так ось. Сплетня. Не моральна. Інформаційна.

/
Вороненков колись дуже сильно хтів сцяти. Прижало. кожен знае.  І біля ресторану у темному кутку і посцяв.

І прострілив собі ногу. Бедро. 

Пістолет у нього завжди був у кишені штанів. Все ж як-ніяк - діючий підполковник ФСБ.
.
Після цього він вихлопотав собі посвідчення учасника бойових дій у Афганістані. Заднім числом.

І отримував за це пільги, як годиться.

Отакий був чорт. Це був страшний чорт. Але одночасно він був стандартний кацап, дитя кацапського народу. 
Як і всі вони-  вони всі такі - від Еліти до різноробочих -
.
 Наглий,
 вміючий добре балакати,
 безстрашний, небоячийся смерті - під час роботи на начальника,

аферист типовий.
 Впевнений.
 Не розуміючий сам, що він робе.
 І для чого життя дано. 

Типовий кацап.

.
ніхто ніколи не зрозуміе - начорта такі ці кацапи існують...
тільки повітря псують. 140 млн. псувачів повітря....що за нація....

немае мови.

28 лютого - Льодове побоїще імені Богуна

...1650 рік був роком тривожного миру між козацькою Україною та Річчю Посполитою. Богдан Хмельницький провів успішні дипломатичні перемовини і досяг угоди з однією з наймогутніших держав світу того часу - турецький султан дав згоду взяти Україну як Велике Князівство Руське під *крила і протекцію неосяжної Порти*. Таким чином закладалась основа для відновлення на теренах України власної державності як прямої спадкоємиці Київської Русі. Гетьман досяг також угод з рівними вже собі васальними до Туреччини державами - Трансільванією, Валахією, Венецією, Молдовою. З донькою господаря Молдови Розандою він одружив свого сина Тимоша. Це започатковувало нову правлячу європейську династію, а можливо, і подальше об'єднання в одну державу під владою чоловіка - сина українського гетьмана та Великого князя Руського. Як колись шлюб правителів звів Польщу та Литву.
   На додаток Хмельницький за допомогою султана знову змусив стати власним союзником кримського хана.  Але дипломатичні успіхи гетьмана Богдана Хмельницького і його активність у розбудові потужної армії нарощували стурбованість в Польщі і консолідували її еліту. На сеймі у грудні 1650 р. польський король закликав до збройної боротьби проти Б.Хмельницького. Сейм прийняв рішення про створення 50-тисячної регулярної армії та про скликання посполитого рушення. Районом зосередження польського війська було обрано район біля Старокостянтинова, а згодом містечко Сокаль. У відповідь на ці заходи Б.Хмельницький оголосив збір війська до Білої Церкви.
    Прологом до війни стали бої загонів брацлавського полковника Данила Нечая і польного гетьмана М.Калиновського у прикордонній смузі за містечка Красне і Мурафу.
   Нечай з 3-тисячним військом перебував у Красному, з кожним днем збільшував його. Він виставив передовий строжовий пост у Ворошилівці підкерівництвом сотника Шпаченка, який в разі небезпеки зобов'язаний був повідомити Нечая. Польське військостояло у Станіславові. Гетьман Мартин Калиновський знаючи, що Шпаченко знаходиться у Ворошилівці з малим загоном, з військом у 14 - 15тисяч швидко напав на нього і знищив весь загін,, що навіть не залишилось ні одного козака, який би повідомив у Красне Нечаю про небезпеку. Тому напад Калиновського вночі на Красне був несподіваним.
   Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували Масницю і тепер спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він
безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і нарешті ворожа куля полегшила його муки і відправила на той світ. Учасник тих подій, польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав в своєму щоденнику: «Нечай,полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців
бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»

   28 лютого 1651 року польські війська на чолі з М. Калиновським і С. Лянцкоронським підступили до Вінниці, взяли її в облогу і зробили спробу захопити. Вінницький полковник Іван Богун зумів організувати всі сили та засоби міста: “і міщани, і шляхта, і все населення міста стало під знамена свого полковника…”.
   У перший день бою, Богун залишивши частину козаків свого полку у місті, провів феноменальну маневрову кінну контратаку в напрямку лівого флангу польських військ. Козацька кіннота змогла потіснити знамениту та непереможну в Європі елітну ударну силу Речі Посполитої. Але під натиском значно важчих гусарів козаки, прорвавши ліве крило, почали поспішно відходити, щоб перейти Буг по кризі і вийти до монастиря, що був на протилежному березі. Поляки, побачивши *панічну втечу*, кинулись навперейми. Але відступ Богуна був маневром, військовою хитрістю. Він заманив їх на ту частину річки, де козаки навмисно прорубали ополонки у льоду і притрусили їх снігом і сіном (такі ж воєнні трюки маневрувань Богун повторював і під Пилявцями тільки із загостреними частоколами). Налетівши на ці "проруби", значна частина польської кінноти пішла під кригу. Додав ворогу втрат і вогонь із засідок обіч річки. Кілька сот знатних кіннотників Речі Посполитої пішло під воду. Серед загиблих під Вінницею був наприклад брат київського воєводи Адама Киселя, черкаський підстароста. Сам командир польської кінноти, знатний шляхтич Лянцкоронський, ледь вибрався з води. ( *Льодяна купіль Богуна* дуже вразила цього безумовно хороброго воїна. Так,що вже згодом, під Берестечком, він навіть не виконав наказ в передостанній день битви завадити козакам налагодити переправу через болото для запланованого організованого відступу з оточення. Лише дізнавшись про підхід *козаків Богуна*, Лянцкоронський поспішно відступив, маючи приблизно рівні сили. А козаки спокійно продовжили налагодження переправи.)
   Після підходу додаткових сил Калиновського військо Богуна разом з міщанами мужньо витримали двотижневу облогу. Під час якої в одній нічній розвідці Богуна ледь не схопили поляки, впізнавши його по сталевому обладунку. що зблиснув під місячним світлом. Але полковник на чолі свого кінного загону вирвався з оточення та вдало повернувся до табору. А вже коли до Вінниці рушили два прислані Хмельницьким полки, то Богун провів вдалу *інформаційну атаку*, навівши паніку на ворога запущеними чутками про *великі сили козаків*. Після чого поляки спішно рушили до Кам'янця, переслідувані Богуном з підкріпленням.
   "Вінницьке льодове побоїще" 28 лютого 1651 року безперечно входить до числа однієї з найбільш блискучих і оригінальних тактичних перемог в історії українського війська...

Слава Івана Богуна

Сьогодні 360 років тому, 25.03.1651 – Полковник Іван Богун розбив поляків під Вінницею. Хоча лише два роки до цього його прізвище можна бачити в Реєстрі усього Війська Запорозького /http://namman.uol.ua/ukr/ куди Хміль вписав його як звичайного перспективного козака у свій резерв при чигиринському полку. Іван був славний і стратег і тактик, та полум'яний його характер, звичка, різати правду в очі сприяли тому, що він Гетьманам не дуже подобався. Хоча в народі вважається, що він був правою рукою Хмельницького Богдана. Схоже, він був проти як Богдановим союзам то з татарами, то з Московією, так і проти союзу Виговського з поляками. На жаль, він тоді чи не єдиний розумів, що Україні треба покладатися виключно на власні сили. І в незалежній вільній Україні Іван Богун завжди буде символом могутності і волі, правди і шляхетності.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Богун 

История полковника, не того, другого...

Тут кое кто надумал из Украины "чечню слепить"... Думайте ребята...думайте...

Хорошего настроения

Одесса. Рано утром на балконе
Соседки разговор ведут такой:

Одна другой твердит :
-"Послушай, Соня,
Не заболела ль часом, что с тобой?
Вчера видала ,как часа в два ночи,
С твоей квартиры доктор выходил.
Что, снова беспокоят тебя почки?
Или мигрень ? Что он тебе лечил"?
-"Ах, Белла ,
Твой язык во всем виновник!
Когда-нибудь поплатишься сполна.
Когда выходит от тебя полковник,
Я ж не кричу ,что началась война

Умер Полковник

Лидер группы "Полковник и однополчане" Алексей Полковник (Хрынов) скоропостижно скончался от острой сердечной  недостаточности на 44-ом году жизни. Об этом корреспонденту "НИА Нижний Новгород» сообщили родственники погибшего. Похороны известного музыканта и радиоведущего («Русское радио», «Радио шансон» в Нижнем Новгороде) состоятся 14 сентября. Прощание будет проходить в воскресенье 14.09 в здании Русского Радио С 11.00 до 12.00. Отпевание состоится в 12.30 в церкви на Марьиной роще.

 Алексей Полковник (Хрынов)

Алексей Хрынов, он же "Полковник", родился 6 апреля 1965г. в г. Дзержинск Горьковской области. Первые песни начал писать в школе, и исполнял их вместе со школьным ансамблем, периодически выдавая за неизвестные песни "Машины Времени". Поступив в 1982 г. в Горьковский (позже - Нижегородский) Политех, большую часть своего времени отдавал студенческому театру, для спектаклей которого пописывал, в том числе и песни

Начиная с 1985 года, стал писать в своём собственном, узнаваемом стиле. Впервые был вытолкнут на сцену в перерыве между выступлениями групп "Хроноп" (г. Нижний Новгород) и "ЧП" (г. Киров.) В 1987 г. реакция публики приятно удивила. С тех пор довольно много выступал сольно под гитару в отдельных концертах и рок-фестивалях в Н. Новгороде, Санкт-Петербурге, Казани. Харькове, Кирове и т.д. Много раз становился лауреатом. В 1988 г. объединил свои усилия с Сергеем Чиграковым (Чижом) и его группой "ГПД". Проект (Полковник + ГПД) просуществовал до 1989 г. Прекратил своё существование в связи с отъездом Чижа в Харьков.

Первый альбомом Полковника "Волга да Ока" был записан в акустическом варианте на Ленинградском отделении фирмы "Мелодия" в 1988 г.Следующие, уже под названием "Полковник и однополчане", были записаны там же в 1996 г. ("Первый призыв"), в 1998 ("Война и любовь".) В проекте принимали участие Леонид Фёдоров и Михаил Коловский ("Аукцион"). Сергей Чиграков и Евгений Баринов ("Чиж и компания"), Игорь Доценко, Андрей "Худой" Васильев, Никита Зайцев ("ДДТ"). CD были выпущен компанией "Бомба-Питер". В концертных составах "Однополчан", в зависимости от состава и времени года переиграю более 60-ти человек из самых разнообразных известных и не очень коллективов.

"Полковник и однополчане" выступали с концертами и принимали участие в нескольких фестивалях, в том числе "Наполним небо добротой" (1996), "Премия журнала Fuzz" (1997) и "Окна открой" (2001, 2005) (Санкт- Петербург). В конце 2000 года в Н. Новгороде сложился постоянный состав группы "Полковник и однополчане". В него вошли: Максим Поведский (скрипка, гитара), Дмитрий Горлянский (клавиши), Валерий Малахин (барабаны), Сергей Жаринов (бас), Алексей "Командор" Розинов бэк-вокал, перкуссия), Алексей "Полковник" Хрынов (вокал, акустическая гитара, мелодия, текст). В начале 2003 года место трагически ушедшего Валерия Малахина занял Игорь Томашенко.

Группа активно давала клубные выступления в Нижнем Новгороде и других городах. Кроме того, Полковник иногда выступал сольно под гитару или в паре со скрипачом. Наиболее известные песни: "Солдат на привале" (в своё время исполнялось Чижом), "Беда с сапогами" (она же "Душегуб"), "Шёл мужик" (Из Орехово в Зуево), "Зато как погуляли!". На песни "Душегуб" и "Зато как погуляли!" сняты клипы. В 2004 году группу покинул Дмитрий Горлянский. его место занял Марк Фирер – экс-клавишник гр. "Шервуд" (группа Сергея Кристовского, ныне "Уматурман".) В течение лета 2005 года "ПиО" принимали участие в фестивалях: "Перекрёсток" (Н. Новгород), "Окна открой" (СПб), "Нашествие", (Эммаус, ТВерская область, главная сцена) и международном фестивале "Прометей" (Москва, Тушинский аэродром).

13-09-2008, 15.14 | NEWSmusic.ru