Ось і дожив... не хочеться м'яса... ані м'яса, ані молока, ані риби... піст триває... чи що...?

Запросили сьогодні разом з другом Сергієм і його приятелями (ну, можна сказати, що вже і із моїми приятелями), посвяткувати разом день 1 травня (раніше він називався днем солідарності трудящих, а тепер можна назвати його днем дозвілля, шашликів і пива з горілкою).

Все добре - і погода тепла, і компанія весела..

Але засмучувало мене те, що з самого початку при уявленні собі всього що буде відбуватись, ніяк не уявлялись шашлики.. Ось все нормально - двір, садочок, лави, деревца... салатики, пиво, горілка в руках друзів... Тости, сміх, жарти... а ось м'ясо не йшло...

Почали готувати - розвели вогнище, розтопили жар... Поставили м'ясо...

Раніше б слиною захлинувся... а тепер якось байдуже було...

Коли все наготували - надкусив шматочок, і більше не полізло. Не хочу більше їсти м'яса...

Може, це тимчасово, і скоро мине?

Навіть не знаю... раніше я собі життя без м'яса не уявляв... а тепер вже не знаю...

ЗАПАМОРАНЧЕННЯ

Сьогодні був не перший день, коли це трапилось. Але на цей раз, боротьба
досягла небувалих масштабів. І цього слід було очікувати, якщо
проаналізувати моє життя. Велика кількість змін за мізерний відрізок
часу. І в результаті…нас тепер троє…

- Все! Це кінець! Катастрофа! Гірше просто не може бути…

 - Та все нормалізується, не парся.

 - Не слухай її. Яке там нормалізується?! Ти по вуха…сам знаєш в чому. В тебе лише один вихід – самогубство!

 - Депресія, як завжди все драматизує. Самогубство – не вихід. Швидше навпаки. Ти ж хлопець релігійний?

- Вже ні. До біса релігію. Суцільна плутанина, що лише все ускладнює.

 - Малий діло каже. Релігія розділяє на «тих» і «інших», що дає вибір, але лишає загальної єдності.

 - Гаразд, забули про релігію. Думай про життя і все що ним керує.

- А потім згадай, в якій країні знаходишся, при якій владі виживаєш і
з проявом якого менталітету співіснуєш. Згадав? Тепер бігом стрибай з
вікна.

- Я тебе благаю…З першого поверху?! Хоча, коли вже на вулиці опинишся,
може по хліб сходиш? А ще, раджу шоколадку купити. Кажуть, вона містить
фермент щастя.

-  І поділись нею з друзями.

- Бачиш, що вона робить? Змушує почувати тебе самотнім і нікому не потрібним.

- А я хіба не самотній? Жодного друга - лише знайомі.

- Це правда. Але ти сам відштовхуєш всіх від себе. А це не складно виправити.

- Може ти маєш рацію.

 - Та, що ті друзі? А як же кохання? Хіба воно в тебе є?

 - Не все кохання з першого погляду. Подзвони Поліні, домовся про зустріч.

- І почуй, який ти козел, що довго не дзвонив, і не виявляв жодної
ініціативи до цього. А ще вимогу ніколи не дзвонити, а при зустрічі
обходити якнайдалі.

- Можливо Депресія права – Поліна не найкращий варіант. А може вона
тільки і чекає твого дзвінка, готова все пробачити, забути і почати з
початку.

 - Після двох років?

- Дива трапляються. В будь якому випадку подзвони, бо як ще дізнатись про результат? Принаймні стане легше, якщо вибачишся. 

  - Радість не перестає мене дивувати. Легше тобі стане, коли прострелиш собі голову.

 - Іграшковим пістолетом? Бо інших ми не маємо.

 - То треба купити бойовий.

- А гроші де взяти?

 - Ох і важко з тобою…Дістань з під подушки.

 - А їсти, на що купувати?

 - А їсти йому вже не треба буде.

 - Тобто ти пропонуєш йому померти голодним? Ти ж не хочеш померти з голоду?

- Ні звичайно.

  - Чому це з голоду? Він же застрелиться.

 - В нього грошей на набої не залишиться.

 - У нього грошей бракує, а ти радієш?!

 - На життя вистачить. А, більше і не треба!

                                                                                   Комусь може дуже важливо,
                                                                                   певний колір очей, чи відтінок...
 
Багато років минуло з того часу, коли до мене підсів той хлопець.І звідки він взявся? Худощавий такий, косоокий, схожий на наркомана, зі шрамом на правій руці.Почав скаржитися, на життя і я вирішив йому допомогти.Навіщо, я це зробив?
Тепер, я нікому не допомагаю, ні порадами, ні вчинками. А було все так....Десь шоста година ранку.Сиджу я на лавочці в парку, відпочиваю після нічної зміни. Аж раптом, чую чийсь голос, зовсім поруч...
- В мене купа проблем, вирішення яких, скидається на стрибок вище своєї голови. Я погано сплю, поступово зникає інтерес до всього, що коїться.Та, що там казати..., якщо навіть сонце, не викликає посмішки на обличчі. Мабуть, як помру, то ніхто і не помітить.
 - Дурний ти! Які там проблеми, в твоєму віці? Ти ж навіть не цінуєш того, що в тебе є.
-  Нічого в мене не має.., ні вроди, ні хисту, ні знань,... Чому тут можна радіти? Хіба це життя, коли ти ні на що не здатний?
- Тебе послухати, так ти ніби розумово відсталий каліка, після лоботомії. Кажеш в тебе нічого не має? Хочеш, доведу протилежне? Я навіть можу гарантувати, що ти почнеш знову радіти.
- Гадаю, гірше від цього не буде.
- Я тебе загіпнотизую.Ти не проти?
- Я не вірю в силу гіпнозу.
- Це не має значення.То як?
- Чому б ні?
- Ну, почнемо...Лягай, заплющ очі, зконцентруй увагу на моєму голосі.Уяви: ти лежиш на м'якій траві, сонце гріє твоє тіло, квіти наповнюють твої легені своїм ароматом. В тобі виникає палке бажання подивитись на небо,та сонце сліпить тобі очі, і ти нічого не бачиш. Але нічого страшного.Зір тобі зараз не потрібен, я заберу його в тебе.Тепер, на рахунок три,ти вернешся в парк.Один, два, три.
- Що,ти зі мною зробив?! Я нічого не бачу!
- Заспокойся! Через два дні, я поверну тобі зір. А доти, використовуй, ті відчуття, які лишились.

                                                                                    ...Інші, зір вважають за диво,
                                                                               наче в щойно народжених діток!

Я знаю тільки те, що світ божеволіє і я разом з ним.

 

Людина може тільки те, в що вірить.

 

Щастя – для одних ілюзія, а для інших мрія.

 

Якщо ти не знаєш, що робити, звернися за допомогою до свого серця.

Вона єдине вкаже тобі правильний шлях.

 

Головними компонентами дружби є: розуміння та вміння вислухати.

 

А що таке ЖИТТЯ?

Життя – це маленька частинка вічності, яка дорівнює одній секунді.

 

Любов приходить та уходить, а справжня дружба залишається на завжди!

 

З першого погляду любов не може виникнути, а – лише симпатія. Але через деякий час симпатія може перетворитися в любов.

 

Ніколи не закохуйтеся в юності! Так як в цей період любов триває секунди, але за секунду можна втрати справжнього друга.

 

Якщо ти образив людину – вибачся, але якщо вона тебе не розуміє і не хоче вислухати, то вона образила сама себе.

 

Якщо ти розчарувався в житті, не робити так щоб в ній розчаровувалися й оточуючі люди!

 

Не насміхайтеся з людини, в якої інші погляди на світ!

 

Ніколи не будь впевненим, що буде в майбутньому, але ніколи не забувай, що було в минулому!

 

Справжня любов приходить до кожного, тільки не кожний її помічає.

 

Мрії – це добре, вони допомагають прямувати до цілі, але не живіть мріями.

 

Кожна людина – особистість, але не кожна людина це розуміє.

 

Дружба – це також любов. Заради друга ти готовий на все, коли йому погано – ти відчуваєш цю біль, ти не можеш без нього жити – це ж є

одними з ознак любові.

 

Якщо ти назвав людину другом, то і стався до неї так же.

 

Правда потрібна, але не завжди вона може допомогти.

 

Якщо ти скажеш правду, людина може образитися, а коли сховаєш її – ти образиш не тільки її, а й себе.

 

Перед тим, як судити людину, поставте себе на її місце.

 

Якби життя було б без проблем, то жити б було не цікаво.

 

Життя – це неприємність, яку потрібно пройти з високо піднятою головою.

 

Правда і брехня не можуть існувати один без одного, так само, як світло і тінь.

 

Життя чудове, коли є заради чого жити.

 

Життя дорівнює миті, так насолоджуйтеся нею.

 

Не можливо зрозуміти твір, коли нічого не знаєш про його автора.

Але все таки можливо, якщо для тебе тема близька.

 

Лучше прятаться и быть трусом, чем открыться и бить униженным.

 

Якщо ти не поважаєш навколишніх людей, то про яку повагу, до себе, ти говориш?!

 

Всі люди рівні! Так чому до половини ставляться, як до «скотини»?

 

Життя – це дивина річ. Для одних воно триває вічність, а для інших секунди.

 

Час невпинно вимірює кроки,
Кожен подих і серця удар.
Пролітають крізь нас дні і роки
На душі залишають нагар.

He deals the cards as a meditation  And those he plays never suspect  He doesn't play for the money he wins  He don't play for respect  He deals the cards to find the answer  The sacred geometry of chance  The hidden law of a probable outcome  The numbers lead a dance  Chorus:  I know that the spades are the swords  of a soldier  I know that the clubs are weapons of war  I know that diamonds mean money for  this art  But that's not the shape of my heart  He may play the jack of diamonds  He may lay the queen of spades  He may conceal a king in his hand  While the memory of it fades  Chorus:  I know that the spades are the swords  of a soldier  I know that the clubs are  weapons of war  I know that diamonds mean money  for this art  But that's not the shape of my heart  (*)That's not the shape, the shape  of my heart  And if I told you that I loved you  You'd maybe think there's  something wrong  I'm not a man of too many faces  The mask I wear is one  Well, those who speak know nothin'  And find out to their cost  Like those who curse their luck in too  many places  And those who fear are lost

Сдача карт для него как медитация.  И те, кто играют с ним, даже не подозревают,  Что играет он не ради денег,  Не ради престижа.  Во время игры он хочет разгадать  Великую Тайну Случайностей,  Скрытый закон возможного исхода…  И цифры пляшут в его руках  Припев (дословно)  Я знаю что пики - это  оружие солдат,  Я знаю что дубинки (крести) тоже нужны  для войны,  Я знаю что бриллианты (бубны) - это плата  за такое искусство,  Но моё сердце (черви) не лежит к этому.  Он может пойти с бубнового валета,  (В разговорной речи это значит "козырной  валет" во всех значениях этого выражения)  А может и с пиковой дамы  (В разговорной речи имеет значение  "роковая женщина")  И в его рукаве может прятаться король,  О котором все уже давно забыли  (Вероятно, ссылка на английскую идиому -  "An ace in one's hand (или sleeve)",  буквально - "Туз в рукаве", которая  значит "нечто (аргумент, довод, уловка и  т.д.), оставленное "про запас")  Припев (по смыслу)  Я знаю что пики - это  оружие солдат,  Я знаю, что крестами благословляют  на войну,  Я знаю, что бубнами приветствуют  победителей,  Но моё, червонного цвета, сердце не лежит  к этому.  И если бы я сказал, что люблю тебя,  Ты, наверно, подумала бы, что я не  искренен…  Я отнюдь не лицемер,  И маска у меня на все случаи одна.  А те, кто вечно говорят - не знают ничего,  И понимают горькую правду:  Они, как и те, кто слишком много клянёт  свою судьбу,  И как те, кто испытывает страх, безнадежно  потеряны.