хочу сюда!
 

Алиса

38 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «ірландія»

Певно існують народи-близнюки...

          ...тобто народи, що в певному вузькому розгляді дуже нагадують близнюків...
Така промайнула в мене думка, коли я не дочитав ще й до половини нижчеподаного тексту. Викладаю, його тут повністю, бо він цікавий для роздумів. А ще тексти (разом з веб-сторінками) часом можуть зникати безслідно...
Отож, автор Robert Nielsen, джерело тексту, переклад тексту розміщено туточки... Поїхали...

          Данці мають данську мову, французи говорять французькою, словаки розмовляють по-словацьки, а ірландці говорять не ірландською, а англійською. Майже всі нації і народи мають свою мову, але ірландці є однією з небагатьох націй, мовою якої володіє мізерно мале число ірландців. Ірландія одна з кількох країн Європи, основною мовою якої є мова іноземної країни. Фактично, в Ірландії в повсякденному спілкуванні польською говорить набагато більше людей, ніж розмовляє ірландською (в потилицю польській в Ірландії дихає французька). Коли я перебуваю за кордоном, мене часто запитують, чи взагалі існує така мова як ірландська, або чи хтось ще говорить ірландською. Тому, хто володів би тільки ірландською мовою і не знав англійської, дуже важко було б навіть проїхатись Ірландією. Але чому це так?
          Перш, ніж розпочати, є два моменти, які варто прояснити. По-перше, педанти люблять сперечатися над назвою мови. Істотно, що ірландці називають свою мову ірландською, тоді як більшість іноземців називають її гельською або ірландською гельською мовою. Деякі ірландці не люблять назви гельська мова, але це неправильно, це просто позначає таких людей як невігласів. По-друге, ірландське слово для назви своєї мови Gaeilge абсолютно відрізняється від слова, яким ірландці називають свій народ ireannach. Це цікава відмінність від англійської, оскільки в ірландській мові назва мови відокремлена від назви національності, таким чином, щоб бути ірландцем людині не обов’язково говорити ірландською.
         Тепер як уявляється поточне становище ірландської мови? За даними перепису населення 2011 року 1 млн. 770 тис. людей в Ірландії заявили, що вони можуть говорити по-ірландському, тобто це 41 % всього населення. Хоча це виглядає вражаюче на папері, перепис нічого не говорить про рівень володіння ірландцями ірландською мовою, або про повсякденне використання ірландської. Більш показовим є число людей, котрі вказали, що повсякденно говорять ірландською, а це лише 77 000 осіб, що є менше 2 % населення країни. Ці люди переважно живуть на західному узбережжі (у районах, відомих як гелтахти) – в найбільш віддалених селах та містечках країни. Найгірше ж в цій історії, що вже давно немає людей, які володіли б лише ірландською як материнською мовою (моноглотів), навіть з дитинства ірландомовні ірландці володіють англійською мовою на рівні рідної.


Стан ірландської мови у 2011 році

           В теорії, ірландська мова є державною мовою Республіки Ірландії, і люди мають право послуговуватися ірландською при зверненні до державних органів. Законодавство приймається двома мовами, якщо ірландська версія Конституції суперечить її англомовній версії, то ірландська версія має переважну силу. Ірландська мова є обов'язковим предметом для всіх студентів, котрі народилися в Ірландії, і Ви повинні скласти іспит з ірландської для того, щоб вступити до коледжу. У школах ставиться основний акцент на вивченні трьох предметів: ірландської мови, англійської мови та математики. Уряд популяризує ірландську мову багатьма способами, до прикладу, через ірландські радіо- та телеканал, тематично присвячені ірландській мові.
            Проте на практиці панує англійська. Кожен, хто народився в Ірландії, вільно володіє англійською мовою. Англійська це мова телебачення, радіо, газет, бізнесу та торгівлі. Практично весь ринок праці послуговується англійською. Політики іноді роблять символічні жести, такі як виголошення початку промови ірландською, проте швидко переходять на англійську, тому що, як багато вважає, політиків ірландською не зрозуміють. Якщо ви не живете в одному із гелтахтів, то говорити на людях по-ірландському вважається чомусь жлобством і вас попросять перейти на англійську. Говорити ірландською в більшості випадків сприймається як ознака бунтарства або принциповості, адже чого ти спілкуєшся ірландською, чого б просто не говорити англійською? Практично по всій країні єдине місце, що відведено ірландській мові - в шкільних класах на уроках ірландської.
             Але як так сталося? Як і в багатьох аспектах ірландського суспільства, можна звинувачувати англійців. Більшу частину ірландської історії Ірландією правили англійці, але ірландська мова почала поступатися місцем англійській після 1600 року, коли останній з гельських правителів зазнав поразки. Хоча в той час ірландська мова ніколи не заборонялася і безпосередньо не переслідувалася, все ж сприяння завжди надавалося англійській. Англійська мова була офіційною мовою державних установ і торгівлі, і ніхто ніколи не підтримував ірландську мову та культуру. Ірландська мова поступово була витіснена англійською, особливо на сході та в столиці Дубліні, тоді як ірландська залишалась відносно поширеною лише на заході. До 1800 року Ірландія за числом носіїв мов стала розділена приблизно порівну.
            Далі відбулися дві великі події, що фактично знищили ірландську мову. Перша – Великий Голодомор (1845-50 р.р.), який найбільше вразив Ірландію на заході. В країні з населенням 8 мільйонів загинуло приблизно 1 мільйон люду, а ще мільйон емігрували. З того часу еміграція стала інтегральною частиною ірландського суспільства, оскільки величезне число ірландців щороку виїжджали з країни, в основному до англомовних країн, таких як Британія та США. Це означало, що більшість ірландців мали говорити по-англійському через високу ймовірність ситуації, коли вони будуть змушені полишити свої домівки і переїхати до інших країн. Ірландська мова для ірландців виявлялась непотрібною в США, бо необхідністю була англійська. Англійська мова була мовою майбутнього та економічних можливостей, ірландська мова – мова минулого і мова бідного острову, який нічим не міг підтримати ірландців.
            Другою великою подією стала поява обов’язкової освіти. Починаючи з 1830-х р.р. в Ірландії створювалися загальнонаціональні школи, в яких навчання здійснювалося лише англійською, а ірландська була категорично заборонена. Проте нічого не можна було зробити щоб заборонити ірландцям спілкуватися ірландською вдома. Ірландську виставляли як примітивну селянську мову, тоді як англійська подавалась як мова шляхетства та багатства. Бідні селяни говорять ірландською, а багаті та успішні бізнесмени розмовляють англійською. Католицька церква та національні політики, навіть такі як Даніель О'Коннелл, теж просували лише англійську мову. Англійська мова стала мовою міст, тоді як ірландська перетворилася на мову найбільш віддалених і економічно нерозвинених частин країни.

Стан ірландської мови у 1871 р.

            Число носіїв ірландської мови знизилося до такої міри, що існували побоювання, що вона взагалі зникне до кінця 19 ст. Проте в той час почалося гельське відродження, коли письменники та освічені люди почали промотувати та більше використовувати ірландську мову. Вірші, оповідання та п'єси писалися на ірландській мові, створювалися різні студії для підтримки та вивчення мови. Коли Ірландія стала незалежною у 1922 році, держава офіційно заохочувала використання ірландської і зробила її обов’язкове знання для державної служби. Проте, нова незалежна держава була дуже бідною і якраз оговтувалася від кровопролитної громадянської війни, а отже не мала ні ресурсів, ні національної свідомості для відродження ірландської мови та культури. Отже не було змінено фундаментальний факт того, що людям для пошуку роботи та заробітку на життя потрібна англійська, а не ірландська.
           Хоча урядова підтримка і сповільнила процес послаблення позицій ірландської мови (для порівняння в Північній Ірландії ірландська практично мертва, навіть серед ірландських католиків) надто багато шкоди було вже заподіяно. Переважна більшість людей вже говорили по-англійському, тому навіщо потрібна та ірландська мова? На додачу ще зоставалась проблема масової еміграції (аж до 90-х років 20 ст.), так що англійська була ще мовою, яка допоможе вам знайти роботу, тоді як ірландська була мовою, якою говорив ваш дід. База носіїв ірландської мови стала малою і існувала тільки в віддалених районах, а частка ірландської мови на радіо і телебаченні була взагалі неістотною.
             Мови значної мірою є об’єктами економічних законів. Батьки навчали своїх дітей англійській мові, тому що це була мова, якою говорило більшість людей і, відповідно, все більше людей вивчало її, тому з кожним новим поколінням англійська мова все зміцнювалася і зміцнювалася. З точністю до навпаки слабшала ірландська мова, тому, що чим менше людей говорило ірландською, тим менше людей були готові вчити ірландську. Використання ірландської мови все більше і більше обмежувалося серед людей похилого віку, які заважали молодим людям, що продовжувало порочне коло. Чим менше людей спілкувались по-ірландському, тим менше ірландську використовували в мистецтві та літературі, що давало людям менше причини для вивчення ірландської. Словом, ірландська мова потрапила в пагубну спіраль.
             Іншою основною причиною занепаду ірландської є те, що ірландці мають викривлений погляд на використання мов. Однією з основних рис "англійського світу" є те, що володіти іншою мовою вважається рідкістю або незвичною здібністю. Більшість ірландців (як правило англомовні) не вірять, що вони здатні вивчити іншу мову, начебто вони мають певну специфічну будову щелепи. Багато людей просто знизують плечима і кажуть: "Ірландці просто мають погані здібності до вивчення мов". Навіть тоді, коли батьки володіють ірландською, вони часто бояться навчати ірландській своїх дітей, бо, як вважають, можуть заплутати дитину або дитина почне навчатися повільніше, ніж однокласники. Лінгвісти вказують, що білінгвізм є можливим і прийнятним, але більшість людей цього просто не знає. Люди переважно вважають, що лише одна мова може використовуватися, оскільки було б надто безглуздо мати дві мови для роботи, телебачення та життя. Цей спосіб мислення сьогодні не настільки сильний, але довгий час саме тому батьки не навчали ірландської своїх дітей.
            Існує кліше, коли при обговоренні проблем ірландської мови у всьому звинувачують систему освіти. У тій чи іншій мірі це правда, бо у школах приділяється надмірна увага граматиці та письму, але насправді цього недостатньо. Таким чином, більшість студентів можуть написати на дві сторінки есе, але їм важко підтримувати живу розмову. Проте не варто звинувачувати школу. Реальна проблема не в школах, оскільки фактом є те, що ірландська не використовується поза класом. Ірландці люблять віддавати данину мові, але не хочуть докладати зусиль, щоб зберегти мову живою. Ми ставимось до ірландської майже як до античної, ми нею захоплюємось і цінуємо її, але зберігаємо мову закритою, крім особливих випадків. Дивно, що багато людей бояться говорити по-ірландському лише з тої причини, що вони нею будуть якось не зовсім літературно.
              Багато ірландців дивляться на ірландську мову як на мову людей похилого віку, як на реліквію з минулого, яку використовували бабусі й дідусі, як на не модну в сьогоденні. Багато хто сприймає мову як на музейний експонат. Також багато ірландців вважають, що ірландською повинні говорити старі чоловіки у плоских кашкетах та старі жінки в хустках, що сидять на верандах своїх котеджних будинків і жартують про життя-буття, поки на дворі падає дощ. І надзвичайно важко їх переконати, що ірландською можуть говорити люди в містах, що носять джинси і сидять в інтернеті. Кожного, хто лише щось скаже про захист чи відродження ірландської мови, називають націоналістами або прихильниками Ірландської республіканської армії, тоді як противники ірландської називають себе «вест брітс» (West Brits) або «анайріш» (UnIrish). Багато ірландців не проти ірландської мови, але виступають проти т. зв. примусового її нав’язування.
               Зараз багато іноземців звертають увагу на сумний факт того, що ми, ірландці, втрачаємо таку важливу частину нашого культурного надбання (на правду, часто здається, що американці люблять ірландську культуру більше, ніж самі ірландці). Але, коли для іноземця ірландська мова звучить екзотично та таємничо, для ірландців це звичайна буденна річ. Це все одно, якщо б людина поїхала до США і була б би здивована побачивши Макдональдс або закохалась в культуру хілбіллі. Люди приймають знайомі речі як належне, і більшість ірландців сприймають ірландську мову і її сучасне занедбане становище як нормальний стан речей. Для багатьох це завжди було так, тому думка про поточне становище ірландської ніколи не перетинає їхній розум. Англійською можна спілкуватись з сотнями мільйонів людей у всьому світі, а з ким ви можете говорити ірландською?
               Чи можливо, що ірландська мова відродиться? Теоретично так, адже є групи людей, які вивчають ірландську, навіть якщо вони не носії мови, і не використовують її кожен день. Є школи, в яких всі предмети викладаються ірландською. Ми могли б відродити мову, якщо б тільки захотіли. Більшість ірландців володіють ірландською на певному рівні і здатні з базовим набором лексики підтримати розмову. Ви будете здивовані, як швидко до людей повертається ірландська навіть після проходження короткого мовного курсу.
              Так чому ж ми нічого не робимо? З тієї самої причини через яку не відбувається і більшість політичних змін. Люди загалом апатичні, вони мають важливіші речі, про які треба турбуватися, і це завжди було так. Як це змінити, і чи може це зробити одна людина? Чесно кажучи, якщо не відбудеться сейсмічного зрушення, що раптово змусить нас стати більш патріотичними (це, мабуть, має бути війна), я не бачу ніякого майбутнього для ірландців як народу, крім того, щоб зникнути.
               Ставлення ірландців до ірландської мови – це суміш протиріч. З одного боку, майже кожен на словах шанує ірландську мову як частину нашої культурної спадщини. З іншого боку, мало хто готовий докладати зусиль щоб розмовляти і поширювати мову. Ми боїмося втратити мову, але не хочемо нічого робити для її збереження. Ми чіпляємось за нашу ірландську ідентичність і обурюємось, коли нас плутають з англійцями, але не хочемо діяти щоб відродити нашу окрему власну культуру. Іншими словами, щоб заговорити ще однією мовою потрібно докласти зусиль, тому для більшості людей простіше просто розмовляти англійською, читати англійські книги та газети, а також дивитися англійське телебачення. Таким чином, ірландська мова остаточно зникне, якщо ми не зробимо свідомого рішення, яке ми чомусь не робимо вже останні 200 років.

Міжнародні стереотипи (Англія, Iрландія і Шотландія)

Міжнародні стереотипи, або з кого сміються інші народи



Тут вирішила перекласти таку статтю, древню, але цікаву. І трохи переробивши. В той час, поки українці змагаються в складанні анекдотів з росіян, думаю, цікаво було б дізнатися з чого глузують інші народи


Англія, Ірландія і Шотландія


Ці нації мають сотні анекдотів один про одного. В англійських анекдотах ірландці постають дурними і питущими, ірландці зображують англійців манірними снобами і задирами, про чию смерті ніхто не пошкодує. Шотландці також недолюблюють англійців за їх агресивну поведінку в минулому. У всіх трьох націй можна знайти анекдоти, де героями є англієць, ірландець і шотландець.

Ірландський гумор

[spoiler]


У бар заходять три англійці і помічають біля барної стійки ірландця. Вирішили до нього позадиратись. Один з англійців підходить до стійки:
- Слухай, ірландцю, а ти знаєш, ким був ваш Святий Патрик насправді?
- Нє, не знаю. Ким?
- Він був злодієм! Уа-ха-ха !!
- Так? Не знав, - байдуже відповідає ірландець і продовжує пити. Англієць повертається до своїх:
- Слухайте, цей ірландець якийсь дивний.
- Та ну тебе, зараз я його швидко з себе виведу, - відповідає другий. Підходить до ірландця:
- Слухай, ірландцю, а ти знаєш, що ваш Святий Патрик насправді був голубим?
- Нічого собі! Ні, я цього не знав, - спокійно відповідає ірландець.
- Цей хлопець, схоже, не в собі - говорить другий англієць, повертаючись.
- Та годі вам! Зараз я йому таке скажу, що він точно не витерпить! Дивіться.
І в свою чергу підходить до стійки:
- Ірландцю! А ти знаєш, що ваш Святий Патрик насправді був англійцем?
Обличчя ірландця просвітлюється, він повертається до англійця і радісно плескає його по плечу:
- Так ось що намагалися пояснити мені твої друзі !

- Місіс О'Хара, я чула, що ваш син переїхав жити до Лондона. Як він там?
- О, чудово! Він влаштувався працювати в крематорій!
- ???
- Ви уявіть: він спалює англійців, а йому за це ще й гроші платять !!!

Пропав якось Бог на 7 днів. Повертається щасливий, задоволений. Апостол Павло тут же запитує:
- Де пропадав?
- Та створив нову планету, Земля називається. І все у мене вийшло збалансовано і контрастно. Ось бачиш Північну Америку, там будуть жити багаті люди. А ось в Південній будуть бідні. А от в Європі люди будуть білі. А в Африці - чорні.
- А що це за маленький зелений острів на півночі?
- О, це Ірландія! Місце, де будуть народжуватися веселі люди, великі музиканти. Вони будуть багато подорожувати і варити дивовижний темний напій Гіннес.
- А де ж баланс і контраст?
- А, Павле, ти ще не знаєш, яких покидьків я поселю на сусідній острів.

Хлопець заходить в паб і гнівно вигукує:
-Чорт! Всі англійці - нехороші люди.
З-за столика повільно піднімається двометровий качок в наколках і вимовляє:
-Забери свої слова назад!
-А що, Ви англієць? - здивовано запитує хлопець.
-Фу, ні! Я нехороша людина.

Ірландський священик у Белфасті читає проповідь, спрямовану проти пияцтва: «Діти мої, пияцтво - це жахливо... Віскі змушує нас втрачати розум... ми сваримося з британцем і стріляємо в нього... і промахуємось...»

Дві британки стоять на вулиці коло ірландки і обговорюють куди б їм відправитися на канікули. Одна каже:
-ми з чоловіком збираємося в Девон, кажуть, там відмінно
-Та Ти з глузду з'їхала! Там же повно ірландців!
-Жах! А ти куди збираєшся?
-О, Ми з чоловіком хочемо поїхати в Сеілсборі, ось де справжній рай!
-О ні! ми з чоловіком були там минулого року! Це місце просто кишить ірландцями!
Нарешті ірландка не витримує і радить:
-Знаєте, чому б вам не відправитися в пекло? Там немає жодного ірландця.

... Англієць приїжджає на екскурсію в Голуеї і гуляє вздовж берега, милуючись видом зі обривистих скель. Раптом бачить - два мужики з розгону стрибають зі скель у бурхливе море, але вже через хвилину виявляються на обриві знову і стрибають знову ...
Англієць підходить до мужиків і питає:
-Як Це вам вдається стрибати з такої висоти і з такою швидкістю знову опинятися неушкодженими нагорі?
Один з мужиків відповідає:
-Тут такі повітряні потоки - само тебе підхоплює і переносить назад! Спробуй - тобі сподобається!
Англієць спокусився і стрибнув. Тут другий мужик і каже першому:
-Так, Патрику, хоч ти і святий, але сволота ти відмінна!

Екстрений випуск CNN: Терористи з Ірландської Республіканської Армії захопили повітряну кулю із заручниками на борту і врізалися в Big Ben три рази ...
[/spoiler]

Англійський гумор

[spoiler]




Найкоротший анекдот про ірландців: "йшов ірландець повз бар"
анекдот ще коротше: «два ірландця ВИХОДЯТЬ з бару .."

Ви чули про ірландця, який пішов на полювання? Він не піймав жодної качки, бо не зміг підкинути свою собаку досить високо.

Чому ірландці танцюють національні танці, щільно притиснувши руки до стегон? Щоб гроші з кишень не повивалювались!

Північна Ірландія, католицька школа. Під час занять черниця-наставниця запитує молодих майбутніх черниць:
- Сестpо Маpто, ким ти бyдеш?
- Черницею!
- Молодець! А ти, сестро Мері, ким будеш?
- Черницею!
- Молодець! А ти, сестро Джен, ким будеш?
- Проституткою!
- КИМ ?!
- Проституткою!
Монахиня-наставниця, полегшено зітхаючи:
- Фy-y, а мені здалося - протестанткою!

Англійці кажуть про Шотландію:
Англієць, ірландець і шотландець сидять в барі. Кожному у келих пива потрапляє по мусі. Англієць каже: «Бармен, в моєму пиві муха, принеси мені інше пиво». Йому приносять. Ірландець каже: «Ах, чорт з нею» - і випиває пиво з мухою. Шотландець витягує муху, трясе її і кричить: «Виплюнь, Виплюнь!» (Згідно стереотипу шотландці - сварливі і жадібні.)

Єдине хороше, що там є, - це дорога до Британії і те, що вона прокладена в обидві сторони: щоб шотландці могли повернутися назад.

Розмовляють два шотландця: - Може купити собі новий гребінець? У старого зламався зубчик.
- Ти що! Через один зубчик купувати новий гребінець?!
- Але це був останній...

Редактор лондонської газети отримав листа з Единбурга, в якому попереджалося: - Джентльмени, якщо ви не припините друкувати анекдоти про скупих шотландців, я перестану займати вашу газету у свого сусіда.

Турист в Шотландії вирішив перевірити, чи правдиві байки про скупість шотландців. Дзвонить в перший-ліпший будинок. Виходить мужик.
Турист: - Попити не дасте?
Мужик йде і повертається з горщиком молока.
Турист п'є і говорить мужикові: - Брешуть все про вас, що ви жадібні. А ви першому зустрічному відмінне молоко даєте.
Мужик: - Ну, якщо бути чесним, я б його вам не дав, якби у ньому щур не втопився.
- ЩО?!! СВОЛОТА!!!
І турист жбурляє горщик, той у друзки.
Шотландець: - Вандал!!!
Повертається і кричить дружині - Елізабет, ти бачила, цей козел розбив нічний горщик твоєї мами?

Компанія оголосила конкурс на кращу пропозицію з економіки. Переможцю обіцялась премія в 25 фунтів. Переміг шотландець, який запропонував скоротити премію до 10 фунтів.

Шотландець пригощає дорогого гостя смаженою картоплею, примовляючи:
- Їжте, не соромтеся! Вона власного виробництва...
- Але у вас же немає городу!
- Ми з дружиною купили собі місце на цвинтарі, але поки ще живі - я і саджаю там картоплю...

Екскурсовод при відвідуванні туристами печери каже: - Ця печера виникла завдяки одному шотландцеві - Шеймусу Фіннігану, який поскаржився своїм родичам, що випадково впустив в лисячу нору галеон.

Шотландець грає на волинці. Повз проходить англієць: - Сер, якби Ви перестали тискати цю тваринку, може бути вона перестала б так огидно верещати.

Сидять в ресторані єврей і шотландець... Настав час платити, офіціант підходить з рахунком, раптом єврей:
- Дайте рахунок мені - я за все плачу!...
Наступного ранку в газетах заголовки: «Учора в ресторані був по-звірячому задушений шотландець-черевомовець»...

Джон скаржиться приятелеві: - Іноді я абсолютно не розумію свою дружину. Сьогодні, наприклад, вона зажадала, щоб до відпустки я купив їй новий купальник. І це лише тільки тому, що у старого крихітна дірочка на коліні!
[/spoiler]

Шотландський гумор

[spoiler]

Шотландський комік Френкі Бойл: «У нас, в Шотландії, складне ставлення до глобального потепління - адже ми будемо сидіти на горах і дивитися, як тоне Англія».

З затонулого в морі судна врятувалися троє - англієць, ірландець, шотландець. Вони потрапили на острів, населений диким плем'ям, але встигли відправити з пляшкою сигнал лиха. - Через рік їх знайшло рятувальне судно. За цей час шотландець став головним економічним радником тубільного царька; ірландець - інструктором з військової справи; до моменту прибуття рятувальників англієць все ще чекав, коли його представлять.

Англійська армія на шотландській території. З-за величезного придорожнього каменя виходить не менш величезний шотландець і голосно говорить: "Я Дункан Маклауд з клану Маклауд і кажу вам, що ви тут не пройдете !!!" Командувач англійців відправляє трьох кращих бійців розібратися з нахабою. За каменем якась метушня, потім знову з'являється шотландець: "Я Дункан Маклауд з клану Маклауд і кажу вам, що ви тут не пройдете !!!" Командувач відправляє дюжину кращих - ситуація повторюється. Після того, як за камінь вирушило півсотні бійців, один з них зміг виповзти, вмираючи, підповз до командуючого і прошепотів: "Зрада ... Засідка ... Їх там ДВОЄ"
[/spoiler]

Ірландія

Guinness мені , на жаль, не подобається,  але ірландські анекдоти в тєму:)

Єпископ дізнався, що в Лондоні є такий пастор Мерфі, який на всіх проповідях лає на всі лади англійців і звинувачує їх у всіх смертних гріхах. Він викликав до себе цього пастора і сказав:
- Як ви смієте принижувати англійців у храмі та ще в країні в якій вони ж і живуть?! Припинити! І ось що ще: на наступній проповіді я буду присутнім особисто і все перевірю! А тема проповіді нехай буде найбільша нейтральна - Тайна Вечеря!
Під час проповіді все йшло чин чином, але вже в кінці своєї промови пастор Мерфі сказав наступне:
- ... І запитав Ісус Іуду: «Іуда, чи зрадиш ти мене?!», а Іуда відповів: «Ніяк ні, се-е-ер» ...

Одинадцять
ірландців гвалтують німкеню. Вона кричить:
- Nein! Nein!
Два брата О'Доннал зітхнувши відійшли в сторону ...

Ірландець заходить в паб. власник:
- Вибачте, ми відкриваємося через годину.
- О, я почекаю.
- Не заперечую. Може поки вип'єте що-небудь, щоб не нудьгувати? ..

Слідами Стефенса

Іван Патриляк  

На початку ХХ століття у європейській пресі українців нерідко називали «ірландцями сходу»
Матеріал друкованого видання
№ 23 (188)
від 9 червня
«Український тиждень»

З одного боку, на початок ХХ століття і ті і ті на заході та на сході Європи дуже символічно обрамлювали невирішеність національного питання на старому континенті. З іншого – коли в 1920–1930-х роках ірландці вже будували власну республіку, українські націоналісти взяли на озброєння їхній свіжий досвід революційної боротьби, припускаючи, що наслідування форм дасть змогу отримати аналогічний позитивний результат.

Першим практиком українського націоналістичного руху, який дійшов висновку про необхідність боротьби новими методами, був полковник Євген Коновалець. Він один із перших національних лідерів зрозумів потребу в глибинній підготовці революції, повторивши шлях свого великого ірландського попередника Джеймса Стефенса.

ДІТИ НЕВДАЛИХ РЕВОЛЮЦІЙ

Джеймс Стефенс, що народився 26 січня 1825 року, походив із багатодітної ірландської родини з міста Кілкенні. Його можна охарактеризувати як запеклого ірландського патріота «від колиски», оскільки батько Джеймса, дрібний клерк, належав до «Молодої Ірландії» й виховував дітей в атмосфері любові до минувшини. У 1845-му він закінчив інженерно-будівельну школу і працював інженером, а згодом машиністом на залізниці. Тоді молодий Стефенс уже сформував власні цілком сепаратистські погляди, які своєю радикальністю виходили за межі ідеологій провідних ірландських революційних організацій того часу. Великий інтелектуальний вплив на юнака мав мер Кілкенні Роберт Кейн, який був обережним націоналістом і членом «Молодої Ірландії». Проте сам Джеймс вважав молодоірландців надто поміркованими і не приєднувався до їхнього руху, більше схиляючись до радикальнішої групи «Молода Конфедерація Ірландії».

У 1840-х роках Ірландія була спустошена катастрофічним голодом, легальний рух за скасування англійського управління і створення місцевої самоуправи перебував у занепаді, в країні витала атмосфера бунту. Ці настрої привели до радикалізації «Молодої Ірландії» та «Молодої Конфедерації Ірландії».

У серпні 1848-го розпочалося повстання. До нього приєднався молодий залізничник із Кілкенні Джеймс Стефенс. Він узяв на себе командування групою погано озброєних добровольців із 40–50 осіб, які руйнували залізниці в Ірландії. Проте лідер повстання Сміт О’Браєн виявився ніяким вождем. Його нерішучість вражала: забороняв без дозволу власників рубати дерева для спорудження барикад, зайвий раз стріляти в поліцію, боячись кровопролиття і надмірних жертв. Головні події розгорнулися в місті Баллінґаррі, куди стягувалися невеликі сили повсталих, зокрема й загін Стефенса. Однак поліція за кілька годин оточила й розбила погано озброєних інсургентів. Оскільки основна сутичка відбулася на городі біля будинку вдови МакКормак, в історії Ірландії подія отримала глузливу назву: «битва при грядці капусти вдови МакКормак». 

Розбиті революціонери рятувалися втечею в сільську місцевість. Британці виловлювали й арештовували їх по всій країні. Стефенс, який дістав два вогнепальні поранення, врятувався дивом. Юнак заховався у придорожній канаві, а згодом, щоб припинити свій розшук владою, організував власні «похорони». 19 серпня 1848 року в газеті «Кілкенні Модерейтор» друзі опублікували некролог. Його урочисто «поховали», наклавши до домовини каміння, спорудили могилу з епітафією: «Тут спочиває Джеймс Стефенс… Помер від ран, одержаних у Баллінґаррі…» Тим часом сам Джеймс емігрував. Відтоді колишній Стефенс справді помер, натомість народився професійний революціонер, людина, яка дійшла висновку про необхідність тривалої і копіткої підготовки до нового повстання, що спиратиметься на розгалужену підпільну структуру і переросте в національну революцію.

Через сім десятиліть подібний еволюційний шлях пройшов Євген Коновалець. Його розчарування українськими політиками, безнадія на «добру волю Антанти» спонукали колишнього полковника армії УНР приступити до створення дієвої підпільної організації. Як і Стефенс, Коновалець одразу після невдалої боротьби за незалежність опинився в еміграції. Проте якщо ірландський революціонер провів у Парижі довгі вісім років, готуючись до майбутнього визволення батьківщини, вивчаючи революційні методи, то Коновалець після нетривалого перебування в Чехії та Австрії повернувся до Львова вже в липні 1921 року й прагнув «по свіжих слідах» організувати нові революційні структури. Лише наприкінці 1922-го він покинув Україну, розуміючи, що в умовах жорсткої польської і радянської окупації нашвидкуруч створене підпілля буде неминуче розгромлено. Через п’ять років життя в еміграції колишній полковник остаточно дійшов висновку про необхідність створення широкої революційної структури, яка спиратиметься на ідеологію українського націоналізму.

КОНСОЛІДАТОРИ

17 березня 1858 року, в день Св. Патрика, покровителя Ірландії, Стефенс із однодумцями на лісовому складі Пітера Лангана на Ломбард-стріт у Дубліні створив Ірландське республіканське братство, відоме ще як рух феніїв (так називалися дружинники кельтських вождів у VII–X століттях, в Ірландії це слово було синонімом вільної людини. – Ред.). Фінансування ІРБ здійснювалося коштом емігрантів-ірландців в Америці. Братство будувалося за зразком французьких таємних товариств зі своєю присягою, таємними обрядами тощо.

У жовтні 1858 року Стефенс приїхав до США, щоб консолідувати ірландців і залучити їх до ІРБ. В Америці він розгорнув видавничу діяльність братства, згодом провів разом зі своїм помічником Томасом Кларком Любі пропагандистську кампанію в Ірландії. Восени 1863-го заснував газету «Ірландський народ» (Irish People). У 1864-му активно вів підготовку до нового ірландського повстання.

Аналогічно Євген Коновалець здійснив візити до українських поселень у Новому світі й заручився фінансовою підтримкою еміграції для створеної на початку 1929-го Організації українських націоналістів. Він поставив під свій ідейний контроль Українські стрілецькі громади в США та Канаді, сформував у Європі й Америці Українське національне об’єднання, що було під впливом ОУН, разом із соратниками розбудував націоналістичну мережу в Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Італії, Франції, Бельгії, на території окупованих Польщею українських земель, а з другої половини 1930-х усе частіше займався проблемами створення революційного підпілля в УРСР. 

У 1865 році британський уряд, інформований про підготовку виступу феніїв, здійснив масові арешти, розгромив редакцію «Ірландського народу». Проте Стефенсу вдалося уникнути арешту. Лише наприкінці листопада 1865-го його ув’язнять, але друзі-бойовики влаштують лідерові втечу. Його оголосять у розшук, за інформацію про місце перебування провідного революціонера пропонували 1000 фунтів і 300 фунтів. У 1866 році Джеймсу вдалося втекти з Ірландії. Він із Франції керував підготовкою нового повстання, яке британці придушували протягом березня 1867-го. Його розгром завдав невимовного удару по життю і здоров’ю Стефенса. До 1891 року він у бідності жив у Парижі, а потім повернувся до Ірландії, де помер 1901-го. На його могилі були викарбувані слова: «День, навіть година справжньої свободи варта цілої вічності рабства». 

Цей вислів надихав наступні покоління ірландських революціонерів до збройної боротьби, яка врешті-решт завершилася створенням Ірландської Республіки на більшій частині острова. Натомість спротив, започаткований Євгеном Коновальцем, був останнім спалахом збройних виступів українців за свободу – їхній опір трансформувався в ненасильницькі форми. Два народи пішли до свободи різними шляхами й тому, вочевидь, отримали різні результати.