хочу сюди!
 

СУПЕР-жінка

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «мандри»

Мандри 2

Незвідане Поділля. Тур-Клуб "Бідняжка" у с.Чернятині Жмеринського р-ну. Палац Вітославських — Львових. На сьогоднішній день аграрний коледж.


Село Чернятин, що на Вінниччині, здавна прикрашає пам’ятка архітектури ХІХ ст. – палац, у якому проживав польський магнат Вітославський, який і побудував цей маєток. Деякі джерела стверджують, що палац був побудований ще у ХVII ст., та в Реєстрі архітектурних пам’яток України записано, що палац та господарський флігель поруч з’явились тут у 1830 році. Ймовірно, тоді ж споруджується надзвичайно репрезентативна в’їзна брама. До воріт маєтку була підведена залізнична колія, і якраз навпроти брами зупинявся потяг, якщо ним їхали поміщик або його гості.

Автором неоготичних фасадів чернятинського палацу міг бути польський архітектор Генріх Іттар, мальтієць за походженням, який навчався у Римі. Будівля, попри певну архітектурну еклектику, вражала сучасників стрункістю і витонченістю ліній. Південний і західний фасади отримали над другим поверхом високий аттік і прямокутні вікна, декоровані фронтончиками. Готична стрільчатість всіх вертикалей мала за мету створити ілюзію більшої висоти. На центральному вході між парою мармурових левів підіймаються гранітні сходи. Раніше кожний лев опирався правою лапою на геральдичний щит з гербом власника. Герби було знищено під час революції.


Хоча в інших місцях герби збереглися: над головним входом, у вестибюлі з розкішною кам'яною підлогою у біло-сиву шахову клітинку, великим каміном-піччю з гермами а-ля гротеск з боків; є герби і в центрах трьох розеток вестибюля.

[ Читати далі ]

Мандри (1)

Незвідане Поділля. Тур-Клуб "Бідняжка" у Селищі Тиврівського р-ну.



Побачили залишки замку Черленків (Щеньовських), з пагорбу на якому він розташований відкривається чудовий краєвид. Раділи та позували біля коней, а дехто подарував коню свою сумку і мусив повертатись... А тому у так званому "Маріїнському парку" бігав як заєць в останню хвилину в надії побачити та встигнути зробити фото на згадку... Проводила екскурсію нам чудова місцева дівчина Катерина Миколаївна, завзята та зацікавлена та дуже щира, дякуємо їй!

Більше фото тут:http://photo.i.ua/user/1101426/494710/





















Україна через об'єктив (Ukraine through the lens)

Запрошую до себе в фотоблог andriyhartкрапкаblogspotкрапкаcom

(замість слів "крапка" ставте крапку бо по другому не дає розмістити посилання.)

В міру вільного часу буду наповнювати його з архіву своїх фото, що знімав у поїздках по Україні. 

Приємного перегляду!

набережна Куби


Така  вона -- набережна  Куби

Малі Прицьки

Малі Прицьки— село в Миронівському районі Київської області, розташоване по обидва берегирічки Шевелухи. В 1906-07 рр. у селі була побудованадерев’яна церква Пресвятої Богородиціза проектом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова.

Ворзель, ремонт телевізорів, мандри



Якщо в когось виникне бажання поблукати дивними закапелками дивного Ворзеля - то туди можна дістатися електричкою, а ще маршруткою від метро "Святошине". Або від метро "Академмістечко" маршруткою, яка їде до Нємєшаєво, і вийти коло зупинки, яка відображена на знімку.



Перейшовши трасу переходом, поринаєш  в якийсь дивакуватий світ величезних сосен і деінде дубів. Якщо є гроші, можна поселитись в готелю на березі озера, і ласувати барбекю на острові Барбекю. Мені ж таке не "світить", бо сюди прийшов саме по гроші.



Відхилившись від теми Ворзеля і його природних особливостей, варто звернути увагу на попередження від "панасоніка". Пов"язує цей телевізор з Ворзелем тільки його місцезнаходження там. Трішечки підкріпивши свої статки, вирушаю далі. Спостерігаю дивний коктейль "щогольських" автомобілів, які несподівано вилітають з глухих закапелків на шаленій швидкості, здіймаючи цунамі пилу; доглянутих котеджиків, які милують око вишуканістю, а поряд якесь страхолісся і хащі



Коли робив цей знімок, у вікнах мелькнула якась постать. Привид? Ну ладно, хай це буде ворзельський будинок привидів. Він такий тут не один, так що прихисток для привидів у Ворзелі є.



А це, виявляється цілком офіційна вулиця, яка називається Червоноармійська, а не страхолісся. Підкріпивши свої жалюгідні статки ще в одному місці, повертаюсь до царства метушні, асфальту і залізобетону



Академмістечко. Місія виконана - місія продовжується



( десь коло житлового комплексу "Софіївський квартал"). Але тут нічого цікавого. На сьогодні досить і Ворзеля

Ремонт телевизоров Ворзель


Про валізи

...Згадалось, як колись дехто зі штатів прилітав, я зустрічав, та коли багаж отримували, спостерігав таку картину: їдуть собі валізи, а гість таким брелочком, тиць-тиць, на валізі теж брелочок - пищить - тут я, твоя валіза!))) Зручно)))
..Нині зранку за філіжанкою кави в розділі хай-тек найшов ще крутіш девайс)))
Назва - AirBolt. Керування - смартфон, Bluetooth 4.2. Режим сигналізації, вбудована батарея (рік автономності), підзарядити можна через microUSB. Ціна - 65 вічнозелених паперів)
...Одне не сподобалось - радіус дії Bluetooth
Отут відео можна подивитись

Мандрівки Закарпаттям

         Продовжую свої казки Шахерезади lol 
Отже з ранку до обіда я пила мінеральну водичку, снідала-обідала, приймала мінеральні ванни і просто прогулювалась по навколишнім місцям. А після обіду ми їздили на екскурсії. 
Одна з екскурсій була до водоспаду  Шипіт. Шлях наш пролягав через село Пилипець звідки родом перша жінка Назарія Яремчука і бувший голова ЦИК Михайло Рябець.
Дорогою до водоспаду я милувалась місцевим колоритом. Цікаво, що тут у людей майже немає огорожі дворів і між дворами umnik  


А в цьому дворі бігав кролик прямо по двору, він он там вдалині чорніє біля кутка будинка. І ще сподобалась цікава поштова скринька


На порозі іншого дому сиділа собака-охраняка )))



Ось ще один колодязь. Наче такий як я там бачила, але трішки видозмінений



І ще зустрівся цікавий гараж з пляшок з-під пива, правда ще не добудований.



Майже у кожному дворі велика кількість квітів і звичайно ж Червона рута



Спочатку ми заїхали на гору, звідки побачили прекрасні краєвиди, наїлись чорниць і малини і назбирали іван-чаю та звіробою





Там же ми бачили збирачів чорниць, у них зараз саме жнива umnik Люди звечора заходять на полонини, ночують там, а з самого ранку починають збирати чорницю. Оце бабуся з онуком, які вже йшли вниз із зібраною чорницею.


Вже прямуючи до водоспаду ми побачили як в небі парили любителі екстриму. Дуже цікаво було спостерігати їх політ 
 


Тепер йдемо дорогою до водоспаду. На початку шляху нас зустрічала цікава господиня lol  Ми розпочали з нею фотосесію. Спочатку її саму фотографували, тоді вже осміліли і почали фоткатись з нею майже в обнімку. Нарешті їй це набридло, вона розсердилась на нас і почала сердито хрокати і намагатись хапнути ротом найближчого до неї. Загнавши нас у кропиву, пішла далі їсти травичку, а ми пішли до водоспаду )))












І ось повернувши за гірський куток нам відкрився Шипіт





Звичайно коли стоїш там на верху, то вже Шипотом його і не назвеш, бо ті хто стоять на горі, майже не чують тих, хто стоїть внизу. Нафотографувавшись, набрьохавшись у свіжій чистесенькій водичці ми поїхали віпочивати.

На наступний день наша подорож пролягала мимо Теребле-Рицької ГЕС, у напрямку міста Хуст і до солених купалень села Велятино.

На межі Міжгірського і Хустського районів збудована унікальна Гідроелектростанція. Єдина Гідроелектростанція, яка збудована на двох паралельних гірських річках. Річка Теребля знаходиться на горі, а річка Ріка протікає внизу. На горі створили Вільшанське водосховище і сполучили між собою дві річки.
(с) Немного истории. Идею построить Теребля-Рикскую ГЭС такой, какая она есть сейчас, еще до Второй Мировой войны вынашивали венгерские и чешские специалисты по водной энергетике. 

Постройку плотины в селе Вильшаны усложняли постоянные оползни. Чтобы как-то решить эту проблему строители «навешивали» бетонные блоки на склоны, оставляя в них «окна», и врезались в берега из середины бетонного массива. Потом «окна» были замурованы. На постройку плотины ушло 200000 кубических метров бетона. 

Туннель в скале бурили с двух сторон. Когда перегородка между встречными туннелями была пробита, оказалось, что ось туннелей не совпадала на 2 см. 

Как-то, во время бурения, вдруг прорвало одну из стенок, и на строителей хлынул очень мощный поток воды. Когда специалисты, наблюдая за динамикой изменения объема воды, пришли к выводу что совершенно неизвестно, сколько будет продолжаться выток вод, было принято решение во чтобы то ни стало, «закупорить» выходное отверстие. Десять дней строители боролись со стихией и все-таки "остановили" воду. 

Зима 1957 года была сложнейшим испытанием для молодой ГЭС. В горах резко выпало 1,5 метра снега после чего начался сильный ливень. Сразу за ливнем – 5-тибальное землетрясение в селе Нижний Быстрый. В итоге. Из туннеля через трещину хлынула вода, и стала дополнительно подмывать склон, многократно увеличивая возможность возникновения оползней. К счастью, ничего не случилось. Запас прочности при проектировании был достаточен. http://novostey.net/ges/





Прямуючи далі ми проїхали село Іза, в якому майже біля кожного двору стоять плетені з лози вироби. Це цікаве видовище.



Село Велятино нічого особливого з себе не представляє, єдине що там є солені купальні. Кажуть, що то з-під землі б"є джерело гарячої соленої води. Вода там там дійсно супер солена, бо ні на Чорному морі, ні тим більше на Азовському вода так не тримає як тут. Можна взагалі не рухатись і все одно будеш на поверхні )) Я не фоткала, бо не брала туди фотоапарат



Біля входу в купальні стоїть Пинтя Велєт, засновник цього села



Дорогою назад ми проїздили мимо сучасного збудованого замку, який тепер є Будинком одруження міста Хуст. Гарна будівля.



А у вікно бусика я видивилась церкву цікавої форми. Жаль, що не було можливості зайти і роздивитись її поближче і в середині.



Так що накупавшись у майже Закарпатському морі lol  ми розімлілі повертаємось назад. 





Треба відпочити, набратись сил, бо завтра нас чекала довга, але цікава подорож по замкам Закарпаття.  Далі буде podmig

Манія - мандри. PortAventura

Коли за вікном рештки зими, коли похмурий ранок не різниться від похмурого пообіддя, а весняне сонце ніби й не за горами, але десь забарилося – потрібна МАНДРОТЕРАПІЯ.

Гонорівка, палац Кошарських

Гонорівка — село в Піщанському районі Вінницької області. У центральній частині села зберігся парк та палац в стилі італійської вілли, побудований в 1850 р. Станіславом Кошарським (1800-?).



дивитись повний опис