хочу сюда!
 

Галина

39 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «колорит»

Черно-белые снимки в цвете...

По поводу колористической покраски ч.б. фотографий... Недавно был разговор, о том, что, - как же будет цветокорректор и колорист красить ч.б картинку руководствуясь исходником, если при негативе и позитиве цвета могут быть кардинально разного тона, а при цифровой обработке и тем более. на что я ответил, что не обязательно соблюдать экспертное восстановление цветов, т.к. это не художественное полотно и колорист всегда будет производить собственную интерпритацию сюжета в цвете производя своё его прочтение/видение. Как раз и случай представился - в сети появился пост на снимок - штормовые облака.

[ Читать дальше... ]

Мандрівки Закарпаттям

         Продовжую свої казки Шахерезади lol 
Отже з ранку до обіда я пила мінеральну водичку, снідала-обідала, приймала мінеральні ванни і просто прогулювалась по навколишнім місцям. А після обіду ми їздили на екскурсії. 
Одна з екскурсій була до водоспаду  Шипіт. Шлях наш пролягав через село Пилипець звідки родом перша жінка Назарія Яремчука і бувший голова ЦИК Михайло Рябець.
Дорогою до водоспаду я милувалась місцевим колоритом. Цікаво, що тут у людей майже немає огорожі дворів і між дворами umnik  


А в цьому дворі бігав кролик прямо по двору, він он там вдалині чорніє біля кутка будинка. І ще сподобалась цікава поштова скринька


На порозі іншого дому сиділа собака-охраняка )))



Ось ще один колодязь. Наче такий як я там бачила, але трішки видозмінений



І ще зустрівся цікавий гараж з пляшок з-під пива, правда ще не добудований.



Майже у кожному дворі велика кількість квітів і звичайно ж Червона рута



Спочатку ми заїхали на гору, звідки побачили прекрасні краєвиди, наїлись чорниць і малини і назбирали іван-чаю та звіробою





Там же ми бачили збирачів чорниць, у них зараз саме жнива umnik Люди звечора заходять на полонини, ночують там, а з самого ранку починають збирати чорницю. Оце бабуся з онуком, які вже йшли вниз із зібраною чорницею.


Вже прямуючи до водоспаду ми побачили як в небі парили любителі екстриму. Дуже цікаво було спостерігати їх політ 
 


Тепер йдемо дорогою до водоспаду. На початку шляху нас зустрічала цікава господиня lol  Ми розпочали з нею фотосесію. Спочатку її саму фотографували, тоді вже осміліли і почали фоткатись з нею майже в обнімку. Нарешті їй це набридло, вона розсердилась на нас і почала сердито хрокати і намагатись хапнути ротом найближчого до неї. Загнавши нас у кропиву, пішла далі їсти травичку, а ми пішли до водоспаду )))












І ось повернувши за гірський куток нам відкрився Шипіт





Звичайно коли стоїш там на верху, то вже Шипотом його і не назвеш, бо ті хто стоять на горі, майже не чують тих, хто стоїть внизу. Нафотографувавшись, набрьохавшись у свіжій чистесенькій водичці ми поїхали віпочивати.

На наступний день наша подорож пролягала мимо Теребле-Рицької ГЕС, у напрямку міста Хуст і до солених купалень села Велятино.

На межі Міжгірського і Хустського районів збудована унікальна Гідроелектростанція. Єдина Гідроелектростанція, яка збудована на двох паралельних гірських річках. Річка Теребля знаходиться на горі, а річка Ріка протікає внизу. На горі створили Вільшанське водосховище і сполучили між собою дві річки.
(с) Немного истории. Идею построить Теребля-Рикскую ГЭС такой, какая она есть сейчас, еще до Второй Мировой войны вынашивали венгерские и чешские специалисты по водной энергетике. 

Постройку плотины в селе Вильшаны усложняли постоянные оползни. Чтобы как-то решить эту проблему строители «навешивали» бетонные блоки на склоны, оставляя в них «окна», и врезались в берега из середины бетонного массива. Потом «окна» были замурованы. На постройку плотины ушло 200000 кубических метров бетона. 

Туннель в скале бурили с двух сторон. Когда перегородка между встречными туннелями была пробита, оказалось, что ось туннелей не совпадала на 2 см. 

Как-то, во время бурения, вдруг прорвало одну из стенок, и на строителей хлынул очень мощный поток воды. Когда специалисты, наблюдая за динамикой изменения объема воды, пришли к выводу что совершенно неизвестно, сколько будет продолжаться выток вод, было принято решение во чтобы то ни стало, «закупорить» выходное отверстие. Десять дней строители боролись со стихией и все-таки "остановили" воду. 

Зима 1957 года была сложнейшим испытанием для молодой ГЭС. В горах резко выпало 1,5 метра снега после чего начался сильный ливень. Сразу за ливнем – 5-тибальное землетрясение в селе Нижний Быстрый. В итоге. Из туннеля через трещину хлынула вода, и стала дополнительно подмывать склон, многократно увеличивая возможность возникновения оползней. К счастью, ничего не случилось. Запас прочности при проектировании был достаточен. http://novostey.net/ges/





Прямуючи далі ми проїхали село Іза, в якому майже біля кожного двору стоять плетені з лози вироби. Це цікаве видовище.



Село Велятино нічого особливого з себе не представляє, єдине що там є солені купальні. Кажуть, що то з-під землі б"є джерело гарячої соленої води. Вода там там дійсно супер солена, бо ні на Чорному морі, ні тим більше на Азовському вода так не тримає як тут. Можна взагалі не рухатись і все одно будеш на поверхні )) Я не фоткала, бо не брала туди фотоапарат



Біля входу в купальні стоїть Пинтя Велєт, засновник цього села



Дорогою назад ми проїздили мимо сучасного збудованого замку, який тепер є Будинком одруження міста Хуст. Гарна будівля.



А у вікно бусика я видивилась церкву цікавої форми. Жаль, що не було можливості зайти і роздивитись її поближче і в середині.



Так що накупавшись у майже Закарпатському морі lol  ми розімлілі повертаємось назад. 





Треба відпочити, набратись сил, бо завтра нас чекала довга, але цікава подорож по замкам Закарпаття.  Далі буде podmig

Платон Ангел

Сьогодні подивився фільм "Платон Ангел", з Богданом Ступкою в головних рлях. Цей фільм про українську родину, про землю, про святих і прості істини, на тлі найшанованішого свята в Україні - Різдва Христового.
Мене цей фільм вразив! Ні, не захоплюючим сюжетом, сам сюжет мені показався трішки наївним, але може так і було задумано. Знаєте, цей фільм не порівняти з Голівудьськими блокбастерами чи тупим Російським милом, від якого реально нудить! Цей фільм - це справжній Український фільм!  В ньому дійсно розкривається сама суть Української душі! Ступка зіграв просто не перевершино, Українська природа просто жаворожує можливо саме церез церез ці фактори, цей фільм так добре і щиро сприймається!
В картині показується різні пори року, але особливо осінь! Осінь в карпатах - це щось дивовижне! Сподіваюсь що колись я таки там побуваю і саме осінню!
Загалом рекомендую цей фільм переглянути абсолютно всім!

 

Краткое путешествие в Одессу....чаздь ван.

Ненуклёво, должна я Вам сказать!!!!

Местный(жаль, что вымирающий), но колорит, не может оставить равнодушным*задумчивыйсмайл*

Два дня в Одессе, это всё равно что полгода на Подоле...А трамваи...чего стОят эти замечательные одновагонные трамваи( и недайбогвамсказать на них  - траНваи))мммммммммммм..........

Диалог.

Конечная остановка.

Заходит юнец - лет 13-14..в руках - пакет со свеженаловленными раками и мелкой рыбешкой..., стоит, никому не мешает(это по моим восприятиям никому не мешает), две остановки проехали, три...на четвертой этакая цёця Сара спрашивает у мальца: Докель, юный тип, я сей аромат буду вдыхать:::(слова переданы слово в слово)

еду на туда, где Мамка велела, а шо я Вам мешаю???

Тетка:

Нет, малец, им ты не мешаешь, а я из за тебя дЫхать немогу..так шо юнец выбирай, али на двор, в смысле остановку, али в конец вагона, где я тебя ощущать перестану..

На что юный рыбак отвечает:

Вы не цёця Соня, а я вам не Константин.ПлачУ по тарифу - так шо бабуля не наезжайте, а то заставлю Потёмкинскую лестницу сосчитать, и на дайвамбогхотьнаступенькуошибиться..уж я то историю позже вас учил(с)

Отакие у меня зарисовки из Одессы.

Пы.Сы. Продолжение следует..............