хочу сюда!
 

Slana

46 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-50 лет

Заметки с меткой «ювілей»

Любіть Україну, як сонце, любіть....

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну.

Всім серцем любіть Україну свою, — і вічні ми будемо з нею.

СЛАВА УКРАЇНІ !!!

450 років Пересопницькому Євангелію. Книга, яка вціліла чудом.

Валентина Одарченко, Радіо Свобода.

"Це, по суті, був підручник. І його спалили. Бо він був написаний, як тоді висловлювались, "на южнорусском языке" - тобто українською. У 1690 році видається указ про знищення всіх книг, написаних руськими богословами.

У День слов'янської писемності віддалене від велелюдних шляхів невелике село Пересопниця на Рівненщині збирає прочан. Люди йдуть до старовинної Свято-Миколаївської церкви - ровесниці середньовічного Свято-Богородицького монастиря.

450 років тому тут народилося Пересопницьке євангеліє, на якому нині присягають українські Президенти. Якщо в минулі роки святкування організовували самі волиняни малими силами і коштами, то нині їх підтримав своїм указом президент. Кульмінація урочистостей із нагоди ювілею запланована на 29 серпня, а нині в селі, що ледве налічує сотню мешканців, розгорнуте будівництво. Тут заплановане відкриття пішохідного туристичного маршруту, який об'єднає копії старовинних будівель тисячолітньої давнини (самі будівлі не збереглися).

Пересопницьке Євангеліє
На створення культурно-археологічного центру в Пересопниці з державного бюджету надано майже вісім мільйонів гривень. Іще 20 мільйонів із державного та місцевих бюджетів підуть на спорудження 20-кілометрового шляху від траси до села. Частина цієї суми піде на створення соціальної інфраструктури та реконструкцію електромереж у селі Пересопниця, у якому досі щороку зменшувалась кількість мешканців.
Заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олексій Губанов вважає, що після завершення будівництва Пересопниця оживе і перетвориться на туристичну Мекку. Для влади це важливий туристичний проект у рамках концепції "Західна брама".

Пітьма не здолала його...Чимало місцевих мешканців вважають, що починати потрібно було з відновлення монастиря, у стінах якого 450 років тому архімандрит Григорій та чернець Михайло вперше переклали Євангеліє зі староболгарської на українську. Нині на місці монастиря, як на козацькій могилі, - старовинний кам'яний хрест. Монастир знищили єзуїти, спорудивши з його каміння костел, розповідає автор книги "І пітьма не здолала його" Євген Шморгун.Свій роман письменник та ініціатор першого пам'ятника Першокнизі присвятив історії збереження Пересопницького євангелія: "Адже тоді в інквізиторських вогнищах горіло знаєте скільки книг? Я вираховував, хто міг би врятувати Пересопницьке євангеліє. Бо ж не потрапило воно до костелу - ті, хто його охороняв, знали йому ціну і вивезли. Я розповідаю там про Рівне, про випускників Острозької академії, які могли це зробити..."

Сторінка з іменем Мазепи. Саме Євангеліє створено на Волині (розпочато у Дворецькому монастирі князів Жеславських, продовжено - в Пересопницькому монастирі) в 1556-1561 рр. Основний писець - Михайло Василієвич із Сянока, син протопопа. Запис писця Михайла Василієвича, [1557 р.]
Як розповідає настоятель пересопницької Свято-Миколаївської церкви отець Петро, завдяки хоронителям Пересопницького євангелія його змогли оцінити Тарас Шевченко й Іван Франко. У неспокійний воєнний час гетьман Іван Мазепа передав Пересопницьке євангеліє у Переяслав, у Свято-Воскресенський собор. Уціліло воно і в часи наступних воєнних лихоліть.

Рівнянин Олександр Волощук переконаний: диво врятування Пересопницького євангелія сталося всупереч бажанню чужинців знищити на корені українську мову. У 1622 році цар Михайло, з подання патріарха Російської православної церкви Філарета, видав указ про спалення "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького, нагадує історію просвітянин.

"Це, по суті, був підручник. І його спалили. Бо він був написаний, як тоді висловлювались, "на южнорусском языке" - тобто українською. У 1690 році видається указ про знищення - і тут бере участь синод - і накладається анафема на адресу всіх книг, написаних Петром Могилою, Кирилом Ставровецьким та іншими богословами. Ці книги і в Росії, і в Україні переслідуються і спалюються.

1720 рік - Петро І своїм указом забороняє друк будь-яких українських книг...

Символ культурного відродження. Нині Пересопницьке євангеліє - більш ніж 9-кілограмовий раритет, фоліант у дубових палітурках, переплетених зеленим оксамитом, із пергаментними сторінками рукописного уставу - зберігається у київській бібліотеці імені Вернадського і потрапляє до Верховної Ради лише під час інавгурації українських Президентів.Із початку року бібліотекарі та музейники Рівненщини та Волині організовують виставки, наукові конференції і читання, присвячені Першокнизі-ювілярові. Факсимільні видання Пересопницького євангелія отримали Музей волинської ікони та Національний університет "Острозька академія".

На серпневі урочистості влада планує запросити українського, російського, білоруського, болгарського та сербського президентів.

Джерело: Радіо Свобода.

Вітання з ювілеєм: 50-річчя у Богдана Гордасевича

                             ВІТАЄМ!!!    БАЖАЄМ!!!    ЧИТАЄМ!!!

Сьогодні 19 червня

святкує свій ювілейний

50-тий день народження

  Богдан Гордасевич

 

 

ПОВАЖНИЙ ЮВІЛЕЙ,  ДРУЗЯКО !!!

НЕ КОЖНА ПТАШКА ДОЛЕТИТЬ ДО СЕРЕДИНИ  ДНІПРА І НЕ ГЕПНЕ...

Що  можу сказати з цього приводу я, його найрідніший з усіх друзів –  Жорж Дикий? Нічого новішого від того, що я сказав у своєму невеличкому вірші-враженні при нашому знайомстві, коли Богдану виповнилось усього 30-ть:

 ***

                        Богдану Гордасевичу Земля-колиска страждає, небого, жде, коли людство дiйде до пуття, з неї відправляться люди в дорогу: або у вічність, або в небуття.

Більше не маю чого додати. За мене це куди краще зробили інші поважні персони і я додаю величне відео-вітання від президента України, прем'єра, спікера-снікерса ВРУ і загально від всіх народних депутатів, які під тему групи «Ногу звело» гарно переповідають зміст життя Богдана Гордасевича і висловлюють гарні побажання на майбутнє життячко.

УСПІХІВ ТВОРЧИХ І ФІНАНСОВИХ ТОБІ БАЖАЄМО, БОГДАНЕ !!!  І ВСЬОГО, ЩО ГАРНЕ І ВЕСЕЛЕ, РОЗУМНЕ Й НЕ ДЕБЕЛЕ !!!


100%, 39 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Моє 12 березня 2011 року

Просто класний день...

Отримав телефон практично на шару (правда без акумулятора та картки пам'яті, але навіть якщо купувати нові - все одно дешево виходить) - SciPhone на 2 сім-картки

Сьогодні ювілей моєї мами.. Їй сповнилося рівно 50 років cvetok

Сьогодні - мій перший в житті Бал, мої перші вальси і танго... Ех, як чудово, що ми взялись за організацію цього заходу!!! Стільки позитивних емоцій!!!

А ще сьогодні просто сонячно, тепло і дуже радісно на душі!

ЧУДОВИЙ ДЕНЬ!!! ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ! 

Ювілей у Лесі Українки

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ СЬОГОДНІ Б ВИПОВНИЛОСЬ 140 -  ВОНА  НАЗАВЖДИ З НАМИ! Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса,послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною». Леся Українка

"Одержима"  Драматична поема (уривок) Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег. Mipіам, «одержима духом», в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині. Міріам Він там, він все сидить так нерухомо, як те каміння, що навколо нього. Над ним – мені здається, я те бачу, – нависли думи хмарою важкою, от-от з них стрілить ясна блискавиця і цілий світ осяє. Ох, коли ж, коли вона розіб’є темну хмару? Хоч би мене убила блискавиця, я прагну, прагну, щоб вона злетіла, щоб хоч на мить чоло те просіяло. Годівлю дав юрбі, тілам і душам, всім дав спокій, а сам у сій пустелі пасе думок отари незчисленні. Нема їм впину, а йому спочинку… Який він одинокий, боже правий! Невже йому не можна помогти? Невже він завжди буде одинокий? «Месія прийде в славі світ судити» – так сказано в пророцтві, більш нічого. І правда, й милосердя – все для світа, а для Месії що? Чи тільки слава? «Війна і звада, смерть, недуги зникнуть, мир буде на землі і щастя в людях…» А для Месії? – знову «слава в вишніх»? І тільки слава? О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути! Всім дати щастя і нещасним бути, нещасним, так, бо вічно одиноким. Хто міг би врятувать його самого від самотини, від страшної слави? (Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь.) Чого ж се я слідом за ним блукаю? Чого? Сама не знаю. Певне, дух мене сюди завів на певну згубу. Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще, ніж в іншім місці. Я загину тут, я вигострила погляд у пустині, мов соколиний зір, – все виглядала, чи він хоч не подивиться на мене? Не подивився і не обернувся… Занадто вже буйна була надія! Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю! (Розхитуючись, як ті, що голосять на гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.) Про се співати можна, а сказати слів не стає. (Співає знов.) Яка була юрба за ним, як він ходив по Галілеї. І кожний встиг торкнути хоч одежу, хоч край плаща Месії, тільки я торкнути не посміла, бо нічого просить не мала в нього: ні здоров’я, ні страви на безхліб’ї. Я не знаю, чого я йшла з юрбою… (Співає знов.) Він нікому не відмовляв потіхи і поради. Кому що бракувало, він давав. (Співає.) А що ж мені бракує? О Месіє, ти, може, знаєш?! Незамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею. Месія Знаю, Міріам! Міріам(жахнулась) Учителю! Месія Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі. Міріам О, я не хочу, не хочу я спокою! Месія (лагідно і разом суворо) Міріам, Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш? Спокою прагне всякий. Міріам Але ти, учителю, покинув той спокій, що був у тебе в тихім Назареті. Месія Ти дорівнятись хочеш… Міріам (з поривом) Ні, Месіє, я не рівняюся до тебе, ні! Я знаю те, що я нещасна жінка. Месія Так нащо ж ти зрікаєшся спокою, єдиної потіхи всіх нещасних? Міріам (з раптовою одвагою) Бо ти його не маєш, сине божий! Месія Яке тобі до мене діло, жінко? Міріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть. Месія Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш? Міріам (не одкриває лиця) Я вірю, що ти божий син, Месіє, і всім, окрім мене, даси рятунок. Месія Усім, крім тебе, жінко? Міріам Ти сказав. Месія Я не сказав того. Міріам Та я те чула. Прости, учителю, я мушу йти. (Відступає.) Месія Куди ти йдеш? Міріам Не знаю. Так, на безвість. Месія Чого ж ти йдеш? Міріам Бо мушу йти. Месія Навіщо? Міріам Ти знаєш. Ти – Месія! Я не знаю. (продовження і ще багато творів тут http://www.l-ukrainka.name/uk/Dramas/Oderzhyma.html)

70%, 23 голоса

30%, 10 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

МНОГАЯ ЛІТА , Ліно Василівно !!!

НАЦІЇ ВМИРАЮТЬ НЕ ВІД ІНФАРКТУ.
СПОЧАТКУ ЇМ ВІДБИРАЄ МОВУ"
(Ліна Костенко)

ЛІНА  ВАСИЛІВНА  КОСТЕНКО  
Українська письменниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії.
 Народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів.




"Життя іде і все без коректур, 
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать
бо в цьому схибиш - то уже навіки»"

Ліна КОСТЕНКО  - яскрава представниця незабутнього і ще не докінця усвідомленого «феномена шістесятництва», 
вона є тим міцним магнітом, що тримає український світ. 
Прониклива, наділена пророчим даром, сучасниця, вона неодноразово надсилала нам свої перестороги.
«... від людства мало що й залежить. Вони делегують повноваження своїм урядам і президентам,
а там уже діють такі механізми політики, на які людство має хіба що мінімальний вплив. А надто, коли взяти до уваги, хто стоїть біля пультів світової політики. Час великих постатей, схоже, проминув, 
дедалі частіше приходять до влади висуванці великих кланів, у практиці яких відсутня етика філософії буття...»

...не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях.

27 січня 1860 року...

«Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!
Ніколи бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих
[ Обов'язково читати далі >>> ]

Поет гармонії й краси - Богдан-Ігор Антонич

100 років від дня народження Богдана-Ігоря Антонича

(Народився 5 жовтня 1909 , с. Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (тепер - територія Польщі) у сім"ї священника       -      помер  6 липня 1937, Львів)

Український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Здобувши за життя славу одного з найкращих поетів західноукраїнських земель, викликавши багато суперечок своєю творчістю, він після смерті випав з історії української поезії. Поет, який прожив усього двадцять вісім років, стільки ж років перебував у зоні мовчання. Історія української літератури подавалася у старанно процідженому й урізаному вигляді. Творчість майже всіх майстрів слова Західної України, які писали протягом міжвоєнного двадцятиліття, за винятком п’ятьох-шістьох, котрі орієнтувалися на СРСР, замовчувалася.

„Білою плямою” була і творчість Б.-І. Антонича.

Я, сонцеві життя продавши  За сто червінців божевілля,  Захоплений поганин завжди,  Поет весняного похмілля, "— такий автопортрет створив Богдан-Ігор Антонич.

ВИШНІ                                   

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,  на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.  Моя країно зоряна, Біблійна й пишна,  квітчаста Батьківщино вишні й соловейка!  Де вечори з Євангелії, де світанки,  де небо сонцем привалило білі села,  цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,  як за Шевченка, знову поять пісню хмелем. 

ЩАСТЯ  З усіх людей найбільше я щасливий,  будую білий калиновий міст.  Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.  Великої моєї філософії  такий безглуздий зміст.  Не заплачу стражданню й горю мита,  люблю риск, небезпеку й сум’яття.  Я є рушниця, радістю набита,  якою вистрілю на честь життя.  Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід,  ніщо, що людське, – не є мені чуже,  а що сьогодні я не маю грошей на обід, –  байдуже.

                                          

ТЮЛЬПАНИ ДВА...   Тюльпани два, мов ти зо мною,  на двох краях життя пустелі  даремне кличуть, лиш водою  йдуть світла золоті тунелі.  Червоне полум’я двох квітів  крізь сіру тінь, крізь сіру тишу.  Так родяться мистецтво й міти  із туги за далеким, вищим...  За кращим, більшим, за незнаним,  що підняло б над світу низом.  Два райські птахи – два тюльпани –  карає ніч за мрії безум.  Червоне полум’я двох квітів  просвітлює сіряву сутінь,  червоне полум’я тюльпанів –  цвісти, горіти, проминути

Сихову – 600 з "хвостиком"!

Сихів — мікрорайон міста Львова, давніше приміське село.

Уперше село Сихів згадується у джерелах під 1409 р., коли Петро Влодкович (Влодек) з Храбинович придбав його у Івана Русина та дружини його Оксани за 50 кіп грошей. У 1411 р. Петро Влодкович продав Сихів Іванові з Зубри за 60 кіп грошей та коня, вартістю 4 копи.

У 1507 р. райці міста Львова придбали за 200 гривень у Івана та Петронели Сокільницьких четверту частину Зубри і половину Сихова, у 1509 р. у Яна Яцимірського за 200 гривень - другу чверть Зубри та іншу половину Сихова . Також у Дзерслава Вільчка за 420 гривень було придбано у 1508 р. іншу половину Зубри. Таким чином Сихів і Зубра стали приміськими селами. У 1525 р. вони отримали магдебурзьке право. Сихів перебував у власності Львова до XX ст.

Під час загального опису земель і майна Галичини, складеною австрійською владою у 1774 р., у Сихові знаходилось 46 селянських дворів, в яких тягла, тобто коней і волів, було відповідно 75 і 45 голів, працював один млин, функціонувала унійна церква Пресвятої Трійці.У 1880 р. у Сихові проживало 305 римо-католиків, 151 греко-католик та 12 юдеїв та 8 представників інших конфесій.

Найціннішими сакральними спорудами Сихова є церква Пересвятої Трійці та костел Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі (зараз церква Св. Михаїла Архангела).

Церква Пресвятої Трійці була збудована у 1654 р. У 1683 р. центральний зруб святині був розписаний львівськими майстрами( Зараз за сприяння настоятеля церкви о. Андрія ведуться реставраційні роботи розписів!). У 1870-х рр. до церкви був прибудований притвор, а також підведені підвалини. Під час реставрації у 1932 р. була розібрана дзвіниця над бабинцем. У 1971 р. храм покритий гонтом.

Костел Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі (зараз церква св. Михаїла Архистратига) збудований у 1910 р. у формі невеличкої каплиці коштом сихівських парафіян. У 1912-1913 рр. у Сихові було засновано парафіяльну експозитуру, до якої увійшло також село Пасіки-Зубрицькі. У 1927 р. сихівська експозитура отримала статус парафії у межах Львівського заміського деканату. У 1936 р. на кошти парафіян, чисельність яких  збільшилась до 14 сотень, було здійснено перебудову сихівської каплиці за проектом архітектора Андрія Фридецького, розширюючи її до розмірів костелу. Колишня каплиця стала пресбітерієм сучасної святині. У 1946 р. радянська влада закрила сихівський костел. На початку 90-х рр. XX ст. він став греко-католицькою церквою св. Архангела Михаїла.

Нова історія Сихова почалась у 1979 р., коли розпочалась забудова житлового масиву площею 390 га з розрахунку на 120 000 жителів. 

Перший будинок здано у 1981 р. по вул. Сихівській. Забудова здійснена окремими мікрорайонами, в центрі яких знаходиться Т-подібна розв'язка, що утворена вулицею Сихівською і проспектом Червоної Калини, від яких відгалужуються менші вулиці: Довженка, Зубрівська, Хоткевича.

З 2001 р. Сихів — це окремий адміністративний район міста Львова.


Окремої публікації вартує історія будівництва Церкві Різдва пресвятої БОГОРОДИЦІ  


чи "трамваю на Сихів" і сподіваюся вони будуть незабаром запрезентовані!  

Знаєте.орг.уа відвідало більше 1000 людей

Вебсайт Чи ви знаєте, що...? відвідало більш ніж 1000 людей (відповідно до даних лічильника).
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая