До Юрія Винничука через скандальний вірш прийшли додому львівські міліціонери

23 січня додому до львівського письменника Юрія Винничука, який написав скандальний вірш "Убий під...аса", приходили міліціонери. Вони принесли повістку та наказали з'явитись у відділок.

Відео

"Учора о 16:00 до мене додому зайшли двоє міліціонерів - дільничий та представник міської міліції, - розповідає Юрій Винничук. - Дома була лише дружина з сином. Міліціонери принесли повістку, що я повинен з'явитися у райвідділок завтра зранку. Я приїхав додому, мені сказали, що можу написати пояснення на скаргу Леоніда Грача дома, аби не йти до них завтра".

У поясненні по пунктах Винничук вказав, що дома не зберігає порнографію, та що у його віршах немає заклику нікого вбивати - це література. Що порнографію в літературі і в малярстві взагалі визначити неможливо. Обшук правоохоронці не проводили.

я шкодуватиму решту життя про те що не спав з тобою
я помічатиму твої тіні поруч з собою
але навряд чи колись ти знатимеш це від мене
бо із дівчатками не балакають супермени

я роздивлятимусь твої очі крізь окуляри
і прилітатиму кожної ночі з важкої хмари
але навряд чи ти маєш знати все це від мене
бо винятково порядні хлопці ті супермени

бо ти здаєшся замолода для власної ролі
бо сил нема вже і волі нема, та є сила волі
якої стане ще на хвилину допоки підеш
і ще на дві щоб за тобою не бігти слідом

Эталоны женской красоты

В цифрах описать довольно просто:
"Шестьдесят..." - вздохнув, припомнишь ты,
И два раза - ровно девяносто.

Верхних девяносто - это бюст,
Он украшен лифчиком и топом,
Ну а снизу - я не побоюсь -
То, что люди называют "попа".

Попа реже в зеркале видна,
Чем глаза, причёски или лица,
И ещё она разделена
На две аккуратных ягодицы.

Нами вспоминается она
Только после жирного питанья,
Ну а так - грустит себе одна,
Ожидая ласки и вниманья.

Мы сидим на попе день-деньской
Дома, на работе, в ресторане,
Ну, почешем иногда рукой,
Или словом иногда пораним.

Солнце попа видит раз в сезон
На турецком all-inclusive пляже
В час, когда мы, голые, пардон,
Ею кверху для загара ляжем.

В тот же миг шальные мужики,
Увидав тугие ягодицы,
На тебя, хоть их корми с руки,
Вдруг слетятся, голося как птицы.

Потому что испокон веков,
Как бы попонятней изъясниться...
Привлекает этих мужиков
Область чуть пониже поясницы.

Ты видала, как мужик с тоской
О фигуре девичьей судачит?
Он движеньем круговым рукой
Попу непременно обозначит.

В галерее мужики стоят.
Рубенс. "Похищение Европы".
А к чему мужской прикован взгляд?
Объясню. К изгибу женской попы.

Код да Винчи - это ерунда.
В чём загадка вечной Моны Лизы?
Лиза знает: у неё всегда
При себе секрет прекрасный снизу.

Милая, к гадалке не ходи,
Если ловишь взгляд случайный дяди,
ЗНАЙ, ЧТО ВСЁ НЕ ТОЛЬКО ВПЕРЕДИ,
КОЕ-ЧТО ИМ НРАВИТСЯ И СЗАДИ.

--__--__--__--__--____

Я загубив твоє світло,

Не відчуваю твого проміння…

В душі зів`янула квітка,

Її хтось вирвав з корінням

---

Багнюка вкрила осіння

Опалі ніжні пелюстки…

В очах моїх павутиння,

На серці погляду згусток

---

Для тебе гра це як завжди.

Ти виграєш у фіналі…

Та тільки не цього разу,

Немає тут п`єдесталів

---

Покрила курява зустріч,

Мені на те все начхати…

Тепер той час на узбіччі

І просто ліньки спинятись

---

Розкрита муза раділа,

Здійснилось чиєсь бажання…

Але раптово й зітліла,

Перемогло зволікання

----

21.11.2008

----------------

              

                                                   МОЯ КРИНИЦЯ

                              Поверни мене доле

                                До моєї криниці,

                           Де цямрини з травички,

                           Щоб водички напитись:

                                

                                   «Щоб я міг прихилитись

                             До землі, як до Мами

                            І вдихнути той запах,

                             Що творився віками.

 

                                     Щоб почути соловейка,

                             Що на гілці щебече,

                            Щоб почути розмови

                          Кимось мовлених речень.

 

                                    Щоб зустріти кохану 

                            Десь отам, на леваді,

                        Щоби в юність вернутись –

                             Та роки на заваді».

 

                                   Полетів би на крилах

                              До моєї криниці,

                         Лиш років моїх «брили»

                          Дали б змогу напитись.

 

                                    Там я б став на коліна

                             І сказав би: Вітаю.

                            Тут моє покоління,

                           Тут життя мого краю.

                                              31 липня 2011 р.

 

 

 

---__--__--__--__---__--___--___--__---

зажадалося позитиву.., ну, от...

це те що з цього вийшло)))       

---

Я живу лиш тобою...

Моє серце готове до бою

У часи непривітні

Твої очі стрічаю блакитні...

---

Погляд твій береже...

Наче щит, що рятує від зла

І слова - ніби меч,

І любов тільки з часом зросла

---

Серед днів майбуття

Невідомі часи не злякають...

Наші долі сплелись у життя

Й найтемніші години минають

---

Сонце плаче в росі,

Осяває щасливі світанки...

Твою руку тримаю в руці,

Віддаюся тобі до останку

---

Я живу лиш тобою...

...

 

            Присвята нашим діточкам

Заклик до свідомості та мудрості дорослих

Небожителі чудові,

Ніжні вісники любові

Променяться щирим світлом,

Миротворці – наші діти.

 

Дав їм Бог могутні крила,

Нездоланні волю й силу

Йти на Землю з Небосвіту –

Щоб ЛЮБОВ на ній розквітла.

 

Нам на щастя, просто в руки

Сходять з Неба, терплять муки –

Світлоносці не в пошані,

Не на часі – злет високий;

 

Крила меншають, всихають…

Янголята підростають -

Рік за роком, крок за кроком.

Вже і дні життя останні…

 

Повертатися до Бога

Час. Остання путь-дорога…

 

За плечима крила сильні;

Вгору злет – додому!!! – вільний…

 

07.12.2010

 

Stepans’ka Marina (SMG)

Даним-давно, в одному з найгарніших міст України сталася ось така історія... історія якогось шаленого потягу, юнацького пориву, що згадується чогось подекуди й зараз... може то й було справжнє?.. відповіді на це уже ніхто не отримає...

----------............---------

_-_--_--_--_-----_---__-----_--_--_--_--_-_

Навіщо я сказав тобі слова?

Чому аж дотепер болить душа?

Ти просто розвернулась і пішла,

Ходою тихо погляд спокуша...

---

Чому сказав тоді тобі - "Іди..."

Навіщо захотілось самоти,

Крізь простори, шукаючи світи,

Невже отак стомився вже іти?

---

Ти сяяла вогнем тоді зорі

І вірив я тобі, а ти мені...

І доля хвилювалася вгорі,

Прощальні полум`яніли вогні...

---

Цілунок твій солодкий на вустах,

Стрічалися з тобою навіть в снах,

Обійми вечорові назавжди...

Казала всім своїм єством  - "Зажди..."

---

Не вірилось, що може бути так,

Хмільний любові надто був той смак

І розгубили в крихтах сірих днів

Кохання юних літ... нема уже слідів

---

Чому ж тоді болить моя душа?

І я пішов тоді, і ти пішла...

Сказавши одне одному слова,

Яких ніхто казати не хотів...

---

Прощай...