"...Щоб розрізнити слова, зображені однаковими малюнками, єгиптяни вживали додаткові пояснювальні знаки. Шампольйон назвав їх детермінативами. Це були ті самі ієрогліфи, тільки їх не вимовляли. Їх ставили після слів, що вимагали пояснення. Читаючи якийсь вірш чи оповідання, ми ні вголос, ні подумки не кажемо "кома", "двокрапка", "знак запитання", хоча знаки ці й необхідні для розуміння прочитаного. Так і з детермінативами. Їх брали до уваги, але не вимовляли...

Читати далі...

після попереднёі замітки ‹ лєва буква ї и брак ё › виникла нова більш суттєва идея раціоналізаціі абетки : взагалі позбутися йотованих - Я , Ю , Є , І , ё . а що ? й справді : О не має пари и нормал , то чому б з иншими не вчинити так же ? лиш стара звичка може троха заважати переходу та з часом новий навик випрацюється . ну перевага як и недолік гадаю очевидні : коротша на п'ять літер , простіша и цілком логічна абетка , але трохи довші слова-тексти .ще суттєва перевага : для вводу з клави...

Читати далі...

Справа от текста стихотворения другим почерком следующая надпись: "Року тысча и шест|сотъ пятдисят | четвертаго м(е)с(я)ца / януара трицато|го дня писал | Людвик Домарацкий | на Домарацкаг(о) [Росчерк]" Ян Казимер Пашъкевич | рукою властною[1] писал | року тисеча шестсот двадцат первого | м(е)с(я)ца августа двадцат второг дня | Полска квитнет лациною, | Литва квитнет русчызною[2], | Без той в Полще[3] не пребудеш, | Без сей в Литве блазнм[4] будзеш...

Читати далі...

‹Ї› певно є зайва . ось дивіться : кожній ( крим О ) голосній ( котрій відповідає такий звук ) літері - У , А , Е - є йотована пара - Ю , Я , Є - а И має аж два мяких відповідника - І & Ї - один завжди йотований а инший ні .але нема дійсноі потреби в додатковій літері : достатнё одноі , вживаноі так само як инші . вигоди - коротший алфавіт и все що з того слідує , а найприємніше - послідовніша система мови .також не зайвим було би додати літеру ‹ё› до алфавіту : іі зручно вживати в деяких...

Читати далі...

(присутня ненормативна лексика) побачив тут порвало на шматки

Цікава думка відвідувачів та дописувачів сайту на тему двомовності (якщо ви прийшли з брудом - одразу вертайтеся звідки прийшли). Це актуально. Про це потрібно говорити, дискутувати (не срати матюками, шановні!) сьогодні. ТОж моя особиста думка така: особа, яка виступає та підтримує думку та теорію (якщо така існує) двомовності в нашій країні, повинна дотриматись деяких (не простих) правил (і не кажіть що вони для того, щоб їх порушити): 1. Знання української на доброму розмовному рівні та...

Читати далі...

© Іван Ющук, кандидат філологічних наук, професор Кожен народ має свою мову. Якщо народ втрачає свою мову, він перестає бути народом. Національна мова з’являється не відразу, не раптово. Її становлення триває сотні, а то й тисячі років. Численні покоління формують її, розвивають, збагачують, удосконалюють, пристосовують до свого менталітету, до природного оточення, до мінливих умов життя. Мова ? продукт тривалого історичного розвитку народу. Українська мова як така розвивалася не...

Читати далі...

Доній Олесь - Серпень 2003 Який свідомий (себто, «щирий») українець не пройшовся по славнозвісному суржику. От, мовляв, краще би вже якоюсь однією мовою розмовляли, але ж чистою! Смію певнити: позиція націонал-демократів стосовно викорінення суржика в наших умовах є чистої води русифікацією. Уявляю ці вусаті обличчя справжнісіньких патріотів, які почують цю тезу. Аякже! Все своє життя вони борються за чистоту «калинової» (другої за мелодійністю після італійської, але то вигадали трикляті ...

Читати далі...

перекладу не буде викладую для сябрів! [Приєднана картинка] Кожны народ гаворыць аб дабрэ i зле сваёй мовай, i гэта яго права, бо мова — гэта плод геаграфiчных i гiстарычных варункаў народа, яго звычаяў i абычаяў. I болей: мова кожнага асобнага народа — гэта сума перажыванняў, сума душ яго жывых i даўно адышоўшых у вечнасць пакаленняў. Родная мова — гэта мiльёны жывых клетачак мозгу, унаследаваных чалавекам ад папярэдзiўшых яго пакаленняў, мiльёны перажыванняў красы, дабра i...

Читати далі...

Взагалі-то, я - російськомовний. Народився у Луганську, де й прожив перші 23 роки свого життя. До 8-го класу школи я не вивчав української. Ну, мав таке право - не вивчати її як дитина офіцера... Такий був час, така була радянська школа, або, як правильно написати? – може, “совєтська”?. А потім чогось перехотів уходити з уроків, коли решта класу займається... Не тому, що дуже порядний був, а просто... І прапор перший жовто-синій (його тоді жовто-блакитним називали) з’явився у родині. Й напів...

Читати далі...