Вчера посмотрел фильм "Матч" который запретили для показа в Украине.
Ничего такого страшного и оскорбительного для украинцев я не нашел. Даже наоборот показаны разные стороны и отношения людей.

Фильм хороший и качественный, местами даже цепляющий. Отличная игра актеров. Главных немцев там играют настоящие немцы И даже наш Ступка классно сыграл там одного обывателя.
Фильм стоит посмотреть кто не видел.

PS Это ж хорошо что хоть россияне сняли фильм про НАШИХ героев динамовцев раз у самих то кэбы не хватает. а не запрещать такие фильмы.

Невстановлений член футбольного клубу "Динамо" Андрій Саламатов, який 7 серпня провокував фанатів під час матчу "Динамо" - "Карпати", спростував повідомлення про своє звільнення з клубу і заявив, що він отримає матеріальну допомогу від єврейських власників "Динамо" за українофобську провокацію влаштовану ним на стадіоні.

  http://www.ukr.net/news/dinamo_nadast_mater_alnu_dopomogu_ljudin_jaku_pobili_fanati-7933884-1.html   

http://novynar.com.ua/sport/181867 

44-річний Андрій Саламатов, якому під час матчу "Динамо" - "Карпати" футбольні фанати завадили красти шапки та банери з зображенням патріотів України вважає, що проживає в "русском городе Киеве", а також впевнений, що "Украинской нации никогда не было,нет и не будет!". Чого ж воно гроші українські в українців бере де його честь та гідність ? Але для совка це невідомі поняття. Подібні антидержавницькі та українофобські висловлювання він неодноразово висловлював на Інформаційному Порталі міста Василькова, в якому він і проживає.

На власній сторінці в соціальній мережі в пункті "Коротко про себе" Саламатов вказав, що він є "Советский человек - гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго...", шкода що патріоти не втілили мрію українофоба, доведеться йому ще побути громадянином України, сподіватимемось не довго буде псувати імідж українських громадян.

http://my.mail.ru/mail/salamatov_andrey/  Крім того, він є членом віртуальних груп за інтересами з красномовними назвами "Я - чекист!" та "НКВД". На переконання пана Саламатова ""украинская нация" и "украинский язык" - это исскуственная химера созданные для расчленения и уничтожения Русского народа". От за таку позицію він і отримує гроші від євреїв скоріш за все. Нагадаємо, 7 серпня, під час проведення футбольного матчу "Динамо" - "Карпати" Саламатов провокативно намагався зірвати з сектору львівських фанатів прапор з зображенням непереможного борця за волю України  Романа Шухевича. Пізніше він пояснив, що нібито знаходився на матчі в ролі стюарда, хоча відповідного жилету на ньому не було. Незважаючи на відсутність на собі розпізнавальних ознак стюарда, Саламатов вульгарною лайкою іноземною мовою почав ображати українців спеціально провокуючи заворушення, штучним приводом до яких нібито була вимога від фанатів "Карпат"припинити використання прапорів із зображенням Степана Бандери та Романа Шухевича. Після природної відмови львівських вболівальників прибрати прапор, невстановлений член "Динамо" вирішив (скоріш за замовленням та сценарієм спецслужб сусідньої ворожо налаштованої держави) спровокувати конфлікт та самовільно нищити чуже майно та зривати прапори, які він (по легенді для українських правоохоронних органів) вважав "неприпустимими". Декілька фанатів "Карпат" не витримавши хамства зі сторони українофоба почали з ним дискусію, намагаючись достукатись до крихт розуму провокатора та завадити провокації, однак провокатор виконував антиукраїнське замовлення до кінця. Через наростаючу загрозу провокації з метою дискредитації національних символів України та намагань залякати та спровокувати гостей фанатів Карпат, для припинення провокації, при повній як завжди бездіяльності правоохоронців, були вимушені втрутитися кілька не байдужих українців зі сторони фанатів "Динамо". Столичні вболівальники проявивши повагу та гостинність до львівських гостей,  ввічливо пояснили українофобу, що потрібно любити землю України яка його годує та поважати національні Українські символи. Напевно зрозумівши хибність українофобської позиції, українофоб різко кинувся цілувати землю яка його виростила та годує, однак через різкий прояв любові дещо втратив рівновагу й упав трохи забивши ліву частину тіла, однак не зважаючи на це продовжував цілувати землю яка його годує. Відірвати від землі й змусити покинути місце просвітлення українофоба змогли тільки декілька чоловік працівників футбольної команди. Будемо всі сподіватись на остаточне просвітлення українофоба.

http://prosport.tsn.ua/sport/pobitiy-fanatami-dinamo-cholovik-vvazhaye-scho-ukrayinciv-yak-naciyi-nemaye-i-ne-bude.html 

http://uafan.net/post/164x8vgxqzhfb     http://oko.if.ua/2011/08/09/38582/

http://durdom.in.ua/uk/main/news_article/news_id/22648.phtml 

http://oko.if.ua/2011/08/09/38582/

Він у четвер був присутній на матчі , де "Динамо" святкувало перемогу над "АЗ Алкмаар".

На початку зустрічі диктор оголосив про присутність «президента». На що глядачі відповіли невдоволеним "фу". Потім оголосили ще одного холуйка - спікера Литвина - реакція була ідентичною.

http://banderivets.org.ua/?page=pages/news/world/3447

...На 70 - ому році життя помер воротар легендарної команди середини 1970-их Динамо Київ Євген Рудаков.
Він не був настільки надійним як Олег Макаров чи Михайло Михайлов. Настільки стрибучим як Віктор Банников чи Віктор Чанов. Не був і таким майстром з відбиття пенальті як Віктор Юрковський та Олександр Шовковський.
   Але він був Воротарем Найбільших Перемог найуспішнішої команди в історії України. Ввірвавшись до складу Динамо наприкінці 1960-их, він до закінчення футбольної кар'єри вже нікому не віддав пост № 1. Вболівальники зі стажем згадають, як частенько Євген міг *спіймати мишу* - пропустити нескладний м'яч під руками або поміж ніг. Проте ще краще згадають, як на відміну від сучасних воротарів Рудаков сміливо кидався в ноги нападникам суперників, ризикуючи отримати важку травму. І кидався не вперед ногами, як сучасні, а корпусом і руками. Таким чином значно краще перекриваючи ворота. Ще згадають його фірмові виходи на верхові навіси - громовий крик * Май ! (так у нього виходило)* вкупі з рішучістю та чималими габаритами налякали не одну світову зірку футболу.
   Безперечно, його зіркові миті - це матч -відповідь у жовтні 1971р в Іспанії проти збірної цієї сильної країни. Тоді для потрапляння на Чемпіонат Європи-72 іспанцям в Севільї потрібна була лише перемога. Вони весь матч несамовито атакували, били з різних позицій, виходили віч-на-віч. Але на останньому рубежі просто фантастично зіграв київський динамівець Євген Рудаков. 0 : 0 - це була його перемога. Що за рік дозволило взяти срібло на ЧЄ в Німеччині. А той матч настільки вразив футбольних фахівців, що його було визнано кращим гравцем року.
   А вже в 1974-75 на європейських футбольних грандів *наїхала* київська Динамо-машина. У складі Айнтрахту грало кілька тогорічних чемпіонів світу зі збірної Німеччини. Відповідно у голандському ПСВ Ейндховені -  віце- чемпіонів. Але як і представники слабших чемпіонатів, клуби лідерів європейського футболу не змогли зупинити киян на шляху до фіналу. А там з промовистим рахунком 3 : 0 був битий сильний тоді угорський Ференцварош.
   А осінь - 75 подарувала нам найбільший успіх - результат двох поєдинків проти діючих дворазових володарів Кубку європейських чемпіонів - мюнхенської Баварії - неймовірний з огляду на статус суперника - ті ж таки 3 : 0.
Тобто у трьох фінальних матчах за єврокубки кияни не пропустили ЖОДНОГО разу.
   Подивіться відео про цього видатного українського футболіста. Особливо легендарний матч Баварія - Динамо Київ у Мюнхені. І зверніть увагу на кольори форми Євгена Рудакова. Це була осінь 1975...Перший український футболіст, що в радянські часи виступав у сьогодні звичному для нас поєднанні. Просто співпало..?
http://video.i.ua/user/3871267/58904/334864/      http://video.i.ua/user/3871267/58904/334862/

   Після розміщення кількох матеріалів з української футбольної історії зробив висновок, що необхідно за можливості додати власні враження від  гри наших команд та футболістів. І деякі не надто відомі чи призабуті факти та обставини, що мали стосунок до конкретного матчу чи відомого футболіста. Приємно, що на і.юа є люди, що люблять футбол. І пам'ятають свої враження від обговорюваних подій.
   До переліку видатних (без жодного перебільшення !) оглядів матчів українських команд, що вже розмістив : Суперкубок УЄФА - 75 Баварія - Динамо К  http://video.i.ua/user/3871267/58904/334862/ ; фінал Кубку Кубків - 75 Динамо - Ференцварош http://video.i.ua/user/3871267/58904/335435/ ; Ліга Чемпіонів - 94 Динамо - Спартак  http://video.i.ua/user/3871267/58904/335437/  ;  Україна - Росія - 98  та ряд інших матчів можна долучити і матч Кубку Чемпіонів-81/82 Аустрія - Динамо. Тоді австрійський футбол був одним з провідних у Європі. Але те, як грали кияни...*Лише* 1:0 - це той випадок, коли перемога здобута з величезним запасом за грою. Приблизно так само,як Сергій Бубка брав рекордні, непідвладні іншим висоти. Подивіться на швидкісні комбінації динамівців, технічність, ігрове мислення. І найголовніше - на ту кількість та якість гольових моментів, що вони створили протягом матчу.  Навіть суддя *зміг допомогти* австрійцям лише не програти...з розгромним рахунком.
   Приємного перегляду.    http://video.i.ua/user/3871267/58904/337801/

П.С. Вибачте за можливо не найвищу якість. Знайшов лиш такий варіант.   

-  Папаа... Папацька плисол... -  воскликнуло моё чадо, встретив у входных дверей
  и крепко обняв, повисло у меня на шее...

-  Ужинать будешь? - спросила припадая к моей щеке жена...

-  Нет зай... Я поздно пообедал - спешно ответил я и полетел в гостинную...

На ходу раздеваясь я спешно щелкал пультом в поисках вожделенного этим
вечером ICTV. Ведь как нередко говорят в таких случаях - сегодня в
Европе Большой Футбольный День - очередной тур группового турнира Лиги Европы...
Может конечно и не столь масштабный чем терзавший Старый Свет сутками ранее
тур другого более обстоятельного турнира - Лиги Чемпионов. И все же...

Тем паче когда один из матчей играет команда за которую Ты болеешь с незапамятных времён 
и помнишь когда на зеленых полях страны и континента в играх за клуб звучали иные имена:
Хлус, Баль, Рац, Балтача, Блохин, Буряк, Чанов, Беланов, Заваров, Яковенко, Кузнецов, Яремчук,
Михайличенко, Михайлов и иже с ними... И продолжать можно долго...

Как можно бесконечно долго говорить о той команде которая в истории советского футбола
(который собственно уже сам стал историей) оставила яркий и неизгладимый след
оставшись к тому же самым титулованным в СССР клубом...

Но это уже тоже история. Иная история. А сегодня я наткнувшись на первые минуты трансляции
из Тирасполя плюхнулся в кресло и взглянув на счёт в левом верхнем углу телеэкрана - остолбенел.
Поморгал, словно пытаясь отогнать наваждение. Снова взглянул. И полушёпотом (вообще-то
со мной такое случается не часто) - выдал... Нуу... То самое из могучего и :))) выразительного...

- Артем!!! - гневно шикнула на меня супруга, озираясь на малого...

Но к счастью наш отпрыск тем временем традиционно и увлеченно доставал лохматую и ворчащую
на него серо-чёрную мочалку по кличке Лари и папиного "выпада" не услыхал. Я шутя молитвенно
сложил руки и вновь переключился на телевайзер... Жена тем временем отправилась
укладывать Руську, а я прикрыв за ними дверь вновь воткнул в экранный квадрат...

*     *     *

-  А что, футбол уже закончился?

-  Можно и так сказать... - со вздохом выдал я отрываясь от клавиатуры.

-  Летят?

- 2 : 0

- М-да. Сочувствую...

Не выдержав после забитого в наши ворота пенальти я гневно тыцнул на красную кнопку на пульте управления
и швырнув её на диван, уселся за компьютер, натянул наушники и на полную катушку врубил зажигательную подборку АСDC. И лишь где-то через час, не выдержав я все же нырнул в Сеть и пробежался по вітчизняним ресурсам в тайной надежде на чудо... Бывало ведь такое? И не раз...

Но увы... Чуда не случилось. Окончательный вердикт:"ШЕРИФ" - "ДИНАМО" - 2 : 0 и как приговор МАТЧ ОКОНЧЕН.
в мгновение ока погасил последние проблески надежды...

Спустя еще пару часов после пары серий любимого "Монка" (есть такой забавный сериал на канале "Universal")
я поостыв вновь нырнул в Инет, дабы прочесть первую аналитику и отзывы...

Понятное дело аналитика так сказать по свежим следам, от аналитики конечно далека и я особо не вдаваясь в детали, перешел в разделы откликов... И второй раз "прозрел"... :(  На этот раз от прочитанного...

Нет я понимаю и в большей мере даже разделяю праведный (хотя и не всегда обоснованный) гнев болельщиков "Динамо". И даже их  не нормативные "В..." и "НА...", "гнать", "по отрывать" и так далее. Сам если честно
в первые полчаса сим малодушно грешил... ;)

Но далее уже начиналось какое-то мракобесие - скорее напоминавшее торжество юродивых над тяжелобольным...
Про тон, стилистику, манеры, грамоту я молчу  - это отдельная статья. Скажу сразу. Я ни в коем случае не хочу задеть чувства истых болельщиков "Шахтера", "Металлиста", "Днепра", "Карпат", или московского "Спартака" (случались там и таковые). Но торжествовать и исходить ядом как это нередко делали в разделах обсуждений "болелы-бля" выше озвученных клубов - чести не им не командам за которые они болеют не делало...
Как не делает чести украинскому футболу и Украине в целом.

Откровенно говоря при желании я мог бы найти вполне обоснованный и отрезвляющий ответ каждому из них...
Да не хочу... Не буду... По ряду причин... И прежде всего потому что футбол это прежде всего спорт, а не средство самоутверждения и чувства превосходства (в силу определенного турнирного положения, "крутизны спортивной арены" или еще чего либо)...

Вот почему два дня назад я отдавая должное болел за "Шахтёр" в матче против "Браги", и сокрушался по поводу поражения "Карпат" и "Металлиста"... Но уже на выходных в "классико" между горняками и динамовцами я конечно буду болеть за последних...

И вот почему не смотря на "позорное" поражение "Динамо" я болел, болею и буду болеть за этот клуб.
Как болел за него тогда когда майской ночью 86-го года в финале Кубка Кубков подопечные Лобановского
"вставили пистон" "Атлетико", забив три сухих мяча. Болел когда в сезоне 87-го киевляне сползли на шестое место союзного чемпионата и оказались под шквалом дичайшей критики... Болел когда в первой половине 90-х клуб едва не прекратил своё существование и так далее и тому подобное...

То что нынешнее состояние (простите НЕстояния) у родной "Динамы" имеет место я нисколько не отрицаю,
как и не отрицаю тот факт что с сим что-то (при чём весьма радикальное) надо делать...
Но то что прежде всего нужно делать нам болельщикам - это оставаться верными. И ВЕРИТЬ!!!

Ну да лан. Время уже... Ооооо... 2.23... Мои уже давно спят. Пойду-ка и я... Доброй ночи и всех благ...

[ Металлист - Днепр. Фото. ]

[ Фотоотчёт. ]