Ремонт автошляхів в українських реаліях – навіть не золоте, а діамантове дно. В землю можна «закатати» безмежну кількість бюджетних грошей і ніхто не зможе довести їх нецільове використання. Враховуючи наш менталітет і повну безкарність відповідальних осіб беру на себе сміливість стверджувати, що ситуація ніколи не зміниться на краще. Скільки б засобів не виділялося – все піде за вітром, оскільки система прогнила наскрізь. Задля досягнення позитивного результату потрібно змінити всі ланки: від простого робітника до найвищого керманича. Тільки за цієї умови у нас з`явиться примарний шанс на покращення. Це стосується не тільки системи Укравтодору, але й усіх, без винятку сфер суспільно-політичної системи України…

- Для вирішення питання ремонту українських автошляхів потрібно 20 млрд. гривень, - впевнено заявив великий цабе й мимохідь поправив краватку вартістю в кілька десятків пенсій…
…Легковик, що йшов попереду, різко пригальмував і крутнув праворуч. Водій нашого мікроавтобуса ледве встиг зреагувати і смачно сплюнув у вікно:
- Казьол, блін! Міг би й раньше притормозити, хто ж на такій скорості пре по таких ямах? Єто ж не дороги, а сплошне направлєніє. Як по них їздить можна?! Вчора на своїй колодки поміняв і подшипники нові поставив. Чувствую – не поможе, навєрно, ходову прийдеться перебирати, торохтить, як самольот, зараза…
Хм…Дивлячись на ці баюри, на яких ще трапляються залишки асфальту, що всуціль устелили скільки око сягне, подумки підраховую й власні «здобутки»: передній міст, підшипники на всіх колесах, рульова колонка, глушник, гальмівні колодки, два колеса, що не підлягають центруванню; порепані скати, що відходили всього два сезони…Гадаю, що цей перелік завдяки «оперативності та якості» виконання ремонтних робіт працівниками автодору ще розшириться, за це я спокійний…
- В Україні щороку витрачається 2 млрд. гривень на проведення ямкового ремонту. Для повного усунення всіх недоліків на всіх автошляхах країни потрібно 50 млрд. гривень, - сказав, не зморгнувши оком, очільник ще вищого рангу…
- Стан доріг в Україні погіршився через різкоконтинентальний клімат: сонце світить, дощі йдуть, сніги падають, вітри дмуть, - цілком серйозно заявив Син.
А новини центральних каналів радісно повідомляють про «новітні» технології, що активно впроваджуються Укравтодором: засипання ям піском, простим шлаком, битою цеглою; також в хід пішла солома та… кізяки, що чудово трамбуються та цілком підтверджують стан доріг. Не оминули увагою й матінку-земельку: в деяких регіонах нею прекрасно «полатали» дірки в асфальті. До першого дощу…
- На рємонт автамабільніх шляхів Україні патрібна 450 мрлд. гривєнь, - авторитетно сказала друга особа в державі й поправила окуляри в золотому обладунку, - І ні меньше! Таді ми астаточно падалаїмо проблеми на наших дарогах і війдемо на єврапєйский рівень, - серйозний вираз обличчя досвідченого номенклатурника свідчив про непохитність позиції держави у боротьбі чи то з дорогами, чи то з ямами, а може ще з чимось…
Їду на город. Швидкість в 60 км/год. є рекордною і доволі ризикованою, оскільки трамбую вже заяложене узбіччя, по якому прокладена нова «автотраса». Повно дрібних камінців, які з-під коліс розлітаються навсібіч. Намагаюся не наближатися до машини, що їде попереду – невелика, але помітна тріщина на лобовому склі нагадує про зустріч з одним із таких-от камінців…
Прямувати по офіційному автошляху не дозволяє здоровий глузд та любов до машини: вона хоч і старенька, але годує всю родину, тому шкода віддавати її на поталу плодам «роботи» автодору. Принагідно згадую їх «незлим тихим словом»…
…Нещодавно нас відвідував той самий чолов`яга, в золотих окулярах, з серйозним поглядом та чудернацькою вимовою. З собою прихопив міністра, голову НАК «Нафтогазу України», губернатора області та інших керманичів. Вдруге за останній рік. Містечко невелике, але важливе – газовий клондайк. Тому й були удостоєні такої честі.
Напередодні його візиту кипіла робота: фарбували дерева, підмітали бруківку, мили вікна. Не пас задніх автодор: приблизно о десятій вечора в найпотаємніших куточках світили фари, гула техніка, клався шлак – швидко і красиво. Засмальцьований каток «стрімко» їздив взад-вперед, поєднуючи гарячий шлак і смолу з пилом та землею. Впадали в око злагодженість у діях і непохитна впевненість у результаті…
Губернатор прикотився на крутій іномарці, журналісти клацали зубами в автобусі.
Особа, міністр і голова прилетіли та відлетіли на вертольотах. Напевно, щоб не порушувати цілісність ще теплого дорожнього ландшафту…

http://www.youtube.com/watch?v=3zjb4MzOtiU&feature=player_detailpage

Методою вибіркових дзвінків на фірми, що займаються укладкою асфальту, я з'ясував наступне: вартість укладки 1 кв.м асфальту (включаючи насипання гравію) становить на сьогоднішній день 180 грн. Робіть висновки панове...

Вместо выбоин, теперь после "гениального отечественного изобретения" - ямкового ремонта на украинских дорогах кочки. А нормальная дорога должна быть просто Р_О_В_Н_О_Й.

Привертаю увагу громадськості до жахливого стану доріг на Івано-Франківщині. На відео можна побачити, як водії вбивають свої авто, пересуваючись по залишкам дороги в с. Заболотів.



Місцеві мешканці не витримали такого стану і виступили з протестом.

 

Как просто казалось, забыть мне твой взгляд -

Хватило бы даже дня.

Прочь пошёл я, не обернувшись назад,

Когда ты ушла от меня.

 

Видно. в душе твоей снова стена

Без окон.  И дверь на засов.

Там где-то любовь твоя дремлет одна

В облаке сказочных снов.

 

Ты теперь далеко...Но совсем нелегко

Оказалось унять мне печаль.

Капканы мечты...И вновь снилась мне ты.

А в сердце вдруг ожил февраль.

 

Где-то в душе моей снова стена

Без окон...И дверь на засов.

Там Любовь, как в темнице, томится одна,

Твоих дожидаясь шагов.

PS.  Девчёнкам...Дорогим...Любимым...Несравненным....

   

На вулиці Івана-Франка побачив яскраву ілюстрацію терміну «Ямочний ремонт», який за визначенням пересічних мешканців міста означає безрезультатні дії влади по замилюванню очей електорату по устрою доріг з метою незаконного отримування надприбутків.

«Ямочний ремонт» претендує посісти почесне місце серед  слів-мігрантів у мовах країн світу на рівні з російським СПУТНИК. Бо дуже тяжко перекласти це «понятіє» американцю, іспанцю, німцю та  вже і білорусу. Дожилися!

 

 Т

Останнім часом з усіх каналів тільки і чуеш про перевірки прокуратурою то Облавтодору, то комунальних дорожників. Звучать переможні реляції про виявлені упущення в їх роботі, називаються суми з багатьма нулями, які чи то неправильно використані, чи то вкрадені (як на мою думку - поділені з прокуратурою!), навіть вказуються посадівці, яких притягнули до дисциплінарної відповідальності... Слухаючи цю балаканину, починаєш розуміти, що дурнями пошивають нас. Хіба не дурні платять податки та з надією чекають за це справних доріг.

А що маємо? (так і проситься цитата першого гаранта) Дороги,  які гості з Білорусії назвали напрямками руху. Тротуари, по яких у нормальному взутті не пройти, треба гірські вібрами вбирати. Ага, ледь не забув, ще маємо ціле племя начальничків від дороги, які для керування ремонтним процесом купують за кошт держави наворочені позашляховики, бо на Таврії не з руки керувати, а то ще й втопитися можно серед дороги в калабані.

А що робити? Досвід останніх років показав, що тільки активні акції громади можуть змусити можновладців відмовитись від відкатів та розкрадання. А як заставити прокуратуру та суди реально покарати тих дурнів, що довели наші дороги до краю (тому машини вже освоюють тротуари та фоси)? Якщо не можуть доказати розкрадання, то нехай карають за халатність, недбалість, за посадові злочини!Нехай відшкодовують знищені автівки та платять пенсії сиротам загиблих у ДТП!

Хтось скаже: ти диви який кровожерливий. А як то Всевишньому слухати прокльони та матюки водіїв, пасажирів і пішоходів? А якщо всі ці побажання відбудуться? - Жахлива  буде картина... Тому, поки не пізно,дорожники, до роботи або з повинною до буцигарні. Для таких чиновників я пропоную найстрашнішу міру покарання: довіку ремонтувати дороги, особисто, а то ще й у колонії керівну посаду прикуплять. 

Оце пишу і думаю, а чи буде користь з цього. А таки буде.! Бо думка до думки додастся, розійдеться, розрухає людей до дій. Бо ніхто крім нас  не зробить життя кращим.

 

     Мне, как шёпот полночный, покой разорвал

     Твой мелькнувший нечаянно лик.

     Лабиринтами снов за тобой я бежал...

     Звал...Срывался на крик...

 

      Когда ты ушла, сомкнулись пути,

      Где Ночи и Света край.

      Проснулся зачем я? Где след твой найти?

      Там, где ты была, был Рай....

 

     Воспоминания...Тяжкий дурман...

     Как в полнолунье прилив.

     Будто внезапно вздохнул Океан,

     Страсти свои обнажив.

 

      Будто навек опоздала весна.

      Хочется, чтоб грянул взрыв,

      Только бы кончились ночи без сна...

      Странно...Ведь я не ревнив...

(из бутылочной почты)