хочу сюди!
 

Лилия

51 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 45-65 років

Замітки з міткою «референдум»

Націоналісти поширюють партійну пресу.

Річницю проведення референдуму про незалежність України слов'янські свободівці відзначили агітаційною роботою

1 грудня 2011 року Слов'янська міська організація Всеукраїнського об'єднання "Свобода" змонтувала партійний намет у мікрорайоні Артема. Націоналісти поширювали свободівську газету, вітали земляків з пам'ятною датою, запрошували їх до розмови.

"Приємно було, що нас, наш намет і газети люди вже впізнають, – говорить свободівець Сергій Лілеєв. – Деякі слов'янці вже роблять свої зауваження чи уточнення до матеріалів газети ВО "Свобода" попередніх номерів, а значить – читають уважно. На вітання з 20-ю річницею проведення референдуму про незалежність України почули цілий перелік негараздів, з якими стикаються люди. Однак спогади про Совєцький Союз та бажання до нього повернутися – поодинокі. Трапився прикметний випадок. До намету одночасно підійшли два чоловіка і взяли газети. Літній чоловік сказав, що зараз стало краще жити, бо Янукович добавив до пенсії 20 грн., а Ющенко в 2002 добавляв по 50 копійок. Ми уточнили: Ющенко-бо став Президентом в 2004. Розмову перервав другий чоловік: "Гордість треба хоч якусь мати. Тягнибока треба – він порядок наведе!". На цьому і розійшлись".

Заступник голови обласної організації ВО "Свобода" Михайло Нечипоренко пояснював слов'янцям, що українська нація продовжує свій шлях до свободи і незалежности: "Наші предки вважали, що краще загинути в бою з ворогом, ніж потрапити в полон і померти рабом. Проте воля до життя і неспроможність себе захистити змусили більшість українців терпіти століттями рабське ярмо. Можемо згадувати якісь приємні моменти для українців при польській окупації чи австро-угорській, чи московській, проте окупант - завжди окупант. Тому українські лицарі духу завжди бажали свободи своїй нації, ставали на шлях боротьби за незалежність України. Наші предки казали: "За свободу платять кров'ю". Тому здобуття у 1991 році незалежности України шляхом референдуму багато хто сприймає як бутафорну перемогу. Бо українці так і не прийшли до влади в Україні, на разі влада – окупаційна, а тому боротьба триває.

Українці мають усвідомити: проблема – не в незручностях і труднощах, а в тому, хто дає цьому раду і для чого. Адже коли молода сім'я вирішує жити окремо від батьків, проблем у їхньому житті не меншає, проте молоді радо господарюють самі. Так і ми – не боїмося труднощів і негараздів. Ми хочемо бути господарями у своїй, Богом даній країні".

Прес-служба Донецької обласної організації ВО "Свобода"

Ще одне привітання з референдумом 1 грудня 1991 р.

Почув такий закид, що надто багато в нас урочистих дат, які потрібно відзначати на державному рівні: тільки 22 листопада відзначали День Свободи, а вже настало 1 грудня з ювілейним 20-им роком Всеукраїнського референдуму на підтвердження Незалежності України.Справді не встигаю при всій своїй зацікавленості на все зреагувати, але якраз цьому і радію: це є яскравим прикладом і доказом величезного історичного буття України, бо де ще в Європі знайдете храм, який відзначив своє 1000-ліття, як наша Софія Київська - нема. Ми ж таку подію відзначили скромно, наче соромились.Можливо, що справді не варто все відзначати підряд і обов'язково з першими особами держави і регіонів. Так само потрібно припинити смішну практику з радянського часу святкувати якісь свята податківців, бухгалтерів чи механізаторів. Є регіони, де є причина святкувати Свято шахтаря - нехай собі святкують, але не державному рівні відзначати - це смішно. Ще міжнародні свята можна відзначати і то побіжно.Тобто більша частина свят і відзначень дат має відбуватись виключно на громадському рівні, але не державному. Особливо щодо свят професійного характеру. А з релігійних - тільки Різдво і Великдень залишити загальнодержавними.З іншого боку ніхто не повинен чітко розмежовувати: оце ваше свято, а оце - наше. Так 9 березня не є святом офіційно, але воно існує на всезагальному рівні свідомості в Україні, тому важко уявити цей день без покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку усіма і державними, і громадськими провідними діячами. Щось подібне приємно вразило на нещодавньому відзначенні 26 листопада пам'яті жертв Голодомору, коли це було зроблено на сугубо духовному рівні: вперше 4 президенти України відзначили цю подію спільним дійством на меморіалі Голодомору в Києві, а потім ще побували у Биківні на меморіалі Жертв репресованих. Все було в цей день суто добровільно, тому і втішає що настільки гарно подали приклад перші особи нашої держави. Не було державних розпоряджень на місця обов'язкового характеру, а була добра воля громади, що особливо стала помітна ввечері величезною кількістю свічок у вікнах квартир. Так і має бути, як на мене, більшість свят - без державного втручання. І тому я не надто переживаю, що про ювілейну дату 20-річчя Всеукраїнського референдуму - добре так, як є. Подібне я казав і про 22 листопада: не має значення як відзначають чи не відзначають День Свободи - головне, що цей день був. Аналогічно і до сьогоднішнього відзначення ювілею: гарно і помірковано - хто хоче, той і відзначає. З боку держави президент України зробив офіційне вітання - цілком достатньо. Взагалі чим менше державні мужі та чиновники будуть брати участь у різних святкових дефілядах - тим краще для держави, бо їх цілодобове утримання надто дорого обходиться суспільству. В завершення трошки особистого: буває находить такий настрій як: "Ну що тобі більше за інших треба? - та живи тихо в своє задоволення і не пхайся, куди треба чи не треба - якось без тебе обійдуться!" Можливо, що так і дійсно для мене було б краще, бо життя вдалося, як то кажуть у фільмах про щасливчиків, яким я і себе вважаю. Не буду вдаватись в розмисли по цій темі, а просто скажу наступне: єдине,  що в цьому світі мене змушує братись до громадської роботи - це діти. Так! І не тільки мої особисто, а от коли бачу оте маля ще таке смішне, наївне і невинне, для якого весь світ ще суцільна "terra incognita" і дитина щиро сподівається у добро від світу, а я вже з вершин свого досвіду розумію у яку далеко не найкращу соціальну та екологічну сферу цій дитині прийдеться увійти, бути, зростати і жити, то відчуваю себе таким нікчемним чоловіком і в саме такий момент вирішую однозначно: все, буду намагатись поліпшити цей світ для майбутніх поколінь, щоб вони отримали після мене світ справедливішим, чистішим і кращим , аніж той, що дістався мені. Знаю, що можу не багато, але знаю і те, що буду робити все можливе в межах моїх сил. Скільки стачить - стільки і буду. А результат - оцінять нащадки. Додам, що не закликаю наслідувати мене, долучатись і т. п. і т. д. Все це не суттєво. Для мене. Це вже суттєво для вас, що обрати, а я вже обрав - 1-го грудня 1991 р. І не тільки я. От і прекрасно. Ще раз вітаю з святом.Богдан Гордасевич
Львів-Рясне19:00 01.12.2011 

Підтримую! Сподіваюсь! Вірю!

Вітаю усіх небайдужих з  днем проголошення незалежності України!!! Щоб стати кращими - позбудься гіршого!!! Не будь байдужим!

Відзначаємо 1 грудня 20-річчя референдуму

Відзначаємо 1 грудня 20-річчя всеукраїнського референдуму на підтвердження незалежності України. Всеукраїнський референдум 1991
Результати референдуму 1991 року.
Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За».
 Організація Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР. Перебіг
Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування[1]. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати[1]. 31 943 820 осіб або 84,32% тих, хто мав право голосувати, отримали бюлетені для голосування[1]. З них взяли участь в референдумі 31 891 742 осіб або 84,18%[1].

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави Україна вибори Президента України.

Результати

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%).

28 804 07190,32%2 417 5547,58%
Ukr Referendum 1991.pngUkr Referendum 1991 No.png
Так, підтримую (%)
Ні, не підтримую (%)
Примітки Джерела Посилання

Кто-нибудь об этом слышал?

Прочла статью. Януковича призывают свергать через YouТube

Общественное движение «Спільна справа» объявило 11 ноября начало "первого в мире политического видеореферендума", цель которого прекращение полномочий Президента Виктора Януковича и Верховной Рады VI созыва.

Об этом сообщила пресс-служба организации.

Для того чтобы принять участие в референдуме, достаточно записать видеообращение к Президенту и парламенту, в котором необходимо объяснить свое нежелание и дальше терпеть их пребывание при власти. Текст обращения произвольный, однако заканчиваться обращение должно одинаково: «Вы уволены! Убирайтесь прочь!». После этого видеозапись размещается в YouТube с пометкой «Видеореферендум».

Инициаторы планируют собрать три миллиона обращений с тем, чтобы продемонстрировать миру реальный уровень несогласия украинцев с правлением режима Януковича.

Подчеркивается, что такой видеореферендум будет иметь не только общественные, но и правовые последствия, поскольку в соответствии со ст. 69 Конституции Украины народное волеизъявление реализуется не только через выборы и референдумы, но и через другие формы.

Кто-нибудь в курсе? Правда ли это? И сколько будет длиться эта акция? Есть ли желающие поучаствовать?


29%, 27 голосів

6%, 6 голосів

6%, 6 голосів

52%, 48 голосів

6%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

В УКРАИНЕ РЕФЕРЕНДУМ. ПРИСОЕДИНЯЙСЯ!

10.11.11 08:56 Януковича и ВР хотят свергнуть с помощью референдума на YouTube11 ноября в Украине начинается "политический видеореферендум", направленный на прекращение полномочий президента Януковича и Верховной Рады VI созыва.

Как сообщили Цензор.НЕТ в пресс-службе гражданского движения "Спільна справа", это будет "первый в мире политический видеореферендум", который инициировало само движение и ряд делегатов Народной Рады.

"Для того, чтобы принять участие в референдуме достаточно записать видеообращение к президенту и парламенту, в котором необходимо объяснить свое нежелание дальше терпеть их пребывание при власти", - сказано в сообщении.

"Текст обращения произвольный, однако заканчиваться обращение должно одинаково: "Вы уволены! Убирайтесь прочь!", - агитирует "Спільна справа".

Читайте также на Цензор.НЕТ, На пятницу намечен "захват" Украины. ФОТО

После этого видеозапись должна быть размещена в Youтube с пометкой "видеореферендум", отмечает движение.

"К такому шагу инициаторы вынуждены были прибегнуть после блокирования властью всех попыток граждан провести референдум по прекращению полномочий президента и парламента традиционным способом", - объясняет "Спільна справа".

Студенти! Не ведіться на цю замануху Табачника! Цитую Бекешкіну

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/10/23/6697219/

Неділя, 23 жовтня 2011, 10:07

Недитячі ігри в "студентський" референдум

Уявіть, шановні, що ви берете участь у референдумі, де вам пропонують питання – чи підтримуєте ви, аби вам у півтори рази підвищили зарплату? Або – щоб ціни на продукти харчування не підвищувалися протягом ну, хоча б, кількох років? Або – якщо у вас середня спеціальна освіта, то прирівняти її до вищої? Що за дурня, здивуєтесь ви, ну хто ж буде проводити такий референдум? Не скажіть. Чи знаєте ви, що 24 жовтня відбудеться загальнонаціональний студентський референдум? Подія намічається не така собі, а грандіозна – 100 000 студентів у 100 вузах! От які питання пропонують на «референдумі». Читайте й насолоджуйтесь. Очевидно, що увесь "секрет" цього дивного "референдуму" криється у останньому, підсумковому запитанні референдуму: "Чи підтримуєте Ви якнашвидше ухвалення Законопроекту?" Ну скажіть, хто ж не підтримає законопроект, який обіцяє студентам такі солодкі речі? Звісно – так! Так! Так! Про цей простенький маніпулятивний прийом можна прочитати у будь-якому посібнику з ведення переговорів і називається він «ефект наведеної згоди», коли співбесіднику пропонуються низку запитань, які передбачають лише позитивну відповідь, а потім він на автоматі погоджується і з тим, що, власне, й було предметом зацікавлення. Хоч у організаторах "референдуму" й значаться три студентські громадські організації , але мимоволі спливають крилаті слова з Ільфа і Петрова – "тут чувствуется лапа Корейко". От і листа міністр освіти спрямував керівникам вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації: "З метою вивчення думки студентів та отримання достовірної інформації про їх ставлення до освітніх реформ, просимо сприяти проведенню всеукраїнського студентського опитування. Міністр Дмитро Табачник". Та й організатори референдуму наголошують, що "предмет опитування - нова редакція Закону України "Про вищу освіту", яка розроблена експертною робочою групою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України". Відчуваєте "спритність рук"! Питають про стипендії, а висновки зроблять про "ставлення до освітніх реформ". І скоро ми дізнаємося, що 99% студентів країни (1% скинуть для пристойності) підтримують законопроект міністерства про вищу освіту! А ще – Всеукраїнський з’їзд освітян, що відбудеться 28 жовтня теж підтримає, не сумнівайтеся, обов’язково підтримає! І як після цього Верховній Раді не ухвалити такий Закон, який одностайно підтримує студентство, який підтримують освітяни?! Про вади запропонованого Міністерством "Закону про вищу освіту» вже багато писали. Недарма він надовго "завис" у Верховній Раді, до нього вносилося чимало правок, в тому числі й під тиском виступів студентів. Але усе це не виправило головної вади – від нього тхне нафталіном. Запропонований «Закон про вищу освіту» консервує існуючу ситуацію в освіті і не містить ніяких серйозних реформ, так само як, до речі, й недавно оприлюднена Міністерством освіти «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 - 2021 роки". Найбільш гострі проблеми вищої освіти – невідповідність викладання потребам ринку праці, хабарництво у вишах, купівля оцінок, списування дипломів та курсових і, як наслідок - низька якість освіти – ні в проекті «Закону про вищу освіту», ні у «Стратегії» – навіть не ставляться. А ми вже дійшли до того, що "Міністерство вищої освіти Саудівської Аравії прийняло рішення не визнавати дипломи українських університетів через низьку якість освіти в Україні". Важко обговорювати те, чого в Законі нема, а з того, що там є – далеко не все виноситься на «референдум». От спитати б студентів – "Чи згодні Ви, щоб знов повернути корупцію при вступі до вищих навчальних закладів"? Як ви думаєте. Якими були б відповіді? Ця міна тихенько закладена у "Закон про вищу освіту", у вигляді "балу вищого навчального закладу". Розділ VII, «Доступ до вищої освіти», пункт 4: «Прийом на основі повної загальної середньої освіти при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра (магістра медичного і ветеринарного спрямувань) здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та умінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених умовами прийому до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу». І що цікаво – якщо зовнішнє незалежне оцінювання описано у кількох параграфах – що це таке і як робиться, якщо бал шкільного атестату теж прописаний, то про «бал ВНЗ» - ні гу-гу. Що це? Екзамени, співбесіда, «мотиваційне есе»? Та все, що завгодно – аби знизити питому вагу незалежного тестування, розчинивши цей об’єктивний показник у різних інших чинниках, які дозволять приймати тих, «кого треба» і закрити дорогу талановитій підготовленій молоді, яка не має зв’язків або грошей. І у разі ухвалення цього «Закону» вже наступного року суспільство стикнеться з зовсім іншою ситуацією при вступі дітей до вишів, як кажуть, «віроломно, без оголошення війни». І знов повернуться «ректорські списки», хабарі, протекція – усе те, чого значною мірою вдалося позбутися. І тут громадська думка міністерство не цікавить. Не треба референдумів – громадська думка вже стабільно сформувалася на користь зовнішнього тестування. Загальнонаціональні опитування, поведені Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва у березні та жовтні цього року, засвідчили стабільність громадської думки на користь зовнішнього незалежного тестування: більшість опитаних вважає, що ЗНО ставить усіх у рівні умови, дає змогу обдарованим дітям вступити до будь-якого ВНЗ, стимулює учнів вчитися, стало кроком до справедливості у державі, дає змогу ВНЗ обирати кращих студентів. А от щодо пропозиції, щоб при вступі до ВНЗ до результатів ЗНО та балу атестату додавався вступний іспит ВНЗ, громадська думка налаштована явно негативно. І що важливо – у ставленні до зовнішнього тестування співпадає позиція прихильників різних політичних сил і регіонів, як кажуть «Схід і Захід разом». Ну ладно, з громадською думкою у нас рахуються лише тоді, коли це вигідно, і ігнорують, коли не вигідно. Але ж міністерство освіти проігнорувало позицію людини, яка зараз стоїть на вершині владної піраміди! У Посланні Президента до Верховної Ради чітко сказано: «Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України потрібно надалі вдосконалювати політику щодо проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Необхідно законодавчо визначити результати стандартизованого тестування єдиним критерієм прийому до навчання у ВНЗ. Потрібно започаткувати роботу із розроблення та реалізації концепції запровадження стандартизованого тестування на всіх освітніх рівнях». То хто і куди «послав» Послання Президента? Але цілком очевидно, що такі ідеї не знайшли б підтримки на референдумі ані у студентів, ані у викладачів, не кажучи вже про ректорів. І тим більше не прийнятні вони для Міністерства освіти, бо тут буде по гамбургському рахунку - «хто є хто»: які виші справді готують спеціалістів, а у яких після п’яти років навчання дипломовані «соціологи» не можуть зрозуміти простих двомірних таблиць і не вміють написати гайд для фокус-групи. З маніакальною наполегливістю міністерство хоч миттям, хоч катанням, як завгодно, намагається ліквідувати, може, єдину в Україні успішну реформу, яка дала шанс дітям з простих сімей стати студентами найбільш престижних вузів. Зараз цей шанс у них забирають. Для цього й влаштовують цей, на перший погляд, потішний маніпулятивний «референдум». А буде не смішно. Зрештою, подібні «референдуми» з нами влаштовують на кожних виборах, заманюючи солодкими цукерками-обіцянками, а потім оговталися – а вже пізно.

То, може, хоч зараз ще не пізно їх зупинити?

Далі подаю коментарі від реальних, а не покемонських студентських та просто громадських організацій

Ширше:

http://www.svidomo.org/defend_article/5520

19-та річниця референдума "Україні Бути!"

Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
Текст Акту проголошення незалежності України, що був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.

Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 (або 84,18%) виборців, з яких 28 804 071 (або 90,32%) проголосували "За".

Одночасно з референдумом відбулись вибори Президента України, на яких на посаду Президента був обраний Леонід Кравчук.

Результати референдуму по областях

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%)

Адміністративні регіони України?     "Так, підтверджую" %?

Автономна республіка Крим     54.19
Вінницька область     95.43
Волинська область     96.32
Дніпропетровська область     90.36
Донецька область     83.90
Житомирська область     95.06
Закарпатська область     92.59
Запорізька область     90.66
Івано-Франківська область     98.42
Київ     92.87
Київська область     95.52
Кіровоградська область     93.88
Луганська область     83.86
Львівська область     97.46
Миколаївська область     89.45
Одеська область     85.38
Полтавська область     94.93
Рівненська область     95.96
Севастополь     57.07
Сумська область     92.61
Тернопільська область     98.67
Харківська область     75.83
Херсонська область     90.13
Хмельницька область     96.30
Черкаська область     96.03
Чернівецька область     92.78
Чернігівська область     93.74

Україна в цілому             90.32


Не вважаю за потрібне зараз давати якісь свої тлумачення події, а просто хочу навести вірш поетеси Галина Гордасевич із її збірки поезій  "ПРАВО   НА  ПІСНЮ", що, на мою думку, гарно передає всі почуття і враження, які збуджує в душі цей день і спогад про ту незабутню подію.

 
ТОВАРИСТВО


Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Давайте піднімемо чарки,
Щоб вічною дружба була.
Ти нас не лишай ніколи,
Наша незрадна любове!
Ти ж, чорна, недобра думко,
Нам не затьмарюй чола!

Яке товариство зібралось -
Добірне, немов перемите!
Давайте сядемо ближче,
Тісніше плече до плеча!
Пройшли ми круті дороги,
Сплатили нелегке мито.
Не марне ж в очах наших ясних
Навік залягла печаль.

Та зараз про це не будем.
Нам зараз не до печалі.
Ви чуєте: на гітарі
Вже забриніла струна!
Давайте разом заспіваєм!
Ми набто довго мовчали!
Ми маєм право на пісню -
Нехай зазвучить вона!

Це пісня віри й надії,
Любові й гіркої муки,
Це пісня по тих, хто вижив
І хто не вийшов з пітьми.
Візьмімось за руки, братове,
Подаймо сусідам руки!
Жили ми нелегко, та чесно,
Нікого не зрадили ми.

Хай судять нас наші діти,
Хай судять нас наші внуки,
Лиш правнуки зрозуміють,
Як воно справді було.
Ми долю собі вибирали
По совісті - не з принуки,
Ми вірили в те, що правда
Таки переможе зло.

І хоч сивина на скронях,
Та серце летіть готове
Туди, де з-за туч похмурих
Майбутнього сонця встає.
Яке товариство зібралось!
Яке товариство, братове!
Дякую, що зібрались!
Дякую, що ви є!

Український культурологічний Центр
Донецьк, 1996

93%, 25 голосів

0%, 0 голосів

7%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Всеукраїнський референдум 1991 року

17 років тому на питання "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
28 804 071 громадян України (або 90,32%) проголосували "За"



Явочная система народовластия

 

Явочная система народовластия

 

     san.e-xost.info                            от  3.05.07г.                          

Существующая избирательная партийная система лишает беспартийных граждан гражданства. А партийных насилует:  попирает их основное право быть избранными во власть. Это право узурпировано олигархией. Во Власти постоянно одни и те же лица. Мы думаем, что избираем слуг, а в действительности избираем палачей, так как с их подачи готовы уничтожать друг друга. Нет никакой разницы между действиями синих  и оранжевых, демократов и республиканцев и т.д. Травля народа источник благополучия олигархов.       Поэтому, в целях демократизации общества предлагаю нынешнюю из6ирательную систему народовластия заменить явочной системой народовластия.      В явочной системе народовластия каждый член нашего общества  не только имеет право, но и обязан раз в жизни в течение 1-го года отработать в тех советах, куда попадет при случайном выборе (подобно срочной службе в армии). Повторное или превышающее срок одного года участие  в системе явочных органов Народовластия запрещено.  Действительно, если взять среднюю продолжительность сознательной  жизни наших людей 90- 20=70 лет,  то разделяв число избирателей в 35 мил. человек на получим 0.5мил. человек. Следовательно, во всех явочных органах власти, т.е. советах всех уровней должно находиться пол миллиона человек. Или же один из 100 постоянно работает в советах.       Таким образом, пройдясь по реестру избирателей данного населенного пункта или района случайным образом, назначаются граждане в местную власть. Существенно, чтобы выделенные граждане удовлетворяли стандартным  медицинским  нормам. Выборка по реестру проводится центральным органом единообразно и открыто. Далее из выделенного состава также случайным образом  назначаются представители в вышестоящие  органы, вплоть до Нижней палаты Верховной рады. На места отправляются списки назначенных депутатов.        В течение месяца избиркомы проводит со всеми подготовительные занятия.  А ос­тальной год, до прихода нового состава депутаты работают: контролируют ис­полнительную власть, начиная от правительства и премьера, судов,  прокуратуры, ис­полкомов, ЖЕКов, меров и т.д., помогают населению в борьбе с бюрократами разных уровней. Явочная система народовластия гарант сильной демократии.        Естественно, что на­значенные на один год депутаты не будут иметь никаких льгот, сверх зарплат, сверх пенсий и т.д. Это рядо­вые граждане нашего общества, такие же,  как солдаты срочной службы. Но вся власть будет принадлежать им: всякий  документ становится законным лишь после его утверждения  минимум тремя при­зывами, т.е. при наличии трех подпи­сей председателей Нижних палат соответствующих советов. 

Существенные детали.

 В Верхнюю палату происходят выборы по такой же системе, как и сейчас,  но раз в три года.  Она является законотворческим органом, работающим по заказу Нижней палаты,  и никакой юридической силы не имеет. Документы от Прези­дента и правительства поступают в Нижнюю палату, и после рассмотрения могут при­ниматься для обработки и направляться в более «умную»  Верхнюю палату или же сразу утверждаться и отправляться обратно, или же отклоняться. После проработки комите­тами Верхней палаты, документы, утвержденные тремя (или пятью) призывами Нижней палаты принимаю силу Закона.  Политические партии влияют на государство через своих случайно попавших в Нижнюю палату пред­ставителей, через Верхнюю палату и президентскую избирательную компанию раз в 5 лет. Чем меньше олигархическая со­ставляющая партий, тем больше справедливости, демократии и меньше: эксплуатация населения, экологии и страны в целом. Развитие общества должно быть оптимальным и стабильным.

ДИППартамент – орган, непрерывно готовящий референдумы – государственный орган со своими институтами (избирательные комиссии, призывные пункты, подготовительные курсы) и бюджетом, узаконенный в конституции, постоянно действующий и ежегодно обновляемый Нижней палатой соответствующего Совета. Нижняя палата - место проведения малых референдумов. Малый референдум – минимум двукратное голосование с интервалом в один год Советов всех уровней по конкретному закону. Всенародный референдум – всенародное голосование.

ДИППартамент - учреждение занимаю­щиеся призывом граждан во власть и их обучением, проводящие избирательные кампа­нии и референдумы и непосредственно подотчетно  Нижней палате. Каждый депутатский при­зыв в конце года дает оценку работе соответствующего ДИППартамента и при неудовлетвори­тельной оценке производит переизбрание руководства, вводя в их состав своих достой­ных представителей. Деньги не будут тратиться зря.

   Количество депутатов Нижней и Верхней палат должно находиться в соотноше­нии:  2 к 1, и в сумме равно числу депутатов нынешней ВР. Такое соотношение сохраня­ется в областных, районны, городских и сельских советах. Депутаты Верхней палаты за­нимаются законотворчеством и являются согласующим звеном между Конституцион­ным судом и Нижней палатой.

Институты явочной системы народовластия повышают уровень самосознания населения.

       


100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.