хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 39-48 років

Замітки з міткою «майдан»

Бернар-Анри Леви "Мы все украинцы"

Le Monde: "Мы все украинцы"
Le Monde публикует текст речи французского писателя и философа Бернара-Анри Леви, произнесенной им на Майдане 9 февраля.

"Народ Майдана! - обратился к собравшимся Леви. - Сейчас на этой площади собрались все народы Украины. Западные украинцы и восточные украинцы. Горожане и жители деревень. Татары и поляки. Казаки и евреи. Здесь есть внуки тех, кто пережил Голодомор - устроенное Сталиным убийство голодом - и Бабий Яр - ужасающий символ расстрельного Холокоста".

"У нас в Париже есть площадь Бастилии, на которой сформировался французский народ. У вас есть Майдан, где сейчас формируется украинский народ. Для гражданина родины прав человека очень трогательно быть свидетелем этого исключительного исторического момента, какие бывают лишь у великих народов", - признался писатель.

"У вас, у народа Майдана, есть мечта, которая вас объединяет, и эта мечта - Европа. Не Европа счетоводов, а Европа ценностей. Не Европа бюрократов, а Европа духа. Не уставшая сама от себя Европа, сомневающаяся в своем предназначении и смысле, а страстная, пылкая, героическая Европа", - подчеркнул оратор.

"Я - французский гражданин, я - европейский федералист, но сегодня, на Майдане, который напомнил Европе о ее первостепенном призвании, я также украинец", - сказал Леви.

"Вы даете плоть европейскому проекту. Вы возвращаете ему содержание и программу. Вы придаете идее Европы не только "более чистый" (как сказал один французский поэт), но и более точный и более богатый смысл, - заявил со сцены писатель. - Вот почему я думаю, что настоящая Европа здесь. Вот почему настоящие европейцы собрались на Майдане. Вот почему Украина - не вассал российской империи, вымаливающий право воссоединиться с Европой, а - по крайней мере, в этот момент - бьющееся сердце континента, и Киев - его столица".

"В заключение, народ Майдана, хочу сказать вам, что покидаю вас с тяжелым сердцем, поскольку знаю, что в ближайшие дни может произойти все, даже самое худшее, - продолжил философ. - В долгой истории борьбы народов за суверенитет на площадях городов на ум приходят площадь Бастилии, или Вацлавская площадь в Праге, или афинская Агора, но как забыть о другом, противоположном варианте - о площади Тяньаньмэнь и восстании, утопленном в крови?"

"Но знайте также, что я покидаю вас полный восхищения вашим мужеством, хладнокровием, мудростью и умеренностью, пример которых вы являете миру, - отметил писатель. - Ваше оружие - хладнокровие. Ваша сила - спокойная решимость без пафоса, благодаря которой все вы, от простой буфетчицы Лизы до бывшего боксера Виталия Кличко, который, быть может, однажды станет президентом новой Украины, в один голос заверили меня, что ничто уже не остановит дух Майдана".

"Ваша сила также в стоящей за вашей спиной высокой цивилизации, хотя вас, как и все европейские народы, и преследует трагический и преступный период истории. Когда России еще и в помине не было, Украина и Киев уже блистали. В каждом гражданине Майдана больше истории и культуры, чем в сочинском хвастуне - в Тарзане, который на деле всего лишь Попай-морячок, мнимый силач и истинный враг святой Софии и ее мудрости", - не преминул уколоть Владимира Путина выступающий.

"Именно поэтому вы победите. Именно поэтому возьмете верх над господином Владимиром Путиным и его лакеем Виктором Януковичем. Я говорю вам: добро пожаловать в Европу", - завершил свое выступление Бернар-Анри Леви.

«То був не суд, а судилище...»

Затриманий на Грушевського фотограф Мар’ян Гаврилів — про катування, «лікування» і заручників системи
Львівського фотографа Мар’яна Гавриліва було затримано 22 січня на вулиці Грушевського у Києві. Йому інкримінують участь у масових заворушеннях. На фотографіях, які вдалося зробити колегам, видно, що чоловіка ведуть «беркутівці», а той не чинить жодного спротиву. На одній з них Гавриліва міцно тримають двоє у шоломах, на іншій — його зі скривавленими долонями вже заводять у автобус.

24 січня Оболонський райсуд столиці обрав для фотографа міру запобіжного заходу — утримання під вартою. 6 лютого мали розглянути апеляцію, але її перенесли на 14 число. Проте вже 7 лютого прокуратура вирішила поклопотати про заміну запобіжного заходу. «День» одразу зателефонував адвокатові Мар’яна Олені Сказко, яка й повідомила: «Їду до слідчого. Тримайте за нас кулаки!» І вже пізно ввечері того ж дня Оболонський райсуд відпустив чоловіка під домашній арешт. Мар’яна Гавриліва перевели зі спецпалати Київської лікарні швидкої допомоги до звичайної. Там ми і зустрілися з фотографом у переддень його від’їзду у Львів.

«Надвечір голова сильно болить, — говорить Мар’ян. — Беру дві таблетки знеболювального і лише тоді засинаю. Болить не тільки голова, а й увесь лівий бік тіла». Піднімає рукави та показує жовто-сині плями на руках від крапельниць.

— Від такого лікування треба буде ще лікуватися.

— Сподіваюсь, що за кордоном. Можливо, у Вроцлаві. Я там у свій час вчився. У мене там багато знайомих.

— Як ви опинилися на Грушевського 22 січня?
— Мені інкримінують, що 22 січня о восьмій ранку я брав участь у заворушеннях на Грушевського. Але у цей час мене ще не було в Києві. Я лише доїжджав. Близько дев’ятої я був біля станції метро «Нивки». Пізніше потрапив на Майдан, зустрівся з друзями. Поки розклався, поки чаю випили, поговорили, аж потім дізнався, що на Грушевського щось знову почалося. Пішов туди знімати. Я фотографував, які гранати кидала міліція, якими патронами стріляли по людях. Я розумів, що деякі з них були заборонені для використання у тих обставинах. І потім я відійшов на Майдан. Але десь о пів на другу дня я повернувся на Грушевського до готелю «Дніпро» — не йшов далі. У мене мало бути дуже багато цікавих знімків (варто зауважити, що Мар’ян мав не лише професійний фотоапарат, а й зум-об’єктив надвеликого збільшення. — Авт.). Я думаю, що снайперам не сподобалося, що саме я знімав. Чому я говорю про снайперів? Бо у моїх протоколах затримання було записано: «інспектор-снайпер». Їх я і фотографував — то один на даху, то інший за сіті-лайтом. Я зняв, як хлопець з «Правого сектору» кинув пляшку із запальною сумішшю у бік «Беркуту», але вона не зайнялася. Тоді один з людей у формі підняв її і кинув у протестувальників. Я бачив ящик готового «коктейлю» біля ніг «Беркуту». Але, на жаль, ці знімки я вже ніколи не побачу.

— Як вас затримали?

— Кілька гранат майже одночасно розірвалися біля мене: одна збоку, інша — біля ніг. Потім ще одна біля ніг. Мене трохи оглушило. І тут почався наступ «Беркуту». Усі побігли назад. І я теж біг. Але не встиг — мене збили з ніг.

— «Беркут» чи внутрішні війська?

— Які там внутрішні війська?! «Беркут». Скільки мене тоді били лежачого, не можу сказати. Пам’ятаю, як мене підняли, а потім різко та сильно вдарили у ліву щоку. Одразу ж вдарили і по переніссю. Є фотографії мого затримання — журналісти надали їх моєму адвокатові. На них видно, що я не опирався бійцям «Беркуту», не нападав на них з битою, не був у стані алкогольного сп’яніння, як записано у рапортах.

Коли вели, то всі, хто зустрічався по дорозі до автозаку, обов’язково били мене. Потім мене передали за кордон — внутрішні війська розступилися, і мене прийняв «Беркут». Усі бійці були російськомовні. То вже потім, коли я читав свою справу, дізнався, що у моїй справі проходить севастопольський загін. І ось коли мене вже передали, то там почалася «кухня». Мені наказали роздягатися. Зняли куртку. Почали витягати речі. Щоправда, нічого не забирали собі, все кидали у пакет. Під курткою на мені була американська військова форма. У боковій кишені — паспорт. У ньому вони побачили місце народження — Львів. То це означало: «Ну все, Бандера, будемо тебе вбивати!» Я злякався тих поглядів. І тоді вони вже не дали мені можливості самостійно розстібувати форму... Під формою вони побачили вишиванку. Це їх ще більше розлютило. Полетіли мати, «беркутівці» рвали мою вишиванку, як мавпа газету. Спочатку на мені. Потім — тримаючи залишки сорочки ногами. То була моя улюблена вишиванка — чорна з червоним вишиттям...

Потім почали мене вже бити. Двоє тримало, а третій наніс мені два дуже сильні удари по обличчю. Я думаю, що вони і стали катастрофічними. Били дубинками по тілу. Пізніше, у лікарні, я побачив, що плечі, сідниця, нога з одного боку були не сині, а фіолетові. Потім ще дістав палицею по шиї. А згодом ребром долоні по ній ж. Цей біль досі відчуваю. Я не знаю, як довго це би продовжувалося, на той час у мене обличчя було залите кров’ю, якби не прийшов якийсь офіцер — витерши очі від крові, я побачив, що у нього була велика зірка на погонах. Той сказав: «Что вы делаете? Оденьте его». Віддали мені той американський камуфляж та куртку. Все у крові. На фотографіях видно, як я виглядав до 22 січня і як після. Першу фотографію після побиття я зняв телефоном і надіслав братові Михайлу. Це було не биття, а катування. На морозі роздягли. Я не просив мене не бити, я просив віддати мені одяг, бо мороз був сильний.

                          «Я РЕАЛЬНО ЗЛЯКАВСЯ, КОЛИ ЗРОЗУМІВ, ЩО НАС ВЕЗУТЬ ЗА МІСТО»

— Яким чином вам вдалося зберегти телефон?

— У мене їх було два. І коли вони знайшли один, то зупинилися. Другий лежав просто у кишені. Спеціально я його не ховав. Це вже потім поклав у взуття, коли був в автозаку. Тоді я зміг зв’язатися з братом, розповісти йому все. Тим часом нас кудись везли. Я реально злякався, коли зрозумів, що нас везуть за місто. Навколо не було ні хат, ні дерев. Нас катали до дев’ятої вечора. Потім я почув питання з розмови: «Ну что, возвращаемся?» Далі я зрозумів, що везуть на Оболонь. Уже у райвідділку, ще не знявши з мене кайданків, почали шукати телефон. Мабуть, побачили фотографію в Інтернеті.

— Коли надали першу медичну допомогу?

— Я час від часу просив викликати «швидку». Вони не реагували. Мали мене оформити. Я сказав, що без адвоката нічого підписувати не буду. Нарешті викликали «швидку». Але лікарі нічого не робили. Я попросив у них вологу серветку, але навіть її не отримав. Тоді я вже втратив відчуття часу. «Швидка» з конвоєм везла мене у лікарню на Підвисоцького (Київська міська клінічна лікарня №12. — Авт.). Там зробили рентген. Хотіли взяти кров — я відмовився. І не дарма так зробив, бо могли у висновках написати що завгодно — у справі ж записано, що я був у стані алкогольного сп’яніння. Лікарі сказали, що у мене невеличка тріщинка, є кілька гематом — і все...

— Прізвище лікаря запам’ятали?

— Ні. Але знаю, що у тих висновках усюди стояв знак запитання. І здається, головний лікар не підписав тих висновків. Тоді мене знову повезли у райвідділок і розподілили нас усіх по камерах. За дві години мене забрали у Лікарню швидкої допомоги. Там сказали, аби я потерпів до ранку — тоді мали прийти лікарі. Спочатку поклали спати у коридорі. А потім привели у ту палату, де утримувався колись Юрій Луценко. Наступного дня зробили мені всі аналізи та дослідження. Після чого поставили діагноз: черепно-мозкова травма закритого типу зі струсом мозку, зламана гайморова кістка, зламаний ніс зі зміщенням, численні гематоми. Почали надавати медичну допомогу. Кололи чотири уколи вранці і чотири ввечері. Не буду стверджувати, але мені сказали, деякі з них робили, аби швидше сходили синці. ЛОР мені трохи поставив кістку на місце, але попередив, що процес лікування буде довгим: кістка має зажити, потім її зламають, зроблять операцію, за нею ще одну.

                                                     «УСІ СПРАВИ НАЧЕ ПИСАЛИСЯ ПІД КОПІРКУ»

— 24 січня, коли суд розглядав для вас міру запобіжного заходу, адвокат Олена Сказко ще до засідання казала, що ви у тяжкому стані і вас мають залишити у лікарні...

— Мене привезли. Але то був не суд, а судилище. Якийсь цирк-шапіто. Усі справи наче писали під копірку. Упевнений, що то була якась указівка згори, що мають дати певний запобіжний захід. Після трьох-чотирьох однакових рішень, ілюзії зникли — всі були готові. Шкода було Миколу Пасічника — діду 72 роки, а він ніби «терорист». Але нічого, я у цю суботу був у нього в палаті — козак тримається.

Потім була апеляція. До суду нас не повезли. Встановили відеозв’язок. І коли почали приходити хлопці з нашої палати після засідань зі звістками, що розгляд справ відкладають, я теж готувався до цього. Відклали й мою на 14 лютого. Тож те, що мене відпустили під домашній арешт 7 лютого, було несподіванкою. Звичайно, без Божого промислу нічого не минулося, але мій адвокат Олена Сказко зробила все, що могла і не могла.

— Що ви думаєте про так званий закон про амністію?

— Я не почував себе затриманим. Я був і є заручником. Та й усі, з ким я був у райвідділках, лікарнях — усі вони заручники. Певно, була якась вказівка згори: зловити певну кількість людей, аби був певний «товар» для переговорів. Обмінювати когось на щось. Я був готовий, що нас у будь-який момент могли перевести до СІЗО. Йти розмінною монетою, аби народ звільнив Майдан, не хотілося. Нині я, звичайно, тішуся, що на волі, хоча вона і не повна, але у мене є надія, що не влада дотисне, а Майдан. Я надіюсь на краще, але руки опускати не можна.
Тетяна КАТРИЧЕНКО
Газета "День"

Майдан над Украиной: нас унижающий обман


Майдан: к чему приводит  чувство несправедливости и месть за свои пустОты? Системная заметка: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/lanafro/a132403

Взгляд из ложи обывателя на словесные бои местного значения.

 Ещё вчера мне, киевскому обывателю, пришло горькое озарение - события вокруг так называемой Киевской революции 2014-го года перестали быть интересными. Пропала интрига. Даже скандалы какие-то мелкие и без детективной подкладки.

 Ну, подслушали разговор помощника руководителя Госдепартамента США Виктории Нуланд с послом Джеффри Пайетом про план Америки посадить в премьерское, а затем и президентское кресло в Украине СВОЕГО человека. И что?  Это скандал? Они что, должны были посадить ЧУЖОГО человека?

 Или вот злопамятные милиционеры выяснили, что лидер Автомайдана Булатов купил себе дорогой ноутбук и кое-что по мелочам на деньги, пожертвованные кем-то для революции. И что? Его видать именно за это отлупили. Может потому он путается в своих рассказах о "страшных пытках", что знал кто и за что его мутузил. А признаваться, что тратил революционные деньги на себя  нет  смысла, быть жертвой тиранов почётно, жалеют на уровне литовских президентов. Может опять дадут денег, если не "расколется". А "расколется", не дадут...

  Кажется уже исчерпались все зрелищные ресурсы "революции-на-Майдане". Смотреть нечего. Осталась одна надежда на разговорный  жанр. Тут ещё что-то случается забавное.

  Приехал в Украину комиссар Совета Европы по правам человека Нил Муйжниекс. Стал бранить и поучать власть и милицию как им правильно себя вести, чтоб понравиться демократической Европе. Не разобравшись в наших околореволюционных реалиях, обозвал "титушками" героев баррикад. Дескать, "титушки" - это те, что   вооружены молотками, масками и травматическим оружием. Так ведь про маски-то и были те законы от 16-го, что   потом заставили отменить. В масках теперь можно. А кто под маской, "титушка" или легализованный карбонарий с баррикад уже не разобрать.

  Ещё из новостей: мастер разговорного жанра и по совпадению лидер Майдана Виталий Кличко предложил словесную дуэль Президенту Украины. Но место дуэли Виталий в этот раз определил на Майдане. А то когда в прошлый раз он встречался с Виктором Фёдоровичем, блеснуть Виталию красноречием  мешала красавица-министр Елена Лукаш. А на Майдане Кличко точно блеснёт.  Если будет сбиваться  с мысли, революционные суфлёры из Тернополя подскажут нужные слова.

 На ТОЙ стороне баррикад тоже есть свои мастера слова. Их революционный террор не сломил. И потеряв сильного бойца разговорного фронта - Н.Я.Азарова, капитулировать не собираются. Есть и у тех свои цицероны. А вот хоть  бы городской голова Харькова Михаил  Добкин. Тоже за словом в карман не полезет. Видели, помним.
 И теперь он знает чем посыпать раны совести основной массы революционеров на Майдане. Это горькая соль упрёков в дармоедстве. "Наши люди являются инвесторами в экономику западных регионов. Мы сегодня финансируем социальные выплаты во Львове, пенсии по всей Западной Украине, и пока одни работают, другие еще получают приработки, стоя на площадях", —  возмущается  председатель Харьковской областной администрации Михаил Добкин (Вести.Ru). Но статистики насколько ОНИ и "их люди" финансируют социальные выплаты во Львове, пенсии по всей Западной Украине почему-то не предоставил....

 .... Ото и всё. Зима заканчивается, снег тает, обнажая всю грязь и копоть, которую он скрывал под своими белыми покровами, в лужах растаявшего льда плавают прошлогодние листья вперемешку с собачьим дерьмом, голые деревья унылые и мокрые.На Майдане остаются только самые несгибаемые и те, кто вне революции ничего делать не умеет. Да стойкие козакы в палатках, которые ещё надеются, что те сотки на Крещатике, что они захватили, потом удастся приватизировать.

 Эдуард Джафаров. Обыватель, скучающий по чистому снегу.

15 лет тюрьмы за перевозку шин, а убийце мажору-свобода!

У Хмельницькому 19-річного сина депутатки місцевої облради Дмитра Червонюка, який на смерть збив 26-річного хлопця у серпні 2013 року, засудили до 4 років ув'язнення умовно. 




Запамятайте цю пику. Це Андрій Зайцев - прокурор, який просить батьку двох малолітніх дітей 15 років за перевозку шин.


Апеляційний суд не випустив під домашній арешт батька двох малолітніх дітей. Дмитро Юрченко у своїй машині перевозив шини. Чоловікові закидають організацію й участь у масових заворушеннях. Сам Дмитро пояснює, шини віз на тренування, щоб розмітити трасу.  Від рішення суду про ув’язнення дружині затриманого стало кепсько просто в залі. А вже в коридорі жінка знепритомніла. До тями її повернули лікарі швидкої. 

 За перевозку шин 15 лет, а за убийство человека - условно. Кто же посадит депутатского сыночка, а простому человеку и 15 лет не жалко дать. вот такой у нас самый справедливый суд в мире.
До сих пор считаете, что майдан - это плохо???

Діалог в ім’я України

Сьогодні в ситуації в Україні вже значний ступор, оскільки. Не видно яким чином можна вийти з кризи, і цей спосіб має вдовольнити всі сторони. Правий сектор, вже говорить нарівні з опозиційними лідерами, опозиція наказує Самообороні… Згадується прислів’я. коли з початком будь-якої революції кількість експертів збільшується у двічі, так само і в нас, кількість лідерів збільшується удвічі.

Ситуація виглядає наступною, президент тягне час, а опозиція, ніяк не може придумати, що робити, бо те що вони вимагають президент не може виконати. Виходить замкнуте коло, допомогти може ЄС, але поки, що ЄС "занепокоєні ситуацією, що склалася", і не можуть нам допомогти.


І так сталося, що діалог між політичними лідерами вже нагадує президентську гонку.

Кличко хоче повернутися до Конституції 2004 року, але залишити повноваження президента набагато ширшими ніж вони є зараз, скільки ймовірно він буде президентом.

Янукович, хоче дотягнути до президентських виборів, і потім заручившись підтримкою РФ, виграти їх(трохи оптимістично, але цілком ймовірно).

Яценюк, розповідає, що буде з людьми до кінця, і отримає, «кулю-в-лоб», але поки, що на політичне самогубство він не готовий, що свідчить про те, що він також збирається в президенти, або леді Ю, відповідна норма в Конституції від БЮТ є. Найбільш вірогідно, що готується заміна політичних гравців, але хто кого і коли буде змінювати залишається загадкою. Можливо при Конституції 2004 року, Яценюк хоче бути прем’єр-міністром, а леді Ю президентом.

Тягнибок, у нього зараз є підтримка, хоч і не така велика, але перемогти Януковича теоретично можна, хоча на практиці, Тягнибоку дуже важко довести всій спільноті, що він готовий бути президентом. Не в образу Свободівцям, але його не виберуть, бо так буде спокійніше.

Також в останній час різко піднявся рейтинг лідерів, серед яких Гриценко, Порошенко, Симоненко, той самий Гацько, хоча останній поки, що на президентство не претендує, але от на місце в парламенті, то 100%.


Якби когось вибрали вже завтра, то в залежності від особи Україна вибрала такий курс розвитку, який вибрала б особа, а не програма, яку ця особа пропонує. Кличко, це зближення з США, Яценюк з ЄС, Янукович з РФ, Симоненко також РФ, Порошенко зі всіма б намагався підтримувати зв'язок, Тягнибок ???. 

Новый Вышинский шьет дело ЕС.

Головне слідче управління Генпрокуратури вимагає у ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» терміново надати інформацію про пілотів літаків, які привезли до Києва європейських політиків протягом останніх двох тижнів. Про це повідомляє прес-служба аеропорту.

Правоохоронці просять повідомити персональні данні пілотів, щоб допитати їх у якості свідків.

"Останнім часом Україну відвідали ряд політиків з Європи - від Високого представника Європейського Союзу в закордонних справах і безпековій політиці Кетрін Ештон, до міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічюса. А це можна розцінювати як спроби втручання ЄС у внутрішню політику держави. Ми хочемо допитати у якості свідків пілотів, як людей, безпосередньо причетних до того, що ці політики з'явились в Україні", - йдеться у запиті до адміністрації аеропорту "Бориспіль".

Натомість "Бориспіль" поки не надав інформації про пілотів, посилаючись на щільний графік їх польотів.

Голос Народу — Голос Божиј / Vox Populi Vox Dei


          Ювілејне 10-е Нарідне Віче, Мајдан Незалежності, Київ, 09.02.2014

    Еврореволюція трива, вельмишановна українська громадо! Вітаю вас з ювілејним 10-м за ліком Нарідним Вічем без оголошеної назви, що відбулося 9 лютого 2014 року! Ви не уявляєте, як я радиј знову писати вам, як радиј бачити вашу революціјну підтримку. Нема слів, щоб описати це! Хчу нагадати, що Нарідні Віча проходять на Евромајданах по всіј країні з 24 листопада 2013 року щонеділі. 26 лютого не було Віча через прощання зі загиблим активістом Михајлом Жизневським. А 2 лютого не призначено Віча через великиј мороз, проте зібралося багато народу ј Віче відбулося під назвою «Інформаціјниј мітинґ». Мета революції — повна зміна влади, нова влада, нова европејська країна! Як казала на Вічі Т. Чорновол: «Наша справа — це наша масовість! Наші вороги — насправді, це не януковичі, не кати, наша загроза — це люди бајдужі». В. Кличко на Вічі запросив В. Януковича на дебати на наступне Віче. Проте в тој час, коли потрібно розв’язувати політичну кризу ј знімати напругу в суспільстві, В. Янукович відліта на море на сочинську Олімпіяду. Не випадково в јого відсутності потому луна вибух на Мајдані. В результаті теракту постраждали хлопці з ПП «Правиј сектор» на п’ятому поверсі Будинку профспілок на Мајдані 6 лютого 2014 року: 20-и річниј мешканець Львівщини Роман Дзівінськиј, якому відірвало ліву кисть і декілька пальців правої руки, також зазнав пошкодження очеј; ј 15-и річниј лев’янин Назар Держило, якиј отримав хімічно-термічні опіки очеј 3-го ступеню, відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи черепа, множинні забіјні рани повік лівого ока, а також розтрощення лівого очного яблука; зорганізованим провладною бандою. Це дуже боле українцям. Вони втрачають витримку ј самовладання. Ті хлопці, цвіт нації, увіјдуть в підручники з історії Вкраїни, як боронителі волі ј гонору українців. Чуєте, Вікторе Хведоровичу Януковичу, ото забирајте всі манатки — та чешіть собі без оглядки на Схід, до Московії назавше! Він такиј лајнюк, якого світ не бачив, дурниј як куряче гузно, а на вигляд — каналія добра. Як казав на Вічі В. Яворівськиј: «Цеј поїхав до москви порадитися, що з нами українцями робити, бо він не зна що. Він у нас напівграмотниј. Ви ж знаєте. Јого запитали, як ви ставитеся до англіјської мови, він каже, прегарна мова, але в ніј дуже багато іноземних слів. Або, що він боїться Барака Обами через те, що в того ім’я якесь таке, нагадує јому щось про јого молодість — там барак і т. п. Він нам обіцяв, що він почує кожного, а він глухонімиј». Скоро кинуть јого до гноїща ј залишуть там гнити, труючи повітря. Коли хче звікувати свою решту життя, нај облише бути ворогом українського народу. Після жорстокого побиття Тетяни Чорновол 24.12.2013 р., після знущань з Михајла Гаврилюка 22.01.2014 р., після тортур Дмитра Булатова 23.01.2014 р., цього терористичного акту в Будинку профспілок 6.02.2014 р., неправомірних арештів, взяття заручників, ув’язнень, викрадень, катувань, після усіх вбивст революціјонерів, знищення автівок Автомајдану не хо’ чути јого, ј бачити на посту президента европејської Вкраїни. Жодного дня јому — не місце в владі! Хај іде геть!!! Інакше закінче життя в в’язниці або на Евроялинці. Так само може закінчити банда: Віталь Захарченко ј Віктор Пшонка. Ще за ґрати можуть потрапити Андріј Клюїв, Микола Азарів, Генадіј Кернес (Гепа), Михајло Добкін (Допа), Євген Жилін, чи не так?
    Деякі нові події на підтримку Евромајданів у хронологічному порядку:
    2 лютого 2014 року. Поляки солідаризуються з українцями: транспорт з гуманітарною допомогою для протестувальників на Мајдані в Києві перетнув українськиј кордон. Це першиј офіціјниј транспорт з дарунками з Польщі, якиј вїхав до України. Понад 10 тонн дарунків вдалося зібрати протягом тижня у кількох містах Польщі. А священик Стефан Батрух з Фонду духовної культури пограниччя організував транспорт. Також росіянські громадські та політичні діячі заснували Комітет солідарності з Мајданом і збирають гуманітарну допомогу для лікування поранених українських активістів.
    4 лютого 2014 року. З перших тижнів Евромајдану в Києві перебували восьмеро представників української діяспори в США: українець з Чикаґа Юліан Гајда та семеро јого друзів. Вони створили «Журналістськиј колектив Евромајдану» (The Euromaidan Journalist Collective) ј розпочали роботу над документальним фільмом «Погляд з Мајдану». Автори очікують, що повнометражна англомовна стрічка вијде вже цієї осені. Долучитися до проекту мають також голлівудські кінематографісти. Вже зараз 4 лютого автори представляють уривки мајбутнього фільму. Презентації вже відбулися у Клівленді та Чикаґі, заплановані також у Новому Јорку та Торонті. Деякі представники команди досі в Києві — збирають відео-матеріял. Інша частина групи шука кошти для реалізації проекту. Молоді документалісти сподіваються на підтримку української громади та громадських організаціј діяспори.
    4 лютого 2014 року почала охороняти Мајдан жіноча сотня самооборони Мајдану. Вже більше місяця існує також жіноча чота як підрозділ іншої сотні, де революціјонерки несуть варту на барикадах разом з чоловіками. Також є чимало жінок серед медиків та правозахисників. Вони працюють вдень і вночі, ј хоча виступають за ненасильницькиј спротив, готові чинити опір, якщо у цьому виникне потреба. Зрештою, жінки на барикадах — не новина. Вхід до Мајдану з боку Лядської брами охороня жіноча чота — підрозділ шістнадцятої сотні. За словами чотової Катерини, до підрозділу входе близько сорока дівчат. Удень вони охороняють хатину-штаб, роздають листівки ј беруть участь у пікетах, а вночі стоять на варті на барикаді разом з побратимами з цієї ж сотні. Чергують по дві-три дівчини, змінюючись кожні 2-і години.
    8 лютого 2014 року. Естонія пожертвує 50 тисяч еврів активістам Евромајдана, які постраждали в результаті сутичок з силовиками. Міністерство закордонних справ повідомило, що гроші будуть передані Благодіјному фонду «Ренесанс» (International Renaissance Foundation). 15 тисяч еврів буде взято з бюджету Міністерства закордонних справ на 2014 рік з грошеј, призначених для гуманітарної допомоги. «Підтримуючи діючих українських помічників ми можемо бути впевнені, що наша фінансова допомога діјде до багатьох нужденних на Україні. В Україні важливо досягти політичного діялогу та утриматися від подальшого насильства,» — зазначив Урмас Пает — голова МЗС Естонії.
    8 лютого 2014 року. Як відомо, в центрі Києва зібралися тітушки ј контрамајданці з Маріїнського парку, які планували взяти участь у розбиранні барикад Евромајдану, зокрема біля КМДА. Бажаючих взяти участь у «прибиранні» Києва нараховувалося близько 2000 осіб. Вони позиціјонували себе як «кияни», які збираються вже не вперше з наміром розібрати встановлені на Мајдані барикади ј звільнити «захаращениј центр столиці». На питання, з якою метою активісти прибули на Мајдан, вони відповідали: «з метою очистити Київ», «товариші попросили пројтися містом», «приїхав вранці у місто за певну нагороду», «щоб ми мали закони», «підтримати ідею», однак не уточнювали, яку саме та не змогли відповісти де саме вони мешкають у Києві. Після невдалогої зачистки Мајдану, вони поїли канапки, отримали по 150 грн., покидали сміття і розіјшлись.
    Події Еврореволюції змінюються щогодини, а ще дуже багато розмов щодо Евромајдану як українських так і закордонних.
    Деякі нові цитати про Евромајдани в хронологічному порядку:
    Міла Јовович — голлівудська акторка (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 30 січня 2014 року: Моє серце крається, коли я бачу, що відбувається в Україні! Я вірю в міј дивовижниј нарід і знаю, що він знајде мирне рішення». (На своїј сторінці в «Фејсбук» (Facebook)), того ж дня: «Я сиджу, дивлюся новини, ј моє серце так сильно крається, коли я бачу, як мої нејмовірні українські брати ј сестри страждають за те, в що вірять. Я дуже молюся за те, щоби було знајдено мирне вирішення. Україно, Я ВІРЮ В ТЕБЕ!».
    Кетрин Ештон — баронеса, верховна представниця ЕУ з питань політики ј політики безпеки (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 31 січня 2014 року: «У нас була поглиблена дискусія про ситуацію в Україні. Я глибоко стривожена насильством і випадками залякування ј тортур. Я особливо вражена жорстоким поводженням і тортурами Дмитра Булатова ј повідомленнями про те, що є спроби заарештувати јого з лікарняного ліжка. Це абсолютно непријнятно ј повинно бути припинено негајно. Висловлюю глибоку стурбованість через ситуацію в Україні. Від імені Европејської Унії я повертаюся до Києва наступного тижня».
    Барак Обама — президент США, Вашинґтон, 1 лютого 2014 року: «Ми пильно стежимо за розвитком подіј в Україні. Наші дипломати і високопосадовці неодноразово заявляли тамтешніј владі, що неприпустимо обмежувати права людеј на протест та свободу думки. Повинен бути спосіб реструктурувати українськиј ур’яд так, щоби там були представлені ј голоси опозиції, і прагнення громадянського  суспільства. Це нелегке завдання, але ми готові посприяти початку перемов щодо цього питання. Політики старої школи не розуміють, що у вік високих технологіј приховати інформацію неможливо, ј люди свідомо обрали шлях до посилення демократії. Наше щире бажання — щоби цеј шлях залишався мирним».
    Джон Керрі — державниј секретар США (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 1 лютого 2014 року: «Ніде боротьба за демократичне мајбутнє Европи не є сьогодні більш важливою, ніж в Україні. Переважна більшість українців прагне жити вільно у безпечніј і процвітаючіј країні. Вони борються за право спілкуватися з партнерами, які допоможуть їм реалізувати їхні устремління. Сполучені Штати та ЕУ солідарні з народом України в ціј боротьбі. Росія та інші країни не повинні дивитися на европејську інтеграцію своїх сусідів як на програшниј варіянт. Фактично уроки останніх пів сотні років полягають у тому, що ми можемо досягти набагато більшого, коли Сполучені Штати, Росія і Европа спільно працюватимуть».
    Штефан Фюле — еврокомісар з питань розширення та Европејської політики сусідства (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 3 лютого 2014 року: «Якщо ми серјозно маємо намір допомогти Вкраїні та іншим країнам колишньої Радянської Унії перетворитися, то Угода про асоціяцію ма бути лише першим кроком з нашого боку. Ми не зможемо допомогти цим країнам без використання најпотужнішого інструменту — розширення. Не можна просто запропонувати їм Угоду про асоціяцію з ЕУ ј сказати при цьому, що вона ніколи не дасть їм можливість стати членом Евроунії. ЕУ ма бути більш рішучою».
    Дональд Туск — прем’єр-міністр Польщі, Варшава, 3 лютого 2014 року: «Країни Евроунії не мають бажання залучати до своїх переговорів з Україною Росію, щоб вона де-факто визначала мајбутнє свого сусіда. Мені вдалося досягти того, що країни ЕУ вироблять більш-менш спільну позицію щодо ситуації в Україні. Країни унії не піддаються на спокусу трьохсторонніх перемовин за участю москви. Всі підтверджують, що Вкраїна є суверенною державою, ј такі додаткові формати, в яких Росія де-факто визначатиме мајбутнє Вкраїни, не цікавлять жодну европејську країну. Я переконую ЕУ виробити програму підтримки Вкраїни, в тому числі передбачити можливість членства Вкраїни в унії після підписання Угоди про асоціяцію. Мова не јде про створення якогось окремого фінансового фонду для Вкраїни, але у міжнарідних фінансових установах є джерела, які можна буде залучити, якщо Вкраїна діјде до асоціяції. Проте умовою будь-якої допомоги ЕУ висува діялог всередині Вкраїни ј відмову від насильства. Умовою є відмова від будь-яких актів насильства в Україні ј передовсім внутрішніј компроміс. Якщо українці не порозуміються, то жодні старання ЕУ не принесуть результату».
    Білл Клінтон — екс-президент США (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 4 лютого 2014 року: «Слава відважним українцям, які вимагають справжньої демократії. Закликаю до діялогу та мирного вирішення заради міцної, єдиної Вкраїни. Вони це зможуть!». Білл Клінтон знајомиј зі ситуацією в Україні не лише у якості екс-президента США. Він є також регулярним учасником Ялтинської европејської стратегії, щорічного форуму, якиј проводе фонд Віктора Пінчука.
    Вітаутас Ландсберґіс — депутат Европарламенту, громадськиј діяч, музикознавець, музикант, Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Спершу наші санкції мають торкнутися виконувача обов’язків міністра внутрішніх справ України — Віталя Захарченка. Він прямо відповіда за застосування надмірної сили проти мітинґарів. Також ма бути реструктуризованиј спецпідрозділ «Беркут». Допомогу українському народу маємо надати вже зараз. Після Олімпіяди президент Росії Путин буде готовиј до нових деструктивних діј».
    Грецькі актори та музиканти (відеозвернення до українського народу), 4 лютого 2014 року: «Україно, бажаю вам миру». Знаменитості Греції записали звернення грецькою, в якому бажають Україні порозуміння та миру. Дехто навіть вивчив фрази українською.
    Тунне Келам — депутат Европарламенту, Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Маємо визнати: президент України Янукович повністю втратив довіру. Најкраще, що він може зробити для вирішення кризи — піти в відставку. Простимулювати цеј крок ми можемо, заморозивши рахунки олігархів, які підтримують Януковича. Для українського ж народу треба запропонувати змістовниј план підтримки».
    Філарет — Святіјшиј патріярх Київськиј і всієї Руси-України, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Закликаю США та Евросоюз допомогти в забезпеченні безпеки для України, у тому числі ј територіальної цілісності, протистояти впливові Росії, приєднатися до ЕС, а також надати Україні фінансову допомогу для проведення політичних та економічних реформ, адже, державі загрожує дефолт. Нам потрібна допомога!». У Конґресі США цілиј день розглядали питання щодо Вкраїни. Щороку 5 лютого там проводять День лобіювання Вкраїни в США. Прояснити представникам влади — конґресменам, сенаторам, представникам Державного департаменту поточну ситуацію зїхалися представники місцевої української діяспори, а також духовенство з України.
    Святослав — Верховниј архієпископ Києво-Галицькиј, митрополит Київськиј, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Питання евроінтеграції сьогодні — це є питання збереження цілісності і незалежності України… Це питання вибору між демократією та диктатурою. Протести в Україні не політичні, а викликані вибором мајбутнього держави, також закликаю владу США бути посередниками у врегулюванні проблем, які турбують Україну».
    Марсі Каптур — співголова Українського кокусу в Конґресі США, демократична конґресменка США, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Тут у США ми робимо все можливе, щоб покращити фінансову пропозицію, яка з якоїсь причини у Вільнюсі зірвалась. Нам треба поновити цеј процес. Сподіваюсь, що фінансовиј пакет, якиј готує світова спільнота, зможе переважити, щоб там не запропонувала Росія. Думаю, що якщо порівняти економіку Росії з економікою Европи та навколишніх країн, можна побачити, що Вкраїні зараз вигідніше рухатись на Захід».
    Ґі Верховстадт — лідер політичної групи «Альянс лібералів і демократів за Европу», Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Еврокомісія не ма чіткої стратегії щодо Вкраїни, яка спроможна змінити хід подіј та зупинити насилля в країні. Така стратегія повинна діяти за принципом зарядженого пістолету, кулі в якому — це цільові санкції проти представників режиму, відповідальних за насилля. Обмежити їхні поїздки по Европі та заморозити їхні капітали, водночас увівши безвізовиј режим для пересічних українців, — ось як нам треба діяти. Також наголошую, що ЕУ ма надати Вкраїні вагомиј пакет фінансової допомоги, якиј можна протиставити економічному тиску Росії. Ми повинні допомогти українцям зберегти їхню націјональну гідність, бо якщо вони розіјдуться з Мајдану, тоді весь реґіјон знову зануриться в часи Радянського Унії».
    Піа Локателлі — депутатка нижньої палати італіјського парламенту, Рим, 5 лютого 2014 року: «Досі участь ЕУ в врегулюванні кризи в Україні була недостатньою. Евроунії слід бути рішучою та щедрішою в своїх діях, і ми просуватимемо це».
    Артуро Скотто — депутат нижньої палати італіјського парламенту, Рим, 5 лютого 2014 року: «Убиті та замучені активісти Мајдану — перші мученики за Европу. Вкраїна — дружня нам країна. Українська громада є однією з најчисленніших іноземних громад. Її представники трудяться на благо італіјських родин, виконуючи неквафіліковану, але дуже цінну роботу. Італія не може стояти осторонь. Українці в Україні повинні знати: в Італії вони мають вдячних друзів».
    Джеффрі Пајєтт — сол США в Україні (заява в етері «Громадського телебачення»), Київ, 5 лютого 2014 року: «Україна може отримати серјозну міжнарідну підтримку, в разі продовження реального діялогу політичних гравців, у разі силових сценаріїв на країну чекають санкції. США вважають, що подальшиј розвиток ситуації најбільше залеже від президента Віктора Януковича. Це буде тягар на јого плечах. І наслідки, добрі чи погані, будуть јого відповідальністю. Від Януковича чекають продовження позитивних кроків минулого тижня, щодо скасування «чорних законів» та відставки ур’яду. Від Януковича чекають посилення діялогу, звільнення затриманих та широкого ур’ду, якиј поверне країну на шлях політичного ј економічного здоров’я. Я думаю, якщо він ухвале правильне рішення у цих царинах, то він може отримати широку підтримку від міжнарідної співдружності. Я дуже тісно співпрацюю зі слом ЕУ Яном Томбіньським, як і наші керівники, стосовно ситуації в Україні. Я думаю, моя дружина поскаржилась вам, що я бачусь з нею рідше, ніж паном Томбіньським. Ми дуже тісно координуємо свої дії. Реакція США може здаватись швидшою, ніж з ЕУ, оскільки я доповідаю одному ур’яду, а Томбінському доводиться синхронізувати позицію всіх членів ЕУ. Окрім імовірної міжнародної підтримки, українську владу можуть чекати ј санкції, в разі вчинення силових діј проти мітинґувальників. Підвалинами двосторонніх стосунків України ј США є українська демократія. Якщо буде згорнуто українську демократію, постраждають наші двосторонні стосунки. Це станеться автоматично. США вже запровадили адресні санкції щодо людеј, які мають стосунок до застосування сили на Мајдані. Якщо би раптом стались якісь силові сценарії, як то запровадження надзвичајного стану, або намагання силою зачистити Мајдан, то це би потягнуло за собою дуже серјозні економічні та візові санкції з нашого боку».
    Вікторія Н’юланд — заступниця державного секретаря США, Київ, 7 лютого 2014 року: «Моя місія сьогодні від імені мого ур’яду — продовжити перемовини з представниками влади, опозиції, громадянського суспільства, щоб спробувати дати раду складним проблемам і об’єднати зусилля поміркованих сил, готових працювати над деескаляцією напруження, відновленням людської гідності та прав людини, політичною реформою. Важливим є питання формування націјонального перехідного ур’яду, на якиј сподіваються більшість українців. Ур’яд, якиј може повернути Вкраїні економічниј добробут, співпрацю з МВФ, повернути країну назад до Европи та підготувати її до вільних та чесних виборів. Ми багато говорили на всіх наших зустрічах про підтримку, яку міжнарідна спільнота, включно зі США, готова надати Україні, що швидко рухатиметься до захисту прав людини, відновлення людської гідності, деескаляції напруження, політичних реформ та нового перехідного ур’яду. Але ніхто в США, ЕУ чи МВФ не збирається надавати допомогу Вкраїні, якщо там не проводитимуться реформи».
    Джордж Клуні — голлівудськиј актор, режисер, продюсер та сценарист (прес-конференція на 64-у кінофестивалі), Берлін, 8 лютого 2014 року: «Вважаю за важливе висловити ідею, що люди борються сподіваючись на самовизначення. Я знајомиј з братами Кличками — з часів зјомок фільмів про «Друзів Оушена», і тримаю з ними зв’язок. Але я також стежив за справою Юлії Тимошенко ј знаю, що вона сидить у в’язниці з політичних причин, а не через те, що скоїла злочин. Як правило, цеј факт губиться в потоці новин, тому я вирішив висловити свою підтримку. Я підтримую протестуючих в Україні ј знаю, що вони у важкіј ситуації. Це буде довга боротьба». Джордж Клуні представив на 64-у Берлінському кінофестивалі свіј новиј фільм «Мисливці за скарбами» (прем’єра кіна в Україні — 20 лютого 2014 року), де він також зіграв одну з головних ролеј і, зокрема, відповів на питання української журналістки, корреспондентки ТСН Наталки Фібріг про те, чому він підтримує українських протестуючих.
    Деякі нові наліпки з Евромајданів:
Автомајдан Луцьк. * Вступајте до лав самооборони Івано-Франківська. * Правиј сектор. * Приєднујся зараз! * Запис до загонів самооборони. * Ласкаво просимо!!! Але тверезими!!! * Привітајся як патріјот! * Тітушки International. * Чоловіки, на Київ.
    Деякі нові плакати з Евромајданів:
«Беркут» кат. * Я не екстреміст, я дівчинка, я вимагаю припинити репресії. * Бојкот Партії реґіјонів. * Ви нам — корупцію, ми вам — революцію. * Вільні у вільніј країні. * Влада — злочинець, суддя — українець. * Досить брехати! * Евромајдан — сила мирних. * Евромајдан проти насильства. * Життя людини понад усе. * Жінкам потрібні козаки, а не тітушки-слабаки! * За Одесу без тітушок! * Закон про заручників — бандитське оголошення віјни Україні. * Зупиню на скаку коня! Не дратуј мене! * Козаки, крім сили, мають ще розум і совість. * Медики проти репресіј. * Ми маємо гідність. А ви? * Не садіть людеј за ґрати — будете відповідати. * Ні репресіям, ні диктатурі. * Путине! Не топи Вкраїну в крові. * Стоїмо до перемоги! * СБУ, зупиніть кримських сепаратистів. * Тьотушки проти тітушок.
    Деяке нове скандування з Евромајданів:
«Беркуте», повертај додому. * Януковича-собаку повісим на гілляку. * Бојкот! * Вимагаємо рішень парламенту. * Дякуємо! * Нам не страшно, нам огидно! * Нам потрібні козаки, а не ті тушки-слабаки! * Не годуј тітушка. * Одесо, вставај! Януковичу, сідај. * Пташку в клітку. * Росіє, вставај. * Росіє, не давај набоїв владі Вкраїни. * Свободу слова. Годі брехати. * Свободу чесним. Свободу Павличенку. * Судде, пам’ятај — Янукович не вічниј. * Судде, суди по закону! * Щоб Росія не засохла треба «Дощ».
    Пам’ятајте! Шлях здола тој, хто јде! Переможе тој, хто бореться! І тоді матимемо іншу державу — державу вільних, патріјотичних людеј. Наша сила в єдності! Нема вічних ворогів, нема вічних друзів! Є вічні інтереси! Надзвичајно дякую шановному панству за увагу!

    У якості кого панство бере участь в Еврореволюції? (Ще треба було б у відповідях зазначити: «Політик від влади», «Політик від опозиції», «Не беру активної участі» та, як зазвичај, не вистачило місця.)

0%, 0 голосів

7%, 1 голос

7%, 1 голос

7%, 1 голос

0%, 0 голосів

13%, 2 голоси

53%, 8 голосів

7%, 1 голос

0%, 0 голосів

7%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Идиотская инициатива.

Хотите ли вы еще так жить?
Совок борется изо всех сил. Он уже почти сконал, но напоследок хочет выпить нашей крови - "отключим газ!" никто не отменял.



И никого не должно волновать, что страна разграблена, уничтожается история Украины, что бизнес стоит на коленях.....



За три месяца протестов власть не изменила позиций - все так же пилят бюджет, ездят при любой возможности на отдых в Европу, а нам сыплют угрозами арестов и наказаний.


                                    Чего мы ждем?




Майдан и левые: мечты и действительность

Меня как человека технического, в некотором роде даже педантичного, всегда смущало злоупотребление разного рода «красными словами» при описании серьезных событий. Нет, конечно, я не против перлов изящной словесности, однако в последний месяц дешевого пафоса стало вокруг меня слишком уж много. Я имею в виду описание Майдана-2.

Каких только эпитетов он ни удостаивается. Одни говорят, что это рождение нации, другие — революция духа, третьи — национальная революция, но с тем, что на наших глазах происходит однозначно революция, соглашаются и первые, и вторые, и третьи. И все они вопрошают левых: «Почему вы не участвуете? Ведь революция же идет, вы ее так жаждали, а теперь нос воротите? Вы против Януковича или нет?».

Что же все-таки происходит в Украине? Революция? Существует классическое определение революционной ситуации, данное Лениным: «...для революции недостаточно того, чтобы низы не хотели жить, как прежде. Для нее требуется еще, чтобы верхи не могли хозяйничать и управлять, как прежде» (В. И. Ленин. Полное собрание сочинений. т. 23, стр. 300).

Положа руку на сердце, видим ли мы такое на Украине? Нет. Системы государства, в частности аппарат принуждения, в целом функционируют нормально. Да даже в нескольких квартала от Грушевского течет абсолютно мирная жизнь. Захваты ОГА тоже не нарушили целостности власти. 

А вот что говорит о революции Маркс: «На известной ступени своего развития материальные производительные силы общества приходят в противоречие с существующими производственными отношениями, или — что является только юридическим выражением последних — с отношениями собственности, внутри которых они до сих пор развивались. Из форм развития производительных сил эти отношения превращаются в их оковы. Тогда наступает эпоха социальной революции. С изменением экономической основы более или менее быстро происходит переворот во всей громадной надстройке. При рассмотрении таких переворотов необходимо всегда отличать материальный, с естественнонаучной точностью констатируемый переворот в экономических условиях производства от юридических, политических, религиозных, художественных или философских, короче — от идеологических форм, в которых люди осознают этот конфликт и борются за его разрешение» (Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 13, с. 7).

Цитата длинная, но зато очерчивает весь круг требований, предъявляемый к тому, чтобы некое социальное явление назвать революцией. Опять-таки спросим уже с учетом этого определения: происходящее — революция? Нет. В бывшей УССР уже более двадцати лет «строится» капитализм. Конечно, же украинский капитализм — не сахар, однако революции, свергающей капитализм в стране явно не наблюдается.

Ни революции, ни даже революционной ситуации в Украине нет. Тогда что здесь происходит? Выступление? Чье? Теперь самое время заняться классовым анализом. К настоящему времени в нашем распоряжении имеются данные двух социологических опросов, проведенных фондом «Демократические инициативы» и КМИС 7-8 и 20 декабря 2013 г., а также данные опроса экспертов. В целом вырисовывается следующая картина: основной движущей силой протестов является мелкая и средняя буржуазия. На Майдане также присутствуют безработные, сезонные строительные и сельхозрабочие, фактически примыкающие к люмпен-пролетариату. Количество же промышленных рабочих — самое минимальное. Об отсутствии поддержки рабочих свидетельствует и неудача с организацией дважды громогласно анонсированной всеукраинской забастовки.

Итак, что мы имеем? Выступление мелкой и средней буржуазии даже не всей Украины, а по большей части Запада и Центра Украины и города Киева. От левых, — а значит и от марксистов, — требуют к нему присоединиться. Можем ли мы поддержать движение мелкой буржуазии? Да, можем — но тогда и только тогда, когда такое движение выдвигает или готово поддержать общедемократическую программу, объективно служащую интересам освобождения класса наемных рабочих. За пределами такой программы наши интересы расходятся.

Была ли выдвинута Майданом общедемократическая программа? Для ответа на этот вопрос следует рассмотреть сложившуюся на Майдане политическую структуру. Протест мелкой буржуазии уже в который раз был оседлан «оппозицией», которая представляет интересы одной из группировок крупной олигархической буржуазии Украины. Рассказы о том, что оппозиционную «тройку» никто не слушает и что она не имеет никакого влияния на Майдане — не более чем миф: именно Яценюк, Кличко и Тягнибок ведут переговоры с Януковичем, озвучивают политические инициативы Майдана и т.д. Да, в столкновениях на улице Грушевского выявилось, что «тройка» не может повлиять на боевиков, однако параллельных руководству «оппозиции» центров управления создано не было, и значит, именно она осуществляет политический контроль над протестами и является «политическим лицом» Майдана. Соответственно, анализировать надо именно программу «оппозиции».

Ее предложения можно свести к следующему: перевыборы президента, перевыборы парламента, возврат к конституции 2004 года, изменения в судебной системе. Однако я не уверен, что изменения в судебной системе в отдельности при сегодняшнем уровне коррупции смогут привести к появлению справедливого и честного суда. В конце концов, большинство законодательных инициатив Украины нынче проходят экспертизу в Венецианской комиссии, однако это никак не меняет направленность и не уменьшает силы репрессивного аппарата государства.

Если оставить в стороне вопрос технической реализации перевыборов президента, то остается самый главный вопрос: чем отличается государство, живущее по конституции 1996 г. и 2004 г.? Только декорациями, которыми обставляет свое правление олигархическая буржуазия Украины. Мы все помним правление президента Ющенко с разгулом политических игрищ противоборствующих группировок олигархии. Вопросы полномочий президента, депутатской неприкосновенности — вот акты фарса, с завидным постоянством разыгрываемого на политической сцене страны. И как только власть и оппозиция менялись местами, менялись на противоположные и их позиции по рассматриваемым вопросам. Вот и сейчас требование возврата к конституции 2004 г. продиктовано тем, что для перевыборов президента нет технических возможностей, а значит, лучше всего ограничить его полномочия. Это общедемократическая программа? Даже предложения КПУ отменить пост президента и децентрализовать власть за счет федерализации и то звучат радикальнее.

Таким образом, о прогрессивном характере протестов говорить не приходится. Более того, после разочарования в руководстве «оппозиции» мелкая буржуазия, падкая на красивую фразу и позу, немедленно возвела в «герои» ультраправых из «Правого сектора». В целом на Майдане заправляют правые националисты всех видов и раскрасок. Левый активист может там появиться, только если не будет афишировать свои политические пристрастия и организационную принадлежность. Так же весьма четким сигналом о том, как относится «оппозиция» к «красным», является запрет деятельности КПУ в Тернопольской и Ивано-Франковской области.

Обе олигархические группировки будут продолжать свою политику, но в случае победы той, интересы которой фактически представляет Майдан, страну накроет очередная волна правого и ультраправого национализма. И в этой связи непонятны попытки заставить марксистов выбрать одну из этих сторон. Нас упрекают в том, что мы не идем на Майдан. А что там делать? Агитировать мелкую буржуазию, которая стала охвостьем «оппозиции», ее «пушечным мясом»? Или сражаться рядом с нацистами из «Правого сектора»? Помогать «тройке» загребать жар чужими руками — благодарю покорно. Именно она представила происходящее как последнюю битву между Добром и Злом. Хотя думать так, значит полностью игнорировать уроки Майдана-2004.

Да, левое движение Украины слабо, как и слабо рабочее, профсоюзное движение страны, что обусловлено сложным комплексом факторов, обсуждать которые следует в отдельной статье. Однако эта слабость не должна толкать нас на слепой «активизм». Конечно, для многих, в особенности для молодых, постоянные мало результативные с их точки зрения раздача листовок на проходных заводов и попытки организовать профсоюзы проигрывают в зрелищности и «активности» столкновениям на улице Грушевского, так похожим на то, что делают анархисты Греции, Испании, Германии или Франции. Только в европейских странах эти уличные бои являются дополнением мощного профсоюзного стачечного движения, а не его заменой. Освобождение рабочего класса есть дело самого рабочего класса, а не горстки активистов, картинно штурмующих «Беркут» совместно с неонацистами.

Место левых сегодня – не на бутафорских баррикадах среди взбесившихся мелких буржуа, а в гуще своего класса. Их задача сегодня – не помощь одним буржуа против других, не свержение одного буржуазного правительства в пользу другого, а разъяснение демократической и социалистической программы пролетариата. Их дело — защита демократии от посягательств как со стороны агрессивного правонационалистического и неонацистского меньшинства, так и от «антифашистского» лживого «национального единения», организуемого правящей партией.

Александр Конопляников