Хто де зустрічав Новий Рік? А от ми вирішили його зустріти у поїзді.

---

Довго вибирали підходящий маршрут, переважно серед поїздів, що прямують на захід. Також до списку наших інтересів попала і Одеса. Мабуть цікаво першого січня прогулятися пляжем, піднятись по Потьомкінській, пройтись по Дерибасівській і випити каву в кафе "Прага" на Малій Арнаутській... Але поїзд туди прибуває дуже рано, навряд чи хтось був радий нам о 6-й ранку. Така ж проблема була і зі Львовом.  В Новорічну ніч найкращі поїзди йшли на Запоріжжя, Харків, Кривій Ріг та Москву, але нам вони були не по дорозі. Дуже гарний поїзд Київ-Івано-Франківськ: відходить десь о 21:30 і прибуває о 10 ранку, але, хай вибачають мені жителі і прихильники цього міста, я не міг собі уявити де можна цілий день там гуляти... Можливо, як би це був Станіслав, він мав би більшу туристичну значущість (але це так, мої роздуми). То ж лишалося 2 варіанти: Купе в поїзді Київ-Чернівці та Київ-Ужгород. Ми вибрали перший варіант. Викупили ціле купе на 3-х, бо дехто з наших знайомих відмовився від поїздки, мотивуючи, що такі розваги притаманні молоді...

---

ВЕСЕЛОГО РІЗДВА!!!

ЩАСТЯ ВСІМ І ЛЮБОВІ!!!!

Вітаю всіх з 2011 Різдвом Христовим !

Христос народився!  Славімо його!




Вірші Галини Гордасевич до теми свята:


РІЗДВО

А як зірка зійшла – народила Марія,
Так, без болю, без муки,
                                            лиш зітхнула глибоко.
Тоді над пустелею вітер повіяв,
І зірка дивилась, як Боже око.

А воно ще таке мале й безпомічне,
Бо яке ще зміститься в жіночому лоні?
Та вже на личку святе щось і вічне
І хресна дорога на маленькій долоні.

А Марія злякалась: звісно – мати.
Сказала: – Не треба ні влади, ні слави.
Я буду його при собі тримати,
А зросте – хай майструє столи і лави.

А віку дійде – ожениться гарно,
Я буду тоді доглядати онуків.
...Та знаку підтвердження ждала намарно,
Хоч ніч була повна таємних звуків.

А до першої зірки сходились інші,
Темряву ночі розганяли старанно,
Наливались червоним, неначе вишні
Або майбутні Христові рани.

А Марія дитя загортала в ряднини,
Казала: – Нічого, мій синку, не бійся.
Ось в цій яскині діждемося днини
І підем додому, до свого обійстя.

Там хата вікнами нам зазоріє,
Там сад зустріне в зеленім вітті. ...
Ти так над Христом молилась, Маріє,
Як донині усі матері на світі.


ХРИСТОВА  РОДИНА

Чи були в Ісуса брати і сестри?
Є підстави вважать, що були.
Та тільки йому судилось пронести
Той хрест, на якому його розп’яли.

А брати були собі люди звичайні
І сестри – жінки прості.
Та в останні хвилини, трагічно-печальні,
Я вірю: Він їх простив

За те, що не слухали слова Бога,
До серця його не взяли,
Що скрутно жили, жили убого,
Та якось собі жили,

Що тягнули ярмо, раби підневільні,
І не муляло їм те ярмо,
Що казали: – Ісус? Та він божевільний!
Ми прихистку йому не дамо!

Бо це ж таки в голові не поміститься,
Це злочин, в кінці кінців!
Він проти цезаря, проти намісника,
Проти святих жерців!

І як Він на Голгофі терпів свої муки,
Їх серця були зимні, як лід.
Та в них були діти, зросли онуки
І пішли за Христом услід.


ПОКАЯННИЙ  ПСАЛОМ

На душу впали порохи,
І висохла вона на мумію.
Прости нам, Господи, гріхи,
Бо грішимо по скудоумію.

Сяк-так долаємо добу,
Все спішимо, все щось моторимо.
Прости нам, Господи, злобу –
Самі не відаєм, що творимо.

Засадим брата до тюрми,
Скуємо ланцями залізними.
Прости нас, Господи, що ми
Живцем у царство Твоє ліземо.

А треба хрест свій пронести,
Щоб стати із раба людиною.
Прости нас, Господи, прости,
Хоч перед смертною годиною.

Могили снігом занесе.
Закряче ворон над пропащими.
Прости нас, Господи, за все!
Такі ми є.
                   Ми будем кращими!

Щоб в кожному серці не згасла надія,
Щоб в кожному домі не згасла свіча,
Родився сьогодні у яслах Месія,
Із люблячим серцем святе Отроча.

Христос народився! Славім Його, люди!
Засяяла сонцем іскринка надій,
Бо більшого чуда не було у не буде,
Хай в кожній оселі лунає «радій!»

Розсипались в небі мереживом зорі,
Співають з-за хмар ангелята малі,
Схиляє колосся голівки в покорі,
Колядки мандрують добром по землі…

В молитві весь світ опівночі стихає…
Яке таємниче й чудесне Різдво!..
Хай в кожній родині лиш радість витає,
Христос народився! Славімо Його!

Отец Небесный ! Я молю о том,

Чтоб Ты вошел с Любовью в каждый дом!

Благословил ! И одарил достатком и уютом!

Здоровьем, миром каждую семью!

Пусть каждый кров наполнится теплом,

А каждый стол - и пищей, и питьем.

Утешь скорбящих, сиротам дай приют,

От войн убереги страну мою!

Благослови, Господь, детей Своих,

Пусть мир и счастье воцарятся в них.

Даруй сердцам их радость и покой,

И каждого направь Своей рукой!

А для себя лишь об одном молю -

Храни, Господь, всех тех, кого ЛЮБЛЮ

Що чоловіки не хочуть одержати як новорічний подарунокУсі люди різні, це зрозуміло. І те, що одному принесе радість, іншого образить. І все-таки серед «подарункових» уподобань чоловіків і жінок є свої закономірності. Рідкісну жінку може порадувати, наприклад, пилосос замість новорічного подарунка. Зате ця ж дама може невимовно зрадіти якійсь екзотичній квітці в горщику або річному абонементу в фітнес-зал.

А які новорічні подарунки бояться отримати чоловіки?



Безглуздий новорічний подарунок № 1: квітка на підвіконня.
«Скажи, гарна?! Пам'ятаєш, ми це в супермаркеті бачили. Ти ще сказав, що симпатична».

Безглуздий новорічний подарунок № 2: набір новорічних свічок.
«Дивись, тут і Дід Мороз, і Снігуронька, і Сніговик. Ведмедики якісь, зайчики. Прикольно, правда?»

Безглуздий новорічний подарунок № 3: новорічна шапка-маска оленя.
«А я якось й не подумала про роги!»

Безглуздий новорічний подарунок № 4: блокнот-щоденник.
«То й що, що у тебе вже є корпоративний! Буде два. Зате, дивись, який він зручний!»

Безглуздий новорічний подарунок № 5: набір авторідин: мастило автомобільне, гальмівна рідина, рідина від обледеніння.
«Я зробила щось не те? Але консультант сказав, що для нашої машини все це підійде!»

Безглуздий новорічний подарунок № 6: набір носовичків.
«Дивись, які гарні! Тобі сподобалися? Я теж думаю, що носовичків багато не буває!»

Безглуздий новорічний подарунок № 7: йогуртниця.
«Скажи, класна?! Мене переконували, що дуже смачний йогурт виходить»

Безглуздий новорічний подарунок № 8: відро для шампанського.
«От чорт, про лід я якось не подумала!»

Безглуздий новорічний подарунок № 9. Твоя примха за мої гроші.
«Коханий, я тобі у PLAZA дещо придивилась, але мені грошей забракло! Під'їдеш?»

Безглуздий новорічний подарунок № 10: «Я тут ось що хотіла тобі сказати ... Тільки, будь ласка, спокійно, без нервів. Загалом, я йду до іншого».

Утім, останній «безглуздий новорічний подарунок» цілком може виявитися найкращим і найбільш очікуваним.

За матеріалами http://lady.tochka.net

Тук-тук-тук! Я Миколай! Привітаннячко тримай: Ти побільше посміхайся і шалено закохайся! Нехай поруч будуть друзі і побільше їжі в пузі)

А ще посмішки повсюди, де заглянеш там і буде, щастя також там знайдеш, знай що ти не пропадеш!

Веселись, гульбань, радій, стань поближче до всіх мрій. З гальм зніми своє буття і відчуй весь смак життя!

Так, як пощастило Cвятому Миколаєві, здається, не пощастило жодному іншому Cвятому. Цей чоловік, який народився ще в III столітті, не залишає світ живих і досі. Його пам'ятають. До іконописних зображень Ніколауса — єпископа в малоазійській провінції Римської імперії Лікія (тепер турецька провінція Мугла), до лику Миколая Чудотворця звертаються з молитвами дорослі. А діти люблять його практично як казкового персонажа, котрий, однак, цілком реально приносить їм однієї чарівної зимової ночі дарунки. Отже, все почалося сімнадцять віків тому. Єдиний син у заможних батьків-християн Ніколаус надумав відмовитись від світського життя і присвятити себе служінню Богові. Одного разу молодий священик довідався, що його земляк — раніше багатій, але нині банкрут — з відчаю хоче віддати своїх трьох доньок в будинок розпусти. Там, на думку батька, вони бодай могли б заробити на життя. Отець Ніколаус вирішує зарадити сімейній трагедії. Вночі в дім доведеного до відчаю чоловіка через вікно він підкидає торбинку із золотом. Отримавши у чудесний спосіб гроші і, таким чином, вже маючи для старшої доньки придане, втішений батько видає її заміж. Історія повторюється тричі. І за третім разом врятованому від ганьби чоловікові вдається підгледіти, хто його таємний благодійник. В постаті щедрого нічного гостя він впізнає отця Ніколауса... Згідно з розповіддю, поданою у «Житії святих», через певний час відомого благодійністю і вірністю Господові священика обирають єпископом Мірлікійським (від міста Мірра в провінції Лікія). В книзі говориться, що архієрей не лише допомагав бідним, хворим, декілька разів рятував несправедливо засуджених на смертну кару, але й чинив чуда. За легендою, він був здатний молитвою вгамувати бурю на морі. Тож вважається покровителем мореплавців. Помер святий приблизно в грудні 345 року, доживши до свого 65-річчя. Грецькі календарі з IX століття згадують про відзначення дня Святого Миколая. З Візантії культ поширився світом. А в середньовіччі у європейських країнах налічувалося до тисячі храмів цього святого. В українських землях вшановують Миколая від початку приходу сюди християнства. Перша згадка про Святого Миколая пов'язана з 882 роком часів Руського Князя Ігоря, коли на одному із київських гербів було вказано Святого Миколая. Кажуть, що коли Святий Володимир, Князь Русі-України в 988 проголосив у своєму князівстві Християнську релігію, він отримав особливе благословення від ікони Святого Миколая. Коли він відвідував Константинополь то бачив і був вражений поклонінню Святому могутнього Візантійського Імператора. Зараз Ікони Святого Миколая на іконостасі українських церков зазвичай розміщують зліва.  Оскільки українці переважно звертаються до ікони Святого Ніколая, або Святого Миколая, Запорізькі козаки часто брали їх на свої "чайки" у якості талісмана, відправляючись у віроломне Чорне море. Гуцули, гірці західної України на честь святих назвали чотири сезони року. Зима, яку звуть Святий Микола, Весна названа Святим Георгієм, Літо – Святим Петром і Осінь – Святим Дмитрієм. Важко визначити, з якого моменту культове свято перетворилося на чарівну дитячу казку. Є очевидний зв'язок між набожним архієреєм і, скажімо, добрим дідом-мандрівником Санта-Клаусом. Згідно з однією версією, років десь так двісті тому до американського штату Пенсільванія завітав святий Ніколас. «Привели» його із собою моравські емігранти. Грудневої ночі маленьким мешканцям містечка Бетлегем він через комини «прислав» дарунки. Юним пенсільванцям це, звичайно, сподобалося. Ніколаус став навідуватися сюди щороку, а потім розширив географію свого благодійництва. Він їздив на санях, запряжених кіньми, а згодом навіть оленями. Його почали називати Санта-Клаусом, а росіяни, перейнявши досвід, запросили його до себе на Новий рік і «охрестили» Дідом Морозом. Святий Миколай дружить з дітьми практично всієї Західної Європи. До них він навідується 5 чи 6 грудня. Іноді — не сам. Наприклад, чеський Мікулаш у «помічники» бере Ангела і Чорта. Добрий дідусь носить із собою книжку, де записані дітки слухняні та неслухняні. Першим дістаються приємні дарунки, а бешкетникам Чорт приносить вугілля. Щось схоже відбувається у Словаччині. Особливо колоритно це виглядає в селах, де Мікулаш з кошлатою бородою, у довгому кожусі та баранячій шапці, з ціпком у руках і кошиком за плечима ходить від хати до хати та тішить малечу. Компаньйон у нього той же, що й у чеського — рогатий паскудний Дідько в кептарі навиворіт. Бряжчить ланцями, потрясає мітлою, погрожує різками. Стра-а-шно! В австрійців чортівська тема у день Святого Ніколауса набрала апофеозного розвитку. Зазвичай 5 грудня на вулицях міст з'являються цілі зграї рогатих, волохатих Крампусів. Вони лякають не лише дітей, а й навіть дорослих. Маски на їхніх «обличчях» часом просто таки розкішно страшні. Крампуси гарчать, кричать, лязгають батогами, дзвенять ланцюгами... Але тут з'являється Ніколаус в єпископському вбранні і розганяє усе це чортівське плем'я. Запановує мир і благодать: Заспокоєні перехожі розходяться у своїх справах, гризучи подаровані святим печиво та цукерки. А у нас, в Україні, усе відбувається тихо-тихо. У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно — саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка. Звідки Миколай знає, що кому потрібно? Взагалі-то напередодні чарівної ночі належиться написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка-невидашка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком не писемний, то святий і так здогадається. А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і не довга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то попри різочку святий все ж покладе бодай цукерку чи помаранчу. Хіба би дитина зовсім не вірила в чудо. Хіба би не знала й не чула, що є така пісенька, якою можна заслужити милість святого: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай». Навіть дорослі іноді «випрошують» невеличкий презент. Кому ж це не приємно. Скажімо, відома українська кулінарка, галичанка Дарія Цвєк у свої 94 роки зізнавалася: «Я й тепер люблю знайти зранку на Миколая під подушкою плитку шоколаду». Мабуть, вона заслужила такої уваги святого уже хоча б своїм рецептом медових «миколайчиків». У корінних галицьких родинах їх ще печуть. Вони дивовижно смачні і симпатичні з вигляду. До того ж довго зберігаються (хоч і без консервантів). Це, очевидно, теж вплив Миколая. Чим не Чудотворець — святий, якого християнський світ не перестає любити майже дві тисячі років?

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.  В народі ще це свято називають Калита. Він вважається парубочим святом. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу визначати обрядодіями свою покровительку - Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.  До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи". Очевидно,  ми маємо спарву з молодіжними вечорницькими зібраннями, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва - періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання "калети".  Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного.  На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.  В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права - єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.  Удосвіта напередодні Андрія дівчата йшли до криниць, щоб набрати води в рот і замісити на ній борошно. За цим стежили хлопці, щоб розсмішити дівчат. Тоді останні зверталися з проханням не заважати, за що парубки вимагали відкупної - макітру вареників, котрі мали обов'язково бути на "андріївській вечері". Давши згоду, дівчата приносили воду, замішували тісто й гуртом випікали по дві кукілки (для себе й судженого). Ввечері, поклавши серед світлиці на невеличкий ослінчик або ж заслінку парну кількість балабушечок, впускали пса, якого цілий день тримали впроголодь. Чию хлібину собака з'їдав першою, та якнайскоріше вийде заміж; коли ж обнюхував і "перескакував" до інших - тій юнці цього року шлюб не світить, а коли забирав їство і біг в закуток - вийде на чужині.  Нерідко робили з клоччя дві свічки й підпалювали, приказуючи : -Андрію-добродію, допоможи мені долю відшукати!  Якщо свічки згоряли рівномірно, прихилившись ода до одної, то це ознака щасливого шлюбу, а коли розхилялися - на неприємну сподіванку. Потім знімали взуття з лівої ноги й від столу почергово міряли доріжку до порога : чий чобіт перший стане на нього - та найскоріше вийде заміж.  Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним : якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в люстерко -- паничем і ледарем.  Цікаво ще знати, як будуть звати чоловіка? Виходить дівчина на вулицю і питає першого зустрічного чоловіка, як його звати. Так і майбутнього чоловіка зватимуть.  Дівчина бажає бодай у сні побачити, як її мйбутній чоловік виглядатиме. Для цього є інше ворожіння : лягаючи спати, дівчина скидає з себе крайку, робить з неї хрест і кладе під голову, шепочучи такі слова : Живу в Києві на горах, Кладу хрест в головах; З ким вінчатись, з ким заручатись, З тим і за руку держатись.  Якщо вночі їй присниться сон, що до неї підійшов парубок, взяв за руку і повів до вінця, то це буде її суджений. То ж сердечно здоровлю усіх Андріїв  з Днем Ангела! Бажаю здоров’я, щастя і удачі! Нехай ваш Ангел-хранитель завжди буде з вами. Нехай він оберігає вас і вказує вам вірний шлях. Аби калита була солодкою, дівка вашою, а ніс не в сажі!