Цікава стаття від братів Капранових.

Коли життя бере за горло, коли депресія не відпускає, коли світ втрачає барви і песимізм стає незборимим, ми відкриваємо передвиборчу програму Януковича "Україна для людей". Бо нічого смішнішого в житті не читали. Спробуйте й ви. Особливо ті сторінки, де йдеться про 500 нових футбольних полів, 50 катків та 50 басейнів на рік.

А як вам таке: "Вчитель, лікар, працівник культури, військовослужбовець, міліціонер одержать ключі від квартир при підписанні трудового контракту на 20 років"? А ще нижче - "Одержання житла молодими офіцерами протягом першого року служби" - як же тоді обіцяні раніше ключі при підписанні контракту?? Ян Таксюр разом з Петросяном від заздрощів просто-таки посивіли. А може, саме вони і є правдивими авторами тексту? Дуже піднімає настрій також порівняння обіцянок Януковича із реальними ініціативами нової влади - наприклад пункт про "відкриті виборчі списки". Не кажучи вже про "ліквідацію депутатських пільг" та "виборність суддів". Реформуючи школу, міністерство торгівлі освітою проігнорувало обіцянку боса: "Вступ до ВНЗ за шкільним атестатом для випускників шкіл до 2009 року". А зменшення держзамовлення до ВНЗ, оголошене нещодавно, чітко ілюструє пункт "Доступна і якісна освіта". Зазирніть до бюджету - чи побачите там обіцяне "фінансування медицини не менше 10% ВВП"? Звісно, коли доходиш до "мінімальної пенсії на 20% вищої за прожитковий мінімум", сміх сам собою уривається. Особливо на тлі запланованого підвищення пенсійного віку. Проте, насправді, все залежить від рівня цього самого прожиткового мінімуму, точніше від того, хто і як його рахує. До речі, ви буваєте у магазинах та на базарі? Ви платите за квартиру, за газ? Ну і як це кореспондується з офіційними даними про інфляцію в Україні? А з оголошенням влади, що ціни на продукти харчування та безалкогольні напої у серпні знизилися на 0,1%? Сміх не вщухає. Звісно, програма писалася на 5 (а дехто каже, що й на 10!!!) років, так що час іще є. А п'ять років сміху - це "Здорові люди - впевнене майбутнє", дивись відповідний пункт програми. Ну, гаразд, посміялися, і досить. Тепер давайте про серйозне. Про першопричини наших теперішніх веселощів. Про те, як все починалося. Десять років тому партія Регіонів, виринувши буквально нізвідки, впевнено відтерла від влади комуно-соціалістичну публіку: симоненківців, медведчуківців, морозівців та вітренківців. Чи не дивно, що партія олігархів, бізнесменів та чиновників заввиграшки "привласнила" весь лівий електорат? Люди, які періодично б'ють себе в груди, називаючись "пролетаріатом" та "робочою кісточкою", сьогодні всі, як один, голосують за "буржуїв-кровопивць" і не натішаться з результатів свого вибору.  Ви щось розумієте? Ми - ні. А значить, треба розібратися. Чим же так схожі регіони з комуністами, що електорат легко поміняв одних на інших? Що ж саме взяли регіонали у "щасливому минулому" щоб забезпечити собі "світле майбутнє"? Теорію Маркса пропонуємо одразу відкинути. По-перше, комсомольці-олігархи нею не володіють, по-друге, вона їм за великим рахунком протипоказана.  Ну а без Маркса що залишається від комунізму?  Перш за все - боротьба. Комуністи завжди боролися, перемагали, йшли в атаку і т.д. Це - дуже цінна теза. Вона дозволяє сприймати "голод і холод" не як побутові негаразди, за які владу треба було б відвести у лісочок, а як елемент боротьби за справедливість.  Виховані комсомолом регіонали з легкістю перейняли цю ефективну методику. Ну то й що, що десятикласники вчаться без підручників - зате Бандера не буде Героєм України. Ми перемогли! Хто це "ми", і що "нам" зробив Степан Бандера - справа десята. Головне - перемога. Тому зараз знову вигадуються вороги, супротивники, на всі заставки використовуються заяложені радянські штампи типу "руки Вашингтона", "кривавого націоналізму" тощо. На образ ворога все придасться. З чарівною легкістю виправдовуються і будь-які, навіть найбезчесніші, методи боротьби. Ну то й що, що фальсифікували голосування у "Великих українцях", зате втерли носа галичанам! Не кажучи вже про виборчі підтасовки та порушення, які потрібні саме для того, щоб не допустити до влади клятих ворогів. Ну і друга, найцінніша комуністична методологія - тотальна брехня. Один з провідних ідеологів соціалізму Адольф Гітлер сказав "Широкі маси швидше стають жертвами великої брехні, ніж маленької". Потім цю фразу неодноразово повторював Йозеф Ґеббельс, і до нас вона дійшла вже у вигляді його "крилатого вислову": "Чим більша брехня, тим швидше у неї повірять". Треба зауважити, що цей принцип вигаданий не Гітлером - іще до того, як Жовтневий переворот стали називати Жовтневою революцією, комісари та чекісти використовували брехню як дуже ефективну зброю.  Зокрема, одним з найрозповсюдженіших різновидів брехні було приписування ворогам тих злочинів, що їх робили самі комуністи - масових розстрілів, пограбування селян та буржуазії, насильства та терору. Та й пізніше метод не зняли з озброєння. Згадайте звірства, що чинили загони НКВД, перевдягнуті на бійців УПА. Звісно, порівняно з цим, напад на фестиваль "Гайдамака" виглядає дрібницею, але, попри різницю у масштабах, методологія залишається тою ж таки - оголошення, що "унтер-офіцерська вдова сама себе висікла", а "гайдамаки" самі на себе напали. Ну а заяви про "порушення прав російськомовних", які тою ж таки російською мовою, без жодного українського перекладу і навіть без субтитрів оголошують депутати на Першому Національному, державному телеканалі? Для порівняння - у сусідній Росії, де порушення мовних прав немає, законом заборонено використання в ефірі будь-яких мов без перекладу державною. Не варто й літер витрачати, щоб довести повну перевагу російськомовного інформаційного простору в Україні - навіть якщо до "україномовних" зарахувати ті передачі, де ведучий говорить кілька ритуальних фраз державною на початку та в кінці.  Очевидність брехні про мовні утиски в Україні грає на руку послідовникам Гітлера-Ґеббельса, а нахабство замінює будь-які аргументи. Подивіться на економіку. Податковий терор називають зниженням податкового тиску, а відверте здирництво - боротьбою з рейдерством. Але у велику брехню легше вірять. І коли підвищення пенсійного віку назвати "турботою про пенсіонерів", масам просто немає куди дітися. Вони вірять. Так само, як і в утиски російськомовних та у міфічне зниження рівня інфляції, про яке оголошує Держкомстат. Ну і нарешті про головне. Політреформу. У якого Сірка треба позичати очі, щоб після п'ятирічного публічного захисту цього потворного дітища Медведчука-Ющенка взяти всі ходи назад? Навіть Олена Лукаш не витримала - уся країна з подивом побачила, що цій записній юристці може бути соромно перед об'єктивами телекамер. Ти диви - 2004-го захищала виборчій безпредєл, і нічого, а тут: "Дякую за увагу", і навтьоки. Усі спроби пояснити справжні причини маніпуляцій з Конституцією не витримують критики.  Повноважень Януковичу не вистачало? Зі слухняною коаліцією та Кабміном?  Готові посперечатися - якщо Янукович прийняв би рішення про відставку Азарова, той власноруч вибивав би з депутатів позитивне голосування з цього питання.  Так само непереконливо звучать аргументи про те, що депутати будуть тепер дешевшими - де це бачено, шановні - усе дорожчає, а депутати дешевшають? Або ж про намагання прикрити незаконне рішення КС по коаліції - як його прикриєш, коли з-під фігового листка все одно стирчить головний аргумент влади? Усе це вигадки. Справжньою ж метою відміни політреформи був державний іспит для членів партії регіонів. Для кожного її спікера та рядового багнета. Іспит на вірність та відданість. Процедура іспиту проста. Треба вийти і публічно - перед усім світом, перед своїми друзями, рідними, батьками і дітьми, собою самим визнати таке: "Я, ім'ярек, є останнім покидьком. Моє слово нічого не важить. Я називатиму чорне білим а біле - чорним, якщо накажуть згори, бо не маю ані честі ані совісті". От що насправді збурило українців у відміні політреформи. Не нюанси політичного устрою 1996 чи 2004-го, а саме цей масовий та відкритий парад негідників. Тепер керівництво партії Регіонів може бути спокійним за своїх членів. Вони публічно попрощалися зі своєю людською гідністю, і шляху назад у світ порядних людей їм немає. Подібні випробування влаштовував свого часу соратникам товариш Сталін. Щоправда, погані оцінки тоді записували у вироках, а відмінникам дуже скоро влаштовували нові іспити. Вивчаючи свого часу в інституті історію КПРС, ми не встигали дивуватися поворотам сюжету. Боротьба з правим ухилом від курсу партії, потім - з лівим, потім - з право-лівацьким. Необхідність писати доноси на соратників, зраджувати, друзів, відмовлятися від рідних...  Погодьтеся, що порядній людині пройти цю смугу перепон було неможливо. Тому на посадах залишилися ті, у кого місце честі і совісті посідала відданість партії і особисто її Вождю. Роки кривавих тренувань і смертельних іспитів народили і загартували унікальне політичне формування - партію професійних брехунів. Пам'ятаєте "1984" Орвела? Він дуже прозоро описав методу формування комуністичного світогляду. Цікаво, що Орвел ніколи не жив у Союзі. Але йому полегшило роботу те, що всі комуністи-соціалісти світу, не змовляючись, використовували однакові технології - Сталін, Гітлер, Мао, Кім Ір Сен, Фідель Кастро... І саме тому, позичивши у комуністів дві основні складові їхньої методи, а саме - постійну боротьбу з ворогами та тотальну брехню - ідеологи нового українського капіталізму не помилилися. Вдячні пострадянські виборці віддали їм свої голоси, з легкістю помінявши червоні прапори на синьо-білі. Звісно, таке коротке ситуативне дослідження не може претендувати на вичерпність - науковцям варто вивчити цей феномен докладніше і знайти нові нюанси. Проте для розуміння політичних процесів в Україні цього цілком вистачить. І ще одне - ми згодні, що не тільки нинішня влада використовує комуністичну технологію великої брехні. Але вона робить це найбільш яскраво. І найбільш успішно. Тому саме партія Регіонів може слугувати за приклад, на якому нам із вами треба вчитися. Щоб не дати вкотре себе обдурити. Щоби знову не повторилися розкуркулення, Голодомор, Голокост та інші гено- етно- та лінгвоциди. Бо всі вони починалися з брехні.

11.10.2010 (18:33)

Для чергового знущання з нас з вами, кого в передвиборний період називають не інакше, як електорат, наші "покращувачі нашого життя вже сьогодні" придумали нормативний акт, який прямо заявляє про те, що нам ніхто не має права розповісти правду про реалії сьогодення в державі... Від 16 вересня поточного року нам заборонено знати про те, що більше як півроку, так звана "нова влада" крім словоблудства і показушності нічим не займалася, і, головне - назвати поіменно головних героїв. Придумано - просто взірцево-показово... на зависть владі, що пішла, і теперішній опозиції, якої немає... 

Ось цей клінічний випадок політики, створений в Адміністрації Президента:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 910/2010

Про недопущення порушень закону під час передвиборної агітації З метою сприяння створенню умов для вільного волевиявлення громадян України, забезпечення принципів законності, публічності і відкритості, рівності суб'єктів виборчого процесу під час чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, керуючись частинок) другою статті 102 Конституції України та нормами Цивільного кодексу України щодо гарантій захисту особистих немайнових прав особи, постановляю: 1. Запропонувати Центральній виборчій комісії, територіальним виборчим комісіям забезпечити під час виборчого процесу чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів 2010 року (далі - виборчий процес): належний контроль за додержанням установленої Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» заборони участі у передвиборній агітації органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших обмежень щодо ведення передвиборної агітації; недопущення при проведенні передвиборної агітації порушень особистих немайнових прав громадян, у тому числі посадових і службових осіб, на використання їх імені, зображень. 2. Запропонувати Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення посилити контроль за додержанням: вимог законодавства про вибори; порядку, форм і стандартів висвітлення в аудіовізуальних засобах масової інформації діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування; вимог законодавства про соціальну рекламу телерадіоорганізаціями усіх форм власності, в тому числі щодо недопущення порушення особистих немайнових прав громадян, зокрема посадових і службових осіб, на використання їх імені, зображень. 3. Установити, що розміщення соціальної реклами із використанням імені та зображень Президента України здійснюється лише за його згодою. Заборонити використання імені та зображення Президента України для проведення передвиборної агітації. 4. Запропонувати Генеральній прокуратурі України посилити нагляд за додержанням особистих немайнових прав громадян, зокрема посадових і службових осіб, під час проведення передвиборної агітації у виборчому процесі, під час виробництва та розповсюдження реклами, а також забезпеченням прозорого і демократичного виборчого процесу. 5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування. Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ 16 вересня 2010 року

Малоймовірний рецепт проти фальсифікацій на виборах. Це фантастичний варіант, коли вся опозиція збагне, до чого призвела їхня взаємна "боротьба за мир", коли "каменя на камені не залишилося" від тих, хто так активно боровся...

Українська політична псевдоеліта вкотре засвідчила, що до керування державою вона ніяк не доросте. Замість важкої управлінської праці її представники залюбки бавляться у гетьманів і принцес, з будь-якого приводу чи без нього засвічуються на телеекранах і навіть не підозрюють, наскільки суспільству набридло спостерігати за всіма цими оперетково-цирковими виставами. Щоб замаскувати власну безпорадність, десь раз на рік збанкрутілі можновладці проводять строкові чи передчасні вибори, влаштовуючи для простого люду нову укбраїїнську національну розвагу. Тільки народу від таких розваг стає вже млосно. Тим паче, що більшість розуміє: справжнього вибору давно немає, замість нього підсовується лежалий і підгнилий політичний непотріб. Гниття неминуче там, де купка правителів утворює  замкнуту касту і намагається не допускати до своїх лав принципово нові сили. Коли втрачається динаміка, негайно виникає болото.  Совєтський Союз розпався, на його місці виникли нові держави.  І в нібито незалежній Україні розпочався постійний процес тасування заяложеної номенклатурної колоди, і при владі весь час опинялися то колишні партійні чиновники, то комсомольські діячі, то чекістські ґенерали.  Сутність правлячої верхівки фактично не мінялася. Втім, життя невблаганно іде вперед. Можновладці старіють, їм на зміну приходить інше покоління. Але відбір наступників здійснюють все ті ж вихованці минулої історичної епохи, і шлях нагору вони намагаються відкривати лише гідним продовжувачам своєї справи. Питання виникає тільки одне: якої справи?  Якщо перше покоління „української політичної еліти” головною справою свого життя зробило захоплення колишньої „загальнонародної власності”, то чим повинні зайнятися „гідні продовжувачі їхньої справи”, кінчені циніки і ненажери? Судячи з усього, лише переділом вже поділеного. А це означає, що забирати доведеться у тих, хто був активним учасником „великого хапка” початку 90-х років. Коли слабшає старий лев, молоді  шакали вишкірюють зуби, готуючись до переділу здобичі… Проблема полягає лише в тому, що ці „мажори” непристосовані до самостійного життя – вони звикли до тепличних умов і понад усе цінують власний комфорт. То ж і потрібно забезпечувати інтереси правлячих кланів за допомогою цілої армії „партійної піхоти” – новітньої номенклатури апаратних співробітників псевдопартій.  За крихти з панського столу вони мусять займатися нелегкою чорновою роботою із постійного обдурювання виборців нездійсненними обіцянками партійних вождів. Напередодні виборів партапаратникам роботи все більше: розгортати аґітаційно-пропаґандистську кампанію, організовувати візити вождів у реґіони, готуватися до наповнення виборчих комісій своїми людьми і т.д. У разі перемоги на виборах партійні лідери розплачуються із виконавцями-апаратниками престижними посадами, почесними званнями та нагородами. Так що й „польові командири партійної піхоти” мають власний інтерес брати участь у виборчих перегонах.  Але чи мають такий інтерес прості виборці? Недарма спеціалісти сумніваються у тому, що в разі дострокових парламентських виборів електорат посуне на дільниці щільними лавами. Все більше людей висловлюють своє небажання допомагати процесові перетасування заяложеної політичної колоди. Адже до парламенту проходять тільки ті сили, які мають достатньо фінансових засобів для використання сучасних по-літичних технологій і можуть з достатньою ефективністю засліпити виборців примарними обіцянками. А потім знову влаштовують цирк під скляним куполом верховної ради, дискредитуючи ідею парламентаризму в очах громадськості. Людям же лишається одне – надіятися на появу нової політичної еліти.

Відео: Моня Добкін і Гєша Кернес почули "пару ласкових" від пікетувальників

http://www.youtube.com/watch?v=sCWUKBt7xoM&feature=player_embedded#!

                                                                :

Я пропоную обсудити наступний механізм відкликання депутата міської ради: 1) ініціативна група очолювана віце-дпутатом ініціює збори виборців з питання провідкликання депутата (підстави буде визначено нижче); 2) депутат, щодо якого порушується питання про відкликання, має право бути присутнім на зборах виборців; 3) у разі прийняття зборами виборців рішення про відкликання депутата місцевої ради територіальна виборча комісія реєструє ініціативну групу по збору підписів виборців щодо відкликання такого депутата; 4) на отримання підписів надається 30 днів; 5) після перевірки підписних листів територіальна комісія дає згоду віце-депутату на звернення до суду з позовом про відкликання депутата (точніше «про порушення депутатом закону… - див. «Підстави для відкликання…»); 6) місцевий суд в 2-х місячний строк розглядає позов та виносить рішення; 7) у разі підтвердження судом фактів порушення депутатом закону (див. «Підстави для відкликання…») рішення суду надсилається до територіальної виборчої комісії; 8) територіальна виборча комісія на підставі рішення суду виносить рішення про закінчення повноважень відкликаного депутата та набуття віце-депутатом повноважень депутатамісцевої ради.

Все – відбулася ротація депутата!

Тільки необхідно внести деякі обмеження: 1) відкликання депутата можливе не раніше, як через один календарний рік після набуття ним статусу депутата місцевої ради; 2) після негативного рішення суду повторна ініціація відкликання депутата місцевої ради можлива тільки через один календарний рік; 3) у разі відкликання депутата ця особа не має право балотуватися на наступних виборах до рад всіх рівнів;

Підставами для відкликання виборцями обраного ними депутата можуть бути:

а) порушення ним положень Конституції і законів України; б) систематичне невиконання депутатських обов'язків, визначених Законом     України «Про статус депутата місцевих рад» та регламенту місцевої ради; в) використання своїх повноважень в особистих корисливих цілях; г) систематичне порушення норм депутатської етики і моралі; д) невідповідність практичної діяльності депутата основним принципам і положенням його     передвиборної програми; є) приховування доходів, занесення неточних даних у декларацію про доходи.

Введення цієї норми (віце-депутат) дозволить:

По-перше: значно зекономити кошти на проведення відкликання депутата місцевої ради. По-друге:  запустити дієвий механізм зворотного зв’язку між депутатом місцевої ради та його                  виборцями. Відчуття депутатом місцевої ради «подиху у спину» не дозволить                  йому безвідповідальні вчинки та бездіяльність. По-третє:  ВДВІЧІ збільшити громадську активністьвиборців за рахунок створення «гарячого                 резерву» депутатського корпусу.

 

Не вважаю цей механізм бездоганним, але принаймні він міг би бути базисом для його створення.  

Крім того цей механізм, з деякими зауваженнями, міг би бути використаний для відкликання міських та селищних голів.

Абсолютнабільшість, в т.ч. народних депутатів, виступаючих на парламентських слуханнях «Реформуваннязаконодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад»,яке проходило 12 травня 2010 року, (http://www.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl120510.htm)підтримали повернення мажоритарної системи при обранні депутатів місцевих рад.

Також, в чому були єдині учасники слухань, це то, що виборча система повинна бути чіткою, зрозумілою, прозорою та відповідальною.

Останнє – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це те, що бракувало мажоритарній системі в попередній її редакції. Відсутність персональної відповідальності депутата перед виборцями породжувало багато зловживань та відсторонювало громадян (членів місцевої громади) від суспільного життя.

Можливість не тільки почути звіт депутата відносно його роботи у місцевій раді, а й, у крайньому випадку, мати можливість відкликання депутата, який не виправдував сподівань виборців, є тим чого не вистачало  системі обрання депутатів місцевих рад.

Зрозумілий, прозорий та дієвий механізм відкликання депутата місцевої ради – це те, що я пропоную Вам для обговорення.

Нічого нового в цьому механізмі немає, окрім «дублюючого состава депутатів місцевих рад».

Що я маю на увазі? Введення такої норми, як віце-депутат міської ради.   Що це означає? Це той, хто офіційно приймав участь у виборах й за кого голосували виборці. Це той кандидат, який програв на виборах до місцевої ради та зайняв друге місце. Це той, хто займе місце депутата місцевої ради у разі його смерті, або у разі припинення його повноважень за рішенням суду. Це той, хто ЗАВЖДИ буде нагадувати депутату про його підзвітність виборцям. Це персональна опозиція депутата місцевої ради!   Я не буду зосереджуватись на темі звітності депутата перед виборцями – вонаобговорена та зрозуміла.

Я пропоную обсудити наступний механізм відкликання депутата міської ради:

Див.далі... - Віце-депутат міської ради-2