хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «казка»

Ну і...?


57%, 51 голос

22%, 20 голосів

21%, 19 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Казка. Можна вважати новорічною))

АЛИСА: Как можно победить, утратив всякую надежду?
ШЛЯПНИК: Сначала ты теряешь всякую надежду, а потом всё складывается как нельзя лучше.
АЛИСА: Однако надежда умирает последней.
ШЛЯПНИК: Ха-ха-ха вырвись из плена собственных шаблонов. Думаешь, за пределами надежды существует лишь облом? В действительности, только лишившись последней надежды, ты можешь стать по-настоящему свободной. Тебя ничто больше не держит, тебе становится всё равно, и ты получаешь наконец возможность сосредоточиться на мыслях о том, что следует делать, а не о том, что теперь будет. Поэтому, когда умирает надежда, знай — всё ещё только начинается, и поступи иначе.
АЛИСА: Поступить иначе по отношению к чему?
ШЛЯПНИК: Не имеет значения. К чему угодно... К себе, например. Надежда есть следствие привычки — смертельной инерции сохранения состояния. Убей надежду.
(с)

От причепилися....

- бруківку на Грушевського поклади, я ж не муляр;

- бізнес продай, я ж не продавець на базарі;

- АТО за години закінчи, я ж не володар часу;

- 1000 гривень воїнам виплачуй, я ж не бухгалтер;

- війну виграй, я ж не полководець;

- економіку піднімай, я ж не вантажник;

- гривню зміцнюй, я ж не цемент;

- комунальні тарифи зменшуй, я ж не ліфт, вгору-вниз їздити;

- суди, прокуратуру, міліцію реформуй, я ж не реформуй;

- вдало веди перемовини, я ж не якийсь базіка;

- не змінюй Конституцію, я ж не впертий, як ...;

- розбудовуй сильну, заможню державу, я ж не будівельник.

Коли ви вже затямите, я добре вмію робити цу-кер-ки, бо я КОНДИТЕР!

P.S. А, ще хтось написав, що в моєму маєтку, в акваріумі, живе справжній африканський бегемот. І я його підтримую... Запам'ятайте - це повна брехня.

УВАГА: Персонаж вигаданий, будь-які збіги виключені.

З нетрів інтернету

Хороша, добра казочка


- Сину, чуєш мене? Виходь!

- Уже йду, мамо.

- Йде він. Ти вже тищу років там сидиш. Мать хоть пожалів би - вся в роботах, батько вільної часинки не має. А він читає собі там.

- В мене зі здоров'ям зле. Ше з палєстинської місії.

- Тобі вже до нової ніц не лишилося, а ти ховаєшся. А ми з батьком за тебе всю роботу робим, знаєш скільки люду саме тебе просять?

- Та йду вже, йду. Не сваріться.

- Світло за собою гаси, дорого ж.

Мама витерла масні руки до старого засмальцьованого фартуха та почимчикувала надвір до батька.

Ісус важко зітхнув, відклав набік недочитаний том Кінга, крекнув, устав та спустив воду.

Був теплий літній день 2016 року.

За дивним співпадінням саме того дня з'явилося Велике Слов'янське Море. Море було ясне, прозоре та лагідне та омивало Україну з півночі та сходу.